Глобальна економіка

5.3. Цивілізаційна специфіка перебігу глобальних економічних процесів

Основною специфікою перебігу глобальних економічних процесів у країнах західної цивілізації у зв´язку з досягнутим ними високим рівнем життя є загострення взаємодії трендів інформатизації, інтелектуалізації, соціалізації (В.Д. Базилевич) та людських потоків (В.І. Якунін). Ця взаємодія призводить до того, що на західну цивілізацію впливає в Західній Європі переважно ісламська цивілізація в силу міграції ісламського населення і в США - латиноамериканська цивілізація [35, с. 147]. До середини XXI ст. біле населення буде у меншості в США і в Західній Європі, що може спричинити проблему міжцивілізаційних відносин [23, с. 83].

Незважаючи на освоєння японською цивілізацією досягнень науки і техніки західної цивілізації, на тісні зв´язки із західним світом, Японія зберегла свою систему цінностей, свій менталітет. Основна специфіка глобальних економічних процесів скоріш за все проявлятиметься у взаємодії інтелектуалізації й енергетики світу, енергетичних потоків. Питання фінансіалізації будуть актуальними для Японії у зв´язку зі значним розміром зовнішнього боргу й викличуть необхідність посилення уваги до інформатизації та інтелектуалізації (інноваційного розвитку) економічного розвитку як найважливішого реального ресурсу країни. На користь такого висновку говорить той факт, що Японія через брак природних ресурсів перебуває у сильній залежності від імпорту сировини, а основу її експорту становить продукція високотехнологічних галузей промисловості.

Важливою особливістю цієї цивілізації є фактична відсутність в ній людського потоку, як еміграції, так і імміграції населення. Тенденція скорочення чисельності населення, що склалася в японській цивілізації, у перспективі може породити імміграцію населення, яке належить до інших цивілізацій. Водночас успіхи в розвитку роботизації виробництва та сфери обслуговування компенсуватимуть скорочення чисельності населення і сприятимуть збереженню цивілізаційної однорідності Японії. Певні зміни можуть статися і в соціалізації економіки, зокрема, у відмові від застосування системи довічного найму на роботу, оплати праці за старшинством і фірмових профспілок. Проблеми можуть виникнути у сфері пенсійного забезпечення, зайнятості та охорони здоров´я у зв´язку з очікуваним значним постарінням населення, обумовленим збільшенням середньої тривалості життя та низькою народжуваністю населення.

Водночас вестернізація японської цивілізації, а, отже, і глобалізація має обмежений характер і не несе в собі небезпеку поглинання японської цивілізації західною.

Багато в чому аналогічний висновок можна зробити і стосовно впливу глобальних економічних процесів на китайську цивілізацію. Сучасний Китай розвивається з дотриманням певних комуністичних догм і зі збереженням разом із ринковою планомірно керованої економічної складової. Роль держави в економічному житті значна і визначальна, що відповідає ідеям Конфуція. На думку економіста Всесвітнього банку Джастіна Лі, висловлену на Гонконзькому економічному форумі 2012 р., вже в недалекому майбутньому головним американським суперником у світі стане Китай, а сучасну багатополярність змінить новий варіант біполярності [4, с. 350]. На те, що американо-китайські відносини стануть основним чинником формування міжнародного порядку XXI століття за участю 5-7 провідних акторів, вказує ряд експертів, відзначає це і провідний український дослідник С.В. Толстов [11]. Зміна лідерства у глобальній економіці прискорить відмову від неоліберальної моделі глобалізації й системи фінансіалізації, що діє у світі.

Так само, як і для японської цивілізації, вестернізація китайської цивілізації має обмежений характер. Скоріш за все, китайська цивілізація зміцнюватиме свої позиції, що сприятиме не вестернізації, а китаїзації у світовому масштабі. Ймовірним є формування на основі японської та китайської єдиної далекосхідної цивілізації.

