Глобальна економіка

12.2. Транснаціоналізація та глобалізація українського бізнесу

На сучасному етапі розвитку світової економічної системи, її трансформації у глобальну економіку особливого значення набувають процеси транснаціоналізації, які проявляються у створенні та розвитку транснаціональних корпорацій (ТНК), у посиленні ролі й мобільності світового капіталу в усіх його формах і особливо у формі глобальних прямих іноземних інвестицій (ПІІ). Центром ТНК є материнська компанія, яка розміщена в країні базування і здійснює централізоване планування, управління і контроль за діяльністю своїх закордонних підрозділів - дочірніх підприємств, асоційованих компаній і філій, що розташовані в приймаючих країнах. ТНК є невід’ємною складовою зовнішньоекономічної діяльності будь-якої розвиненої країни. Кількість ТНК та їх філій щороку зростає. За даними Конференції ООН з торгівлі та розвитку, в усьому світі налічується близько 82 тис. ТНК, що включають 810 тис. зарубіжних філій. Згідно з оцінками аналітиків, експорт зарубіжних філій ТНК складає приблизно 1/3 від загального експорту товарів і послуг, ринкова капіталізація окремих ТНК перевищує 500 млрд. дол. США, а щорічні обсяги продажів становлять 150-200 млрд. дол. [15, с. 202].

Існують різні оцінки діяльності ТНК та їх впливу на економіки країн як базування, так і приймаючих країн. Але в будь-якому випадку слід визнати, що ТНК є найважливішим суб’єктом глобальної економіки, рушійною силою глобалізаційних процесів. ТНК як складова система постійно взаємодіє із зовнішнім середовищем на національному та світовому рівнях.

Важливим аспектом розвитку української економіки є посилення її участі у процесах прогресуючої транснаціоналізації світової економіки, де вона виступає переважно як країна, що приймає транснаціональні корпорації, певною мірою випробовує на собі переваги і недоліки їх діяльності. При цьому слід зважати на те, що на сьогодні ТНК є одним з основних українських інвесторів, а ПІІ ТНК - основною формою зарубіжної експансії ТНК. Структура й динаміка українських інвестицій свідчить про орієнтацію більшості іноземних інвесторів на отримання швидкого прибутку та можливість зловживання фінансовими коштами. В Україні зафіксовано близько 7 тис. філій іноземних ТНК, тоді як у світі їх загалом приблизно 810 тис. Тобто частка України складає лише 0,8% від загальної кількості філій ТНК. Більшість ТНК, які представлені на українському ринку, спеціалізуються на харчовій промисловості та торгівлі. Саме ці галузі забезпечують швидкий обіг капіталу та невисокі комерційні ризики. Великі ж промислові концерни, як, наприклад, Westinhouse, Exxon Mobil, на українському ринку відсутні [16, с. 545].

В Україні найбільшими ТНК, які вклали значні фінансові ресурси, є Pepci Cola з обсягом інвестиційних коштів 250 млн. дол., Coca-Cola - 230 млн. дол. та інші. Найбільш привабливими секторами вітчизняної економіки для ТНК є харчова промисловість (швейцарська компанія Nestle, бельгійська ABInBev, англо-голландська Unilever та ін.); підприємства торгівлі (американська компанія McDonalds Corporation, німецька METRO Cash&Carry та ін.); фінансовий сектор (австрійський

Райффайзен Інтернаціональ Банк-Холдінг АГ, французький BNP Paribas, якому належить УкрСиббанк та ін.); фармацевтика (німецькі компанії BASF SE, Bayer AG та ін.). Саме в цих галузях обіг капіталу є швидким, а ризики мінімальними [15, с. 203].

Окрім функціонуючих ТНК, в Україні чимало компаній, в основному західних, які просто проводять моніторинг ринку на майбутнє з метою зайняти на ньому певну нішу в перспективі. Ці компанії в основному займаються імпортом-експортом сільгосппродукції та засобів захисту рослин [15, с. 203]. Важливим показником діяльності ТНК в Україні та її інвестиційної привабливості є обсяг ПІІ. Так, обсяг ПІІ в Україні у 2012 р. становив 7,8 млрд. дол. США (в 2013 р. цей показник зменшився більше ніж вдвічі - до 3,8 млрд дол. США) і збільшився більше ніж в 10 разів порівняно з обсягами 2002 року. Спостерігається стійка тенденція до зростання ПІІ. Щодо структури ПІІ в Україну за видами економічної діяльності ситуація є такою: порівняно з 2003 р. зменшилася питома вага обсягів ПІІ в промисловість. Якщо раніше цей показник складав майже 52% від загального обсягу інвестицій, то у 2011 р. його було зменшено до 31%, тобто Україна стала менш цікавою для промислових ТНК, а та частина з них, яка все ж зважується інвестувати в українську промисловість, здійснює інвестиції в переробну промисловість (88,9%), а не створює підприємства нового циклу. Щодо фінансового сектора, то тут ситуація, навпаки, покращалася: за даними Державної служби статистики, інвестиції у фінансовий сектор складають 33,7% від загального обсягу, тоді як у 2003 р. їх кількість дорівнювала 7,7%. Все частіше інвестиції у фінансовий сектор України здійснюють транснаціональні банки [16, с. 545-546].

