Кримінологія: Загальна та Особлива частини

§4. Суб`єкти запобігання злочинності та основні напрями їх діяльності

Суб’єкти запобігання злочинності— це державні органи, громадські організації, соціальні групи, службові особи чи громадяни, які спрямовують свою діяльність на розроблення іреалізацію заходів, пов’язаних звипередженням, обмеженням, усуненням криміногенних явищ та процесів, що породжують злочинність ізлочини, атакож на їх недопущення на різних злочинних стадіях, узв’язку зчим мають права, обов’язки інесуть відповідальність.

За специфікою запобіжної діяльності розрізняються такі суб’єкти, які: 1) визначають її основні напрями, завдання, форми (політику боротьби зі злочинністю), планують, спрямовують та контролюють її, забезпечують її правове регулювання; 2) здійснюють безпосереднє управління ікоординацію окремими напрямами іучасниками запобігання злочинності; 3) виявляють та пізнають об’єкт запобіжного впливу та інформують про них інших суб’єктів; 4) виконують запобіжні заходи щодо випередження, обмеження, усунення криміногенних явищ та процесів, захисту соціальних благ іособи; 5) реалізують заходи щодо відвернення іприпинення злочинів ізлочинності. Множинність суб’єктів запобіжної діяльності становить систему суб’єктів, що зумовлено різноманітністю об’єктів запобіжного впливу.

Під системою суб’єктів запобігання злочинності слід розуміти сукупність з’єднаних єдиною метою суб’єктів, які здійснюють свої повноваження увзаємозв’язку та за узгодженням учасі йпросторі. Систему суб’єктів запобігання злочинності складають юридичні іфізичні особи, які внаслідок своїх повноважень, соціального статусу або громадянського обов’язку виконують дану роботу. Це законодавчі органи, органи виконавчої ісудової влади, органи державного ігосподарського управління, культурно-виховні, навчальні заклади, адміністрації установ, підприємств, фірм, трудові колективи, громадські організації ітовариства, охоронні та приватні розшукові установи, сім’я, громадяни.

Слід звернути увагу на те, що множинність суб’єктів, так чи інакше пов’язаних із запобіганням злочинності, ще не свідчить про відсутність прогалин ворганізаційній структурі їх органів. Деякі напрями спеціально-кримінологічного запобігання злочинності організаційно забезпечені слабко або зовсім не забезпечені.

1. До державних суб’єктів законодавчої влади належать перш за все Верховна Рада України, її комітети та народні депутати. Відповідно до Конституції України єдиним органом законодавчої влади вУкраїні єпарламент— Верховна Рада України, яка визначає засади внутрішньої, зовнішньої політики, затверджує загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля, створює законодавчу основу та кримінологічну політику здійснення загальносоціального іспеціально-кримінологічного запобігання злочинності.

2. Президент України єглавою держави, гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав ісвобод людини ігромадянина. Перш за все Президент України на основі та на виконання Конституції ізаконів України затверджує комплексні програми запобігання злочинності. Метою таких програм єзабезпечення відповідно до кримінологічної політики активної наступальної протидії злочинності та досягнення уповільнення темпів її зростання на основі чітко визначених пріоритетів, поступового нарощування зусиль держави ігромадськості, вдосконалення законодавства, організації, засобів іметодів запобігання ірозкриття злочинів. Крім того, своїми указами Президент України корегує напрями ікоординацію боротьби зі злочинністю.

3. Кабінет Міністрів України та інші органи виконавчої влади (державні адміністрації різних рівнів) здійснюють заходи щодо забезпечення громадського порядку іборотьби зі злочинністю, відповідно до Конституції України контролюють ікоординують виконання комплексних програм запобігання злочинності, організують їх наукове супроводження іресурсне забезпечення та ін.

