Кримінологія: Загальна та Особлива частини

§2. Поняття жертви злочину та класифікація жертв

Центральною фігурою у віктимології є жертва злочину. Під останньою традиційно розуміють людину чи спільність людей у будь-якій формі їх інтеграції, яким безпосередньо або опосередковано заподіяна

злочином шкода (Франк Л. В., 1977). Віктимологічне поняття жертви злочину дещо відрізняється від поняття потерпілого у кримінальному провадженні. У процесуальному порядку потерпілим може бути визнано фізичну особу, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридичну особу, якій завдано майнової шкоди. Для віктимології основний дослідницький інтерес представляють люди як жертви злочинів. На відміну від юридичних осіб, фізичні особи наділені специфічними віковими, статусними, рольовими, емоційно-вольовими ознаками та поведінковими характеристиками, що привертають увагу злочинця і мотивують вибір саме їх на роль жертви злочинного посягання. При визначенні жертви злочину, віктимологія виходить із принципу врахування як безпосередньо заподіяної шкоди, так і опосередкованої. У зв´язку з цим, до числа жертв злочинів поряд із фактичними постраждалими особами відносять і так званих «рикошетних» жертв. До останніх відносять людей або навіть соціальні спільноти (групи), які перебували із жертвою у різного роду зв´язках (родинних, трудових, духовних, соціальних). Зазначені суб´єкти страждають від злочинів опосередковано (сім´я, трудовий колектив, етнічна група, релігійна конфесія, професійне об´єднання, громадська організації тощо). Наприклад, крадіжка майна та грошових заощаджень у голови сім´ї залишає без засобів для існування усіх, хто перебував на його утриманні (дружини, дітей, батьків, родичів), які разом з ним зазнають збитків і моральних страждань. Явище вбивств журналістів при виконанні службових обов´язків - це не лише горе для їхніх батьків та рідних, але й певна загроза для усієї професійної спільноти журналістів. Масова практика застосування насильства із мотивів нетерпимості та ненависті до представників іншої раси, національності, політичних переконань, окрім цих людей, ставить у небезпеку цілі етнічні групи, релігійні конфесії, політичні об´єднання, до яких вони належать.

Жертв злочинів класифікують за різними підставами. За характером поведінки їх поділяють на агресивних жертв (ініціюють конфлікти, вдаються до образ, насильства), ризикованих (вирізняються авантюризмом, лихою вдачею), необачливих (недбало ставляться до власної безпеки), некритичних (нездатні адекватно оцінити ризики, спрогнозувати наслідки своєї поведінки), випадкових (стають жертвою через збіг обставин), ситуативних (своїми діями сприяють виникненню та розвиток ситуації посягання), пасивних (ведуть себе нейтрально). Зустрічаються й інші класифікації. Наприклад, пропонується вирізняти активних, ініціативних, нейтральних жертв (Рівман Д. В., 2002), жертв із установочною, раціональною, ретритиською, імпульсивною та утилітарно-ситуативною активністю, що відхиляється від норм особистої безпеки (В. О. Туляков, 2000), універсальних, вибіркових, професійних, дефектних жертв (Моісеєв Є. М., Джужа О. М., Василевич В. В., 2006) і так далі.