Кримінологія: Загальна та Особлива частини

§1. Кримінологічна характеристика насильницьких злочинів проти життя та здоров`я особи

Насильницька злочинність проти життя іздоров’я— це сукупність умисних посягань, спрямованих на втручання уфізичну іпсихічну цілісність жертви злочину зметою заподіяння їй смерті або тілесного ушкодження. Тілесні ушкодження і навіть смерть потерпілого від необережних злочинів не пов´язані з поняттям насильства, оскільки злочинець не мав на меті їх настання. Тому вони не входять до складу насильницьких злочинів. Крім вбивств і тілесних ушкоджень до насильницької злочинності іноді відносять і розглядають їх разом ще й хуліганство і згвалтування. Безперечно, ці злочини мають деякі спільні кримінологічні риси, а вбивство із хуліганських мотивів чи поєднане із згвалтуванням підвищує суспільну небезпечність злочинів. Але водночас не можна не бачити істотних відмінностей в їх природі, мотивації, у різній патології особи злочинців, обставинах, які обумовлюють цей специфічний вид злочинного насильства. Крім того, запобігання таких злочинів також має свої особливості. Ось чому вони розглядаються самостійно.

Коло насильницьких злочинів проти життя і здоров’я особи різноманітне та широке. Вони передбачені розділом ІІ Особливої частини Кримінального кодексу України. До них належать злочини проти життя людини: умисне вбивство; умисне вбивство, вчинене встані сильного душевного хвилювання; умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини; умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або уразі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця; вбивство через необережність; доведення до самогубства (статті 115–120). Злочини проти здоров’я людини: умисне тяжке тілесне ушкодження; умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження; умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне устані сильного душевного хвилювання; умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень уразі перевищення меж необхідної оборони або уразі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця; умисне легке тілесне ушкодження; побої імордування; катування; необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження; погроза вбивством (статті 121–129). Інші злочини проти життя та здоров’я особи, передбачені цим розділом Кодексу (статті 130–145), крім насильницького донорства (ст. 144), не пов’язані знасильством.

Як приклад, наведемо деякі кількісні показники насильницької злочинності проти життя та здоров´я особи за минулий рік.

У 2013 році було обліковано 71749 кримінальних правопорушень, у тому числі: умисне вбивство (ст. 115 КК) – 5861 злочин; умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 КК) – 3026 злочинів, умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 122 КК) – 5402 злочини; умисне легке тілесне ушкодження (ст. 125 КК) – 50018 злочинів; побої і мордування (ст. 126 КК) – 3001 злочин; погроза вбивством (ст. 120 КК) – 1704 злочинів та ін.

Цей розділ присвячений найбільш небезпечним проявам насильницької злочинності— тяжким іособливо тяжким злочинам проти життя та здоров’я особи: умисне вбивство іумисне тяжке тілесне ушкодження, питома вага ікількісні показники яких узлочинності проти життя іздоров’я особи у1990-х рр. помітно збільшилися іпогіршилися, але у наступні роки динаміка цих злочинів суттєво зменшилась.

Абсолютна кількість зареєстрованих умисних вбивств ітяжких тілесних ушкоджень вУкраїні починаючи з1972 р. зросла більш ніж у3,5 разу ісклала у2000 р.— 4 806 і6 852. Однак останніми роками їх рівень суттєво знизився іу 2004 р. було зареєстровано 3 788 і5 855 злочинів, у 2006 р.— 3 220 і5 283, у 2007 р. — 2 907 і 5486, у 2009р. – 2478 і 4141, у 2010р. – 2356 і 3777; 2011р. – 2506 иі 3441, 2013р. – 2042 і 3026. Така тенденція, як уявляється, буде продовжуватися. Наявність латентності злочинності дещо збільшує ці показники. Щорічно зростає кількість осіб, які зникли безвісно або причина смерті яких не встановлена.

Структура насильницької злочинності проти життя визначається ізараз сімейно-побутовою іситуаційно-дозвільною спрямованістю. Дійсно, значна кількість цих злочинів продовжує вчинятися ситуативно, імпульсивно, на ґрунті міжособистісних стосунків іконфліктів, що виникають упобутовій сфері життєдіяльності.

