Кримінологія: Загальна та Особлива частини

§2. Методи і методика кримінологічних досліджень

Методи наукових досліджень - це конкретні засоби отримання та опрацювання наукової інформації.

Будь-яке дослідження реалізується у конкретних діях, спрямованих на встановлення нових даних у певній сфері пізнання. Власне, використання цих методів і є дослідженням. Тому точне розуміння сутності кожного методу має принципове значення для забезпечення практично значущіх результатів наукового пошуку.

Методи дослідження поділяються на емпіричні (ті, що сприймаються органами чуття) та теоретичні.

Теоретичні методи:

- методи – пізнавальні дії: виявлення та вирішення протирічь, постановка проблеми, створення гіпотези;

- методи-операції: аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, конкретизація.

Емпіричні методи:

- методи – пізнавальні дії: обстеження, моніторинг, експеримент;

- методи-операції: спостереження, вимір, опитування, тестування.

Методи, які використовуються в кримінології, розробляються в теорії фундаментальних наук і можуть бути поділені на загальнонаукові та галузеві. Загальнонаукові методи - це засоби отримання інформації, застосування яких є загальним для багатьох гуманітарних і технічних наук (описування, аналіз, експеримент). Використаня галузевих методів (інтерв´ю, дослідження документів) обмежується лише сферою гуманітарних наук.

За критерієм дисциплінарної належності основні методи кримінології поділяють на:

1)статистичні (метод групування, метод відносних, середніх величин);

2)соціологічні (анкетування, інтерв´ювання, аналіз документів); 3)психологічні (метод близнюків, метод тестування);

4)економічні (монетарний метод - визначення масштабів тіньової економіки через обсягі позабанківського обігу готівкових коштів, метод аналізу узгоджених та взаємозалежних показників господарської діяльності підприємств).

За повнотою охоплення досліджуваного явища методи досліджень поділяють на суцільні і несуцільні. У суцільних досліджується усе явище, у несуцільних - тільки частина. Безумовно, максимально достовірні результати про досліджувані явища встановлюються при суцільних дослідженнях. Проте при вивченні масових явищ їх застосування є витратним, а в деяких випадках – неможливим (наприклад, неможливо дослідити всі злочини у зв´язку з їхньою латентизацією).

У залежності від мети дослідницької діяльності виділяють:

1) методи безпосереднього встановлення даних (інтерв´ю, анкетування);

2) методи опрацювання та аналізу інформації (метод узагальнюючих показників, метод кореляційного аналізу);

3) методи фіксації первинної інформації і результатів дослідження (вербальний, табличний, графічний).

Застосування конкретного методу передусім залежить від специфіки досліджуваного об´єкта. Статистичні методи застосовуються при вивченні кримінологічних явищ, що мають масовий характер (злочинність, злочинці). Соціологічні методи застосовуються при вивченні соціальних процесів (наприклад, впливу засобів масової інформації на правосвідомість населення). Психологічні методи застосовуються для дослідження властивостей особистості злочинця і жертв злочинів. Економічні методи найбільш часто застосовуються при прогнозуванні злочинності в сфері економіки.

Подальший розвиток кримінології обумовлює активне використання згаданих методів для вивчення злочинності і правоохоронної практики. Масштабна робота такого роду здійснюється в спеціалізованих дослідницьких установах (зокрема – у Науково-дослідному Інституті вивчення проблем злочинності імені академіка В.В.Сташиса Національної академії правових наук України). Окремі дослідження проводяться кримінологами при написанні монографічних та дисертаційних робіт.

Сукупність методів та технічних способів роботи з вишукуваною інформацією в конкретному випадку називають процедура дослідження.

Методика наукових досліджень - це операційна послідовність застосування наукових методів у конкретних дослідженнях для збирання, опрацювання та аналізу інформації. Якщо методологія науки визначає базові засади наукового пізнання, то методика встановлює конкретні технології комплексних дій для отримання нових наукових знань.

Для вибору методики дослідник має визначити і враховувати 1)мету дослідження; 2)вибір методів дослідження; 3)послідовність застосування методів. Наприклад, якщо предметом дослідження встановлюється латентна злочинність, то його метою може бути встановлення розмірів цього явища. Отримати ці дані можна з використанням соціологічних методів (опитування населення) або статистичних методів (аналіз соціально-демографічних і економічних показників). У випадку, якщо обираються соціологічні методи збирання інформації, має бути встановлена послідовність застосування таких методів (базові, уточнюючі, контрольні).

