Кримінологія: Загальна та Особлива частини

§2. Причини та умови злочинності у місцях позбавлення волі

Причини та умови злочинністі засуджених умісцях позбавлення волі, пов’язані знизкою явищ.

Соціально-економічні та «ідеологічні» явища. Обмеженість матеріальних ресурсів інамір одержати доступ до них що бто не було, навіть ціною життя інших, стають рішучою домінантою користолюбства, насильства, жорстокості. Різко змінився склад злочинців, погіршилися їх основні кримінологічні риси. Як зазначалось увідповідних документах МВС України, на рівень злочинності істотно впливає криміногенний склад спецконтингенту, серед якого услідчих ізоляторах утримуються особи, які зараховують себе до «злодіїв узаконі», «авторитетів» злочинного середовища, лідерів злочинних угруповань; значна кількість осіб притягалися до кримінальної відповідальності за бандитизм, умисні вбивства, вчинені на замовлення, були учасниками організованих злочинних угруповань тощо. Івся ця маса «загартованих», найнебезпечніших, жорстоких ілютих злочинців потрапляє вмісця позбавлення волі, створюючи вних— на довгі роки— тяжкий криміногенний клімат, провокуючи на вчинення злочинів збоку засуджених.

До своєрідних, так би мовити, «ідеологічних» явищ, які відіграють значну, аіноді йвирішальну роль упричинному комплексі злочинності вмісцях позбавлення волі, належать кримінальні традиції ізвичаї. За дослідженнями деяких вчених (О. Гуров, В. Бистрих, В. Анісімков, С. Лукашевич, О. Колб та ін.), умісцях позбавлення волі кримінальна субкультура— неписані норми злочинного світу— регулює відносини як уцілому, так ів малих групах засуджених. Переважна більшість в’язнів об’єднується вмалі неформальні групи за різними критеріями. При цьому засуджені не тільки підтримують злочинні традиції, ай зацікавлені урозширенні своїх лав. Тому живучість кримінально-злодійських традицій ізвичаїв— об’єктивне явище, обумовлене відповідною реакцією антисуспільних елементів на законні вимоги правоохоронних органів ісуспільства взагалі. Потрапляючи вустанови виконання покарань ітюрми, засуджені підпадають під вплив професійних злочинців, унаслідок чого багато зних засвоюють певні моделі поведінки, включаються до груп знегативною суспільною мотивацією, налагоджують певні зв’язки здосвідченими злочинцями, які підтримують іпісля звільнення змісця позбавлення волі.

Соціально-правові явища. Сутність покарання увигляді позбавлення волі полягає візоляції особи від суспільства, примусовому переміщенні її водностатеві колективи, наявності певних обмежень. Цей вид покарання виявляється втому, що засуджений зазнає певних втрат істраждань, передбачених чинним кримінальним ікримінально-виконавчим законодавством. Вони виражаються вобмеженні життєвого простору івільного спілкування зіншими членами суспільства. Кара, притаманна покаранню увигляді позбавлення волі, особливо проявляється вмісцях позбавлення волі, де навколишнє середовище поглиблює фізичні ідуховні страждання особи. Покарання увигляді позбавлення волі, зодного боку, нерідко виступає необхідним «поштовхом», «каталізатором» для значної частини засуджених, який спонукає особу до правильного сприйняття заходів виправного впливу, самовиховання, спокутування вини, аз другого— воно (особливо тривале інеодноразове), на жаль, відіграє роль засобу відчуження від суспільства, убагатьох випадках травмує особистість, руйнує соціальні, утому числі важливі для особи сімейні іродинні зв’язки, що викликає фрустраційні настрої, песимістичне ставлення до життя, відчай, але втой же час формує іживить певні негативні риси особи іформи поведінки, які зних випливають: агресивність, примітивність потреб іспособів їх задоволення, негативне ставлення до покарання та вимог адміністрації тощо.

Примусове одностатеве скупчення на обмеженому просторі великої кількості не кращих представників суспільства (будь то чоловіки чи жінки), нав’язування небажаних стосунків, постійне підґрунтя для виникнення конфліктних ситуацій, відчуття незахищеності, вороже середовище, прояв стадних інстинктів, потурання примітивним бажанням, постійне очікування образи, глуму, нападу, насильства збоку тих, хто ідо арешту вирішував свої проблеми за допомогою сили, атакож наявність можливості безкарно (що добре знають засуджені) вчинити ті чи інші форми насильства— усе це штовхає засуджених до різних за мотивами іцілями злочинів. Насильство, таким чином, неодмінно притаманне такій системі виконання покарання.

