Глобальна економіка

6.1. Рушійні сили глобалізації

Попри феноменальні вияви, економічна глобалізація не є універсальною, оскільки реально не охоплює всіх країн, регіонів і галузей, хоч і має такий, що прогресує, потенціал розвитку в цьому напрямку. Вона не настільки прямолінійна і гомогенна, особливо з огляду на позитиви і негативи вияву, коли витрати і переваги, що пов’язані з процесом економічної глобалізації, розподіляються нерівномірно, асинхронно і непропорційно насамперед у міжкрайовому плані.

Підкреслюючи позитивний характер глобалізації для розвитку глобальної економіки, необхідно разом з тим відзначити і ті негативні наслідки, які вона матиме як для окремих країн, так і для світу у цілому, не лише для бідних, але й для багатих країн.

Переваги економічної глобалізації не реалізуються автоматично й проявляються по-різному в різних країнах. Відсутні і доведені свідчення того, що цей процес сприяв забезпеченню стійкого економічного зростання на нашій планеті. Глобальні показники залежать поки переважно від внутрішніх умов і політики економічно найбільш сильних країн. Проблема стійкого, динамічного зростання світової економіки все ще чекає на своє розв ’язання, і, очевидно, потенціал економічної глобалізації поки що недостатньо використовується для цього. Вигоди від глобалізації розподіляються нерівномірно і з точки зору багатьох країн - несправедливо.

Міжнародний поділ праці дозволяє краще задовольняти потреби населення тих країн, які беруть у ньому участь, і більш ефективно використовувати працю у глобальному масштабі. Розвиток міжнародного поділу праці проявляється у посиленні процесів глобалізації, підвищенні продуктивності праці в глобальній економіці на основі концентрації і централізації капіталу, транснаціоналізації господарського життя - зростанні і розвитку великих транснаціональних компаній та фінансових груп. Значний вплив на сучасні глобалізаційні процеси здійснює така міцна сила, що стимулює глобалізацію, як ринкова конкуренція у світовому масштабі. Головні засоби конкуренції - зниження витрат, підвищення якості та розширення асортименту товарів і послуг - стають «мотором» глобалізації.

Друга рушійна сила глобалізації - розвиток науково-технічного прогресу, прогрес технологічних інновацій, що найбільшою мірою проявляється в модифікації транспорту і зв’язку, сектора інформації і телекомунікацій, створює невідомі раніше можливості для швидкого і малозатратного трансграничного переміщення товарів і послуг, фінансових засобів, ідей та інформаційних продуктів. Принципово нові можливості, відкриті завдяки новаціям у сфері інформаційних і комунікаційних технологій, дозволяють говорити про справжню інформаційно-інноваційну, основану на знаннях революцію, що стимулює розвиток процесів глобалізації.

Американський дослідник міжнародних економічних відносин Дж. Гаррет виокремлює три основні механізми глобалізації світової економіки: 1) зростаючу конкуренцію у світовій торгівлі; 2) становлення багатонаціонального характеру виробництва внаслідок намагання виробників збільшити власний прибуток за рахунок переміщення виробничих потужностей в інші країни; 3) міжнародну інтеграцію фінансових ринків.

Процеси транснаціоналізації реалізуються у створенні та діяльності транснаціональних корпорацій реального і фінансового секторів із значним посиленням ролі останнього.

Ще одна рушійна сила, яка неоднозначно впливає на самі процеси глобалізації та на їх наслідки для учасників цих процесів, - це лібералізація господарського життя, дерегулювання ринків товарів, послуг і капіталів.