Кримінологія: Загальна та Особлива частини

§2. Причини та умови насильницької злочинності проти життя і здоров`я особи

Криміногенні явища іпроцеси, які детермінують умисні вбивства ітілесні ушкодження, мають широкий діапазон: від явищ, які породжуються глибинними соціально-економічними іполітичними суперечностями (погіршення психологічного стану суспільства, зниження інтелектуального рівня населення, руйнування духовності ізаконності, підвищення міжособистісної іміжгрупової конфліктності, агресивності та ін.), до патологічних рис інеусвідомлених установок особи. Але передбачені законом тяжкі насильницькі злочини проти життя іздоров’я особи, маючи кримінально-правову видову спільність, за набором детермінуючих їх криміногенних явищ, атакож структурою конфлікту вконкретній життєвій ситуації неоднакові. Проблемі конфлікту, зокрема криміногенного конфлікту, його структурі, причинам виникнення імеханізму розвитку присвячена значна кількість досліджень зарубіжних та вітчизняних вчених. Структурними елементами будь-якого конфлікту можуть бути різні особисті та індивідуальні особливості учасників конфліктів.

Залежно від набору криміногенних явищ, атакож структури іпроцесів, що лежать воснові міжособистісних криміногенних конфліктів, умисні вбивства ітілесні ушкодження зцих кримінологічних класифікаційних підстав можна об’єднати учотири групи: 1) сімейно-побутові; 2) ситуаційні; 3) ті, що заздалегідь плануються; 4) патологічні.

До першої групи входять насильницькі злочини проти життя іздоров’я особи, головним типом мотиву яких єтривала побутова ісімейно-побутова конфліктність між злочинцем іжертвою. Характерна особливість причинно-наслідкового комплексу цієї групи злочинів: 1) криміногенні явища іпроцеси переплітаються істворюється складне об’єктивно-суб’єктивне міжособистістне становище, що породжує, як правило, стійкі або періодично криміногенні ситуації (ворожнеча, ревнощі, сварки, аморальна поведінка жертви одного зучасників конфлікту, матеріальні та побутові проблеми та ін.); 2) злочинам нерідко передують загострення та ускладнення конфлікту взв’язку зодностороннім чи взаємним застосуванням фізичної сили для розв’язання конфліктних епізодів; 3) важливим криміногенним детермінантом конфліктів інасильницьких злочинів єалкоголізація мікросередовища та безпосередніх їх учасників— сторін конфліктних інцидентів; 4) недоліки вдіяльності правоохоронних органів, місцевих органів влади, громадськості, пасивність родичів щодо запобігання ескалації криміногенних ситуацій.

Другу групу злочинів становлять ситуаційно-дозвільні вбивства ітяжкі тілесні ушкодження, основу яких, звичайно, складають одноразові сутички між злочинцем іпотерпілим. Подібні короткочасні сутички відбуваються угромадських місцях, місцях громадського харчування, проживання, проведення вільного часу івідпочинку, спільного перебування та виконання особами будь-яких операцій, обов’язків тощо. До цієї групи можна віднести умисні вбивства ітілесні ушкодження, які вчиняються зхуліганських мотивів, деякі злочини зкорисливих та інших мотивів, імпульсивні насильницькі злочини. Дана група злочинів обумовлюється низкою негативних явищ іпроцесів, зокрема: 1) недостатня матеріальна база закладів культури ідозвілля. Йдеться про недоступність культурного дозвілля для значної частини населення. Вуличні компанії молоді, безцільне марнування часу, сумнівний набір повсякденних розваг, вживання спиртних напоїв увипадкових місцях із випадковими або малознайомими особами біля пивних барів, ускверах, дворах, підвалах; азартні ігри під «інтерес» тощо формують маргінальне середовище істворюють однотипні криміногенні ситуації; 2) невисокий соціальний статус багатьох злочинців, обумовлений демографічними, сімейно-виробничими характеристиками (невисока заробітна плата, погані житлові умови, безробіття, сумнівний бізнес та ін.); 3) посилення психічного навантаження інапруження; 4) негативна роль кримінальної субкультури, яка виявляється, зокрема, втому, що поведінка судимих осіб усфері дозвілля має нездоровий, часто антисуспільний характер. Підвищена конфліктність, збудливість, пияцтво, хронічний алкоголізм, наркоманія, кримінальні звички, лихослів’я, нарочитий чи дійсний захист «блатного світу», частота випадкових конфліктів— усе це робить таких осіб найбільш ймовірними суб’єктами та жертвами насильницьких злочинів; 5) суперечності між статусом особи та її завищеними орієнтаціями створюють психологічний дискомфорт, узв’язку зчим компанії, де проводять дозвілля, для багатьох злочинців єзручним місцем для компенсації своїх невдач вінших видах заняття; 6) зниження соціального та превентивного контролю державних органів, трудових колективів, громадськості за тими сферами життя, які сприяють поширенню усуспільстві пияцтва, агресивності, насильства ізла, фрустрації, психічної патології, страху перед злочинністю, злочинного безкраю, організаційного та духовного згуртування злочинного світу, пасивності населення, формалізму інекомпетентності уроботі правоохоронних органів, особливо усфері попередження злочинності, тощо.

