Глобальна економіка

11.1. Загальні підходи до визначення стратегії. Моделі економічного розвитку

Слово “стратегія” походить з грецької, де воно означає складову частину військового мистецтва [stratos-військо+ago-веду], яка займається питанням підготовки, планування і ведення війни. Згодом словом «стратегія» стали означати майстерність керівництва суспільними, політичними процесами. Усе частіше поняття “стратегія” застосовують у сфері економічної теорії, економічної політики і бізнесу. Проте якоїсь однієї усталеної дефініції цього поняття немає. Найчастіше використовується таке визначення: “Стратегія - це плани вищого керівництва щодо досягнення довгострокових результатів відповідно до цілей і завдань організації” [1, с. 8].

Strategy (from Greek атрат^а strategia, "art of troop leader; office of general, command, generalship") is a high level plan to achieve one or more goals under conditions of uncertainty. In the sense of the "art of the general", which included several subsets of skills including "tactics", siegecraft, logistics etc., the term came into use in the 6th century A.D. in East Roman terminology, and was translated into Western vernacular languages only in the 18th century. From then until the 20th century, the word "strategy" came to denote "a comprehensive way to try to pursue political ends, including the threat or actual use of force, in a dialectic of wills" in a military conflict, in which both adversaries interact.

Strategy is important because the resources available to achieve these goals are usually limited. Strategy generally involves setting goals, determining actions to achieve the goals, and mobilizing resources to execute the actions. A strategy describes how the ends (goals) will be achieved by the means (resources). The senior leadership of an organization is generally tasked with determining strategy. Strategy can be intended or can emerge as a pattern of activity as the organization adapts to its environment or competes. It involves activities such as strategic planning and strategic thinking.

Henry Mintzberg from McGill University defined strategy as "a pattern in a stream of decisions" to contrast with a view of strategy as planning, while Max McKeown (2011) argues that "strategy is about shaping the future" and is the human attempt to get to "desirable ends with available means". Dr. Vladimir Kvint defines strategy as "a system of finding, formulating, and developing a doctrine that will ensure long-term success if followed faithfully."

Components of strategy. Professor Richard P. Rumelt described strategy as a type of problem solving in 2011. He wrote that good strategy has an underlying structure he called a kernel. The kernel has three parts:

1) A diagnosis that defines or explains the nature of the challenge; 2) A guiding policy for dealing with the challenge; and 3) Coherent actions designed to carry out the guiding policy. President Kennedy illustrated these three elements of strategy in his Cuban Missile Crisis Address to the Nation of 22 October 1962:

1. Diagnosis: "This Government, as promised, has maintained the closest surveillance of the Soviet military buildup on the island of Cuba. Within the past week, unmistakable evidence has established the fact that a series of offensive missile sites is now in preparation on that imprisoned island. The purpose of these bases can be none other than to provide a nuclear strike capability against the Western Hemisphere."
2. Guiding Policy: "Our unswerving objective, therefore, must be to prevent the use of these missiles against this or any other country, and to secure their withdrawal or elimination from the Western Hemisphere."
3. Action Plans: First among seven numbered steps was the following: "To halt this offensive buildup a strict quarantine on all offensive military equipment under shipment to Cuba is being initiated. All ships of any kind bound for Cuba from whatever nation or port will, if found to contain cargoes of offensive weapons, be turned back."

Rumelt wrote in 2011 that three important aspects of strategy include "premeditation, the anticipation of others´ behavior, and the purposeful design of coordinated actions." He described strategy as solving a design problem, with trade-offs among various elements that must be arranged, adjusted and coordinated, rather than a plan or choice.

Formulating and implementing strategy. Strategy typically involves two major processes: formulation and implementation. Formulation involves analyzing the environment or situation, making a diagnosis, and developing guiding policies. It includes such activities as strategic planning and strategic thinking. Implementation refers to the action plans taken to achieve the goals established by the guiding policy.

Bruce Henderson wrote in 1981 that: "Strategy depends upon the ability to foresee future consequences of present initiatives." He wrote that the basic requirements for strategy development include, among other factors:

1) extensive knowledge about the environment, market and competitors;

2) ability to examine this knowledge as an interactive dynamic system; and

3) the imagination and logic to choose between specific alternatives. Henderson wrote that strategy was valuable because of: "finite resources, uncertainty about an adversary´s capability and intentions; the irreversible commitment of resources; necessity of coordinating action over time and distance; uncertainty about control of the initiative; and the nature of adversaries´ mutual perceptions of each other." [2].

Сучасна наука виділяє кілька основних моделей економічного розвитку: теорія зовнішньої залежності, неокласична модель вільного ринку, теорія ендогенного зростання, інноваційна теорія економічного розвитку, теорія структурних перетворень, модель лінійних стадій розвитку, модель сталого розвитку [3]. Слідування кожній із зазначених моделей має певну історичну еволюцію (див. табл. 1).