4. Серед суб’єктів запобігання злочинності важливе місце посідають органи місцевого самоврядування, які за своїми повноваженнями здійснюють організаційно-управлінські функції щодо запобігання злочинності, організують ікоординують роботу відповідних суб’єктів системи запобігання злочинності, здійснюють їх ресурсне забезпечення, контролюють виконання постанов ірішень вищих органів влади ісвоїх власних питань запобігання злочинам на підвідомчій території. Основні форми цієї роботи такі: а) видання умежах своєї компетенції нормативних актів зпитань запобігання злочинним проявам, організація їх виконання та контролю; б) безпосереднє здійснення запобіжної роботи через відділи виконкому, підвідомчі установи, підприємства, організації, постійні комісії тощо. Особливу роль ворганізації роботи щодо запобігання злочинам відіграють постійні комісії, такі як: адміністративні, усправах молоді, спостережні та ін.; в) розроблення комплексних планів запобігання злочинам. Комплексне планування запобігання злочинності— завдання органів місцевого самоврядування, оскільки вони забезпечують ув’язку запобіжних заходів зпланами економічного ісоціального розвитку території. До числа суб’єктів, для яких запобігання злочинності єоднією зголовних функцій умежах правоохоронної діяльності, належать правоохоронні органи, їх підрозділи іслужби. Серед них— органи прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки, митні органи, органи охорони державного кордону, органи державної податкової служби, органи іустанови виконання покарань, державна контрольно-ревізійна служба, рибоохорони, державна лісова охорона, інші органи, які здійснюють правозастосовні іправоохоронні функції.

Органи прокуратури. Основними напрямками діяльності прокуратури є: 1) кримінологічний аналіз злочинності та участь прокурора на цій підставі врозробці заходів щодо запобігання злочинності; 2) участь укомплексному плануванні та розробці заходів щодо запобігання злочинності, сприяння при складанні планів щодо запобігання злочинності йіншим негативним явищам іпроцесам, які її породжують; 3) контроль за виконанням правоохоронними органами заходів щодо усунення причин іумов, які сприяли вчиненню конкретного злочину; 4) активізація діяльності громадськості із запобігання злочинності; 5) організація роботи зкримінологічної поінформованості населення про злочинність та правової пропаганди іучасть прокурора узазначених заходах; 6) координація запобіжної діяльності правоохоронних органів, що дозволяє надати їй необхідну цілеспрямованість ірезультативність, вміло поєднувати їх можливості іресурси.

Органи внутрішніх справ. Головною складовою частиною органів внутрішніх справ єміліція, удіяльності якої поєднуються адміністративні, оперативно-розшукові, охоронні (на договірних засадах), слідчі та запобіжні заходи боротьби зі злочинністю. Для виконання обов’язків по боротьбі зі злочинністю, атакож функцій зїї запобігання структурно уміліції іпри ній створені відповідні головні управління, служби іпідрозділи: боротьби зорганізованою злочинністю, карного розшуку, державної служби боротьби зекономічною злочинністю, боротьби знезаконним обігом наркотиків, кримінальної міліції усправах неповнолітніх, адміністративної служби міліції; державні автоінспекції, державні служби охорони, дізнання, досудове розслідування, приймальники-розподільники, приймальники-розподільники для неповнолітніх та ін. Крім того, до системи органів внутрішніх справ належать також органи державного пожежного нагляду та ін.

