Кримінологія: Загальна та Особлива частини

§2. Причини та умови злочинності неповнолітніх

На злочинність неповнолітніх передусім впливають загальні криміногенні фактори (на макрорівні), які є наслідком глибинних політичних, соціально-економічних, морально-психологічних суперечностей. Стратифікація суспільства, яка набула особливо катастрофічних рис в останні роки, соціально-економічна нерівність, відсутність реальних можливостей задоволення матеріальних і нематеріальних потреб, бідність, вимушена трудова міграція, смерть батьків, розпад сімей — ось деякі із таких факторів.

Що стосується причин та умов даного виду злочинності, то необхідно виокремити як обставини, що породжують делінквентність у сфері формування особистості, так і ті чинники, які пов’язані з конкретною несприятливою ситуацією.

Зазначимо, що безпосередньою причиною злочинної поведінки неповнолітніх є антисуспільна мотивація (спрямованість) конкретної особи.

Існують багаточисленні пояснення злочинної поведінки дітей, які втілились у відповідних теоріях. Більшість із таких теорій сконцентровані на ролі тих чи інших складових мікросередовища, які негативно впливають на процес соціалізації неповнолітніх. Такі теорії здебільшого можна віднести до соціологічних.

Саме на мікрорівні проблеми в сім’ї, у школі, серед найближчого оточення поєднані з проблемами перехідного віку і здоров’я, призводять до появи серед неповнолітніх великої групи ризику. Як вважають кримінологи різних країн, важко точно визначити кількість таких дітей. Приблизний склад групи ризику — майже 25% всіх неповнолітніх до 17 років. Саме такі діти найчастіше мають проблеми із законом. До групи ризику входять безпритульні діти, яких в Україні налічується близько 150-160 тис., хоча офіційна статистика повідомляє про 12 тисяч у 2012 р. За даними міжнародної організації HealthRight International, поширення ВІЛ серед вуличних дітей та молоді в Україні сягає рівня епідемії. Згідно вибіркового опитування дітей, що живуть чи працюють на вулиці, 96% із них зловживають алкоголем, 22% – є ін’єкційними наркоманами, 65% дівчат погоджуються на статеві стосунки за винагороду.

Розглянемо деякі чинники (причини), під впливом яких формується така особистість неповнолітнього, яка зумовлює вчинення злочину (злочинів).

Роль сім’ї у становленні молодої людини є вирішальною. Як підтверджують дослідження українських і західних кримінологів, важливим є емоційний зв’язок дитини з батьками або одним із них. Якщо немає емоційного контакту і прив’язаності у сім’ї, у поведінці неповнолітніх розвиваються різного роду відхилення від норми.

Навіть негативні макроекономічні впливи можуть нівелюватися правильним вихованням. Згуртовані родини, яким притаманні послідовні дії батьків стосовно дітей, ефективний контроль, міцні емоційні зв’язки, можуть подолати несприятливі соціальні умови. Діти, які виховуються у таких родинах, мають відносно невеликі шанси перетворитися на правопорушників.

І навпаки, у зовнішньо благополучній іматеріально забезпеченій родині можуть зростати егоїстичні, бездушні до почуттів інших неповнолітні, які демонструють зневагу до морально-етичних і правових норм суспільства, оскільки саме таку поведінку вони спостерігали у своїй сім’ї.

Агресивна поведінка дітей нерідко пов’язана з насильством у родині з боку батьків. Адже дуже часто вона є першим кроком, який призводить до скоєння злочинів. Статистика свідчить, що 70% батьків, які жорстоко поводилися з дітьми, у дитинстві зазнавали саме такого поводження.

Cлід звернути увагу і на таке. В багатьох країнах світу зараз можна спостерігати прояви підліткової жорстокості й насильства, які полягають у залякуванні, цькуваннііншої особи, з метою підкорення її власним інтересам. Усе частіше така поведінка дітей стає огидною реальністю у вітчизняній системі освіти. Непоодинокими є випадки вимагання грошей, цінних речей, їжі під загрозою застосування фізичного насильства або шантажу, глузування, образи, плітки, розповсюдження відеозаписів знущань із беззахисних ровесників тощо. Згідно даним вибіркового соціологічного дослідження, проведеного в школах чотирьох областей України протягом 2011 р., 48% респондентів підтвердили скоєння щодо них психічного або фізичного насильства з боку груп однолітків, а 42% зізналися, що аналогічних дій завдають компанії старших дітей.