Таблиця 1. Зміна парадигм економічного розвитку

Період, роки	Зміст економічного розвитку
1950 1960	Сукупність послідовних стадій економічного зростання, через які має пройти будь-яка країна (марксизм та неокласична економічна наука)
1970-ті	Самопідтримувальному зростанню мають передувати структурні зміни. Теорія зовнішньої залежності (екзогенне зростання). Причина слаборозвиненості - асиметрична взаємодія внутрішніх і зовнішніх чинників економічного зростання, наявність структурних та інституційних диспропорцій в економіці, залежність країн, що розвиваються, від метрополій і міжнародних фінансових організацій
1980-ті	Конструктивна роль вільних ринків. Необхідність лібералізації економіки, її зовнішня відкритість. Приватизація, інституційні трансформації
1990-ті	Сталий розвиток - забезпечення такого господарського зростання, яке дає змогу гармонізувати відносини “людина-природа” та зберегти довкілля для нинішнього і майбутнього поколінь. Концепція ендогенного зростання: переважна роль внутрішніх чинників і джерел економічного розвитку, що відтворюються, у відносно відособлених національних економічних системах
Початок 2000-х	“Нова” економіка, економіка знань

У 1950-1960-х рр. переважали наукові й соціально-політичні концепції та доктрини, згідно з якими процес розвитку уявлявся як сукупність послідовних стадій економічного зростання, через які має пройти будь-яка країна.

У 1970-х рр. у західній економічній науці значна увага почала приділятися структурним змінам, що мають передувати самопідтримувальному зростанню. Інший напрям, який теж набув популярності в цей період, був названий теорією зовнішньої залежності (екзогенного зростання, чи екстернальних чинників).

У 1980-х рр. під значним впливом кризових явищ у світовому господарстві перші позиції зайняла неокласична концепція, у якій основний акцент зміщується на конструктивну роль вільних ринків, необхідність лібералізації економіки, її зовнішньої відкритості, приватизації власності, інституційної перебудови тощо.

У 1992 р. у Ріо-де-Жанейро на Всесвітній конференції з проблем розвитку і довкілля була сформульована новітня модель економічного розвитку, що названа моделлю сталого (стійкого) розвитку.

На початку 1990-х рр. на противагу неокласичним теоріям економічного розвитку та зростання виникає концепція ендогенного зростання, або нова теорія зростання. Серед її головних постулатів - пріоритет внутрішніх чинників і джерел економічного розвитку, що виникають та відтворюються у відносно відособлених національних економічних системах. Важливою рисою цієї теорії є необхідність посилення регулюючої ролі держави в господарських процесах.

Ще одна концепція початку XXI ст. виникла у зв’язку з поширенням інформаційно-комунікаційних технологій, настанням постекономічної, постматеріальної стадії цивілізаційного поступу. Різноманітні аспекти цієї моделі аналізуються в руслі інноваційного розвитку, ”нової економіки”, економіки знань. Зокрема розглядається наступність певних технологічних укладів (див. табл. 2).

Взагалі ж розробка економічною наукою різноманітних моделей і концепцій економічного розвитку на основі теоретичного узагальнення світової практики господарської діяльності дає можливість вибору оптимального варіанта державної політики щодо реалізації відповідної стратегії з урахуванням усіх внутрішніх і зовнішніх чинників.

Шостий технологічний уклад (нано- і біотехнології). Інтенсивні дослідження у сфері нанонауки розгорнулися наприкінці 80-х - на початку 90-х років минулого століття. На думку багатьох учених, впровадження нанотехнологій у різні галузі народного господарства, зокрема в обчислювальну і мікрохвильову техніку, виробництво сонячних батарей та фотоекранів, радіозв’язок, радіологію і радіонавігацію, військову промисловість, у молекулярну біологію, медицину, фармакологію, фармацію, ветеринарію, у сферу контролю за навколишнім середовищем стане науково-технологічною революцією ХХІ ст., і її результати будуть вагомішими, ніж освоєння ядерної енергетики, космосу і поява світової мережі Інтернет.

Нанонаука - один із найперспективніших науково-практичних напрямів досліджень. Нанотехнології уможливлюють одержання продуктів з наперед заданими структурою і властивостями. (Хоча термін “nanotechnology” вперше ввів у науковий обіг у 1974 р. професор- матеріалознавець Токійського університету Норіо Танігучі, поштовхом до розвитку цієї галузі знання вважається лекція фізика-теоретика, Нобелівського лауреата Ричарда Фейнмана «Там, унизу, багато місця», прочитана в Каліфорнійському університеті на різдвяному вечері 29 грудня 1959 року. У ній учений доводив, що не існує жодних перешкод для того, щоб створювати речі прямо з атомів.) Сучасні тенденції дослідження нанорозмірних частинок дають підстави стверджувати, що нанонаука і нанотехнології визначатимуть науковий прогрес у ХХІ столітті.