Головні управління МВС, їх структурні іокремі підрозділи взаємодіють, використовуючи властиві їм методи ізаходи. Проте їх діяльність щодо запобігання злочинності має самостійні напрями. Для одних запобігання єсупутнім результатом функціональних обов’язків, для других— однією із функцій умежах правоохоронної роботи, для третіх— функціональна діяльність включає йзапобігання. Виходячи зцього, можна умовно об’єднати угрупи управління, служби іпідрозділи органів внутрішніх справ. Тоді до першої групи ввійдуть управління, служби іпідрозділи, які виконують контрольно-дозвільні функції ідля яких запобігання злочинності єсупутнім завданням умежах правоохоронної діяльності чи супутнім результатом функціональної діяльності: управління адміністративної служби міліції, підрозділи охорони громадського порядку, дозвільної, реєстраційної та міграційної роботи, дільничних інспекторів, державної автоінспекції, кримінальної міліції усправах неповнолітніх, пожежного нагляду, приймальників-розподільників та ін. Другу групу становлять управління, служби іпідрозділи, які безпосередньо проводять боротьбу зтак званою загальнокримінальною іорганізованою злочинністю ідля яких її запобігання єоднією із функцій умежах правоохоронної діяльності міліції: управління (відділ) боротьби зорганізованою злочинністю (УБОЗ), управління (відділ) карного розшуку, державна служба боротьби зекономічною злочинністю, управління (відділ) боротьби знезаконним обігом наркотиків та ін. Третю групу утворюють органи, для яких запобігання злочинам здійснюється умежах дізнання та досудового розслідування.

Діяльність управлінь, служб іпідрозділів, що здійснюють контрольно-дозвільні функції. Служба охорони громадського порядку виконує широку ібагатогранну роботу щодо запобігання злочинності силами службових нарядів. На цю службу покладено завдання запобігати та припиняти порушення громадського порядку на вулицях та вінших громадських місцях, що досягається різними спеціально-кримінологічними методами ізаходами. Наявність на вулицях співробітників патрульно-постової служби, особливо увечірні чи нічні години, створює атмосферу впевненості громадян усвоїй безпеці іразом зтим нейтралізує криміногенну ситуацію, справляє стримуючий вплив на криміногенних івіктимогенних осіб, тобто усуває умови, які сприяють або дають привід для вчинення злочину.

Дозвільна система регулює належний порядок поводження зпевними предметами та речовинами, атакож порядок відкриття іфункціонування окремих підприємств, які єпотенційними об’єктами суспільної небезпеки. Джерелами небезпеки можуть бути вогнепальна зброя ібоєприпаси до неї, вибухові, радіоактивні, хімічні матеріали, сильнодіючі яди, збройно-ремонтні, піротехнічні майстерні та ін. Виходячи із завдання запобігання злочинам, апарат дозвільної системи здійснює контрольні функції, вживає заходів для запобігання злочинам, пов’язаним зцими об’єктами.

Контролюючи додержання громадянами та службовими особами встановлених законодавством правил в’їзду, виїзду, перебування вУкраїні ітранзитного проїзду через її територію іноземних громадян та осіб без громадянства, реєстраційні та міграційні підрозділи тим самим здійснюють запобігання «гастрольній» злочинності, проникненню вУкраїну або виїзду зїї території суспільно небезпечних злочинців, осіб, які розшукуються правоохоронними органами інших країн, Інтерполом або яким тимчасово заборонений виїзд зУкраїни.

Значну роботу щодо запобігання злочинності проводять дільничні інспектори, які: забезпечують громадський порядок на своїй території, виявляють причини іумови, що сприяють вчиненню злочинів, івживають заходів щодо їх усунення; здійснюють індивідуальну профілактику стосовно криміногенних осіб; розшукують злочинців; проводять серед населення кримінологічну поінформованість та правову пропаганду; виявляють «трудних» підлітків, неблагополучні сім’ї, конфліктні ситуації ісприяють їх нейтралізації івідновленню нормальних стосунків; охороняють права ізаконні інтереси громадян, підприємств, запобігають насильству всім’ї тощо. Отже, дільничний інспектор— це низова ланка органів внутрішніх справ по запобіганню злочинам за місцем проживання громадян.

З огляду на специфіку криміногенних об’єктів автотранспортних злочинів іправопорушень, які їх супроводжують, треба виділити такі основні заходи запобігання злочинам органами ДАІ: агітаційно-пропагандистську профілактичну роботу серед населення, що покликана формувати культуру дорожнього руху іпідвищувати почуття відповідальності за точне додержання вимог безпеки руху; підвищення рівня професійної підготовки працівників автотранспорту; профілактичну роботу зводіями іпішоходами безпосередньо на дорогах івулицях; запобіжну роботу зкерівниками автогосподарств та іншими службовими особами; роботу зудосконалення нормативного регулювання безпеки дорожнього руху, технічних засобів; вивчення причин іумов, які спричинили вчинення правопорушень ізлочинів, та ін.

