Кримінологія: Загальна та Особлива частини

§2. Причини та умови жіночої злочинності

Кримінологічна характеристика жіночої злочинності, її помітні істотні відмінності від чоловічої свідчать про вплив на них явищ біологічного характеру. Щодо ролі біологічних факторів уформуванні особистості людини, втому числі особи злочинця, висловлюються різні думки. Тому природною єпостановка проблеми біологічної відмінності жіночої злочинності від чоловічої. Ще уХІХ ст. представники соціологічної школи укримінології пояснювали менші злочинні прояви ужінок як їх фізичною слабкістю, так івідчуженням від громадського життя, замкненістю уколі сімейних обов’язків. Ясна річ, фізичні можливості для реалізації наміру вчинення, наприклад, насильницького злочину вжінки, як правило, більш обмежені порівняно зчоловіком. Уході сімейно-побутових чи іншої природи суперечностей жінка звичайно не може завдати чоловікові істотної шкоди. Але втой же час не слід забувати про те, що для жінок типовим євчинення злочинів із заздалегідь обдуманим наміром. Давно було зазначено, що заздалегідь обдумане вбивство припускає відсутність боротьби збоку жертви ітому воно більш легке для фізично слабкішої статі. Що стосується вчинення корисливих злочинів жінками, то тут фізичні можливості істотної ролі не відіграють.

Певне відокремлення жінки від інтенсивного соціального життя, без сумніву, стимулює зростання жіночої злочинності. Але тенденція до подальшої емансипації жінки, більш активна її участь уматеріальному ідуховному процесі життєдіяльності ведуть до соціального «перероблення» жіночої природи, деформації ідеморалізації її особи. Жінка стає більш схильною вирішувати життєві проблеми шляхом вчинення злочину.

Прихильники антропологічної школи укримінології наполягали на тому, що відмінність кримінологічних показників жіночої ічоловічої злочинності обумовлена генетичною природою жінки, певною мірою «біологічною її недорозвиненістю». Зараз, мабуть, ніхто не заперечує, що біологічні іпсихічні властивості жінки відіграють певну роль уформуванні її особистості. Більшість сучасних дослідників схильні стверджувати, що особистість— це соціально-біологічний продукт епохи. Особистість людини постійно формується (вдосконалюється або деградує) під впливом біологічних, психологічних ісоціальних обставин. Суспільство, щоправда, контролює головним чином соціальні реагування людини на зовнішні подразники івіддає пріоритет упричинному комплексі жіночої злочинності соціальним факторам. Дійсно, злочинна поведінка жінки, як іїї правомірна поведінка, визначена наперед зрештою не її біологічною статтю, асоціальними умовами. Наше життя зовсім недосконале ісприяє не тільки законослухняній поведінці. Як показують численні приклади, жінка все більше засвоює ті форми суспільної поведінки, котрі раніше були прерогативою чоловіків. Негативні стандарти поведінки, характерні для злочинців-чоловіків (зловживання спиртними напоями, наркотиками, паразитизм, аморальність, бездуховність тощо), стають дедалі частіше притаманними іжінці-злочинниці.

Отже, біологічні особливості жінок (порівняно зчоловіками), визначаючи або удеяких випадках іобмежуючи кількісно-якісні показники окремих видів злочинів, самі по собі не виступають як причина їх вчинення. Розглядати феномен жіночої злочинності, як іїї малопоширеність, тільки крізь призму її біологічної обумовленості навряд чи правильно. Це мало що дає для її розуміння ідля організації боротьби зцим негативним явищем.

Що стосується природжених або набутих зчасом— різних за природою— тілесних ідуховних вад, спадкових аномалій іхвороб, деяких акцентуацій особистості, то вони, зрозуміло, обтяжують формування іпристосування до життя особи взагалі іжінки зокрема. Але йвони убільшості самостійно теж не можуть бути «володарями» вибору варіантів її поведінки. Поєднані знесприятливими соціальними умовами виховання та існування, ці аномалії сприяють формуванню таких сталих рис іуявлень особи, які уконкретній ситуації визначають вибір злочинного шляху задоволення потреб ідосягнення життєвої мети. Походження жінок-садисток, жорстоких вбивць, особливо небезпечних рецидивісток, свідомість яких знаходиться десь на межі неосудності, євсе жрідким явищем, хоча випадки такі трапляються. Але це винятки.

У кримінологічній літературі зазначається, що головними негативними явищами, зякими пов’язана жіноча злочинність та її різновиди, є:

– зростання напруженості усуспільстві, конфліктності іворожнечі між людьми;

– поширення таких явищ, як пияцтво, алкоголізм, аморальність, наркоманія, психопатія, проституція, бродяжництво, жебрацтво тощо;

– істотне послаблення основних соціальних інститутів іу першу чергу сім’ї;

– більш інтенсивна участь жінок усуспільному виробництві.

Несприятлива соціально-економічна обстановка вУкраїні спричинила погіршення морально-психологічного стану суспільства. Жінки набагато вразливіші до цих змін, які безпосередньо негативно впливають на виробничу ісімейно-побутову сфери. Апатія, нігілізм, цинізм, втрата віри умайбутнє превалюють усвідомості більшості людей, сприяють зростанню ворожнечі, обману, користолюбства, виникнення гострих криміногенних ситуацій. Буття ісвідомість співвідносяться тут удіалектичній єдності.

Споживацтво, інфантильність, аморалізм, проституція, бродяжництво, жебрацтво, психічні ісоматичні захворювання та інші негативні явища, на жаль, все більше уражають жінку. Багато жінок-злочинниць вчинили злочини устані алкогольного або наркотичного сп’яніння. Україні зафіксований факт зростання поширення наркотиків та збільшення кількості їх споживачів. Наркоманки без певних занять створюють велику криміногенну небезпечність, оскільки для задоволення своїх потреб вони не мають інших засобів, крім проституції ізлочину. Більше половини зних— це особи, які не працюють іне навчаються.

Кримінологічні дослідження свідчать про те, що поєднання негативних соціальних рис характеру знервово-психічними захворюваннями (у межах осудності) ускладнюють соціальну адаптацію іможуть сприяти вчиненню злочинів.

Сім’я, сімейно-шлюбні, сімейно-побутові відносини посідають важливе місце ужитті жінок. Сім’я глибоко впливає на формування особи жінки, її як позитивної, так інегативної поведінки. Узлочинниць чітко простежується зв’язок між сімейним неблагополуччям іантисуспільними проявами. Сімейне неблагополуччя виявляється перш за все упоєднанні таких обставин, як деформація сімейних зв’язків істосунків; низький культурний, загальноосвітний іпрофесійний рівень; примітивне коло інтересів, які нерідко стають домінуючими іпереходять вантисуспільні; викривлення моральних іправових поглядів тощо. Деякі дослідження свідчать про високу спадковість антисоціальних властивостей. Існує причинна залежність між сімейним неблагополуччям іхарактеристикою особи майбутніх правопорушниць ізлочинниць. Деякі зних у16–17 років мають тільки кілька класів освіти або лише вколонії навчилися читати.

Насильство усім’ї притаманне не тільки низьким соціальним верствам населення. Воно має місце іу так званих благополучних сім’ях. Страх перед самітністю, економічна незахищеність— причини того, що сімейне насильство залишається латентним, безкарним, тривалий час іспонукають жінку до насильницької дії.

Міцність істабільність сімейно-побутової сфери єобставинами впливу позитивного характеру на напрям думок іповедінки жінки. Порушення уцій сфері, послаблення контролю, втрата нею регулюючих функцій, сімейний дискомфорт негативно впливають на жінку іведуть до зміни її ролі іобов’язків усім’ї. Сьогодні вУкраїні кожна десята жінка не має сім’ї іживе самотньою; значна частина розлучених або удови. Майже половина неодружених жінок, які живуть окремо від родичів,— віком до 30 років. Третина самотніх жінок мають вік 30–49 років. Такі порушення демографічної структури складу жінок неминуче відображаються на багатьох інших соціальних явищах, утому числі іна жіночій злочинності. Кримінологи давно зауважили, що злочинна діяльність жінки обумовлюється її найближчим оточенням, особливо близькими їй чоловіками. Убізнесі жінки дуже залежать від них.

Розпад сім’ї, особливо після засудження жінки до позбавлення волі,— це особиста трагедія, яка часто веде до десоціалізації ідеградації жінки. Психічні стереотипи, соціальні зв’язки жінок руйнуються швидше іглибше, ніж учоловіків. Утрата життєвих стимулів, невіра украще майбутнє, справедливість, добро призводять до продовження злочинної діяльності.

Емансипація, поступове втілення ужиття демократичних принципів та деякі інші соціальні обставини сприяли більш активній участі жінок увиробництві ігромадському житті. Як вже зазначалося, убагатьох галузях народного господарства, науки, охорони здоров’я, мистецтва, культури, освіти тощо жінки становлять більшість працюючих. Немало жінок обіймають різні керівні посади, займаються підприємництвом ібізнесом.

Відомо, що соціалізація людини здійснюється через засвоєння нею певних законів, моральних вимог, системи цінностей. Воснову певної системи цінностей, зякою зіткнулася сучасна жінка, покладені гроші, особиста вигода, збагачення за будь-яку ціну тощо. Хабарництво, крадіжки, ухилення від сплати податків, приховування валютної виручки, шахрайство зфінансовими ресурсами, корупція стали нормою життя. За цих несприятливих соціально-економічних іпсихологічних умов виникає безліч криміногенних ситуацій, уяких— зі своєї чи чужої волі— опиняються працюючі на різних посадах жінки. Орієнтація на егоїстично-споживацькі цінності, скрутне матеріальне становище, тривога за майбутнє сім’ї, мінливі перипетії бізнесу, мотиви престижу, бажання розбагатіти, позбавитися обов’язків породжують ісприяють зростанню корисливої, корисливо-насильницької інасильницької злочинності.

Разом зтим багато жінок виконують тяжку імалокваліфіковану роботу. Непрестижність праці, відсутність належної освіти ікваліфікації, недостатній інтелектуальний рівень, соціальна безперспективність, сімейно-побутові негаразди тощо негативно впливають на фізичний іпсихічний стан жінок. За даними деяких кримінологічних досліджень, більша частина жінок-бродяг раніше були зайняті на тяжких, малокваліфікованих роботах, ап’ята частина жінок, засуджених до позбавлення волі, не мали взагалі будь-якої кваліфікації.

Малозабезпеченість інезабезпеченість сімей, члени яких ісамі часто єбезробітними, стають провокуючим приводом до вчинення злочинів. Високий рівень поінформованості про наявність престижних речей ікоштовностей входить усуперечність зможливістю їх законного придбання. Ця суперечність нерідко вирішується шляхом вчинення корисливих злочинів (крадіжки, шахрайство тощо).

Слід підкреслити: не сама по собі історично обумовлена тенденція більш активної участі жінок усуспільному житті породжує ісприяє зростанню жіночої злочинності. Визначальними при вчиненні злочинів виступають соціальні суперечності іпоєднані зними негативні явища та процеси.

Злочинність жінок обумовлюється: 1) пропагандою узасобах масової інформації культу грошей, багатства, насильства, жорстокості, сексуальної свободи, романтизації злочинного світу; 2) недоглядами вроботі суб’єктів боротьби зі злочинністю; 3) недоліками роботи всистемі пенітенціарних установ тощо. За статистичними даними, частина злочинів учиняється саме внаслідок негативного впливу.