Для російських ТНК та компаній, зареєстрованих в офшорних зонах, привабливими є паливно-енергетичний комплекс, хімічна промисловість та металургія, бо саме в цих галузях вони мають конкурентні переваги, фінансові можливості для придбання виробничих потужностей і розширення своєї ринкової влади.

Слід зазначити, що в результаті несприятливого інвестиційного клімату значна кількість іноземних інвесторів виходить з українського ринку. Так, за останні три роки вітчизняний ринок залишили понад 30 ТНК, серед яких банки, страхові установи, металургійна компанія. Основними причинами виходу ТНК з України є посилення тиску на бізнес, корупція, неможливість захисту прав в суді тощо. [15, с. 203].

Однак слід звернути увагу, що сьогодні діяльність ТНК на території України пов’язана із негативними чинниками. Одним із таких чинників є неспроможність вітчизняних виробників витримати конкуренцію з великими ТНК. В умовах недостатньо розвинутої технології та нестабільного фінансового стану частина вітчизняних підприємств відчувають себе лідерами певних галузей виробництва. Стикнувшись із провідними компаніями світу, активи яких складають сотні мільярдів доларів США, більшості з них доводиться поступатися власними амбіціями заради можливості отримати в складі ТНК доступ до нових ринків, технологій, інвестиційних ліній. Разом з тим, посилюється залежність вітчизняної економіки від провідних ТНК світу й частково втрачається свобода вибору власного шляху економічного розвитку. Тому Україні необхідно враховувати всі можливі перешкоди й використовувати позитивний ефект від діяльності ТНК [1, с. 553-554].

Останнім часом активізують транснаціоналізацію своїх операцій і українські компанії. Їх діяльність виходить за межі національної економіки, що перетворює їх на повноцінні ТНК. До найбільших українськиї ТНК відносять: «УкрАВТО», «Індустріальний Союз Донбасу», «Систем Капітал Менеджмент» (СКМ), «Рошен» та інші [15, с. 203-204].

Серед об’єктивних проблем, що перешкоджають розширенню діяльності ТНК в Україні, називають такі:

- нерозвинутість ринкової інфраструктури;

- нестабільність фінансово-кредитної системи, курсу національної валюти;

- обмежена зовнішня орієнтація бізнесу з невеликими розмірами бізнес-груп;

- наздогоняючий характер науково-технологічної діяльності, інноваційної складової господарювання;

- криза високотехнологічної галузі економіки тощо [15, с. 204].

Дослідники діяльності ТНК в Україні візначають її як позитивні, так і негативні наслідки. До позитивного впливу ТНК на українську економіку відносять:

- значне вливання капіталовкладень в економіку України;

- створення додаткових робочих місць та підвищення кваліфікації робітників;

- збільшення податкових надходжень до бюджету країни (серед 20 найбільших платників податків - 11 транснаціональних корпорацій);

- пожвавлення внутрішньої торгівлі всередині країни, насичення ринку високоякісними товарами та послугами;

- впровадження інновацій, ноу-хау та найновіших розробок, модернізація підприємств;

- поширення міжнародних стандартів здійснення виробництва та ведення бізнесу тощо. [15, с. 204-205].

Однак діяльність ТНК в Україні спричиняє й негативні наслідки, про що частково вже йшлося:

- держава стає фінансово залежною від стратегії діяльності ТНК;

- корпорації впливають на уряд, відстоюючи власні інтереси;

- придушення та знищення національних виробників, які мають низьку конкурентоспроможність продукції на світовому ринку;

- міжнародні компанії порушують певні права національної робочої сили, законодавство у сфері охорони навколишнього середовища тощо [15, с. 205]. Слід зазначити, що ряд українських дослідників вважають, що ТНК в Україні не виконали своєї місії, не стали локомотивами її економічного розвитку [17].

Для подалання негативних наслідків діяльності ТНК українському уряду необхідно удосконалити законодавчу та нормативну базу щодо функціонування ТНК, здійснити модернізацію вітчизняних підприємств, підвищивши їх конкурентоспроможність, підтримувати національного товаровиробника, зменшуючи залежність від діяльності іноземних ТНК, створити сприятливий інвестиційний та бізнес-клімат для компаній як вітчизняного, так і іноземного походження.

У цілому можливості окремих держав протистояти тиску потужних ТНК доводиться визнати обмеженими. Тому основним завданням для держави є узгодження інтересів ТНК зі стратегічними інтересами економіки України [15, с. 205-206].