Кримінологія: Загальна та Особлива частини

§3. Об`єкти запобігання злочинності

Злочинність зумовлюється комплексом негативних явищ іпроцесів різного походження, котрі іє так званими об’єктами запобіжного впливу. Теорія іпрактика боротьби зі злочинністю показують, що об’єкти запобіжного впливу— це все те, на що діє система запобігання злочинності, івключає: по-перше, уражені недоліками суспільні відносини всистемі формування людини; по-друге, соціальні негативні (різні за походженням) традиції, стереотипи поведінки, найбільш поширені негативні звички людей; по-третє, окремих осіб, групи іконтингенти осіб, які виявляють ознаки протиправної поведінки; по-четверте, сукупність конкретних негативних явищ, процесів, недоліків урізних сферах життя, які детермінують злочинну поведінку івчинення конкретного злочину; по-п’яте, окремі негативні особистісні властивості людини, які провокують злочин або сприяють його вчиненню.

Таким чином, об’єкти запобіжного діяння— це окремі або сукупність різних (за генезою, сферою, формами та інтенсивністю прояви) негативних явищ та процесів реальної дійсності матеріального чи духовного характеру, які призводять до виникнення причин іумов, що сприяють вчиненню злочинів.

Для окремо узятого об’єкта характерні такі властивості: криміногенність (саме вона виділяє його із сукупності негативних явищ); динамічність, що зумовлює постійну мінливість його кількісно-якісних показників; потенційність— нею пояснюється те, що окремі явища можуть швидко досягти високого ступеня криміногенності; латентність— криміногенність, яка прихована від спостерігача-дослідника. Головною властивістю будь-якого об’єкта, запобіжного впливу єкриміногенність. Поняття «криміногенність» тісно пов’язане із поняттям «криміногенний». Термін походить від латинської— «злочин» ігрецької— «рід», «походження». Отже, це поняття, яким підкреслюються близька спорідненість, тісний взаємозв’язок явища, процесу, особи із злочинністю. Поняття «криміногенний» вживається урізних сполученнях: криміногенні фактори, криміногенна особа, криміногенне середовище, криміногенна ситуація тощо. Криміногенність— це така кримінологічно значуща властивість об’єкта запобігання злочинності, яка показує конкретну взаємозалежність об’єкта іконкретного злочину, злочинності взагалі.

Криміногенність слід розглядати як таку властивість об’єкта, що здатна формувати антисуспільну спрямованість особи, що перебуває вбезпосередньому зним контакті, атакож провокувати вчинення нею протиправних дій. Ця властивість виявляється через силу впливу об’єкта на злочинність, його здатність наводити причинні зв’язки.

Криміногенність будь-якого об’єкта— величина змінна, тому вона може бути відображена як кількісно-якісна: ступінь криміногенності (тобто вище— нижче); криміногенний набір (більш— менш); криміногенний інтервал (ближче— далі).

Ступінь криміногенності— показник, який визначає міру цієї властивості ібільшу чи меншу силу її впливу на злочинну мотивацію. За даними досліджень, алкогольне обтяження як криміногенна властивість особи єдосить високим серед вбивць іосіб, що заподіяли тяжке тілесне ушкодження на сімейно-побутовому ґрунті. Криміногенний набір— структурний показник криміногенності об’єкта. Криміногенність об’єкта— якість інтегральна, яка утворюється всвою чергу сукупністю івзаємозв’язком, як правило, негативних явищ, що самі по собі безпосередньо не пов’язані зі злочинністю. Відомо, наприклад, що початок злочинного шляху підлітків звичайно зумовлюється одночасною чи послідовною дією набору зтрьох-п’яти негативних явищ (неблагополуччя всім’ї, небезпечне оточуюче середовище, рання алкоголізація та ін.). Криміногенний інтервал— ступінь зростання чи зменшення криміногенності предмета, «відділення» або наближення його до причинної детермінації. Таким чином, чим вищий ступінь криміногенності предмета, тим менший його криміногенний інтервал. Тим самим визначається «місце» (ближче— далі) криміногенного об’єкта впричинному ланцюгу. Вкримінологічній літературі зазначається, що найбільша криміногенність характерна для тих об’єктів, наявність яких усистемі причин та умов злочинності збільшою імовірністю породжує злочинну детермінацію.

Поняття криміногенного набору порівняно невеликого поєднання найбільш значущих показників для будь-яких різновидів суб’єктів антисуспільної поведінки покладено втеоретичне обґрунтування прикладних прогностичних методик індивідуальної злочинної поведінки та її попередження.

Криміногенні об’єкти доцільно згрупувати так, щоб вони стали уразливими для тих чи інших— теж згрупованих відповідним чином— методів запобіжного впливу іадекватних їм заходів. Тому природною підставою класифікації єхарактер криміногенних об’єктів, їх природа, генеза, умови існування. За цією підставою розрізняються групи криміногенних об’єктів соціального, правового іпсихогенного характеру. Група криміногенних об’єктів соціального характеру знаходиться вдіапазоні від негативних явищ на рівні суспільства до криміногенних явищ івластивості конкретної особи (пияцтво, алкоголізм, наркоманія, віктимний стан тощо). До групи криміногенних об’єктів правового характеру включаються явища, генеза яких лежить усфері правової недосконалості, грубих помилок, протиправних дій, необґрунтованого, несвоєчасного, некомпетентного регулювання суспільних відносин на різних рівнях соціального буття. Група криміногенних об’єктів психогенного характеру охоплює ті психологічні, психіатричні та інші кримінологічно значущі аномальні явища, які дезорганізують суспільне життя, відіграють деструктивну роль упроцесі соціалізації іресоціалізації особи, перешкоджають їй чи обмежують її здатність адекватно оцінювати свої вчинки ідіяти відповідно до такої оцінки.