Глобальна економіка

2.1. Глобалістика і глобалізм як наукове обґрунтування ідеології глобалізації

Глобалістика - міждисциплінарна галузь наукових досліджень, спрямованих на виявлення сутності, тенденцій та причин процесів глобалізації, спричинених нею глобальних проблем та пошук шляхів ствердження позитивних та подолання негативних для людини і біосфери наслідків цих процесів [1, с. 187].

У більш широкому смислі термін вживається для позначення сукупності наукових, філософських, культурологічних та прикладних досліджень різних аспектів глобалізації і глобальних проблем, включаючи одержані результати таких досліджень, а також практичну діяльність з їхньої реалізації в економічній, соціальній та політичній сферах як на рівні окремих держав, так і в міжнародному масштабі.

Глобалістику не слід розуміти як певну окрему або спеціальну наукову дисципліну: вона з’явилася завдяки інтеграційним процесам, що характерно для сучасної науки і є сферою досліджень та пізнання, де різні наукові дисципліни та філософія, здебільшого в тісному взаємозв’язку, кожна з позицій свого предмета та метода, аналізують найрізноманітніші аспекти глобалізації, пропонують рішення глобальних проблем, розглядаючи їх як окремо, так і разом в якості цілісної системи.

Як самостійний науковий напрям та сфера суспільної практики глобалістика почала формуватися з кінця 60-хрр. XX ст., коли спочатку в найбільш промислово розвинутих країнах, а потім і в інших країнах різко загострилось екологічне становище, що відобразило складність, багатоманітність та динамічність сучасної епохи, її технократичний характер, антигуманну сутність безмежного зростання неекологічного промислового виробництва, нічим не стримуваного технічного прогресу. Ніколи раніше наша планета не зазнавала таких навантажень, а людина не вступала у такі суперечності з результатами своєї праці, котрі зробили її залежною від науково-технічних досягнень і не захищеною перед могутністю, нею самою створеною [1, с. 187].

Останнім часом в глобалістиці з ’явилася нова тенденція: увага вчених, дослідників та навіть політиків все більше зосереджується не на окремих глобальних проблемах, а на процесах глобалізації та зростанні взаємозалежності сучасного світу. Глобальні тенденції та проблеми не залишають людству іншого вибору, як подолати розбіжності, суперечності та створити умови для об’єднання, інтеграції, зберігаючи при цьому самобутність культур, вікових традицій та унікальних рис окремих націй і народів. Подібна єдність та узгодженість дій може забезпечити адекватне розуміння процесів та подій, що відбуваються в сучасному світі, знання про які відпрацьовуються та формулюються в сучасній глобалістиці [1, с. 191].

Розглядаючи глобалістику як сучасну галузь науки, академік НАН України О.Г. Білорус зазначає: «Її об’єктом є глобалізм і глобалізація, предметом - пошук і розкриття закономірностей і законів глобалізації розвитку» [2, с. 53]. Глобалістика, з одного боку, інтегрує в себе широке коло знань у сферах демографії, екології, етногенезу, культури, економіки, соціології, продовольчої і водної безпеки, глобалізованої системи торгівлі за єдиними правилами, комунікації, фінансів, освіти тощо, тобто все, що стосується розвитку людини, а з іншого - формує нові знання щодо поточного та майбутнього розвитку людства [3, с. 18-19].

Globalism is an unclear concept in current discussions of globalization [4, p 112]. Manfred Steger, Professor of Global Studies at the Royal Melbourne Institute of Technology, defines the concept as “a market ideology endowing the buzzword globalization with norms, values, and meanings that not only legitimate and advance neo-liberal interests, but also seek to cultivate consumerist cultural identities in billions of people around the world” [4, p 111].

Globalism - the term refers to a powerful political ideology that supports extending the Anglo-American model of liberal capitalism and its underlying norms and values to all regions of the world. Drawing on ideas formulated over the 19^th and 20^th centuries by classical liberal thinkers like Adam Smith and Herbert Spencer, and resurrected in the late 1970s and early 1980s by political leaders like Margaret Thatcher and Ronald Reagan, globalism is organized around a number of core concepts and prescriptions, such as individualism, consumerism, market liberalization, deregulation of the economy, and unlimited accumulation of capital. What distinguishes the current version of globalism from market ideologies of previous historical periods, however, is the innovative attempt of its main proponents to link free-market ideas to the fashionable theme of “globalization”. For this reason, it is useful to distinguish between globalism - the contemporary market ideology that endows globalization with certain neoliberal norms, values, and meanings - and globalization - which is a multidimensional set of social processes that create, stretch, and intensify worldwide interdependencies and exchanges [5, с. 521-522].