У теоретичному аспекті зміст методики обумовлюється рівнем розвитку наукових знань у певній області. У практичному аспекті в конкретних дослідженнях вибір методики залежить, по-перше, від об´єкта, який вивчається, а по-друге, від ресурсної забезпеченості запланованого дослідження.

В усіх випадкух доцільно дотримуватися такої послідовності етапів кримінологічного дослідження.

1.Встановлення проблеми, ознайомлення з профільною літературою, визначення наукової гіпотези запланованого дослідження.

2.Розробка програми дослідження, визначення джерел інформації, методів дослідження, учасників, матеріально-технічного забезпечення.

3.Безпосередне збирання інформації та її фіксація.

4.Узагальнення та аналіз отриманої інформації.

Соціологічними вважаються методи збору інформації, метою яких є встановлення якісних характеристик (змісту) соціальних явищ і процесів.

До соціологічних відносять методи опитування (анкетування й інтерв´ювання), вивчення документів, експертних оцінок.

Можливість їхнього застосування в кримінології обумовлюється соціальним характером явищ, що становлять предмет науки. Так, інформацію про злочинність (фактичну та латентну), «фонові явища» встановлюють за допомогою анкетування громадян та експертних оцінок. За результатами вивчення документів (зокрема, кримінальних справ, характеристик з місця роботи і т.ін.) описуються особистісні риси злочинців, умови їх формування.

Для кримінології головною проблемою у застосуванні соціологічних методів є те, що частина суспільних явищ може бути недосяжною для дослідників. Зокрема, багато злочинних посягань мають неявний характер, оскільки злочинці й інші особи з різних причин приховують інформацію про злочини. Для подолання цієї проблеми застосовують методики, що забезпечують максимальну достовірність наукових пошуків. Зокрема, використовуються побічні методи збору інформації, які дозволяють отримувати кримінологічну інформацію незалежно від впливу осіб, яких вона стосується. В інших випадках методи дослідження комбінують, уточнюючи і перевіряючи отримані дані. Наприклад, інформація про обсяги латентної злочинності встановлюється опитуванням експертів, а потім вона перевіряється опитуванням населення. Коли досліджуються кримінологічно значущі характеристики криміногенних груп (мотивація поведінки, цілепокладання і т.ін.), їх обов´язково порівнюють з аналогічними характеристиками законослухняних осіб.

Опитування - це соціологічний метод збирання інформації про суспільні явища шляхом спілкування з респондентами.

Виділяють дві форми опитування: анкетування й інтерв´ю.

При анкетуванні бланки анкет з питаннями щодо досліджуваної проблеми різними способами передається опитуваним (респондентам). Ці особи самостійно фіксують відповіді на отриманих бланках, після чого передають їх дослідникам.

Анкети бувають іменні та анонімні. В іменних анкетах опитуваний повідомляє свої дані (прізвище, ім´я, по батькові та ін.). При анонімному дослідженні такі дані не вказуються.

Структура анкети складається з трьох частин: вступної, основної (інформаційної) і заключної. Вступна частина містить відомості про мету дослідження. У інформаційній частині анкети вказуються питання, на які повинні відповісти учасники опитування. Вони можуть стосуватися як досліджуваного суспільного явища, так і соціально-демографічних характеристик опитуваних. У заключній частині анкети вказується інформація про засоби повернення анкет дослідникам та подяка учасникам.

Запитання в анкетах бувають так звані відкриті, закриті і змішані. Щодо “відкритих” питань опитуваний формулює свою відповідь самостійно і викладає її у прийнятній для себе редакції. Щодо так званих “закритих” запитань разом пропонуються і варіанти відповідей. У “змішаних” запитаннях опитуваний вибирає найбільш прийнятний запропонований варіант або зазначає власну відповідь.

Питання анкети повинні містити точну інформацію щодо сутності досліджуваної проблеми. Розташовуватися вони повинні за принципом від більш простих до більш складних; від загальних до уточнюючих. Перевіряють точність і достовірність відповідей контрольними запитаннями, які стосуються раніше порушених проблем але мають інше формулювання.

Кількість питань повинні бути не дуже великою (не більш 10), щоб процес участі в анкетування не був довготривалим.

При опитуванні важливо вибрати засіб поширення і повернення анкет. Від цього залежить і бажання респондентів брати участь у дослідженні, і кількість повернутих анкет. Відомо, що при опублікуванні в друкованих засобах масової інформації (газети, часописи) повертаються до 5% анкет. При поширенні поштою - порядку 20-20% анкет. Найбільше ефективним є поширення анкет у локальній аудиторії після відповідного інструктажу. У цих випадках можна досягти повернення майже 100% анкет.