У США в 2000 році засновано науковий центр «Національна Нанотехнологічна Ініціатива» (ННІ), де зосереджуються основні дослідження з нанонауки, а в серпні 2001 року затверджено програму реалізації ННІ. Заплановано організувати довготривалі (10-20 років) дослідження з найважливіших проблем нанонауки з конкретним впровадженням отриманих результатів у народне господарство. Започатковано активне співробітництво приватних і держаних промислових установ для швидкого вирішення та конкретної реалізації цілей та завдань ННІ. Виконання ННІ покладено на такі державні організації: Міністерство торгівлі та Національний інститут стандартів і технологій, Міністерство оборони, Міністерство енергетики, Національне агентство з аеронавтики і космонавтики, Національний інститут здоров’я, Національний науковий фонд. Головну увагу приділено фундаментальним дослідженням (приблизно 1/3 усіх асигнувань). Слід зауважити, що 70% цих робіт фінансує Національний науковий фонд. Це основна стратегія діяльності фонду, яка полягає в об’єднанні спеціалістів різних наукових і виробничих напрямків у розв’язанні важливих державних завдань, зокрема в галузі нанотехнологій. Крім фундаментальних досліджень, проводитимуть розробки з метою створення науково-дослідних центрів, науково-технічної бази, соціальних та навчальних програм. Значні кошти спрямовані на дослідження для оборонної промисловості.

Хронологія і характеристика технологічних укладів

Номер технологічного укладу	І	її	III	IV	V	VI
Період домінування	1770 -1830	1830-1880	1880 -1930	1930 -1980	з 1980-1990-х до 2010-2020 (?)	з 2010 - 2020(?) до 2050-2060 (?)
Технологічні лідери	Великобританія, Франція, Бельгія	Великобританія, Франція, Бельгія, Німеччина, США	Німеччина, США, Великобританія, Франція, Бельгія, Швейцарія, Нідерланди	США, країни Західної Європи, СРСР, Японія	Японія, США, ЄС	США, Японія, ЄС, Ізраїль, Китай
Ядро технологычного укладу	Текстильна промисловість, машино будув ан ня для текстильної промисловості, виплавка чавуну, обробка заліза, будівництво каналів, паровий двигун	Паровий двигун, залізничне будівництво, транспорт, машино- і пароплаво- будування, вугільна і верстато- інструментальна промисловість, чорна металургія	Електротехнічне, важке машинобудування, виробництво та прокат сталі, мережі електропостачання, неорганічна хімія	Автомобіле- тракторобудування, кольорова металургія,виробниц тво товарів тривалого користування, синтетичні матеріали, органічна хімія, видуботок і переробка нафти	Електронна промисловість, обчислювальна оптико-волоконна техніка, програмне забезпечення, телекому ні кація, роботобудування, видобуток і переробка газу, інформаційні послуги	Наноелектроніка, молекулярна нанофотоніка, наноматеріали, наноструктурован і покриття, нанобіотехнології, наносистемна техніка
Ключовий фактор	Текстильні машини	Паровий двигун	Електродвигун	Двигун внутрішнього згоряння, нафтохімія	Мікроелектронні компоненти	Нанотехнології, клітинні технології
Переваги технологічного укладу в порівнянні 3 попереднім	Механізація й концентрація виробництва на фабриках	Зростання масштабів і концентрація виробництва на основі використання парового двигуна	Підвищення гнучкості виробництва на основі використання електродвигуна, стандартизація виробництва, урбанізація	Масове й серійне виробництво	Індивідуалізація виробництва й споживання, підвищення гнучкості виробництва, подолання екологічних обмежень по енерго- і матеріапоспоживанню, деурбанізація на основі телекомунікаційних технологій	Різке зниження енергоємності й матеріалоємності виробництва, конструювання матеріалів і організмів із заздалегідь заданими властивостями

Державним бюджетом США в 2001 році на цей напрям науки планувалося виділити 270 млн доларів, але виділили значно більше - 422 млн. Комерційні компанії внесли вдесятеро більше коштів. 3 грудня 2003 року у США затверджений закон «Дослідження і розвиток нанотехнологій у XXI столітті». Для його реалізації і прискорення досліджень залучено ще п’ять державних організацій: Національний науковий фонд, Міністерство енергетики, Національний інститут стандартів і технологій, Національне аерокосмічне агентство (МАБА), Управління з охорони навколишнього середовища - з фінансуванням 3,7 млрд доларів терміном на чотири роки [4].

Розглянуті вище моделі та концепції економічного розвитку реалізовувалися на державному рівні. Цілком логічно стверджувати, що якщо будь-яка з розглядуваних моделей чи концепцій впроваджується всіма країнами світу, то можна вважати, що відповідно до цієї концепції чи моделі відбувається і розвиток усієї світової економіки.