Практичні працівники спостерігають, що неповнолітні злочинці здебільшого відрізнялися також і жорстоким поводженням із тваринами. Зниження порогу чутливості, бажання отримати насолоду від спостереження страждань «братів наших менших» є серйозним індикатором, що вказує на високу ймовірність повторення такої поведінки щодо людей.

Переважна більшість родин, в яких жили неповнолітні правопорушники, мала ворожу атмосферу: у них переважали брехня, лайки, безчинства, а матеріальний рівень та рівень культури й освіти батьків був низьким.

Великою проблемою до цього часу залишається створення державою гідних умов життєдіяльності дітям-сиротам та дітям, позбавлених батьківського піклування. Часто вони ще під час перебування в інтернатах стають жертвами сексуальної експлуатації та знущань сексуального характеру. Дуже гостро постає також проблема надання житла, а також працевлаштування цих категорій дітей.

Низка негативних факторів у системі загальноосвітньої школи і професійно-технічних закладів, які є найважливішими інститутами виховання дитини, можуть об’єктивно і суб’єктивно призводити до формування антисоціальної мотивації. До таких негативних факторів належать: відсутність індивідуального підходу до кожного учня як через обтяженість педагогічних працівників, так і низькі фахові здібності деяких із них; сприймання педагогами учнів та їх батьків як джерела отримання додаткового заробітку і внаслідок цього несправедливе оцінювання знань учнів (меркантильний або корупційний підхід); відсутність програм, розрахованих на неоднакові здібності дітей. Ці фактори багато в чому пов’язані з приниженням ролі і місії вчителя в суспільстві, з відсутністю адекватного матеріального стимулювання його роботи.

Серйозно впливає на формування особистості дитини сфера проведення дозвілля. Що стосується неповнолітніх правопорушників, то саме беззмістовне, бездіяльне проведення вільного часу вгрупі однолітків або старших товаришів разом із пляшкою спиртного, цигарками призводить до того, що такий спосіб життя стає звичкою, потім формує відповідні потреби.

Потреба в самоствердженні за відсутності позитивних нахилів і відповідних можливостей призводить до негативних форм активності.

Велика кількість дітей, яких можна назвати дітьми вулиці, є тим сприятливим фактором, який збільшує їх втягнення у проституцію, насилля, вживання (розповсюдження) наркотиків, торгівлю людьми, трудову експлуатацію.

Особливою криміногенністю відзначаються приміські зони, де близькість до зразків матеріального успіху наштовхується на недостатність доступу до законних засобів його досягнення, що призводить до агресії, до формування сталих підліткових груп кримінальної спрямованості.

Макросередовище може негативно впливати на формування особистості дитини через засоби масової інформації. Інтенсивність інформаційних впливів збільшилася за короткий проміжок часу. Однак найбільш потужні джерела надання інформації (телебачення, газети, радіо, не кажучи вже про Інтернет) у тандемі з рекламними агенціями почали концентруватися на досить вульгарних, примітивних, часом жорстоких зразках масової культури. Деякі з них безпосередньо пропагують насильство, розбещеність. Оскільки для підліткового віку єхарактерним наслідування поведінки дорослих, то щоденне споглядання і сприйняття саме такої інформації багато в чому утворює перекручений світогляд дитини. На жаль, поки що державою фактично не контролюється продаж та масове вживання неповнолітніми алкогольних напоїв, а також тютюнопаління. Неефективно використовуються запобіжні можливості окремих норм Закону України «Про захист суспільної моралі» від 20 листопада 2003 р.

Причини й умови злочинності неповнолітніх більш детально виявляються через відповідні теорії, які набули поширення, перш за все, у зарубіжній кримінології.

Останнім часом все більше поширюються теорії, які акцентують увагу на таких процесах, як «включеність/виключеність» (inclusive/exclusive) як одного із джерел кримінальної та девіантної поведінки. Особи, які підпадають під категорію «виключені» — це ті, хто не має можливостей для нормального існування. Вони становлять соціальну базу різних негативних явищ (алкоголізм, наркотизм, проституція, жебрацтво та ін). «Виключені» є наслідком великої стратифікації суспільства. Якщо в європейських країнах співвідношення доходів найбідніших та найбагатших громадян становить один до шести, то в Україні, за даними ООН, один до 30. Виключення відбувається поступово, шляхом накопичення труднощів, розриву соціальних зв’язків, дискваліфікації, кризи ідентичності.