Інтерв´ювання від анкетного засобу опитування відрізняється тим, що в цих випадках дослідник самостійно задає питання безпосередньо опитуваним і фіксує відповіді в спеціально розроблених бланках. Такий спосіб збирання інформації є більш витратним і тривалим за часом. Проте, при належній організації він дозволяє забезпечити довіру співрозмовника й отримати більш відверті і достовірні відповіді. До того ж інтерв´ю дозволяє контролювати бесіду і своєчасно корегувати її у залежності від отриманих відомостей.

На відміну від анкет анкетування, опитувальники для інтерв´ювання не містять звернення до респондента. Їхній зміст складають лише питання, які безпосередньо стосуються досліджуваних проблем і соціально-демографічних характеристик учасників дослідження. У випадках анонімного інтерв´ювання про останнє взагалі не запитують, або запитують так, щоб забезпечити анонімність учасника.

В залежності від методики співбесіди розрізняють інтерв´ю формалізовані (стандартизовані) і неформалізовані (нестандартизовані). При формалізованих інтерв´ю опитування здійснюється відповідно до розробленого запитальника. Неформалізовані інтерв´ю відбуваються у формі вільної бесіди. При тому фіксується винятково та інформація, що цікавить дослідника і стосується проблем дослідження.

У залежності від обстановки проведення розрізняють інтерв´ю клінічні і фокусовані. Клінічні інтерв´ю проводяться в спеціально створеній обстановці, в умовах локалізації дослідника й опитуваного. Такі опитуванння можуть тривати достатньо тривалий час. Фокусовані інтерв´ю проводять в звичайній обстановці перебування опитуваного, без додаткової локалізації. Час їхнього проведення не дуже тривалий.

У число опитуваних включаються особи, що можуть мати інформацію про предмет дослідження. Якщо учасниками опитування є правопорушники, то доцільно аналогічне опитування проводити і серед осіб, що не вчиняли злочинів (у так званій контрольній групі). Порівняння даних, отриманих від першої і другої категорії опитаних, дозволяє встановити більш точні відомості про проблему дослідження.

Експертні оцінки як метод кримінологічних досліджень передбачає опитування та узагальнення думки фахівців з певної проблеми. Застосовується цей метод там, де отримати інформацію іншими методами неможливо і там, де вишукувані дані носять оціночний характер (краще - гірше, більше - менше, доцільно - недоцільно). Іноді таким чином оцінюються кількісні характеристики малодосліджених явищ. Фактично, отримана інформація ґрунтується на інтуїції учасників дослідження і їхньому досвіді. Тому, при використанні цього методу повинні залучатися спеціалісти (теоретики і практики), що мають достатній стаж роботи в певній сфері і здатні кваліфіковано висловлювати судження про проблему.

Технологія застосування цього методу зводиться до такого. Питання, що цікавлять дослідників, викладаються в спеціальній анкеті. Після інструктажу експерти відповідають на поставлені питання, відображаючи свої відповіді в бланках анкет. Ці дані узагальнюються й аналізуються.

Експеримент - це навмисне створення штучної обстановки задля перевірки наукової гіпотези з подальшим аналізом отриманої інформації.

Застосування цього методу дослідження в кримінології має свої особливості. Не всі кримінологічні гіпотези можуть бути перевірені при моделюванні реальних ситуацій. У своїх діях дослідник обмежений етичними нормами і вимогами законодавства. Не можна, наприклад, експериментально перевіряти тезу про вплив алкогольного сп´яніння на свідомість злочинця під час учинення злочину. Тож зазвичай експеримент використовують для розробки запобіжних заходів.

Вивчення документів як метод кримінологічних досліджень являє собою процес ознайомлення та фіксації дослідником інформації з документальних джерел. Документом прийнято вважати створений людиною предмет, призначений для збереження і передачі інформації (зазвичай у паперовому або електронному виді). У кримінологічних дослідженнях вивчаються кримінальні та особові справи засуджених, матеріали преси і т.ін.

Встановлена з документів інформація фіксується у розробленому запитальнику. Питання в ньому присвячені по-перше, ідентифікації документа; по-друге, безпосереднім проблемам дослідження. На кожний документ заповнюється один бланк запитальника. Далі отримані результати узагальнюються й аналізуються за встановленими методиками.

Спостереження як метод кримінологічного дослідження являє собою візуальне сприйняття та фіксацію дослідником даних про існуючі факти, явища, процеси.

