Кримінологія: Загальна та Особлива частини

§4. Структура кримінології. Загальна і Особлива частини. Кримінологічна класифікація злочинів

Історично склалося так, що вітчизняна кримінологія формувалася за часів, коли від науки вимагалося не тільки теоретичних знань, їх інтепретації щодо предмету науки, але й практичної реалізації ідей. Тим більше, що кримінологія навіть у лоні кримінального права, все помітніше репрезентувала себе як наука, спрямована на нерепресивний напрям протидії злочинності. Така спеціалізація науки вимушувала кримінологію здійснювати дослідження, науково втручаючись у сферу природи, буття, суспільства, свідомості. Вітчизняна кримінологія функціонально перетворювалась із науки описової, пояснювальної у прогностичну і регулятивну, тобто кримінологія представляє собою структурність як теоретичних, стосовно свого предмету, так і прикладних, відносно до окремих злочинних проявів, знань, де загальні теоретичні знання конкретизуються і набувають практичного характеру.

Структура [лат. structura] – взаєморозташування і зв´язок складових частин чого-небудь; побудова. Слід, на наш погляд, розрізняти структуру кримінології як науки і як начальної дисципліни у вітчизняному вимірі. Структура кримінології як науки багато у чому залежить від країни її становлення, традицій науки, методологічних засад учених або школи, соціальних і кримінологічно значущих проблем, рівня і результатів їх дослідження, потреб практики тощо (наприклад, Г.Шнайдер «Криминология»; В. Фокс «Введение в криминологию»; Д. Шестаков «Криминология» та ін.).

До структури кримінології як навчальної дисципліни є інші вимоги. Тут повинен діяти принцип логічності, послідовності викладення основних знань стосовно природи злочинного і злочинності, їх детермінант, особи злочинця, запобігання злочинності,кримінологічної характеристики її частин і проявів. З урахуванням того, що вітчизняна кримінологія дійсно починалася в надрах кримінального права і формально об´єднана в наукову спеціальність з кримінальним і кримінально-виконавчим правом, хоча за своїм предметом кримінологія відокремлена, традиційно за аналогією з кримінальним правом поділяється на Загальну і Особливу частини.

Загальна частина містить теоретичний матеріал стосовно визначення, предмету, методу і системи кримінології, методології і методики кримінологічних досліджень, історії виникнення кримінологічних ідей і появи самої науки кримінології, проблем злочинності, обумовленості її соціальними та іншими за природою детермінантами, особи злочинця, віктимологічного вчення про жертву злочинів, теорії запобігання злочинності, її прогнозування і планування відповідних заходів, їх ресурсного забезпечення та ін.

Особлива частина досліджує і надає кримінологічну характеристику окремим злочинним проявам, їх причинам й умовам, особі злочинця та заходів запобігання. Особлива частина кримінології складалася і продовжує складатися та вдосконалюватися за різними класифікаторами. Взагалі класифікація – це розподіл якоїсь різноякісної множини на певні групи або класи, які мають схожі риси або кримінологічну характеристику. Під кримінологічною характеристикою розуміється достатня інформація про конкретний вид (частину, підвид) злочинності. Цим поняттям охоплюється кількісно-якісні показники про даний вид злочинів, про особу злочинця і особу потерпілого.

У перших вітчизняних підручниках з кримінології (1966, 1968рр. та ін.) їх Особлива частина була майже тотожня Особливій частині кримінального права. У наступних підручниках з кримінології її автори відступають від кримінально-правової класифікації злочинів за родовим об´єктом посягнення і використовують інші класифікатори: особливість кримінальної мотивації та глибина антисуспільної спрямованості особи злочинця; контингент злочинців; сфера злочинних проявів; усталеність злочинної діяльності; місце злочинних проявів тощо. Ця група може включати корисливу, насильницьку, корисливу насильницьку злочинність; економічну злочинність; професійну, рецидивну, організовану злочинність; пенітенціарну злочинність та ін. Друга група – злочинність неповнолітніх; жіноча злочинність; злочинність посадових осіб; військовослужбовців; тероризм; екологічна злочинність та ін. Така кримінологічна класифікація проявів злочинності при дослідженні виявляє більш уразливі їх характеристики і надає предметну спрямованість запобіжним заходам.

Вважаємо, що процес кримінологічної класифікації повинен вдосконалюватись. