Кримінологія: Загальна та Особлива частини

§1. Кримінологічна характеристика злочинності жінок

Жіноча злочинність являє собою сукупність злочинів, які вчиняються жінками, хоча уКК України передбачений тільки один склад злочину (ст. 117), спеціальним суб’єктом якого єтільки жінка (вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини). Жіноча злочинність— складова частина всієї злочинності іпідкоряється її загальним закономірностям та змінам. Традиційне жу кримінології відокремлення івивчення жіночої злочинності обумовлено тим, що вона має певні особливості. Останні пов’язані як із біологічними, так ізначною мірою із соціальними факторами, які, визначаючи місце жінки всуспільстві, відбиваються на формуванні її свідомості, обмежують коло її зовнішніх зв’язків іжиттєву активність, тип реагування на криміногенні прояви зовнішнього середовища.

Взагалі жіночій злочинності— порівняно зчоловічою— притаманні такі риси, як більша стабільність її кількісно-якісних показників, певна структурна одноманітність, менші агресивність, жорстокість, вандалізм тощо. Звичайно, історично змінюються соціальні умови, гострота реагування держави на недопустимі форми поведінки, узв’язку зчим змінюється ікримінологічна характеристика жіночої злочинності.

Рівень жіночої злочинності значно нижчий за чоловічу іїї питома вага уструктурі злочинності вцілому становить приблизно 17 %. Має місце деяке зниження рівня жіночої злочинності: якщо у1996 р. було виявлено близько 59 тис., у2000 р.— 46 тис., у2001 р.— понад 38,5 тис., у2005— 2006 рр. відповідно— 33 478 і28 057, у2007 р.— 27256, 2011р. – біля 30,5 тис. жінок, які вчинили злочини. Зниження динаміки злочинності жінок пояснюється низкою обставин: скорочення населення, міграція, декриміналізація деяких злочинів та ін. Злочинність дівчат складає до 6 %.

Жіночій злочинності властиві певні особливості, зокрема, переважну частину вїї структурі займають такі корисливі злочини, як крадіжка чужого майна, обман покупців та замовників, привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем. Переважна більшість цих злочинів безпосередньо стосується тієї роботи, яку виконують жінки (промисловість, торгівля, громадське харчування, матеріально-технічне постачання ізбут, освіта, охорона здоров’я, культура, соціальне забезпечення, сільське господарство, підприємницька діяльність тощо).

Жінки дедалі впевненіше займають вуправлінському апараті, державних установах іорганізаціях посади, пов’язані звиконанням організаційних та адміністративно-господарських повноважень, що впливає на рівень, структуру ідинаміку злочинності.

Насильницькі злочини не єхарактерними для жіночої злочинності інайчастіше вчиняються усімейно-побутовій сфері. Але останніми роками виявляється негативна тенденція до різкого зростання кількості жінок, які притягаються до кримінальної відповідальності за тяжкі насильницькі злочини проти життя та здоров’я особи, корисливо-насильницькі злочини (грабіж, розбій), за злочини, пов’язані знаркотиками. Іхоча питома вага цих злочинів уструктурі жіночої злочинності поки що невелика, але за певних умов вона може збільшуватися.

В умовах соціально-економічних негараздів, які значною мірою впливають на соціально-психологічний стан сімейно-побутових відносин івиникнення сімейного неблагополуччя, зростають тяжкі насильницькі злочини всім’ї. Мотивами вбивств ітяжких тілесних ушкоджень стають прагнення вирішити проблемні ситуації, конфлікти; помста, ревнощі, корисливість, страх тощо.

Жертвами сімейно-побутових злочинів стають подружжя, діти, сусіди, співмешканці, родичі, друзі та знайомі. За деякими спостереженнями, ворганізації вбивств родичів на замовлення, як це не дивно, «пріоритет» належить жінкам.

Жіночий злочинний професіоналізм характерний для таких видів злочинів, як крадіжка, шахрайство, створення або утримання місць розпусти ізвідництва та інші. Жінки-злочинниці опановують нові кримінальні професії: торгівля наркотичними засобами, торгівля людьми тощо. Рівень рецидиву злочинів серед жінок— до 10 %.

Питання про місце алкоголю всистемі факторів, що мають помітний зв’язок зі структурою жіночої злочинності, єтепер особливо актуальним, оскільки валкогольний полон потрапляють дедалі більше жінок. Характеризуючи вплив алкогольної обтяженості на види та форми злочинної поведінки, слід зазначити, що агресивні злочини невластиві жінкам-алкоголічкам.

Дослідженнями виявлена специфіка мотивів, які лежать угенезі кримінальної поведінки. Встановлено, що агресивно-хуліганські мотиви мають невелику питому вагу. Частка вбивств угрупі злочинниць-алкоголічок нижча, ніж узлочинниць без таких ознак. Особливе місце серед вбивств при обтяжуючих обставинах, які вчиняють жінки-алкоголічки, посідає вбивство зкорисливості. Цільова спрямованість вчинків таких злочинниць— це задоволення потреби валкоголі. Майно, речі, коштовності йдуть на придбання алкогольних напоїв. Заради алкоголю вчиняються крадіжки, грабежі. Значну групу злочинів, які вчиняють жінки-алкоголічки, становлять крадіжки чужого майна. Тут характерним єненасильницький спосіб заволодіння ним.

Після відбуття покарання увигляді позбавлення волі багато жінок стають соціально неадаптованими, особливо зараз (самотність, відсутність житла іроботи, сімейних іродинних зв’язків, надії на майбутнє). Наслідком цього єрецидив злочинів.

Вивчення особи жінки-злочинниці має важливе значення для пізнання причинно-наслідкових зв’язків, які лежать воснові жіночої злочинності ізабезпечують застосування відповідних попереджувальних заходів. Даній категорії осіб властиві як деякі загальні для всіх злочинців риси, так іспецифічні, що виділяє їх зосновної маси правопорушників. На думку дослідників, біологічні особливості жінок, обумовлюючи або вдеяких випадках обмежуючи кількісні показники окремих видів злочинів, не виступають головними упоясненні детермінації злочинів. Івсе жне можна не враховувати те, що жінки виявляються, наприклад, менш захищеними психологічно від різних ускладнень вїхньому житті. Основну масу злочинниць, які перебувають умісцях позбавлення волі, становлять жінки віком від 20 до 40 років, що пов’язано зі зміною соціального статусу жінок, їх соціальною незахищеністю, безробіттям, посадовим становищем та становищем усім’ї. Понад третина жінок одружені, інші— незаміжні або вдови. Для жінок-злочинниць характерна середня ісередня спеціальна освіта. Зростає кількість злочинниць, які мають вищу освіту. Освітній рівень жінок завжди був вищий за такий учоловіків, що взагалі характерно для населення нашої країни.

Переважна більшість жінок працездатні. Серед них робітниці іпрацівниці угалузі сільського господарства становлять близько половини; незначною єкількість службовців ітих, хто навчаються. Збільшується група злочинниць, які працюють усфері підприємницької діяльності.

Серед засуджених збільшується частка іноземок іосіб без громадянства, що пояснюється, зокрема, незаконним проникненням емігрантів вУкраїну.

Що стосується кримінально-правових рис засуджених жінок, то частка раніше судимих становить переважну більшість. Спеціальний рецидив найбільш поширений серед жінок-алкоголічок. Переважній більшості засуджених призначено покарання увигляді позбавлення волі від одного до п’яти років.

Одними знайбільш поширених морально-психологічних рис жінок-злочинниць єалкогольна інаркотична залежність, дезадаптованість. Аналіз рецидивної злочинності жінок-алкоголічок інаркоманок свідчить про те, що під впливом алкоголю інаркотиків зростає кількість судимостей, настає соціальна деградація особи, формується стійка психологія паразитизму, яка веде до нових злочинів. Більшість із засуджених, особливо неодноразово, втрачають зв’язок із сім’єю, дітьми, роботою, не мають житла, взагалі засобів до існування. Соціальна доля жінки-злочинниці єдраматичною.