Кримінологія: Загальна та Особлива частини

§3. Сучасний етап розвитку кримінології

Цей етап розпочався з30–40 рр. XX ст. ітриває до наших днів, характеризується продовженням наукових пошуків урамках біологічних, психологічних, соціологічних теорій закцентом на інтеграційні теорії.

Сучасні біокримінологи вважають, що наявність деяких біологічних факторів збільшує ймовірність втягнення індивідуумів у протизаконні діяння, однак заперечують жорсткий детермінізм між цими явищами. Вони схильні розглядати біологічні фактори, соціальні умови й оточуюче середовище як причини, що спільно впливають на поведінку людини. Тому запропоновані цими вченими теорії точніше було б називати біосоціальними.

Психологи, психіатри, а також інші спеціалісти у галузі психічного здоров’я завжди відігравали активну роль у створенні кримінологічних теорій. Теоретичною основою багатьох досліджень є праці європейських і американських психологів. Останні вважають, що кримінологи ніколи не зможуть пояснити причини злочинності, поки не з’ясують, які психологічні процеси визначають злочинну поведінку, тому психологічні підходи пояснення злочинності застосовуються сучасними кримінологами доволі широко. На важливості цього напрямку наголошують і представники соціологічної науки.

Більш того, на основі цих концепцій у багатьох країнах розробляються і впроваджуються спеціальні профілактичні програми для неповнолітніх. До них належать наступні: створення асоціацій психічного здоров’я, програми змінення харчування, лікування алергій, розладів навчання у дітей, наркологічні програми тощо.

У XX ст. дуже потужно почала розвиватися кримінологія уСША. На її розвиток відчутно вплинула соціологія. На відміну від біосоціальних іпсихологічних теорій, що зосередили увагу на особистості, соціологічний підхід до вивчення злочинності та її причин ґрунтується на дослідженні взаємодії індивідів івсього суспільства, атакож його інститутів. Серед найбільш відомих учених ХХ століття слід назвати Г. Айзенка, Е. Сазерленда, Р. Мертона, Т. Селіна, А. Коуена, Дж. Вілсона, К. Шоу, Т. Гірші, Готфредсона, Ш. і Е. Глюк, Д. Лауба, Е. Лемерта, Дж. Волда, А. Блумштейн, В. Реклеса та ін.

Загальний соціологічний напрям можна поділити на три великі групи, представлені різними теоріями. Першу становлять так звані теорії соціальної структури, до яких належать теорії соціальної дезорганізації, аномії, культурної девіантності, теорія субкультур ітеорія можливостей. До другої групи належать так звані теорії соціального процесу. Ця група об’єднує теорії соціального навчання, диференційованого зв’язку, нейтралізації ісоціального контролю. До третьої— належать теорії, які можна умовно назвати альтернативними (наприклад, теорія стигматизації, теорія конфлікту, феміністські теорії).

У другій половині ХХ ст. увсьому світі набувають розвитку статистичні та віктимологічні кримінологічні дослідження.