Кримінологія: Загальна та Особлива частини

§3. Запобігання злочинам проти власності

Запобігання корисливим злочинам передбачає убезпечення людини, суспільства та держави від злочинів проти власності шляхом обмеження дії їх детермінант, превентивного впливу на осіб групи криміногенного ризику та захисту потенційних жертв. Запобіжна діяльність ієрархічно організована відповідно до рівнів функціонування детермінант злочинності у суспільстві, цілеспрямована щодо об’єктів впливу та досягнення кінцевого результату. Кінцевою метою запобіжної діяльності слід визнати захист інтересів громадян у сфері відносин власності, зниження рівня корисливих і корисливих насильницьких злочинів до соціально безпечної межі. Досягнення кінцевої мети передбачає реалізацію проміжних цілей: перешкоджання поширенню у суспільстві детермінант злочинів проти власності, передусім причин, що їх породжують та умов, що їм сприяють; послаблення протистояння молоді існуючому правопорядку, системі суспільних цінностей, що призведе до уповільнення темпів криміналізації суспільства і молодіжного середовища, мінімізує залучення до злочинної діяльності; а також захист потенційних потерпілих від злочинних посягань проти власності. Система заходів запобігання диференціюється відповідно до класифікації об’єктів запобіжного впливу: макросередовищні, мікросередовищні та індивідуальні. Макросередовищні об’єкти включають сукупність криміногенних явищ і процесів, зв’язків між ними та детермінантами злочинів проти власності. Мікросередовищні об’єкти охоплюють криміногенні осередки та спільноти, зв’язок між ними та формуванням особи злочинця. Індивідуальними об’єктами превентивного впливу є особа, схильна до вчинення злочинів проти власності, її спрямованість і мотивація, а також потенційні жерви і зовнішні сприятливі умови для реалізації рішення про злочинне посягання.

Загальносоціальні заходи запобігання злочинам проти власності включають:

– удосконалення механізму розподілу бюджетних коштів, забезпечення гарантованих соціальних стандартів, у першу чергу, для малозабезпечених верств населення;

– боротьба з бідністю шляхом створення нових робочих місць, підвищення рівня оплати праці, надання адресної матеріальної допомоги;

– проведення соціально орієнтованої молодіжної політики, спрямованої на створення належних умов для самореалізації і творчого розвитку молодого покоління, забезпечення більш-менш рівних можливостей для вертикальної соціальної мобільності, що сприятиме зростанню прошарку просоціально орієнтованої молоді при одночасному зменшенні деліквентної її частини;

– поліпшення морального мікроклімату всуспільстві, відновлення системи виховання підростаючого покоління, запровадження моральної цензури у ЗМІ, розширення поля можливостей для легальних заробітків;

– проведення просвітницько-роз’яснювальної роботи по прищепленню навичок правомірної адаптації населення до нових ринкових реалій життя, нової системи цінностей і життєвих пріоритетів, сучасних поглядів на взаємовідносини між державою і громадянином;

– розвиток муніципальної інфраструктури в регіонах, програм доступного кредитування;

забезпечення першим гарантованим робочим місцем випускників навчальних закладів;

– подолання «руїни» на селі та на інших депресивних територіях, створення робочих місць та нормальних побутових умов, щоб зупинити відтік молоді до перенаселених обласних центрі.;

Спеціально-кримінологічні заходи запобігання передбачають:

– завчасне виявлення та облік криміногенних груп іокремих осіб, схильних до збагачення злочинним шляхом, проведення зними профілактичної роботи;

– зменшення ризиків залучення молоді до вживання психоактивних речовин, зниження рівня вживання цих речовин, ресоціалізація алкоголе- та наркозалежної молоді;

– здійснення віктимологічної профілактики серед потенційних жертв злочинів проти власності;

– створення загальнонаціональної бази даних на професійних корисливих злочинців, рецидивістів, лідерів організованих злочинних груп;

– вживання заходів по дискредитації злодійської ідеології у місцях позбавлення волі, ізоляції лідерів злочинного світу, своєчасного виявлення злочинів проти власності, які плануються заздалегідь;

– зниження рівня латентності іпідвищення розкриваності злочинів даної категорії;

– протидія корупційному судочинству по злочинам проти власності, що породжує відчуття безкарності у потенційних правопорушників;

– здійснення заходів соціальної адаптації серед осіб, звільнених від покарання у виді позбавлення волі;

– формування культури колективної безпеки населення (співпраця із правоохоронними органами, матеріальне стимулювання викриття злочинців, організація охорони під’їздів, участь упатрулюванні вулиць, місць громадського відпочинку, організація сусідського нагляду за житлом та ін.);

– розробка і впровадження технічних заходів, що забезпечують персоніфікований доступ до майна, систему відеоспостереження, надійний технічний захист житла, відповідальне ставлення до зберігання майна та ін.;

– забезпечення засобами електронного спостереження безпеки громадян угромадських місцях, на автошляхах, за місцем проживання;

– мінімізація готівкового розрахунку громадян за придбані товари надані послуги (перехід на карткову систему розрахунків) та ін.;

– інноваційна техніко-криміналістична оснащеність правоохоронних органів урозслідуванні злочинів аналізованої категорії;

– оперативне втручання відповідних силових підрозділів, спрямоване на припинення злочинного посягання, закріплення доказової бази, виявлення ізатримання злочинців;

– проведення виваженої іпослідовної кадрової політики у правоохоронних органах, підвищення якості оперативної роботи відділів внутрішньої безпеки, взаємного міжвідомчого контролю спрямованого на руйнацію корупційних зв’язків із організованою і професійною злочинністю.