У запобіганні крадіжок, організації охорони майна значну роль відіграє державна служба охорони. Форми ізасоби запобігання нею корисливим майновим посяганням досить своєрідні. Більшість об’єктів, де зберігаються майнові цінності, атакож квартири громадян обладнуються спеціальними приладами— охоронною сигналізацією. Особливу увагу ця служба звертає на зміцнення пропускного режиму на промислових підприємствах, поліпшення технічних засобів охорони складів, баз, фірм та інших об’єктів, на підбір кадрів, що задіяні на контрольно-пропускних пунктах.

Запобіганням злочинності серед неповнолітніх умежах правоохоронної діяльності займаються кримінальна міліція усправах неповнолітніх іприймальники-розподільники для неповнолітніх. Вони призначені для запобігання бездоглядності серед неповнолітніх, забезпечення умов для виховання дітей іпідлітків, які потребують спеціального педагогічного режиму, поліпшення заходів виховного впливу на неповнолітніх правопорушників, виявляють причини іумови, що сприяють бездоглядності, бродяжництву та іншим правопорушенням підлітків, інадсилають інформацію до державних ігромадських організацій зпропозиціями про усунення цих причин іумов.

Приймальники-розподільники для дорослих призначені для тимчасового утримання осіб, затриманих за бродяжництво або жебрацтво, встановлення їх особи, вирішення питання про працевлаштування або направлення до будинку-інтернату для старих та інвалідів, чим запобігається низка різноманітних злочинів.

Згідно із законодавством державний пожежний нагляд покладено на органи пожежної охорони, які вживають заходів для запобігання пожежам. Пожежна профілактика як головний напрям роботи пожежної охорони включає іпрофілактику злочинів. Остання здійснюється впроцесі пожежно-технічного обслуговування господарських об’єктів, комплексних перевірок пожежної безпеки урізних галузях господарства, містах, населених пунктах, протипожежної пропаганди серед населення та ін. Органи пожежної охорони здійснюють перевірки ідізнання за повідомленнями та заявами про злочини, пов’язані зпожежами й порушеннями правил пожежної безпеки та ін.

Робота підрозділів боротьби зорганізованою злочинністю (УБОЗ), карного розшуку, державної служби боротьби зекономічною злочинністю (СБЕЗ), боротьби знезаконним обігом наркотиків та інших підрозділів єдосить різноманітною. Співробітники цих управлінь, служб, підрозділів виконують спеціально-кримінологічне запобігання злочинам упроцесі оперативно-розшукової діяльності. Оперативно-розшукова діяльність— це система розвідувальних (розшукових) заходів для профілактики, запобігання, припинення та розкриття злочинів, атакож для розшуку ізатримання злочинців. Спеціально-кримінологічне запобігання злочинам УБОЗ, відділів карного розшуку іборотьби знезаконним обігом наркотиків та деяких інших складається із загальних ііндивідуальних заходів. До перших належать заходи, пов’язані заналізом кримінологічної характеристики злочинності, її організованих проявів, обігом наркотиків, торгівлею людьми тощо, звиявленням та усуненням обставин, що зумовлюють вчинення злочинів або сприяли їх вчиненню; до других— запобігання реально можливим злочинам іпереходу на злочинний шлях осіб, атакож запобігання рецидиву. Заходи щодо запобігання злочинам цими підрозділами мають різноманітний ікомплексний характер. Так, зазначені підрозділи увзаємодії зіншими службами міліції проводять операції розшукового іпрофілактичного характеру під різними кодовими назвами: «Зброя», «Вибухівка», «Трал», «Іноземець» тощо, запобігають іусувають сімейне насильство, припиняють діяльність злочинних угруповань, обіг наркотиків, ведуть боротьбу знелегальною міграцією, «гастрольною» злочинністю, зникненням людей, їх продажем та ін.