В кримінології застосування цього методу має особливості. По-перше, багато явищ, які досліджуються (злочини, деякі види правоохоронної діяльності) мають прихований характер. Часто це унеможливлює присутність дослідників безпосередньо на місці подій. По-друге, у випадках безпосереднього спостереження протиправної діяльності дослідник зобов´язаний вжити заходів до припинення посягання, повідомити про них в правоохоронні органи. Це, безумовно, унеможливлює встановлення багатьох подій у повному обсязі. Тому аналізований метод здебільшого використовується для вивчення явищ, які не мають протиправного характеру.

Спостереження буває двох видів: включене і невключене. При включеному спостереженні дослідник бере участь у події, що вивчається. Наприклад, при проведенні рейду міліції. При невключеному спостереженні дослідник вивчає явище, не приймаючи в ньому участь і не впливаючи на події. Зокрема - при спостереженні роз´яснювальної роботи співробітників органів і служб у справах дітей.

Відрізняють також спостереження відкрите й інкогніто, польове і лабораторне. При відкритому спостереженні учасники події, що спостерігається, знають про дослідження, при спостереженні інкогніто - навпаки. Польове спостереження передбачає звичайну обстановку, в якій має місце досліджуване явище. При лабораторному дослідженні ситуація й обстановка утворюються штучно, припускаючи звичайну поведінку учасників.

Результати спостереження фіксуються у вербальній формі, як правило, шляхом вільного викладення матеріалу. Коли спостереження здійснюється системно, то викладення результатів може здійснюватися щодо кожного випадку в окремому формулярі.

Первинна інформація, отримана за допомогою соціологічних методів, узагальнюється й аналізується методами статистики. Таким способом встановлюються кількісні показники, які описують якісні характеристики досліджуваних явищ (наприклад, співвідношення між групами населення, які довіряють правоохоронним органам, і тими групами населення, які критично ставляться до їх діяльності).

Цінність соціологічних методів для кримінології пояснюється декількома обставинами. У деяких випадках вони є єдиним засобом отримання інформації (наприклад, про довіру правоохоронній діяльності). З іншого боку в такий спосіб можна перевіряти й уточнювати дані офіційної статистики про злочинність.

Варто відмежовувати соціологічні методи від інших. Якщо за допомогою соціологічних методів встановлюються характеристики масових соціальних явищ - злочинності, злочинців окремих типів і т.п., то для психологічних методів кінцевою метою є встановлення відомостей про окремі злочини і злочинців. Різняться зазначені методи також і за об’єктом дослідження. При використанні психологічних методів вивчається передусім психічний аспект поведінки (мотивація, воля). При використанні ж соціологічних методів встановлюються процеси суспільного життя (криміналізація суспільства, формування кримінальної субкультури і т.ін.).

Статистичні методи на відміну від соціологічних описують не змістовні, а кількісні характеристики масових явищ.

Статистичними називають спеціальні методи збору й аналізу інформації про кількісні характеристики масових соціальних явищ. В кримінології їх використовують, зокрема, для встановлення властивостей злочинності, визначення ефективності правоохоронної діяльності.

Дослідження із застосуванням статистичних методів здійснюється в декілька етапів.

1.Підготовчий етап. Його метою є організація майбутнього дослідження. На цьому етапі вирішуються два види питань: організаційні і методичні. Організаційні питання присвячені матеріальним і економічним аспектам роботи (фінансування заходу, його учасники і т.ін.). Методичні питання стосуються методики дослідження. Зокрема, визначається явище - об´єкт спостереження, одиниця досліджуваної сукупності, засоби аналізу інформації і т.п.

2.Етап статистичного спостереження. На цьому етапі факти (одиниці сукупності) виявляються (власне спостерігаються) та реєструються передбаченим способом (у розроблених бланках або в електронному виді). При цьому застосовуються методи спостереження, анкетування, інтерв´ювання.

3.Етап зведення й групування. Після етапу статистичного спостереження отримана інформація, як правило, розрізнена і знаходиться у різних дослідників. Для встановлення загальних характеристик досліджуваного явища ці відомості зводяться разом. При цьому можливі два варіанти. У першому випадку - при децентралізованому зведенні даних - вони опрацьовуються безпосередньо тими дослідниками, які фіксували інформацію на етапі статистичного спостереження. У єдиний центр передається вже оброблена інформація, де вона й об´єднується. Наприклад, при дослідженні латентної злочинності відомості про результати інтерв´ювання громадян можуть опрацьовуватися дослідниками на місцях, а результати такого опрацювання будуть передаватися і об´єднуватися у єдиному центрі.