Третя група злочинів єрізноманітною за своїми мотивами та детермінуючими їх криміногенними факторами. До цієї групи злочинів належать: умисні вбивства ітяжкі тілесні ушкодження, заподіяні зкорисливою метою; вчинені узв’язку звиконанням потерпілим посадового або громадянського обов’язку; вчинені зметою приховати інший злочин або полегшити його вчинення, атакож поєднані із зґвалтуванням, помстою, ревнощами; подружні вбивства, вбивства на замовлення.

Окрему групу вбивств і тілесних ушкоджень складають ці злочини у ситуаціях політичного, конфесійного, релігіозного протистояння, терористичних та екстремістських дій, серійних вбивств. Для цієї групи характерним єте, що зникає ситуативність вчинення злочинів із’являється намір, який деякий час виношується та планується. Але йтут діянню може передувати конфлікт. Проте він спричиняється, як правило, іншими вчинками його учасників, ніж сімейно-побутові та ситуаційні конфлікти. Мотиви цих злочинів єбільш обґрунтованими, глибокими. Для злочинця позбавлення жертви життя чи заподіяння їй тяжкого тілесного ушкодження єєдиним виходом чи то зглибокого особистого конфлікту, драми життя, чи то усунення перешкод на шляху до досягнення інших, більш значущих для нього матеріальних цінностей, благ, вигод, чи то звільнення від обтяжливих обов’язків, підлеглості, будь-якої іншої залежності. Агресивність набуває сталого характеру. Причини іумови даних злочинів створюють такі криміногенні явища іпроцеси: 1) несприятливе соціально-економічне іморально-психологічне становище вкраїні іблизькому зарубіжжі. Докорінне ічасом болюче реформування багатьох сфер життя викликало україні економічну нестабільність, зміну на рівні державної політики ідеологічних установок особи щодо власності, засобів виробництва, відверто корисливі прагнення значної частини новоявлених бізнесменів інавіть приватновласницький (з метою первісного нагромадження капіталу) екстремізм багатьох зних. Зростають індивідуалізм, здирництво, правовий іморальний нігілізм серед усіх верств суспільства, атим більше серед його маргінального прошарку; обмеженість матеріальних ресурсів інамір одержати до них доступ щоб то не було, навіть ціною життя іншого, стають домінантою користолюбства, причиною напружених міжособистісних стосунків іконфліктів убагатьох сферах людського буття, які нерідко завершуються трагічно.

Соціальна нерівність, яка внашій країні виявляє себе різко іневиправдано жорстоко та несправедливо, применшує значущість людської особистості як соціальної цінності, руйнує солідарність усуспільстві, знімає морально-правову заборону «Не вбий!». Зменшення рівня недоторканності особи робить її життя йздоров’я незахищеними ідоступними для будь-яких кримінальних маніпуляцій; 2) люмпенізація, маргінальність, алкоголізація, наркотизація значних груп населення. Розширення прошарку неадаптивного до законослухняності населення, поширення кримінальних поглядів ісубкультури, аз нею— примітивізму істереотипу міжособистісних стосунків, які засновані на зневажанні особи, насильства ізловживання спиртними напоями породжують конфліктність, агресивність, нерідко насильницький спосіб розв’язання конкретних життєвих ситуацій; 3) криміногенна корисливість, котра викликається соціально-економічною психологією людей, воснові якої лежить таке, що не зникає століттями, не залежить від стадії розвитку суспільства, прагнення до накопичення грошей іматеріальних цінностей, захоплення чужих речей, до неправедного збагачення, багатства, розкошів тощо; 4) різні форми віктимної поведінки потерпілих; 5) слабка кримінологічна поінформованість населення про насильницьку злочинність, що значно ускладнює вжиття запобіжних заходів; 6) погіршення соціально-психологічного клімату на виробництві, всім’ї, увідносинах між подружжям, що спричиняється, зокрема, девіантною поведінкою різних учасників відносин; 7) небувала пропаганда узасобах масової інформації, вкіно, на телебаченні культу сили ікулачного права, насильства, сексуальної розбещеності, розпусти, глуму над особою, влади грошей, що знижує недоторканність людської особистості, розпалює низькі пристрасті, вседозволеність, кримінальний бізнес, виправдовує «круту» поведінку. Такого роду інформація здатна підштовхнути до насильницьких посягань, тому що несе всобі стереотипи поведінки. З’явилися люди, готові за наказом іза гроші вбити кого завгодно; 8) послаблення соціального контролю над злочинністю. Соціальний контроль постійно відстає від злочинного безкраю, тому що відсутня (або слабко налагоджена) система випереджаючого самозахисту суспільства. Послаблена попереджувальна робота всіх суб’єктів запобігання злочинності, не проводиться належна робота із кримінальним сімейним неблагополуччям, правоохоронні органи недостатньо реагують на ранні прояви насильницької злочинності, знизився рівень роботи органів внутрішніх справ знезаконним володінням громадянами зброєю, слабкою єробота умісцях позбавлення волі зі злочинцями, які вчинили насильницькі посягання, тощо; 9) недостатній психологічний, фізичний, правовий, технічний захист особи.

