Кримінологія: Загальна та Особлива частини

§1. Кримінологічна характеристика злочинів, учинені з необережності

Злочини, учинені з необережності, є складовою частиною загальної злочинності і включають у себе сукупність передбачених чинним кримінальним законодавством злочинів, вчинених в результаті злочинної самовпевненості чи злочинної недбалості. Ці злочини посягають на різні суспільні відносини і вчиняються у багатьох сферах діяльності людини: на виробництві при роботі з машинами, механізмами та іншим устаткуванням підвищеної небезпеки; при експлуатації різноманітних транспортних засобів; у господарській діяльності під час виконання будівельних, вибухових та інших небезпечних робіт; при поводженні з небезпечними для здоров’я людини матеріалами і речовинами; при використанні і освоєнні природного середовища; у медичній і ветеринарній практиці; у різних сферах управлінської діяльності посадових осіб; у домашньому господарстві громадян при користуванні технікою побутового характеру тощо. У зв’язку з цим і їх кримінологічну класифікацію для більш ефективного запобігання доцільно проводити за сферами діяльності, в яких вони були вчинені. На цій підставі такі злочини традиційно поділяються на чотири основні групи:

1. Злочини, вчинені у сфері дії або використання технічних засобів, машин, механізмів та інших джерел підвищеної безпеки. До цієї групи слід відносити ті злочини, при яких необережні дії особи приводять до виходу техніки з під контролю цієї особи. Це злочини проти безпеки руху та експлуатації різних видів транспорту: залізничного, водного, повітряного, автомобільного (статті 276, 286, 287 КК України); проти безпеки виробництва: порушення вимог законодавства про охорону праці (ст. 271 КК України), порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах (ст. ст. 272, 273 КК України) та деякі ін.

2. Злочини, вчинені у сфері професійної діяльності. Це злочини, при яких шкода заподіюється у результаті неналежного виконання або невиконання особою своїх професійних обов’язків, встановлених спеціальними правилами. Наприклад, неналежне виконання медичним, фармацевтичним або іншим працівником своїх професійних обов’язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 131 КК України), порушення обов’язків щодо охорони майна (ст. 197 КК України), порушення різних правил охорони довкілля та робіт у природній сфері (глава VIII КК України), порушення правил поводження з різними небезпечними матеріалами та речовинами (статті 267, 320, 326 КК України), розголошення державної таємниці або втрата документів, що містять державну таємницю (статті 328, 329 КК України), та ін.

3. Злочини, вчинені під час виконання посадових або управлінських функцій. Це такі злочини як службова недбалість (ст. 367 КК України), певна частина військових злочинів (наприклад, недбале ставлення до військової служби (ст. 425 КК України) та деякі злочини проти довкілля.

4. Злочини, вчинені у сфері побуту: вбивство через необережність (ст. 119 КК України), необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 128 КК України), необережне знищення або пошкодження майна (ст. 196 КК України), недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів (ст. 264 КК України), порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки (ст. 270 КК України) та деякі ін.

Таким чином, коло злочинів, що учиняються з необережності, досить велике і визначити їх рівень також досить складно. Не сприяє цьому і офіційна статистика, яка не розмежовує злочини за формою вини. Слід враховувати також і те, що деякі склади злочинів передбачають вчинення злочину як навмисно, так і з необережності (наприклад, передбачені статтями 267, 270, 320, 419 КК України та ін.), і тому навіть кваліфікація злочину не завжди може вказати на форму вини. Крім цього, багато злочинів, учинених з необережності (порушення вимог законодавства про охорону праці, службова недбалість, окремі злочини проти довкілля та ін.) характеризуються високим рівнем латентності.

Результати ж вибіркових кримінологічних досліджень свідчать про те, що рівень злочинів, учинених з необережності, постійно збільшується. Якщо в 60-х роках XХ століття питома вага цих злочинів у СРСР, у тому числі і в Україні, складала біля 5%, то в 80-х роках вона вже досягла 12-15%, у 90-х – 16-17%, а у ХХІ столітті вже перевищила 20%. Прогнозується, що цей показник в зв’язку з постійним розвитком науки та техніки буде і далі збільшуватися.