Зрозуміло, що фізичні та духовні обмеження по-різному впливають на засуджених. Це залежить насамперед від особистісних якостей людини. Найбільш гостро втрату волі переживають засуджені віком до 30 років та ті, які мають сім’ї йдітей. Дослідженнями встановлено, що існує тісна залежність між рівнем переживання засудженим втрати волі ітривалістю строків покарання: чим більш тривале покарання, тим значніші психологічні переживання втрати волі. Це закономірно, оскільки довготривалість строків позбавлення волі значною мірою перекреслює життєву перспективу.

На поведінку деяких груп засуджених певним чином впливають умови режиму відбування покарання, що може викликати протидію їм або підвищене бажання уникнути їх шляхом конфлікту чи заподіяння собі ушкоджень (ковтання різноманітних предметів, ламання кінцівок тощо).

Очевидно, що багато негативних наслідків позбавлення волі залежать івід системи відбування покарання, яка далеко ще не відповідає міжнародним актам, таким, як Загальна декларація прав людини (1948 р.), Мінімальні стандартні правила поводження із в’язнями (1955 р.), Конвенція ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження іпокарання (1984 р.), Європейські тюремні правила (1997 р.), уяких проголошено, що метою поводження зув’язненими особами єпідтримання їх здоров’я та почуття особистої гідності, атакож, наскільки це дозволяє призначений вироком строк позбавлення волі, розвиток уних почуття відповідальності та тих здібностей, які допоможуть їм повернутися до суспільства, жити зповагою до закону та самостійно заробляти на своє життя після звільнення.

Між змістом переживання засудженим покарання уперший період перебування увиправних установах та їх антисуспільною поведінкою існує певний зв’язок. Уперший період відбування покарання узасуджених частіше виникають емоційно нестабільний стан, прагнення діяти під впливом першого спонукання, постійне почуття тривоги, напруженість, пригніченість, нестриманість, агресивність, підозріле ставлення до оточуючих тощо. Улітературі різних років неодноразово підкреслювалося, що засуджені впершу третину відбування покарання знайнезначніших приводів учиняють правопорушення, порушення режиму утримання ізлочини. Такі неадекватні реакції особливо характерні для в’язнів, які мають дефекти психіки.

Організаційно-управлінські явища пов’язані зшироким колом недоліків іпороків усієї системи відбування покарання увигляді позбавлення волі. Наукові дослідження іпрактика службових розслідувань свідчать про те, що основними причинами іумовами вчинення злочинів засудженими єістотні недоліки ворганізації режиму, нагляду та контролю за засудженими, недоліки та вади вроботі адміністрації установ виконання покарання вчастині організації належної охорони, конвоювання, проведення обшуків, недбале ставлення їх працівників до службових обов’язків із нагляду за засудженими.

До зазначених явищ належать також: переповнення місць позбавлення волі засудженими, що, зрозуміло, загострює питання їх розміщення; неукомплектованість адміністрації місць позбавлення волі кадрами; низький рівень професіоналізму працівників виправних установ; слабкість оперативно-розшукової ізапобіжної діяльності відповідних підрозділів місць позбавлення волі; порушення законності при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання іпереведенні до інших видів установ виконання покарань. Усупереч інструкціям зорганізації нагляду за засудженими, які відбувають покарання увиправних колоніях, не вживаються належні заходи щодо надійної ізоляції засуджених, повного перекриття каналів надходження до них заборонених предметів, профілактики заборонених стосунків працівників установ із засудженими. До них продовжують потрапляти заборонені предмети, канали надходження яких удеяких випадках залишаються невідомими. Для доставки вустанови виконання покарання заборонених предметів засуджені нерідко залучають військовослужбовців іпрацівників установ.

Технічна недосконалість охоронної сигналізації, інженерно-технічного устаткування, систем цілодобового стеження за засудженими, відсутність необхідної апаратури для перевірки посилок іпередач, догляду автотранспорту, поїздів— усе це також сприяє правопорушенням івчиненню злочинів засудженими.

Взаємозв’язок івзаємодія цих та інших явищ породжують пенітенціарну злочинність.