Глобалізм як теорію, ідеологію і стратегію досліджували тривалий час. Зокрема, глобалізм визначається як «тип осмислення нинішнього етапу руху до універсалізації людського співтовариства і, відповідно, система цінностей життя» (А.А. Галкин). Разом з тим необхідно відрізняти глобалізм як тип свідомості (або планетарну свідомість) та глобалізм як політичну ідеологію певних соціальних сил, що прагнуть спрямувати глобалізаційні процеси відповідно до власних інтересів.

На думку академіка НАН України О.Г. Білоруса, «глобальний тоталітаризм - це глобалізм з його особливими політичною, економічною і соціальною системами. Глобалізм - це деспотична політична, економічна і соціальна влада глобальних корпорацій. Це політична, економічна і соціальна система, в якій ринкові відносини розповсюджуються на всі без винятку сфери суспільного життя. Демократію витісняє глобальний ринковий фундаменталізм, який неминуче веде до кризи розвитку» [2, с. 2З]. О.Г. Білорус визначає глобалізацію як універсалізацію всіх сфер громадського життя, що зумовила нову стадію інтернаціоналізації господарського життя, злам національних кордонів, розвиток світових ринків товарів, послуг, фінансів, праці, інформації, тобто апофеоз усесвітньої ринкової економіки [З, с. 18-19], підкреслюючи, що глобалізація світового розвитку породжує феномен глобалізму. Глобалізм - це система абсолютної економічної і політичної влади нових глобальних монополістичних корпорацій, які вийшли з-під контролю націй-держав свого походження і базування. Вони маневрують фінансовим капіталом, обертаючи його на світовому ринку зі «швидкістю світла» і, відмовляючись платити податки, посилюють експлуатацію багатьох країн і народів, у тому числі і своїх країн і народів [2, с. 20]. Глобалізм виріс із глобального капіталізму і класичного імперіалізму. Це специфічна форма сучасного імперіалізму, нова, надвисока стадія глобального капіталізму силового характеру.

Академік НАН України О.Г. Білорус пише: “Ми стоїмо перед небаченим викликом людству та загрозою його існуванню. Чи здатне світове співтовариство відвернути і подолати цю смертельну небезпеку? Відповідь на це запитання наука ще не знайшла, проте це не позбавляє її відповідальності перед суспільством. На новому етапі розвитку економічних відносин у найбільш розвинутих країнах світу капіталізм почав трансформуватися в новий соціально-економічний лад, який об’єктивно міг би посилити соціалізацію розвитку. Сутність його визначають як посткапіталізм, постіндустріалізм, постекономізм, інформаційне суспільство, інтелектуальне суспільство, суспільство знань, ноосферне суспільство. З іншого боку, поглиблення та поширення процесів глобалізації наближують суспільний лад, який ми називаємо глобалізмом, або глобімперіалізмом. Він реально стає негативною альтернативою очікуваному соціалізованому і ноосферному світовому устрою” [3, с. 18-19].

Отже, глобалізм розглядається як результат глобалізації, її наслідок. Враховуючи те, що процес глобалізації ще не завершений і не позбавлений регресів та парадоксів, слід вважати динамічним і саме явище глобалізму. Саме тому принциповим моментом глобалістики є виявлення внутрішньої природи глобалізму. Це підтверджує і дослідження Н.А. Навроцької, яка зазначає: «Узагальнення відмінностей та переваг теоретичних позицій вітчизняних та зарубіжних економістів, що розкривають понятійний апарат глобалізації економіки, дозволило виявити становлення економічної глобалістики як самостійного напряму наукових досліджень. В сучасних концептуальних дослідженнях та визначеннях глобалізації домінує розуміння первинності економічного глобалізму, основу якого становлять фінансово-інвестиційні відносини» [6, с. 10-11].