На підрозділи СБЕЗ покладено захист іохорону економічної основи України. СБЕЗ зобов’язана: запобігати ірозкривати випадки злочинних посягань на майно збоку осіб, воперативному управлінні яких воно єабо які мають до нього доступ узв’язку зі своїм службовим становищем; запобігати іборотися зкорупцією, фальшивомонетництвом, порушенням правил про валютні операції; виявляти іусувати зловживання впроцесі приватизації об’єктів державної ікомунальної власності, житла, землі; розробляти систему контролю за інвестиціями, утому числі зтакими, що пов’язані з«відмиванням брудних грошей», комп’ютерними злочинами, фондовими махінаціями та ін. Основними запобіжними напрямами є: виявлення криміногенних обставин, що сприяють вчиненню корисливих та інших злочинів; активізація боротьби зі злочинними проявами урізних галузях народного господарства, промисловості, банківській, кредитно-фінансовій сфері, бізнесу; проведення комплексних операцій щодо перевірки стану обліку ізбереження товарно-матеріальних цінностей ікоштів; збереження врожаю, поголів’я худоби; встановлення осіб, які були раніше засуджені за службові ігосподарські злочини іобіймають всупереч закону матеріально-відповідальні посади, що створює передумови для продовження злочинної діяльності, утворення злочинних організованих груп, злочинних організацій, та ін.

Слідча профілактика— це спеціальна діяльність органів дізнання ідосудового розслідування органів внутрішніх справ, Служби безпеки, прокуратури та інших суб’єктів, спрямована на недопущення вчинення нових злочинів. Для реалізації слідчої профілактики раніш унормах кримінально-процесуального законодавства передбачався обов’язок органів дізнання ідосудового розслідування при проведенні дізнання іслідства виявляти причини іумови, що сприяли вчиненню злочину, івживати заходів щодо їх усунення шляхом внесення увідповідні державні органи, організації, посадовим особам подання про вжиття заходів щодо усунення цих причин іумов (статті23–23¹ КПК України 1961р.).

За новим КПК України (2012р.) такого нормативного обов´язку немає. Але це не означає, що взагалі відсутня слідча профілактика. І органи дізнання, і досудового розслідування вимушені встановлювати причини й умови конкретного злочину. Інакше неможливо правильно кваліфікувати діяння, визначити мотив злочину та ін.

При встановленні причин іумов учинення злочину одержують інформацію про антигромадську спрямованість особи іступінь її тривалості; сукупність істотних зовнішніх обставин, які справили свій криміногенний вплив на формування даного злочинного рішення; конкретну життєву ситуацію, вякій знаходилася особа перед вчиненням злочину; наявність криміногенних рис особи злочинця; окремі недоліки удіяльності державних установ, фірм, господарських організацій, навчальних закладів, конкретних службовців ігромадян, які об’єктивно сприяли вчиненню злочину або полегшували настання злочинного результату.

До заходів щодо усунення причин іумов належить, як це робилося за КПК України 1961р., подання слідчого укримінальній справі. Форма ізміст його мають відповідати певним вимогам, яких слідчий повинен додержувати. Уподанні стисло викладається суть справи, хто іза який злочин притягнений до відповідальності, дається докладніша характеристика криміногенних явищ, що призвели чи можуть призвести до нового злочину, вносяться пропозиції щодо їх усунення. Ці пропозиції носять рекомендаційний характер.

Формами позапроцесуальної роботи слідчого щодо запобігання злочинам є: постійне вивчення кримінологічної обстановки на підпорядкованій йому дільниці чи урайоні; аналіз причин іумов учинення злочинів за групою справ іучасть урозробленні заходів щодо усунення криміногенних предметів; узагальнення практики реагування на подання слідчих; індивідуальні та колективні бесіди зпевним контингентом осіб тощо.