Найбільша кількість злочинів учиняється під час сварок, які переходять увзаємні образи ібійки. При цьому основою криміногенної поведінки ізлочинця, іпотерпілого єпобутові взаємовідносини, оскільки переважну більшість вбивств ітілесних ушкоджень, мордувань вчинено уквартирі, будинку, дворі, гуртожитку тощо. Близько 80 % таких злочинів учиняється увечірні та нічні години, під час та після вживання спиртних напоїв, шляхом заподіяння потерпілому побоїв руками іногами, побутовими предметами та іншими речами. Значна частина цих злочинів учиняється із застосуванням різної вогнепальної зброї, утому числі йвоєнного зразка, та вибухових речовин.

Сімейно-побутові іситуаційні насильницькі злочини, як правило, вчиняються вумовах конфліктної ситуації (часто алкоголізованої), що виникла за раптового розвитку подій, коли винні не мають часу всебічно їх осмислити, ітому оцінка обстановки івибір лінії поведінки відбуваються виключно на емоційній основі. Нерідко такі злочини вчиняються імпульсивно, тобто устані сильного душевного хвилювання, коли винний діє без більш-менш зрозумілої мети.

Посилюється тенденція до підвищення ступеня суспільної небезпечності насильницьких злочинів, зростання тяжкості їх наслідків, зухвалості та невиправданої жорстокості.

Суттєво знизився рівень вбивств на замовлення, вбивств при збройних сутичках між членами злочинних угруповань тощо. Якщо у1995 р. вУкраїні було зареєстровано 210, ау 1996 р.— 119 вбивств на замовлення, то за період 1999–2001 рр.— відповідно 28, 28 і12, 2005 р. і2006 р.— 16 і25 вбивств на замовлення, у 2013 – 7. У 2007 р. — угрупі із застосуванням вогнепальної зброї івибухівки реєструється відповідно від 10 до 12 % і3 % вбивств, до 10 % і0,2 тяжких тілесних ушкоджень. Уцих випадках наслідки настають урезультаті нанесення ударів руками іногами, застосування холодної зброї, предметів побутового призначення. Вбивства на автотрасах водіїв іпасажирів тепер мають епізодичний характер. Однак треба мати на увазі, що ці дані, залежно від криміногенної обстановки, можуть коливатися. Кожне п’яте вбивство ітяжке тілесне ушкодження вчинюються особами, які мають судимості. Значна їх частина залишається нерозкритою за минулі роки. Що стосується «географії» даних злочинів іміста їх вчинення, то серед областей України першість займають Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Луганська та деякі інші області, де взагалі високий рівень загальнокримінальної злочинності; переважна частина насильницьких злочинів вчинюються місцевими мешканцями за місцем їх проживання.

Крім користі, мотивами розглядуваних злочинів стають ревнощі, помста, хуліганські спонукання ітак звані «неприязні стосунки», змістом яких єненависть, неповага, ворожнеча, заздрість та ін. Зростає також кількість неадекватних інавіть зовні безглуздих злочинів, мотив яких пов’язаний, певно, звнутрішньою готовністю до злочину. Почастішали випадки «багатосерійних» вбивств, учинених вбивцями-маніяками. Збільшується кількість групової насильницької злочинності проти особи.

При загальній кримінологічній характеристиці насильницьких злочинів слід враховувати регіональні, демографічні, сезонні ічасові коливання та особливості.

Дослідження свідчать про те, що поширення насильницьких злочинів умістах ісільській місцевості має відмінність, але незначну. Влітку їх реєструється більше, ніж узимку.

Переважна частина тяжких насильницьких злочинів учиняється чоловіками. Але спостерігається тенденція до зростання жіночої насильницької злочинності. Частіше за все дії жінок— це реакція увідповідь на протиправну або віктимну поведінку потерпілих (знущання, нанесення побоїв, подружня зрада, алкоголізм тощо).

