Кримінологія: Загальна та Особлива частини

§1. Поняття кримінологічної детермінації

Детермінізм – це філософське вчення про універсальний діалектичний взаємозв’язок і взаємозумовленість предметів і явищ природи та суспільства, що утворюють цілісність оточуючого світу, забезпечують його зміни та розвиток. Оточуюча дійсність надзвичайно різноманітна. Кожен предмет чи явище має багато властивостей, які вони розкривають через зв´язок і взаємодію з іншими предметами, явищами. Такі взаємозв’язки і взаємодії характеризуються мережею відносин між предметами, явищами матеріального і духовного (ідеального) світу, що відображаються свідомістю людей, перетворюються у внутрішню логіку мислення і втілюються у цілеспрямованій діяльності. У ході зазначеної взаємодії відбувається обмін матерією, енергією та інформацією, що у кінцевому підсумку призводить до появи нових та зміни існуючих об’єктів природи і суспільства, відносин між ними.

Отже, детермінанти – це різноманітні предмети, події, явища, процеси, стани природи і суспільства, що відображаються свідомістю і становлять передумови, підстави для інших, похідних від них явищ, процесів, станів свідомості, форм діяльності, типів відносин. До числа таких детермінант належать географічні, кліматичні, антропологічні, соціальні, психологічні та багато інших чинників, що діють у великих системах (природних та соціальних) і виступають рушійною силою змін в оточуючому світі.

Вчення детермінізму базується на принципах, законах і категоріях діалектики. Нагадаємо, що до таких принципів належать принцип всезагального зв’язку, принцип розвитку (історизму) та системності. Законами діалектики є: закон єдності і боротьби протилежностей, переходу кількісних змін у якісні, заперечення заперечення. Серед категорій діалектики слід зазначити: одиничне і загальне, сутність і явище, причина і наслідок, необхідність і випадковість, можливість і дійсність та ін.

Похідним поняттям від детермінізму є детермінація, що розуміється як підпорядкований об’єктивним законам природи і суспільного розвитку складний процес породження, зумовлення, взаємних трансформацій і динамічних змін явищ, процесів, подій та станів оточуючої дійсності. У процесі детермінації відбувається безперервне відтворення і оновлення різних форм життя, типів відносин, класів явищ і процесів.

Похідним поняттям від детермінізму є детермінація, що розуміється як підпорядкований об´єктивним законам природи і суспільного розвитку складний процес породження, зумовлення, взаємних трансформацій і динамічних змін подій, явищ, процесів та станів оточуючої дійсності. У процесі детермінації відбувається безперервне відтворення і оновлення різних форм буття, типів відносин.

Особливістю детермінації злочинності є її соціальна зумовленість. Злочинність - це історичний продукт суспільного життя. Вона виникає, існує та розвивається завдяки діяльності певної кількості людей, які живуть у суспільстві, сприймають його впливи та намагаються змінити суспільне життя, виходячи із власних інтересів і цілей. Отож, злочинність найбільше пов´язана із умовами життя суспільства, системою суспільних відносин і станом суспільної свідомості. Специфічною особливістю дії зв´язків між різними явищами суспільного життя та діяльністю людей є те, що вони проходять через свідомість членів суспільства, опосередковуються нею, видозмінюють її зміст, структуру і стан. Відображені й осмисленні суспільною свідомістю явища дійсності, зумовлюють постановку цілей і вибір програми діяльності. Звідси випливає декілька важливих висновків. Детермінаційний зв´язок у суспільстві не однозначний (динамічний), а статистичний (вірогідніший), не прямий, а опосередкований психічними структурами суспільної свідомості. При поясненні детермінації злочинності, слід мати на увазі дві особливості функціонування суспільної свідомості. По-перше, відображення, сприйняття та ставлення людей до суспільства, його норм, цінностей, відносин між людьми завжди пристрасно суб´єктивне. Якість (істинність) пізнання оточуючого світу залежить від закладених природою різних генетичних програм (конструктивних і деструктивних), неоднакових когнітивних можливостей (розумових здібностей), характеру рефлексії (своєрідність сприйняття та осмислення соціальної інформації), інтенсивності протікання психічних процесів, а також від соціального досвіду (позитивного чи негативного). Неоднакове суб´єктивне сприйняття і розуміння сторін соціальної дійсності дає відповідь на питання: чому однотипні умови життя детермінують різні форми поведінки! По-друге, суспільна (колективна) свідомість порівняно із свідомістю індивідуальною - якісно інший феномен, узагальнена форма організації духовного життя, а значить механізм її детермінації, дещо інший. Насьогодні встановлено лише деякі закономірності функціонування суспільної свідомості. Насамперед, для неї характерний більший ступень викривлення об´єктів, що відображаються. Разом, люди думають і діють дещо по-іншому, ніж кожен окремо. Тут беруть верх емоції над розумом. Взагалі-то, колективна психіка має особливу енергетику, що проявляє приховану людську деструктивність, актуалізує низькі потяги й безпричинну агресію, санкціонує вибір хибного шляху. Окрім цього, суспільна свідомість із певним запізненням реагує на події, явища, зміни у суспільстві» Звідси випливає наступна характерна ознака - консервативність суспільної свідомості, зберігання досвіду минулих поколінь у виді суспільної ідеології і психології.