В індійській цивілізації моральний обов’язок та етичні зобов´язання кореспондуються з особливостями і японської, і конфуціанської цивілізацій, але одночасно посилюються поняттями самсари і карми. Індійська цивілізація посилює духовні начала в житті як індивіда, так і суспільства і тим самим зменшує дію на них тих матеріальних стимулів, які суперечать моральному обов’язку та етичним зобов´язанням. В силу релігійної кастовості дія глобальних економічних трендів і потоків на країни індійської цивілізації коригуватиметься у сфері інформатизації й соціалізації. Володіння громадянами країн індійської цивілізації англійською мовою посилює вплив на ці країни глобальних економічних процесів і західної культури, сприяє еміграції з них висококваліфікованих кадрів. Водночас правильна соціальна політика може забезпечити приплив ззовні висококваліфікованих кадрів для розвитку галузей нової економіки.

Матеріальною особливістю ісламської цивілізації є розташування на території її держав значних запасів нафти і газу. Тому ісламська цивілізація впливає і сама перебуває під сильним впливом глобальних економічних процесів, залежних від енергетики світу та енергетичних потоків. У сучасних умовах продажу нафти і газу за долари США країни ісламської цивілізації опинилися в ситуації, коли їх фінансова система неминуче вступає у взаємовідносини зі світовою фінансовою системою, яка діє за іншими, ніж вона, правилами. За таких умов вплив на ісламську цивілізацію мегатренду фінансіалізації виявляється деформованим особливостями її фінансової системи. Виходячи з особливої ролі в глобальних процесах тренду фінансіалізації, тим самим ослабляються у ісламському світі і процеси глобалізації в цілому. Ослабленою виявляється також дія на країни ісламської цивілізації мегатренду соціалізації в силу збереження основної функції в ній жінки як хранительки сімейного вогнища, яка закладає основи ісламу в душі народжених нею дітей, забезпечуючи тим самим спадкоємність поколінь. Отже, розглянуті особливості ісламської цивілізації дозволяють вважати її такою, що зазнає найменшого впливу глобальних економічних процесів і найбільшою мірою протистоїть діючій неоліберальній моделі глобалізації.

Водночас стійкість ісламської цивілізації в умовах дії на неї глобальних економічних процесів не слід розглядати як об´єктивний конфлікт цивілізацій. Видається слушною думка ізраїльського дослідника І.Шаміра, згідно з якою американські політологи воскресили ідею конфлікту цивілізацій для того, щоб пояснити свою війну зі світом ісламу [36, с. 52].

Капіталістичний розвиток та індустріалізація Латинської Америки відбувалися із запізненням порівняно з європейськими та північноамериканськими країнами, які намагалися нав’язати у нових умовах вигідні для себе форми співпраці. Наприкінці 1980-х рр. в якості таких нових форм співробітництва було запропоновано “Вашингтонський консенсус”, який призвів до погіршення економічної ситуації в країнах та спричинив повернення широких мас населення до “лівого повороту”, виборів до урядових структур представників лівоцентристської орієнтації. Для латиноамериканської цивілізації характерною є і схильність до протесту, іноді навіть радикального, антиамериканізм, який в найбільш яскравій формі знайшов своє вираження в політиці Куби та Венесуели. Саме це дозволяє розглядати латиноамериканську цивілізацію, що перебуває в процесі формування, в якості супротивника діючої неоліберальної моделі глобалізації. Латинська Америка є одним із головних центрів альтерглобалістського руху.

В цілому країни африканської цивілізації (на південь від Сахари) у світовій економіці посідають маргінальні позиції. У цьому регіоні розташовані 4/5 бідних країн із великою зовнішньою заборгованістю. У країнах співіснують різні типи економічних відносин - від общинно- патріархальних до капіталістичних і соціалістичних, різні типи влади - авторитарно-військово-диктаторські, монархічні, демократичні. До особливостей африканської цивілізації відносять: наявність залишків общинно-племінних і навіть родових стосунків, сімейно-кланові, етнічні та інші звичаї і ритуали.

На рубежі тисячоліть глобальні процеси породили системну кризу в Африці, яка супроводжується масовою еміграцією з бідних країн Африки в розвинені країни.

В Африці під натиском ідеології лібералізму глобалізація послаблює роль держави, призводить до територіальної фрагментації, посилення впливу кланових, громадських, родоплемінних, етнічних і релігійних клік. Разом з тим глобалізація несе загрозу африканській цивілізації, де спостерігаються масове зубожіння, величезна кількість озброєних конфліктів, громадянські війни з мільйонами загиблих і біженців, пандемії СНІДУ, що супроводжуються вимиранням населення цілих районів.

