Глобальна економіка

1.2. Західні концепції теорії глобалізації

У західній економічній думці поширеним є визначення поняття “глобальна економіка” американського вченого М.Кастельса, який стверджує, що глобальна економіка - це економіка, яка в реальному часі працює як єдине ціле у світовому просторі, незалежно від того, стосується це капіталу, менеджменту, праці, технології, інформації чи ринків.

Американські дослідники В.Барнз та Л.Ледебург подають дві інтерпретації процесу глобалізації економіки.

Перша ґрунтується на припущенні про збігання меж національних кордонів, відповідних урядів і національних економік, а тому існує знак рівності між усіма кордонами держави, межами реальної економіки, межами регулятивної та монетарної економічних систем, межами національної юрисдикції, а отже - межами політекономії в комплексі політики та економіки.

Згідно із другою інтерпретацією глобальна економіка трактується як глобальна мережа взаємозалежних та економічно інтегрованих економічних систем і їх складників - місцевих регіонів, де інтенсивність взаємозалежностей між національними системами - не наслідок їх близькості чи подібності, а результат впливу ринків, ресурсів, переваг собівартості, технологій, глобальної політики та конфліктів, історії тощо [15, с. 19]. В.Барнз та Л.Ледебург наголошують, що два чи більше економічні регіони, які перебувають в різних економічних системах, можуть взаємодіяти через економічні взаємовідносини так само тісно і глибоко, як сусідні місцеві економіки в сусідніх економічних системах.

Сучасні спроби дослідження дійсності Західного світу під назвою глобалізація спонукають вчених висувати концепції пізнього капіталізму (Р.Манделл), модернізму (Е.Гіденс), рефлексивного модернізму (Бак), та постмодернізму (Гарвей). Рей Хадсон і Алан Вільямс виділяють чотири погляди вчених на проблеми входження в глобальну економіку.

1- ша позиція. Її висувають П.Херст і Г.Томпсон, які вважають, що в світі спостерігаються загалом незначні зміни, які можуть бути потрактовані розширеним відтворенням капіталістичної економіки, при цьому національні держави будуть як і колись регуляторами національних економік. Херст і Томпсон вважають, що ідея нової високо інтернаціоналізованої, фактично неконтрольованої економіки, що ґрунтується на дієвому світовому ринку, просто неможлива.

2- га позиція (її висуває Дж.Робінсон) є діаметрально протилежною. Глобальна економіка - це така економіка, у якій транснаціональний капітал мігрує світом у пошуках прибутку і фактично нічим не обмежений у своїй активності. Втрата національними державами регуляторної здатності сприяє розширенню влади транснаціональних корпорацій і виникненню необмеженого світу.

3- тя позиція представлена Баєром і Драхом, які припускають, що відбувається фундаментальне зрушення в організації глобальної політекономії, і глобалізація по суті віддзеркалює кількісні зміни характеру політекономічних систем сучасного капіталізму. Але це не тягне за собою послаблення національної держави передчасно. Політична влада, сфера компетенції та ресурси будуть розподілені між національними та наднаціональними рівнями.

4- та позиція не лише допускає, що існують якісні зміни, на які опирається концепція глобалізації, але й стверджує, що ці зміни проникають в усі сфери повсякденного життя. Ця концепція підкреслює, що глобалізація не лише приводить до переосмислення відносин між глобальною економікою та національними державами, а й між глобальною економікою та національними і локальними громадянськими суспільствами, з одного боку, та наднаціональними організаціями і союзами - з іншого [15, c.20].