Очевидно, що породжувати масову (колективну) злочинну діяльність може не будь-яка, а лише деформована у криміногенному відношенні суспільна свідомість. Іноді її називають «кримінально зараженою». Тут слід уточнити: криміногенно деформованими є окремі компоненти суспільної свідомості, а не суспільна свідомість як цілісний об´єкт духовного життя. Ступень зазначених деформацій може бути різним: низьким, середнім та високим. Інтенсивність їх впливу на злочинність залежить від гостроти суспільних протиріч між потребами, інтересами, цілями усіх членів суспільства і окремих соціальних груп, а також від рівня моральності суспільства, стану правопорядку в ньому. Низький ступень деформацій за певних умов призводить до вчинення різного роду правопорушень. Середній - породжує вчинення так званих ситуативних злочинів. А високий спричиняє стійку злочинну діяльність, у першу чергу рецидивну та організовану.

Таким чином, детермінація злочинності - це сукупність різних за природою негативних явищ об´єктивного і суб´єктивного характеру, які у своєму зв´язку обумовлюють кримінальну форму поведінки у суспільстві.

Детерміністичні зв´язки різноманітні за характером, ступенем складності і глибиною, формами виявлення. За формою детермінація буває динамічна (однозначна) і статистична (багатозначна або імовірна), фізична й інформаційна, внутрішня і зовнішня. За часом дії вирізняють минулу, теперішню та майбутню детермінацію. За видом з в ´язків остання поділяється на понад тридцять підвидів. Із них, найчастіше використовуються при дослідженні злочинності зв´язки кореляції, функціональну залежність, зв´язок станів, системно-структурний зв´язок, причини, умови та ін.

Зв´язок кореляції полягає у статистичній залежності між двома або декількома явищами, при якій зміна в одному, супроводжується синхронними і пропорційними змінами в іншому чи інших явищах. Кореляційний зв´язок між соціальними явищами більшою мірою носить випадковий (стохастичний) характер і вказує лише на спорідненість взаємопов´язаних явищ, а не на причинний зв´язок між ними. Щільність кореляції вимірюється коефіцієнтами, що лежать у межах від -1 до +1. Коефіцієнту, що дорівнює +1, відповідає повний прямий зв´язок, 0 - відсутність зв´язку, -1, свідчить про повний зворотній зв´язок. Дробні значення виражають ступень (щільність) прямого чи зворотного зв´язку. Так, наприклад, коефіцієнт кореляції загальнокримінальної злочинності і злочинності неповнолітніх становить К=0,838.

При функціональній залежності має місце повна відповідність між причиною (факторною ознакою) і наслідком (результативною ознакою), тобто коефіцієнт кореляції дорівнює 1. Така однозначна (жорстка) залежність частіше зустрічається у предметах і явищах природи. Соціальні ж явища, до яких відноситься злочинність, мають складну організацію, а тому детермінуються сукупністю багатьох взаємопов´язаних чинників. При цьому

зміна дії хоча б одного із них, призводить до зміни характеру взаємодії в цілому, іншого результату.

Різновидом детермінації є зв´язок станів як обумовлення одного стану явища - іншим, поєднання минулого і теперішнього, теперішнього і майбутнього. Наприклад, стан злочинності обумовлений станом правопорушень у державі, стан рецидивної злочинності детермінований станом злочинності неповнолітніх, сучасний стан злочинності пов´язаний загальними тенденціями стану злочинності за минулі роки і т.д.

Системно-структурний зв´язок демонструє залежність між частинами і цілим, міжелементну взаємодію або спосіб (архітектоніку) зв´язку, а також перехід (інтеграцію) одиничних фактів у якісно нове явище системного характеру. Зміни структурного розподілу між різними видами злочинів, призводять до якісних змін злочинності в цілому. За статистичною множиною, на перший погляд, нічим не пов´язаних одиничних злочинів, убачаються загальні тенденції, стійкі залежності і структурні міжелементні взаємодії, що забезпечують цілісність явища та стан його рівноваги.