В другому випадку, при централізованому зведенні зафіксована інформація пересилається в єдиний центр, де й опрацьовується. Наприклад, при опитуванні населення з проблем віктимізації заповнені громадянами анкети можуть надходити до керівників проекту, які опрацюють первинні данні.

І при централізованому, і при децентралізованому зведенні перед перерахуванням (узагальненням) отримані дані групуються. Наприклад, відомості про злочини групують в залежності від місця, часу, об´єкта посягання.

4.Етап узагальнення статистичних даних. У процесі арифметичного обчислення визначають так звані узагальнюючі показники - числові дані, які характеризують кількість, співвідношення, середнє значення властивостей явищ. Наприклад, підраховується загальна кількість злочинів, і встановлюється рівень злочинності в двох областях: у першій - 300 злочинів за місяць, у другому - 200 (показник кількості). Далі при арифметичному співвідношенні цих даних встановлюється, що на першій території цей показник у 1,5 разів більше, ніж на другій (показник співвідношення).

5.Етап аналізу статистичної інформації. На цьому етапі виявляються взаємозв´язок між різними соціальними явищами і тенденції їх розвитку. Наприклад, встановлюється взаємозалежність між зростанням кількості злочинів, вчинених в стані алкогольного сп´яніння, і зростанням кількості алкоголю, реалізованого населенню.

6.Етап поширення результатів статистичного дослідження. На цьому етапі отримані дані оформлюються у вигляді тексту, таблиць, графіків, і поширюються серед зацікавлених користувачів.

Треба вказати, що статистичні методи широко застосовуються в кримінології. Так, з обрахуванням показника рівня злочинності встановлюється кількість зареєстрованих злочинів та виявлених злочинців. Показник динаміки злочинності демонструє тенденції зміни обсягів цього явища. Структурні характеристики описуються показниками структури злочинності.

У кримінології головною перешкодою для застосування статистичних методів є наявність латентної злочинності (прихованої від дослідження). Для подолання вказаної проблеми отримані відомості необхідно додатково перевіряти побічними методами.

Психологічні методи збору інформації - це засоби одержання даних про закономірності психічного життя людини, активне відображення людською свідомістю об´єктивної реальності у формі відчуттів, мотивів, потреб, переживань і інших процесів психіки.

Об´єктом досліджень із застосуванням цих методів є, зокрема, особистість злочинців. При цьому можуть бути встановлені, зокрема, психічні властивості, що обумовлює підвищену вірогідність учинення насильницьких злочинів: підвищена збуджуваність психіки, агресивність, і т.ін. Психологічні методи дозволяють установлювати також цілі, потреби й інші спонукальні мотиви злочинної поведінки. Важливе практичне значення мають психологічні методики, що дозволяють оцінювати ступінь визнання засудженим своєї провини, оскільки таким чином прогнозується можливість нових злочинних посягань.

Найбільш відомими психологічними методами, що застосовуються у кримінології, є такі.

Метод обрахування рівня інтелекту. Він дає можливість зробити висновки про інтелектуальний розвиток людини на підставі відповідей випробуваного на питання з різних сфер людських знань. Таким чином, зокрема, оцінюється механізм протиправної поведінки при вчиненні необережних злочинів у наукомістких сферах людської діяльності.

При використанні методу комплексного психічного тестування встановлюються різні форми розладу психіки людини. Основна мета застосування такого методу - встановлення психічних відхилень, що обумовлюють особливості мислення злочинців під час протиправного посягання. Здійснюється шляхом спостереження за випробуваним, а також вербального контакту з ним.

«Тест руки», запропонований З.Вагнером, призначений для прогнозу агресивної поведінки. Випробуваному пропонуються картки з зображенням різних положень руки. Учасник повинний повідомити свої припущення про те, що робить ця рука в кожному положенні. Якщо відповіді містять велику кількість суджень, пов´язаних із насильством, це є підставою для прогнозу про схільність людини до агресії.

Для об´єктивізації результатів дослідження з застосуванням психологічних методів доцільно здійснювати аналогічне вивчення контрольної групи — законослухняних осіб.

Варто пам´ятати, що при застосуванні психологічних методів кінцевою метою є встановлення відомостей, що характеризують окремих злочинців. За допомогою соціологічних методів встановлюются узагальнюючі характеристики особистості злочинців. Різняться зазначені методи також і за об´ектом дослідження. Якщо при використанні психологічних методів вивчається психічний аспект поведінки окремих осіб, то при використанні соціологічних методів встановлюються узагальнені характеристики масових процесів громадського життя (наприклад, мотивація окремих типів злочинців).