Кримінологічні дослідження показують, що у структурі злочинів, учинених з необережності, переважають злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації автомобілів і інших механічних транспортних засобів, які складають біля 75% всіх злочинів, учинених з необережності. Близько 10-15% припадає на службову недбалість, 3-5% – на порушення законодавства про охорону праці, 3-4% – на вбивство через необережність. Решта – це порушення спеціальних норм і правил, які приводять до аварій, катастроф, пожеж та інших техногенних катаклізмів, що виникають у процесі безвідповідального ставлення посадовими та іншими особами до виконання своїх професійних чи службових обов’язків. При цьому слід враховувати, що з розвитком виробничої і технічної інфраструктури, подальшою механізацією і автоматизацією виробництва, впровадженням нових сучасних технологій та, як правило, розширенням у КК України переліку складів злочинів, що передбачають необережну форму вини, структура цих злочинів у подальшому буде змінюватися.

Офіційна статистика не містить також і повних даних про розмір шкоди, яку завдають злочини, учинені з необережності, суспільству та державі, і ціну таких злочинів можна визначити лише приблизно на підставі опублікованих відомостей щодо правопорушень в окремих сферах людської діяльності, які дуже часто вчинюються з необережності. Так, в Україні за останні 30 років тільки на виробництвах було травмовано більше 4 млн. людей, тобто постраждав кожен третій працівник, зайнятий у виробничій сфері. Згідно статистичних даних державних органів охорони праці щодня на підприємствах країни одержують травми більше 100 працівників, понад 30 з них стають інвалідами. При цьому постійне зменшення останнім часом кількості загиблих і таких, що потерпіли на виробництві, пов’язано, в першу чергу, не із зменшенням зайнятих на виробництві, а з погіршенням умов роботи і техніки безпеки: на об’єктах суспільного виробництва експлуатується понад 800 тис. машин і механізмів, які не задовольняють вимогам безпеки; близько 10 тис. виробничих споруд аварійні, в яких щодня знаходяться майже 40 тис. працівників; біля 80% основних виробничих фондів не відповідають нормативним актам з охорони праці і є фізично зношеними. У спеціальній літературі наголошується, що ризик стати жертвою нещасного випадку або постраждати від професійного захворювання в Україні в 5-6 разів вище, ніж в розвинених країнах світу. Серед сфер промисловості за кількістю смертей на робочому місці лідером є вугільна промисловість, на шахтах якої щорічно гинуть десятки працівників. Значною кількістю потерпілих останнім часом вирізняються також підприємства металургійної, машинобудівної, хімічної промисловості, аграрний сектор, сфери будівництва, транспорту, енергетики.

Щорічно в Україні відбувається також 30-40 тис. дорожньо-транспортних подій, під час яких гине від 5 до 6 тис. осіб різного віку, ще близько 40 тис. одержують травми різного ступеня тяжкості, а матеріальні збитки тільки від пошкодження транспортних засобів за підрахунками спеціалістів складають 8-10 млрд. грн. Вибіркові дослідження, проведені окремими авторами, показують, що порушення правил дорожнього руху складають 7% від загального рівня злочинності в Україні, а питома вага діянь, які містять ознаки складів злочинів проти безпеки руху і експлуатації автотранспорту від всіх дорожньо-транспортних подій, складає близько 45%.

Останнім часом в Україні також кожного року виникає близько 35-40 тис. пожеж, які є наслідком грубих порушень правил пожежної безпеки, і в яких теж гинуть тисячі людей та руйнуються десятки тисяч різних будівель та споруд.

До ціни злочинів, учинених з необережності, слід додати наслідки катастрофи на Чорнобильській АЕС, збитки від постійних аварій на залізничному, водному, повітряному, трубопровідному транспорті, катастроф на складах військових частин та інших воєнізованих формувань, де здійснюється зберігання боєприпасів, вибухових речовин та військової техніки, які також тягнуть за собою значні людські жертви, знищення майна, ушкодження навколишнього середовища. Окремі науковці і практики відзначають, що шкода від злочинів, що учиняються з необережності, в цілому значно більше шкоди, яка заподіюється умисними злочинами. А іноді навіть і неможливо визначити сумарну шкоду від того або іншого злочину, вчиненого з необережності. Наприклад, від злочинів проти навколишнього середовища, якщо заподіюється невідновна шкода тваринному або рослинному світу, землі, надрам, водним або морським організмам.