Четверту групу злочинів становлять умисні вбивства ітілесні ушкодження, що вчиняються особами, які мають аномалії психіки, котрі не виключають їх осудності (хронічний алкоголізм, психопатія, залишкові явища черепно-мозкової травми, органічні захворювання центральної нервової системи, наркоманія, сексуальна патологія, хромосомні аномалії, деякі психічні захворювання, деякі акцентуації особи тощо). Зв’язок насильницької злочинності зтакими аномаліями, що єоднією здетермінант злочину, досліджувався раніше іпродовжує досліджуватись нині. При цьому роль психічних аномалій узлочинній етіології значно перебільшується. Однак це зовсім не означає, що немає таких природжених патологій (у рамках неосудності), які «не беруть участі» удетермінації деяких насильницьких злочинів.

Приклад цьому— маніяки-вбивці. Отже, можна припустити, що деякі природжені, ау переважній більшості набуті упроцесі індивідуального розвитку особи стійкі аномалії психіки насильницьких злочинців детермінують вокремих випадках ітяжкі тілесні ушкодження, ачастіше збільшують ступінь криміногенності таких осіб. Щодо останнього положення, то тут не психічні аномалії самі по собі активно сприяють злочинній поведінці, аті соціально-психічні риси, які формуються вособи під їх впливом. Психічна патологія відбивається не тільки на інтенсивності переходу особи на злочинний шлях, але нерідко інаслідки злочину носять відбиток цієї патології (невмотивованість злочину, афективність, сексуальні збочення, жорстокість тощо). Криміногенні явища, які детермінують цю групу злочинів, можуть включати явища соціально-психологічного іпсихіатричного, медико-педагогічного, медико-реабілітаційного, організаційно-управлінського, правового та іншого характеру. Перш за все, це фактор психічного нездоров’я населення як уцілому, так іу місцях позбавлення волі, де це нездоров’я посилюється іпотім проявляється урецидиві злочинів. Зростання психічних захворювань увсіх економічно розвинутих країнах світу єоднією зважливих медико-соціальних проблем сучасності (розлад особистості, неврози, психози тощо). Дослідження свідчать, що існує пряма залежність між тривалістю злочинної діяльності іпсихічним розладом особи засуджених. Медико-педагогічний спектр криміногенних явищ охоплює недостатню диспансеризацію населення зметою встановлення осіб зпсихічними аномаліями.

Слабко здійснюються заходи щодо боротьби зранньою алкоголізацією інаркотизацією підлітків, відсутня чітко продумана концепція медико-педагогічного попереджувального впливу на психічну захворюваність дітей іпідлітків. Криміногенні детермінанти медико-реабілітаційного характеру занадто складні, адеякі зних взагалі ще мало досліджені. До них можна віднести детермінанти генетичного іфізіологічного походження, вплив зовнішнього природного середовища на психічну активність людини тощо. Україні не створено системи своєчасного виявлення іобліку осіб зпсихічними аномаліями, спосіб життя іповедінка яких свідчать про реальну можливість вчинення насильницького злочину, не забезпечено на належному рівні співробітництва між медичними та правоохоронними органами, постійного відповідного інформаційного обміну між ними, консультативної допомоги тощо. Крім того, надто негативний вплив на нестійку психіку неповнолітніх та молоді справляють література, кіно, телебачення, відеофільми зелементами сексу ісадизму, що формує збочені морально-правові погляди іуявлення злочинців.