Глобальна економіка

11.6. Перспективні сценарії глобального економічного розвитку

Комплекс найгостріших глобальних проблем у нещодавньому минулому був пов’язаний із існуванням загрози ядерної війни між наддержавами, здатної стати катастрофою для всього людства. Зараз такої загрози не існує, але фатальною загрозою існуванню системи міжнародних відносин залишається можливість тотального ядерного конфлікту, міжнародний тероризм. Запобігання ядерній війні було спільною проблемою для попередньої системи, воно залишається головною і для системи майбутньої.

Надалі зростає гострота багатьох глобальних проблем.

Нерівномірність розвитку Півдня і Півночі закладає характер конфліктності у систему, загрожує втратою нею динамічної стабільності. Ця конфліктна нерівномірність є особливо небезпечною в умовах набуття багатьма державами Півдня ядерного статусу.

Вирішення глобальних проблем вимагає здійснення світовим співтовариством цілеспрямованої узгодженої політичної стратегії. В залежності від того, наскільки вдалою буде така стратегія, можна передбачати кілька можливих сценаріїв майбутнього [14, с. 534-535].

Перший сценарій передбачає американську гегемонію, хоча, як

відомо, гегемонія - це позиція, яку дуже складно утримувати.

Другий сценарій прогнозує перехід монополярного світу в

біполярний, виходячи з можливості появи у США глобально значущих конкурентів, перш за все Китаю або ЄС, чи формування передбачуваних чи несподіваних коаліцій.

Третій сценарій - це встановлення багатополярного світу.

Відбувається складна взаємодія багатьох сил, світова історія представлятиме собою поєднання мирних періодів та конфліктних ситуацій, конкуренцію за зони впливу.

Четвертий сценарій передбачає паралельне існування кількох цивілізацій, які представлятимуть собою самодостатні та самостійні центри світового розвитку.

П’ятий сценарій відстоює апокаліптичне бачення світу, міжнародні катаклізми, силове вирішення геополітичних, економічних, культурно- цивілізаційних протиріч.

Можливо виділити і такі сценарії:

- «культурного імперіалізму» - передбачає глобальну гомогенізацію, тобто культурну уніфікацію, копіювання всіма країнами західного способу життя, розбудови уніполярного світу під егідою «світового уряду»;

- «периферійної корупції» - передбачає розпад західної цивілізації та створення «культурного смітника» на його окраїнах;

- «мозаїчних культур» - передбачає виникнення світу захищених, замкнених, конкуруючих і ворогуючих культур;

- «егалітарного світу» - передбачає створення світу «відкритих» країн «всезагального добробуту», активний культурний обмін між ними.

Інший підхід до виділення сценаріїв майбутнього описувався в проекті «Карта глобального майбутнього», розробленому Національною радою з розвідки США.

Згідно із сценарієм «Давоський мир» у 2020 році в глобальній економіці впевнено домінуватимуть Китай та Індія. Темпи їхнього зростання явно перевищили європейські показники й стрімко наздоганяють американські. Китай та Індія також досягли успіхів в освоєнні наукомістких технологій, збільшили свій політичний вплив і військову міць. При цьому всі країни світу, зокрема і нові лідери, продовжують грати за правилами, написаними на Заході.

Сценарій «PAX Americana» вже самою назвою залишає лідерство за США, які змогли відновити політичну єдність із Європою і «приборкати» держави Близького Сходу. Проте в обмін на домінування США дістають тягар відповідальності за світову безпеку і зростання незадоволення з боку бідних країн і таких, що розвиваються.

Сценарій «Новий халіфат» найбільш «апокаліптичний» для Заходу - у світі майбутнього панує транснаціоналістичне теократичне співтовариство. До виникнення сценарію призвів технологічний і інформаційний прогрес ісламських країн при збереженні ними традиційних цінностей, що поглиблює їхній конфлікт із країнами Заходу. Цей сценарій означає повернення до неофеодалізму і антоганістичний американському проекту, - звідси неминучість непримиренної боротьби між ними. Примітно, що під час реалізації такого сценарію багато споконвічно неісламських країн, наприклад Росія, теж стали б частиною халіфату.

Сценарій «Спіраль страху» найменш сприятливий для сучасної світової системи і насамперед - для країн «золотого мільярда». Він припускає безконтрольне поширення зброї масового знищення, глобальний економічний колапс, крах сучасних міжнародних інститутів і міжнародної системи. Цікаво, що такий розвиток подій аж ніяк не відміняє глобалізацію, але вона відбувається у найпримітивніших формах «перерозподілу награбованого». Проте з усіх інших поглядів «Спіраль страху» знаменуватиме собою безумовний кінець західної цивілізації.

Розроблена в рамках Програми розвитку ООН «Доповідь про розвиток людини» за 1999 р. констатує: «Світ, що глобалізується, вимагає нових інститутів для розв’язання проблем, які країни поодинці не можуть вирішити». Та реалізація намічених проектів не може бути швидкою Тим більше, що головні актори на міжнародній сцені достатньо консервативні, позаяк демократична перебудова міжнародного економічного порядку торкається безпосередньо їх привілейованого статусу. Тим не менше сучасний погляд на виклики економічної глобалізації вимагає більш реалістичної оцінки переваг і суперечностей цього процесу, ув’язки загальносвітової тенденції до демократизації суспільного життя з демократизацією міжнародних відносин. На користь цього з’явилися нові вагомі додаткові аргументи, причому на сполох вдаряють вже представники не тільки бідних, але і багатих країн, які відчули вже свою нездатність протидіяти порокам глобальної економічної системи. Тому попереду великі зміни як у стратегії глобалізації, так і в системі її інституційного забезпечення. Саме до цих змін, до переходу на нову модель глобального розвитку, яка має охоплювати економічні, соціальні та екологічні виміри, закликає перейти Генеральний секретар ЮНКТАД у своїй Доповіді на конференції ЮНКТАД, присвяченій доведенню необхідності відмовитися від глобалізації з опорою на фінанси, універсальною характеристикою якої є різке посилення нерівності в доходах і багатстві, і перейти на глобалізацію з опорою на стабільний і всеохоплюючий розвиток, здатну вирішити найгостріші соціальні й екологічні проблеми сучасного глобального світу, «сліпа віра у ринкові сили» провідників якого, за словами колишнього керівника ФРС США Алана Гринспена, призвела економіку до краю прірви (The architects of FDG have insisted that, left to themselves, market forces would unleash a wellspring of entrepreneurial energy, ensure a fair distribution of the resulting increase in prosperity, and guarantee a more secure and stable future for all. This reflected a willingness to stick to textbook assumptions of how markets work, even in the face of overwhelming evidence that the promised results were not materializing. In the wake of the crisis, Alan Greenspan, former Chair of the United States Federal Reserve, acknowledged that “a misplaced faith in market forces” had brought the economy to the edge of an economic abyss. This is a particularly telling phrase.) [15, с. 92].