Кримінальна активність має івікові особливості: по умисних вбивствах за обтяжуючих обставин вона припадає на 19–25, 30–40 років; по умисних вбивствах— 30–40, 41–50 років; по тяжких тілесних ушкодженнях— 26–40 років. Висока кримінологічна активність зазначених вікових груп по вбивствах за обтяжуючих обставин пояснюється мотивами вчинення злочину вмолодому віці: корисливість, хуліганські мотиви, вчинення інших злочинів іпротиправних діянь. Для вікової групи 30–40 років характерні алкогольне обтяження, сімейно-побутові свари, судимість за аналогічні злочини тощо. Що жстосується характеристики іншої категорії вбивць, то тут кримінальна активність охоплює восновному вікові групи від 30 до 50 років, взаємовідносини яких із середовищем, де вони проживають, характеризуються сталою криміногенністю, хронічним алкоголізмом, психопатіями тощо.

Неповнолітні теж додають свій «внесок» унасильницьку злочинність проти особи.

Переважна більшість злочинців мають базову або базову спеціальну освіту. Мабуть, низька культура іпрогалини вінтелектуальному розвитку злочинців пов’язані не стільки зїх освітою, скільки із загальною проблемою виховання людей.

Соціальний портрет злочинців «домальовують» відомості про їх сімейний стан. Особи, які вчиняють кваліфіковані вбивства, здебільшого не мають сім’ї, серед осіб, засуджених за тяжкі тілесні ушкодження, майже 50 % неодружених. Значна частина злочинців розлучена.

Соціальний стан осіб до вчинення злочину також має певне значення упричинному ланцюгу. Понад 50 % злочинців на день вчинення злочину не працювали іне вчилися. Це особи молодого ісереднього віку, які зловживають спиртними напоями, негативно себе поводять, не мають будь-якої професії, постійно створюють криміногенні ситуації. За соціальним станом івидом заняття серед винних виділяються група робітників іпрацівників сільського господарства, працівники некваліфікованої праці. Їх частка уструктурі злочинців становить близько 40 %. Істотне зниження цього рівня (раніше було до 80 %) пояснюється тим, що багато осіб молодого віку, вминулому зайнятих некваліфікованою працею, зараз частково перейшли до категорії службовців різних фірм, малих підприємств, кооперативів, об’єднань тощо. Уструктурі злочинців, особливо вбивць, незначну частку становлять кваліфіковані робітники, службовці, учні та інші категорії населення.

У структурі насильницьких злочинців спостерігається підвищення частки осіб без певного місця проживання ізаняття. Узв’язку зпереходом до ринкових відносин іпоявою вкраїні безробітних ця негативна тенденція зберігатиметься.

Заслуговує на увагу ітака соціально-демографічна ознака злочинців, як етнічна належність. Зараз проблема «закордонної» злочинності набуває вУкраїні тривожного характеру. Іноземці, особи без громадянства, «гастролери» з інших регіонів учиняють певну частину злочинів, утому числі вбивства ітяжкі тілесні ушкодження.

Серед морально-психологічних рис особи злочинців помітні такі: алкогольне обтяження (70–90 %), імпульсивність, психопатичність, примітивність потреб, різні психічні аномалії, які мають соціальне ібіопсихологічне походження. Так, за даними судово-психіатричних експертиз укримінальних справах, більше як третина злочинців-убивць мали травми голови, наслідком чого стали відхилення психіки (агресивність, мстивість, надмірна підозрілість, грубість, брутальність тощо). Не виключено, що ці явища мають своїм джерелом хронічний алкоголізм, наркотизм, атакож неодноразову судимість та ін.

Зміст мотивів злочинців стає конкретним, якщо аналізувати види зв’язків між злочинцем іпотерпілим. Майже 50 % потерпілих при вбивствах без обтяжуючих обставин— це подружжя, утому числі колишні, особи, які перебувають уфактичних шлюбних відносинах. Таке не єхарактерним для кваліфікованих видів убивств, хоча йтут кожний шостий потерпілий— подружжя або розлучені. Основна маса потерпілих припадає на осіб, знайомих із злочинцем (спільна робота, місце проживання іпроведення дозвілля). Часто їх соціальний стан іморально-психологічні риси збігаються із рисами злочинців. Однак ці риси різняться, якщо жертвами злочинів стають інші категорії населення (підприємці, бізнесмени, заможні громадяни, пенсіонери та ін.). Збільшується кількість потерпілих серед людей похилого віку, пенсіонерів, інвалідів.