Кримінологія: Загальна та Особлива частини

§1. Кримінологічна характеристика злочинів проти виборчих прав громадянина

В сучасному українському суспільстві питання, що стосуються проведення свободних, демократичних виборів є особливо актуальними.

Захист виборчих прав є гарантією розвитку політико-конституційної системи України, політичної стабільності в суспільстві, яка в свою чергу зумовлює стабільність в економічної, соціальної, культурної, та інших сферах життєдіяльності держави.

Виборчі права є фундаментальними правами, гарантованими Конституцією України на вільне волевиявлення громадян в сфері управління державними справами. Виборча діяльність ґрунтується на правових засадах і передбачена Конституцією України, Законами України «Про вибори Президента України», «Про вибори народних депутатів України, «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про всеукраїнський та місцевий референдуми» та ін..

Згідно із розділом У Кримінального Кодексу України до злочинів проти виборчих прав відносять: перешкоджання здійсненню виборчого права або права брати участь у референдумі, роботі виборчої комісії або комісії з референдуму чи діяльності офіційного спостерігача; фальсифікація виборчих документів, референдуму, підсумків голосування, надання неправдивих відомостей до органів Державного реєстру виборців чи фальсифікація відомостей Державного реєстру виборців; голосування виборцем на виборчий дільниці більше ніж один раз; незаконне знищення виборчої документації або документів референдуму; порушення таємниці голосування; порушення порядку фінансування виборчої компанії кандидата, політичної партії (блоку), порушення законодавства про референдум.

Об’єктом цих злочинів виступають конституційні правові відносини, які пов’язані з реалізацією права громадян на участь у політичному житті суспільства. По суті це є правом громадян на вільне волевиявлення з питань участі у всеукраїнському та місцевому референдумах, можливість вільно обирати і бути обраним до органів державної влади і місцевого самоврядування, брати участь в сфері управління державними справами.

Говорячи про рівень та динаміку даного виду злочинності, то слід зазначити, що до 2004 р. майже не реєструвались злочини проти виборчих прав, про що свідчить незначна кількість зареєстрованих злочинів. Так, з середини 1990 років до 2003 року середній показник становить від 3 до 34 злочинів. Пік зростання приходиться на 2004-2005 роки, коли було зареєстровано близько 130 злочинів, що пояснюється резонансною виборчою президентською компанією. Незначне зростання злочинів проти виборчих прав і свобод можна помітити у 2010 та 2012 роках, що також пов’язано з проведенням виборів місцевого и державного значення. В 2012 та 2013 роках кількість вказаних злочинів зменшалась до 8 і 22 випадків відповідно, причому злочини, передбачені статтями 1581 – 160 Кримінального Кодексу України (голосування виборцем на виборчий дільниці більше ніж один раз; незаконне знищення виборчої документації або документів референдуму; порушення таємниці голосування; порушення порядку фінансування виборчої компанії кандидата, політичної партії (блоку), порушення законодавства про референдум не зареєстровані взагалі. Зрозуміло, що це може бути пояснено таким чинником як латентність, причиною якою є зацікавленість достатньо великого кола осіб, що беруть участь у виборчих правовідносинах, в приховуванні певних незаконних дій, стосовно порушення виборчих прав громадян.

Щодо географії злочинності, то найбільша кількість злочинів виявлялась в східних областях України, а саме в Донецькій, Запорізькій, Луганській, Харківській областях (понад 30 %), що було пов’язано з використанням значного адміністративного ресурсу з боку влади на виборчий процес.

Кримінологічні дослідження осіб, які вчиняють посягання на виборчі права громадян, показали, що переважну кількість становлять чоловіки віком від 25 до 52 років – близько 75 %. Освітній рівень зазначених осіб є відносно високим: більше половини мають вищу освіту, приблизно третина має загальну середню та спеціальну середню освіту, кожен п’ятий злочинець є працездатним, але на момент вчинення злочину не працював і не навчався. Морально-психологічна характеристика здебільшого є позитивною, але з певними дефектами правосвідомості. Рецидив для даної категорії злочинів не є характерним.