Вибіркові кримінологічні дослідження свідчать, що у осіб, які учиняють злочини з необережності, не спостерігається яскраво вираженої антисоціальної спрямованості, що характерно для осіб, які учиняють умисні злочини. Це можна пояснити специфікою злочинної необережної поведінки, в генезисі якої завжди є породжена неуважністю помилка особи, і механізм цієї поведінки, по суті, починається з останнього ланцюга – з помилки у прийнятті рішення, що приводить до помилкових висновків і вчинення злочину. У більшості випадків, на відміну від навмисних злочинів, механізм необережної поведінки згорнутий, а іноді і імпульсивний.

Помилці при вчиненні злочину з необережності сприяють у більшості випадків негативні морально-психологічні риси особи. Для осіб, що учиняють злочини з необережності, характерні несформованість почуття обов’язку і відповідальності, які в свою чергу приводять до безтурботного, легковажного, недисциплінованого відношення до соціальних норм, що регулюють поведінку членів суспільства, невміння або небажання правильно оцінити і спрогнозувати можливі наслідки своєї поведінки.

В залежності від виду необережності, видається можливим вирізнити два типи осіб, що вчиняють такі злочини: а) для осіб, дії яких кваліфікуються як злочинна самовпевненість, характерними є внутрішня недисциплінованість, хибне самоутвердження, кар’єризм, егоцентризм, безапеляційність, азарт, бравада, авантюризм, схильність до ризику, невиправдана завзятість; б) для осіб, дії яких є злочинною недбалістю, характерна неуважність, розхлябаність, небажання адекватно оцінити свої можливості, зосередити свої інтелектуальні та вольові зусилля на аналізі ситуації, прийняття на себе обов’язків, які їм не під силу виконати, тощо. З огляду на кримінологічну типологію таких осіб, як правило, за характером антигромадської спрямованості і мотивації відносять до необережного типу злочинців, а за глибиною і стійкістю – до окремого типу ситуативного злочинця.

Дослідження свідчать про те, що викривлення ціннісних орієнтацій у осіб, які учиняють злочини з необережності, ніколи не досягає такого рівня і інтенсивності, як у осіб, що учиняють умисні злочини. Певні психологічні відхилення таких осіб поєднуються з орієнтацією на багато позитивних цінностей, що притаманні у цілому законослухняним членам суспільства, і біля 80% таких осіб позитивно характеризуються за місцем роботи чи проживання. Крім цього, на відміну від учинення умисних злочинів негативні стереотипи поведінки таких осіб здебільш прив’язані до виконання певних обов’язків у відповідній сфері діяльності і, як правило, мають локальний, а не глобальний характер.

Соціально-демографічна характеристика осіб, що учиняють злочини з необережності, свідчить про те, що більш ніж 90% випадків таких злочинів учиняють чоловіки. Це пояснюються більшою пристрастю чоловіків до техніки, ризику, до надзвичайних і небезпечних ситуацій і відповідним розподілом праці між чоловіками і жінками. Але останнім часом спостерігається підвищення питомої ваги жінок при вчиненні цих злочинів, особливо у сфері безпеки дорожнього руху за рахунок збільшення кількості автомобілів, що знаходяться у приватній власності. Проте, як правило, тяжкі наслідки від вчинення таких злочинів жінками значно менші. Дослідження свідчать, що смертність від дорожньо-транспортних пригод з вини чоловіків у 5-6 разів більше, ніж з вини жінок.

Серед осіб, що учиняють злочини з необережності, переважають особи у віці від 20 до 40 років. Це пов’язане з тим, що перш ніж приступити до роботи у певній сфері діяльності, потрібно мати спеціальну або вищу освіту, відповідну кваліфікацію, а інколи ще й стаж роботи у відповідній галузі. Вікова характеристика осіб, що вчиняють злочини у сфері дорожнього руху, в зв’язку з тим, що керування мототранспортними засобами дозволяється з 16-річного віку, а автомобільним транспортом з 18-річного віку, більш низька – 18-24 років. Далі з віком спостерігається різке зменшення вчинення водіями транспорту таких злочинів, що пов’язане з придбанням достатньої кваліфікації для керування транспортом і більш відповідальним ставленням до виконання своїх обов’язків.