Цей континент залишається на периферії світових інформаційно- комунікаційних процесів, характеризується низькою якістю дешевої робочої сили, різким відставанням у галузі науки, поширенням антиглобалістських настроїв, які базуються на побоюванні того, що глобалізація становить загрозу знищення своєрідності африканських соціокультурних основ і нав´язування західної моралі та західної системи духовних цінностей. Тому висловлюються думки про необхідність протидії інформаційній експансії країн західної цивілізації на африканський континент і одночасно - про необхідність збільшення допомоги з боку розвинених країн.

Головний представник слов’яно-православної цивілізації на початку XX ст. - Російська Імперія, яка постраждала внаслідок сильного удару в 1917 р., що започаткував боротьбу більшовицької влади з Російською православною церквою (РПЦ), поставивши завдання до 1937 року повністю викоренити віру в Радянському Союзі. Але РПЦ вистояла, чому сприяла і Велика Вітчизняна війна, яка продемонструвала патріотизм і сприяла поверненню широких народних мас до віри предків. Доречно також згадати, що історичний досвід слов’яно-православної (російської) цивілізації свідчить: за свою тисячолітню історію Росія тричі виявлялася в стані національної катастрофи і тричі виходила з неї оновленою і ще сильнішою (йдеться про монгольське нашестя, Смутний час і Громадянську війну початку XX ст.), оскільки загроза загибелі, відповідальність перед майбутніми поколіннями народжують нові сили і можливості [23, с. 94]. При цьому необхідно констатувати, що жорстко централізована економіка багато в чому забезпечувала Росії військові успіхи.

У цьому контексті цікавою є думка професора М.І. Сенченка стосовно того, що гедоністично розслаблена людина “споживчого суспільства” не здатна існувати на нашій планеті, тому антропологічна революція американізму вже провалилася, оскільки сьогодні світу потрібні люди зовсім іншої формації - здатні до найвищої самодисципліни, аскетизму і жертовності [29, с. 491]. Але досягнення найвищої самодисципліни, аскетизму і жертовності базується на духовності народу. І якщо західна цивілізація йде шляхом секуляризації, то виникає сумнів щодо того, чи країни інших цивілізацій заради ідеології гедонізму, матеріальних благ, які в невизначеному майбутньому “обіцяє” їм глобалізація, відмовляться від своєї духовності і системи цінностей. І якщо для західної цивілізації характерним є посилення її секуляризації, то для слов’яно- православної цивілізації певну загрозу становить також розділення православних на різні церковні деномінації, яке спостерігається, зокрема, в Україні [37].

Можна констатувати, що неоліберальна модель глобалізації, яку впроваджують дотепер, суперечить усім локальним цивілізаціям і, що особливо важливо, самій західній цивілізації, оскільки супроводжується посиленням процесів секуляризації, послабляючи її.

Зарубіжні дослідники глобальної економіки вказують на зменшення ролі глобалізації в подальшому, а також на те, що, країни, які розвиваються, матимуть все більше можливостей для покращення своїх економічних показників, особливо зважаючи на збільшення кількості світових лідерів, які впливатимуть на структуру світової економічної системи [38; 39]. Таким чином, єдино правильним буде мирне співіснування усіх цивілізацій [40, с. 6], чи неминучою стане їх війна [41]. Розглядаючи основні глобальні тенденції розвитку світу, багато науковців дійшли висновку, що однією з них є тенденція встановлення багатополярного світу.

Українські вчені стверджують, що “за останні 25 років світ докорінно змінився: зникла двополюсна система “США - СРСР”, створилася однополюсна система світу на чолі США, спостерігається багатополюсна система світу, коли країни-гіганти Китай, Індія, Росія, середні країни - Японія, Бразилія, інтеграційні об’єднання - ЄС тощо - стають новими центрами геополітичного впливу” [42, с.112]. Так, С. Хантингтон відзначає, що через одне-два десятиліття настане справді багатополярне XXI століття.