Кримінологія: Загальна та Особлива частини

§2. Причини й умови злочинів проти громадського порядку та моральності

Факторами (основними чинниками) існування івідтворення злочинів проти громадського порядку та моральності усучасній період єзагострення економічної, соціальної ісуспільно-моральної обстановки вУкраїні. Усі сфери життя виявилися пронизаними глибокими суперечностями: політична нестабільність, надзвичайне падіння суспільної моралі, спад виробництва, зниження життєвого рівня багатьох людей, безробіття, стрімке падіння законослухняності громадян, жорстокість іозлобленість деяких із них, незахищеність громадян, погіршення удеяких регіонах громадського порядку, тощо.

Важливе теоретичне іпрактичне значення при розгляді детермінації злочинів проти громадського порядку та моральності мають питання стосовно безпосередніх причин іумов вчинення одиничних (конкретних) злочинів. Серед них слід назвати такі:

– несприятливі обставини морального формування конкретної особи;

– недоліки інедогляди удіяльності державних органів тагромадських об’єднань, що забезпечують процеси нормальної соціалізації і продуктивної зайнятості населення;

– незадовільна робота правоохоронних органів зі зміцнення громадського порядку та підтримання стану моральності.

Охарактеризуємо три названих блоки обставин інедоліків. Упершому випадку мова йде про несприятливі обставини морального формування особи всім’ї, школі інайближчому побутовому оточенні. Урезультаті цього всвідомості окремих суб’єктів виникають глибокі антисуспільні погляди (зневага до інших людей, до закону, немайнових (особистісних) прав громадян, культурної спадщини країни, принципів гуманного поводження із тваринами, до своїх обов’язків дотримуватись особистої моральності і підтримувати громадський порядок усуспільстві та ін.

Розглянемо недоліки вдіяльності державних органів тагромадськості усфері соціалізації і продуктивної зайнятості населення.

На жаль, не викликає особливої тривоги удержавних органів стан побуту іорганізації дозвілля населення. Ця сфера була ізалишається на останньому місці серед загальнодержавних пріоритетів іінтересів. Побутові умови багатьох людей єнезадовільними. Відсутні мінімальні умови для більш-менш культурного дозвілля більшості населення. Воно має восновному неорганізований, «самостійний» характер, який супроводжується колективним вживанням алкоголю, наркотиків, тютюнопалінням, ігроманією тощо.

Суспільство байдуже ставиться до долі людей, які відчувають комплекс соціальної неповноцінності. Існує суспільна терпимість, байдужість до п’яниць, порушників громадського порядку, до фактів залучення неповнолітніх упияцтво інаркоманію. Не знаходять морального засудження випадки невтручання громадян укримінальні конфлікти на ґрунті хуліганських спонукань, виявлення при цьому байдужості, терпимості, боязкості.

Не вирішується кардинально питання про обмеження і розумний контроль доступу до мережі інтернет (зокрема, соціальних мереж, інтернет-ігор із аморальним контентом), заборону демонстрації фільмів ітелепередач із детальними сценами вбивств, насильства, жорстокості, грубості, сексуальної розпусти, які навівають деяким громадянам (особливо – підліткам), що така поведінка єповсякденною нормою.

І нарешті про незадовільну роботу правоохоронних органів зі зміцнення громадського порядку та підтримання моральності. Зокрема це виявляється втому, що вони:

– не вживають жодних помітних зусиль в напрямі залучення громадськості, широких верств населення до участі в підтриманні громадського порядку (наприклад, за зразком «добровільних народних дружин» радянського часу), попри існування відповідної законодавчої бази для такої діяльності;

– несвоєчасно викривають криміногенні сімейно-побутові ситуації іналежним чином не реагують на них;

– не ведуть упорядкованого обліку на рівні своїх низових відділень міліції осіб, які вчиняють адміністративно-карне хуліганство;

– не завжди вживають заходів щодо роз’єднання антисуспільних угруповань молоді;

– не реалізують своєчасно профілактичних заходів щодо осіб, які схильні до малозначущих антисуспільних проявів;

– допускають недогляди ворганізації іздійсненні патрульно-постової служби міліції;

– слабо контролюють поведінку осіб, умовно засуджених, або достроково звільнених за насильницькі злочини, атакож осіб, які перебувають під адміністративним наглядом;

– подекуди приховують від обліку відомості про вчинення хуліганських дій та інших злочинів проти громадського порядку та моральності;

– не завжди здатні рішуче нейтралізувати конфліктні ситуації, що можуть перерости вхуліганські дії;

– часто не вживають заходів за заявами, скаргами іповідомленнями громадян про злочинні та інші антигромадські вчинки.