Служба безпеки України забезпечує державну безпеку України. На неї покладається захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного іоборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спецслужб, посягань збоку окремих організацій, груп та осіб. Крім того до завдань СБУ належать також спеціально-кримінологічне запобігання злочинам проти миру ібезпеки, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності усфері управління іекономіки та інших злочинних посягань, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

Митні органи України. Ці органи здійснюють широкомасштабну діяльність щодо спеціально-кримінологічного запобігання таким правопорушенням, як контрабанда, факти умисного ухилення від сплати митних зборів, незаконний експорт товарів, коштовностей, наркотиків, зброї, предметів художньої, історичної іархеологічної цінності, військової техніки та ін.

Органи охорони державного кордону. Одним із напрямів їх діяльності єзапобігання злочинам, пов’язаним зпорушеннями режиму державного кордону країни. Разом зіншими правоохоронними органами України вони здійснюють оперативно-розшукову діяльність, вживають заходів щодо недопущення нелегального переходу, переїзду правопорушниками державного кордону України, унеобхідних випадках їх адміністративного затримання, особистого догляду, атакож транспортних засобів, запобігання та припинення незаконного переходу кордону.

Державна податкова служба України. Згідно зїї повноваженнями запобіжна діяльність цих органів, ускладі яких перебувають спеціальні підрозділи зборотьби зподатковими правопорушеннями іподаткова міліція, пов’язана зголовними завданнями, що передбачені законодавством про податкову службу. До спеціально-кримінологічного запобігання можна віднести, зокрема, здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, роз’яснення законодавства зпитань оподаткування серед платників податків, запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження усправах про адміністративні правопорушення.

Органи іустанови виконання покарань. Державна пенітенціарна служба України реалізує державну політику усфері виконання покарань, призначених судом. Запобігання злочинності умісцях позбавлення волі може бути удвох формах: загальне йіндивідуальне. Загальне запобігання— це діяльність установ виконання покарань (УВП) увзаємодії зіншими державними органами ігромадськими організаціями щодо виявлення та усунення обставин, які сприяють рецидиву злочинів збоку засуджених. Заходи такого характеру досить різноманітні та численні, ними охоплюються профілактика, відвернення та припинення нових злочинів. Індивідуальне запобігання— робота апарату УВП, спрямована на виявлення засуджених, від яких можна чекати вчинення злочинів, ізастосування до них заходів запобіжного впливу. Тісна взаємодія зтериторіальними органами внутрішніх справ ігромадськістю, взаємна поінформованість дозволяють знаходити засоби виправлення, ресоціалізаціїї та адаптації засуджених.

Запобігання рецидиву злочинів при виконанні покарань, не пов’язаних зпозбавленням волі, передбачає: створення обстановки, яка виключала бможливість вчинення злочину, порушення трудової дисципліни іправил поведінки, проживання та реєстрації; поставлення на профілактичний облік криміногенних осіб; надання допомоги адміністрації, громадським організаціям уздійсненні контролю за поведінкою засуджених на роботі тощо.

Певну роль узапобіганні рецидиву злочинів відіграють центри реабілітації та адаптації засуджених, які відбули покарання. Основне завдання таких центрів— допомогти особам, які повернулися змісць позбавлення волі, працевлаштуватися, вирішити питання зжитлом, сім’єю, авзагалі— стати перехідним ступенем до нормального життя. Тим самим ці центри запобігають рецидиву злочинів, сприяють руйнуванню кримінальної субкультури.

Органи державного контролю. Слід відзначити особливу роль успеціально-кримінологічному запобіганні численних державних контрольних органів: державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, Антимонопольного комітету, Фонду державного майна України та інших органів, які здійснюють правозастосовно-охоронні функції. Згідно зі своїми повноваженнями по контролю за виконанням законів урізних сферах народного господарства іприродокористування вони здійснюють різноманітні заходи ізасоби щодо недопущення вчинення злочинів; усунення іобмеження тих криміногенних факторів, які їх породжують або сприяють їм.

