Кримінологія: Загальна та Особлива частини

§1. Кримінологічна характеристика злочинів у сфері службової діяльності

Управління є важливою організаційною складовою сучасного українського суспільства. Тому злочини у цій сфері є виключно небезпечними. Порушуючи конституційні права громадян, такі дії справляють негативний вплив на економiку, полiтику, громадську свiдомiсть, пiдривають авторитет держави уміжнародних відносинах, перешкоджають утвердженню демократії, руйнують державний апарат, сприяють кримiналiзацiї економiчних вiдносин, живлять органiзовану злочиннiсть, нищать духовнi та моральнi цiнностi.

В залежності від сфери вчинення злочини посадовців можуть кваліфікуватися за різними статтями кримінального кодексу. Але у кримінології поняття «службова злочинність» розумiється у вузькому значенні як сукупнiсть злочинних посягань, передбачених Розділом ХVII КК України «Злочини у сфері службової діяльності».

За даними кримінально-правової статистики МВС України у2012 р.було зареєстровано 9667 злочинів у сфері службової діяльності, що являє собою 2,2% від усіх зареєстрованих посягань. Їх вчинили 6480 злочинців.

У структурі зареєстрованої злочинності цього виду найбільшу частку становлять службові підроблення – 4105, хабарництва – 1972 (у т.ч. одержання хабара – 1437, давання хабара - 362), зловживання владою або службовим становищем – 1829. Перевищень влади або службових повноважень зареєстровано 328 випадків.

Втім кримiнально-правова статистика не відображає дiйсних обсягів цих злочинiв через високий рiвень їх латентностi, труднощі виявлення iнизьку ефективність дiяльностi правоохоронних органiв. Так, за оцiнками фахівцiв, правоохоронцями виявляється не більше 5 % хабарництв. У цілому данi соціологічних опитувань свiдчать про поширення злочинiв посадовців.

У кримінологічній характеристиці злочинців, що вчиняють службові злочини, є декілька особливостей. Їх вчиняють переважно особи старше 30 рокiв. Це пояснюється віковим статусом посадовців, яких призначають на посаду як правило за наявності значного трудового стажу iжиттєвого досвiду. Вiдповiдно, порівняно із злочинцями інших категорій, освітній рівень у цих осіб є вищим.

Переважна бiльшiсть (до 95 %) осiб, якi притягаються до кримiнальної вiдповiдальностi за службові злочини, є представниками середньої iнижчої управлiнської ланки. Серед них перше мiсце посідають низовi працiвники, якi безпосередньо несуть матерiальну вiдповiдальнiсть за майно, що їм доручене,— завiдувачи вiддiлів баз, магазинів.

Особам, що вчиняють службові злочини, властиві такі особистісні риси, як корисливiсть, тяжіння до зловживання владою та адмiнiстрування (це особливо характерно для тих, хто допускає перевищення повноважень), зневага до закону, формальне або легковажно-безвiдповiдальне ставлення до наслiдкiв своїх дiй.

За морально-психологiчною спрямованістю особистості суб’єктiв службових злочинів можна розподiлити на декiлька умовних типів.

1. Посадовці, які розглядають своє службове становище головним чином зкорисливих позицiй або iнших особистих вигод; упевнені увладi грошей; одержують особисті матерiальнi вигоди за рахунок державних, громадських органiзацiй чи окремих громадян; знають справу, вмілі органiзатори, але iгнорують iнтереси служби, цiкавляться ними лише для того, щоб залишатися на посадi, яку вiн обiймає. Звичайно приховують злочини, якi вчиняють пiдлеглі, чим зміцнюють своє становище серед них.

2. Службові особи господарського iадмiнiстративного апарату, вяких домiнуючим мотивом злочинних зловживань єкар’єризм. Такі особи стають на злочинний шлях, маючи на меті упершу чергу особистi інтереси, що виявляються убажаннi репрезентувати себе як працiвника, який заслуговує на подальше просування по службi.

