Глобальна економіка

8.4. Перспективи розвитку альтерглобалізму: внутрішні і зовнішні суперечності антиглобального руху, проблема кінцевої мети і узгодженості дій

Перспективи розвитку альтерглобалізму визначаються розв’язанням зовнішніх і внутрішніх суперечностей.

До зовнішніх суперечностей антиглобального руху належать:

♦♦♦ Суперечність між антиглобалістською природою руху та його включеністю до структури глобального капіталізму.

♦♦♦ Суперечність між принципами добровільної асоціації та необхідністю використовувати у своїй діяльності фінансові і політико- правові механізми. Як правило, ця суперечність вирішується таким чином, що функції професійної діяльності, фінансового забезпечення, політичного представництва приймають на себе діючі неурядові та громадсько-політичні організації, які проявляють симпатії до антиглобального руху, тоді як власне рух у своїх діях є відносно незалежним від жорстких обмежень і претендує на відкритість, гнучкість тощо.

♦♦♦ Суперечність між соціально-економічною нерівністю учасників руху та їх рівноправним діалогом і солідарністю. Ця суперечність не тільки створює напругу всередині руху, але й лежить в основі фактичного відторгнення від багатьох антиглобальних дій значної частини потенційно найактивніших учасників. Одним із засобів зняття цієї суперечності стала підтримка з боку представників країн авангарду у вигляді фінансування розвитку руху, забезпечення солідарності з представниками країн Третього світу.

♦♦♦ Суперечність між мережевим принципом організації руху і необхідністю взаємодії зі структурами влади, участю в політичних процесах. Із найпомітніших проявів цієї суперечності слід виділити:

а) залежність багатьох учасників руху від суб’єктів і провідників глобальних трансформацій; б) суперечність між лівими політичними партіями і антиглобальним рухом як таким, що виявляється як в емпірично очевидній боротьбі за включення партій до числа організаторів соціальних форумів, так і у вигляді менш очевидної протилежності масовості, відкритості мережевих структур антиглобалістів і відносної жорсткості, фіксованості членства, ієрархічності структур політичних партій; в) суперечність між необхідністю збереження рухом власної специфіки як відкритої мережі та набуття традиційних організаційно- інституційних форм задля участі у житті громадянського суспільства та в політичній боротьбі [6, с. 190].

Антиглобальний рух характеризується наявністю таких внутрішніх суперечностей:

♦♦♦ Мережевий принцип побудови руху, який одночасно є його сильною і слабкою стороною.

♦♦♦ Єдність і протилежність руйнівної і творчої сторін діяльності.

♦♦♦ Суперечність між соціальною творчістю унікального суб’єкта (особи, спільноти) та єдиним процесом спільної, узгодженої діяльності.

♦♦♦ Суперечність антиглобалізму як боротьби проти світу відчуження в цілому та сучасними формами влади капіталу (як особливого виду відчуження). Це, в свою чергу, породжує дві тенденції. Перша набуває виразу в діяльності численних громадських рухів та організацій, які наголошують у власному протестному портфелі на достатньо загальних формах відчуження (які, як правило, кореспондують з глобальними проблемами). Друга реалізується у наголошенні саме на класовій проблематиці боротьби проти експлуататорської сутності капіталу. Звісно, ці дві лінії є тісно пов’язаними, оскільки саме глобальна гегемонія капіталу є «відповідальною» за нинішню гостроту глобальних проблем. Однак і протилежність тут є очевидною - інтеркласовість та інтерідеологічність антиглобалізму як загальної платформи, несхвалення значною частиною учасників руху крайніх форм соціалістичної ідеології суперечать антикапіталістичному змісту дій цих громадських утворень [6, с. 191].

Отже, антиглобалізм не є цілісною ідейно-політичною концепцією, яку поділяють представники всіх суспільно-політичних кіл, що прямо чи опосердковано виступають як проти нинішніх форм глобалізації, так і проти окремих її аспектів, методів, використовуваних основними її суб’єктами.

Діяльність ВСФ та АТТАК, трансформація їх у міжнародні політичні організації - якісно новий етап політико-ідеологічних процесів всередині антиглобального руху. Квінтесенцією цих процесів є ідейно-політична боротьба, яку найбільш помірне соціал-глобалістське крило веде з радикальними течіями в надрах руху з метою його консолідації.

У цілому ж формальна та сутнісна сторони діяльності антиглобалістів переконують у тому, що:

• Антиглобальний рух як суттєвий політичний феномен існуватиме допоки повноцінні політичні партії і профспілкові організації не вийдуть із стану кризи і не завершать період своєї реорганізації.
• Антиглобальний рух спромігся істотно підірвати авторитет традиційних суспільних організацій (партій і профспілок), тим самим значною мірою послабивши їх.
• Антиглобалісти не мають чіткого уявлення про цілі та завдання свого руху.
• Ті групи антиглобалістів, які на сьогодні є достатньо організаційно оформлені, в ідеологічному плані тяжіють до вже відомих політичних течій.
• Антиглобалісти в організаційному плані опинилися в залежності від свого головного організатора - Інтернету, який є підконтрольним глобальному капіталізму [6, с. 195].

Водночас альтерглобалізм став впливовою силою, а його протистояння з глобалізмом - основною суперечністю сучасної епохи, у якій в інверсійній формі втілюється природне прагнення до рівноваги. При цьому США як основна країна-глобалізатор працює на зміцнення неоліберальної глобалізації, яка базується на фінансах, в той час як Китай не планує відмовлятися від своєї ролі лідера світу, що розвивається, тобто лідера тієї глобальної більшості, яку не задовольняють існуючі системи глобалізму і мондіалізму, та яка обстоює перехід до альтернативної глобалізації, що базується на стійкому і всеохоплюючому розвитку. Sino - U.S. conflict, whether hot war or cold war, would alter the map of global economic governance. Chinese leaders have proven their talent at adapting capitalism to Chinese society and, in this process, creating a powerful growth machine. In a run-up to Cold War II - if that’s what Chinese leaders plan - they will not abandon a highly successful economic formula. But they may add some twists to strengthen their security position. In an extreme form, China might link the yuan to gold, thereby declaring ‘monetary independence’ [14, с.267]. Наростання руху протесту проти глобалізму корелюватиметься з кризовими тенденціями у світовій економіці, прогнозованими економістами на початок XXI століття.