Судові органи. Основні напрями запобіжної роботи суду можна визначити так: а) виявлення іусунення причин та умов, які сприяли вчиненню злочину; б) виховно-профілактична функція; в) підвищення запобіжної активності громадян.

При встановленні під час розгляду кримінальної справи причин іумов, які сприяли вчиненню злочину, суд може певним чином реагувати про вжиття заходів щодо їх усунення, але це не процесуальний обов´язок суду як було раніш.

Виховно-профілактична функція суду полягає уформуванні правової іморальної свідомості населення, поваги до закону, права, культури правовідносин, переконаності уневідворотності ісправедливості покарання за вчинений злочин або інше правопорушення. Ця функція здійснюється судом упроцесі судового розгляду справ, при виїзних сесіях суду, використанні суддями засобів масової інформації та ін.

Шляхи підвищення запобіжної активності громадськості різноманітні іможуть включати: клопотання про умовне засудження іпередачу на поруки трудовому колективу чи громадській організації злочинця для його виправлення без позбавлення волі; передачу матеріалів справи на розгляд товариського суду; правову допомогу громадським організаціям; участь громадськості усудочинстві та ін.

Запобігання злочинності здійснюється судами також шляхом адміністративного іцивільного судочинства. Певну роль узв’язку зцим відіграють господарські суди, особливо участині виявлення іусунення обставин, які сприяли чи можуть сприяти вчиненню посягань усфері економіки.

Органи юстиції. Міністерство юстиції України єпровідним органом усистемі центральних органів виконавчої влади взабезпеченні реалізації державної правової політики, правової експертизи проектів нормативних актів, державної реєстрації та систематизації законодавства України, координації нормотворчої діяльності центральних органів виконавчої влади та роботи задаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, захисту прав ісвобод людини, розвитку правової інформатизації, формуванні угромадян правового світогляду тощо.

Здійснюючи організаційне керівництво іконтрольно-ревізійні функції, органи юстиції спрямовують істимулюють запобіжну діяльність підлеглих органів (департаменти нотаріату та ліцензування юридичної практики, державної виконавчої служби, усправах суспільного становища громадян та ін.).

Згідно із законом органи нотаріату охороняють права ізаконні інтереси громадян, державних установ, підприємств, фірм іорганізацій, сприяють зміцненню законності іправопорядку, попереджають правопорушення шляхом правильного ісвоєчасного посвідчення договорів та угод.

Органи державної виконавчої служби іу справах суспільного становища громадян сприяють запобіганню злочинам шляхом своєчасного іналежного виконання рішень судів, реєстрації актів громадянського стану, виключення помилок, надання інформації органам влади про певні недоліки вцій системі тощо.

Адвокатура. Управовій державі невід’ємною складовою частиною системи захисту особи, її конституційних прав ісвобод єадвокатура. Органи адвокатури умежах своїх професійних завдань ікомпетенції здійснюють процесуальну іпозапроцесуальну діяльність щодо запобігання злочинності. Профілактична робота адвокатів по кримінальних іцивільних справах полягає увиявленні при розгляді справ тих криміногенних обставин, які створили причини іумови для вчинення протиправних дій або зможуть знову їм сприяти. Позапроцесуальна профілактика адвокатури може здійснюватися уформі: шефства над колишнім підзахисним, надання йому допомоги упрацевлаштуванні, вирішення питань ужитловому та побутовому влаштуванні, участі укримінологічній іправовій поінформованості населення тощо.

Певна робота зпрофілактики правопорушень ізлочинів виконується юрисконсультами. Юрисконсульти підприємств та установ стежать за додержанням законності угосподарській та управлінській діяльності; беруть участь унормативному, методичному та інформаційному забезпеченні запобігання злочинам утрудових колективах, установах, галузях народного господарства; беруть участь урозробці локальних заходів запобігання злочинам; ведуть правову пропаганду; сприяють запобіжній діяльності громадських організацій за місцем роботи та ін.