3. Службові особи низової або середньої ланки, які не мають достатньої квалiфiкацiї. Мотиви службових злочинiв— забезпечення нібито iнтересів пiдприємства, вузьковiдомчий пiдхiд до вирiшення службових завдань. Нерiдко такі посадовці керуються порочною практикою протиставлення доцiльностi ізаконностi. Не вмiючи органiзувати роботу, долати труднощi законним шляхом, вони легко йдуть на правопорушення.

4.Серед суб’єктiв службових злочинiв певне мiсце посідають особи, які дали згоду на виконання службових обов’язків, але є недостатньо компетентними для успiшного їх виконання. Вони від самого початку виявляють самовпевненiсть, не пiдкрiплену необхiдними знаннями, навичками iздiбностями для виконання вiдповiдних органiзацiйно-розпорядчих або адмiнiстративно-господарських обов’язкiв. Для них характерний мотив безвiдповiдального, легковажного, недисциплiнованого ставлення до служби.

5.Окремо стоять суб’єкти службового злочину, у поведiнцi яких визначальною єсхильнiсть до пияцтва. Звичайно такі особи бувають представниками нижчої ланки, розпоряджаються ввiреними їм матерiальними цiнностями або здiйснюють контроль за їх зберiганням. Тяжіння до надмiрного вживання алкогольних напоїв (звичайно, укомпанiї) нерiдко пов’язане iз значними витратами, призводить до зловживань, злочинних дiй задляпридбання спиртного. Це ж тяжіння визначає злочинно-халатне ставлення до службових обов’язкiв по забезпеченню зберiгання майна iздiйсненню контролю за ним.

Серед службових злочинів найбiльшу суспiльну небезпечність становлять корупційні дії можновладців. Фахівці виділяють декілька основних видів цього явища.

1.Високорівнева (елітарна, можновладна) корупція вищіх ешелонів влади. Саме тут працюють корупціонери, які є розпорядниками бюджетних коштів, державного майна. І тому їх корупційні злочини є найбільш небезпечними и масштабними.

Основними формами високорівневої корупції вважаються:

- корупційний лобізм;

- корупційний протекціоналізм і фаворитизм;

- роздавання податкових пільг;

- забезпечення монополії окремих видів комерційної діяльності;

- корупційна “торгівля” ліцензіями на високоприбуткові види підприємницької діяльності;

- корупційна “торгівля” державними посадами.

Вказані корупційні дії масово проявляються у таких сферах:

- бюджетна;

- сфера приватизації;

- паливно-енергетичний сектор;

- розподіл природних ресурсів;

- митна сфера.

2.Корупція середніх ешелонів влади. За сутністю вона тотожна коріпції високорівневій, відрізняючись від неї меншими можливостями корупціонерів і більшим використанням державної власності для забезпечення особистих потреб. Але масштаби цього явища оцінюються як еквівалентні корупції вищіх посадовців.

3.Низова корупція. Це протиправні дії дрібного чиновництва, які безпосередньо реалізують управлінські рішення, оформлюють та видають дозволи, здійснюють контрольні дії, притягують до юридичної відповідальності. Такі факти торкаються громадян особисто, тож спричиняють моральну та майнову шкоду громадянам безпосередньо.

Найбільш небезпечні сфери дрібної корупції:

- митна сфера ( укриття дрібної контрабанди );

- дозвільно-ліцензійна сфера місцевого рівня;

- контрольно-наглядова та правоохоронна діяльність;

- житлово-комінальне та побутове обслуговування населення;

- сфера охорони здоров´я;

- сфера освіти.

4.Корупція “від злиднів”. Такі дії здійснюються дрібним чиновництвом не на постійній основі, а ситуативно за наявності скрутного матеріального становища. Небезпечність цього виду корупції обумовлюється не стільки їх масовістю, скільки неізбежним “звиканням” посадовців до таких дій.