Органи державного ігосподарського управління та іншої загальносуспільної діяльності. Узапобіганні злочинності активну участь беруть органи державного ігосподарського управління, культурно-виховні навчальні заклади, адміністрації установ, підприємств, фірм, трудові колективи, охоронні та приватні розшукові установи, які, діючи умежах єдиної системи запобігання правопорушенням, вирішують важливі питання усунення широкого кола криміногенних об’єктів. Вони здійснюють цю функцію на рівні як загального, так іспеціально-кримінологічного запобігання. На рівні загальносоціального запобігання йдеться про підвищення матеріального, культурного, духовного становища життя суспільства, викорінення суспільних недоліків, негативних пережитків ітрадицій минулого та сучасних збочень. Відомо, що зміни усфері економічного життя суспільства змінюють коло потреб та інтересів людей. Вже сам по собі цей факт створює передумови запобігання злочинам або навпаки. Виконання цими органами покладених на них функцій передбачає управовій державі суворе додержання законності учасниками суспільних відносин, що формує відповідний позитивний соціально-психологічний клімат, підвищує активність людей, їх громадянський обов’язок івідповідальність. На спеціально-кримінологічному рівні зазначені органи приділяють увагу випередженню проявів негативних явищ, їх обмеженню інавіть усуненню, виявленню причин іумов, які сприяють вчиненню злочинів.

Засоби масової інформації. Цим органам надано право на збирання, аналіз іпоширення інформації, яка привертає увагу до тих чи інших суспільних криміногенних явищ іпроцесів, недоліків удіяльності державних інедержавних органів іорганізацій, атакож їх посадових осіб. Закріплений нормативними актами обов’язок правоохоронних органів відповідним чином реагувати на це, можливість створювати громадську думку— все це робить засоби масової інформації важливим суб’єктом запобігання злочинності. Їх запобіжний потенціал ще не вичерпаний.

Сім’я, громадські ірелігійні організації. Сім’я, деякі громадські організації іоб’єднання громадян, тобто профспілки, добровільні громадські формування для захисту порядку, ради профілактики, громадські пункти охорони порядку, козацькі курені, фонди, рухи, релігійні та багато інших організацій громадського контролю також належать до суб’єктів запобігання злочинності. Тісний зв’язок спеціалізованих суб’єктів боротьби зі злочинністю зсім’єю, населенням ігромадськими організаціями забезпечує ефективність запобіжної практики. Дедалі активніше виявляють себе релігійні організації, представники яких проводять виховно-профілактичну роботу серед віруючих засуджених, соціально невлаштованих верств населення. Певні профілактичні завдання виконують вуличні ради (комітети), батьківські ради шкіл, благодійні фонди, деякі приватні організації, соціальні центри тощо. Усі ці суб’єкти взмозі вирішувати завдання запобіжної профілактики, хоча їх призначення соціально єзначно ширшим.

Громадяни. Улітературі не завжди окремі громадяни розглядаються як суб’єкти запобігання злочинності, хоча йКонституція України, йінші законодавчі акти (кримінальне, кримінально-процесуальне, адміністративне законодавство) містять норми про обов’язок іправомірність дій громадян при захисті інтересів держави, законних інтересів та прав громадян від злочинних посягань. Для правильного вирішення цього питання слід враховувати три форми соціальної активності громадян усфері запобігання злочинності: а) участь удіяльності громадських організацій; б) участь удіяльності трудових колективів; в) неформальну реалізацію громадянського обов’язку. Формами останньої можуть бути такі: сприяння усуненню криміногенних явищ іпроцесів урізних сферах народного господарства, управління та ін.; відвернення та припинення злочинів шляхом своєчасної заяви про відомі факти підготовки до злочинів, атакож використання права на необхідну оборону, крайню необхідність, затримання особи, яка вчинила злочин, тощо; моральний обов’язок сприяти попередженню злочинів та рецидиву злочинів збоку засуджених (шефи, наставники, представники релігійних культів, спортсмени та ін.).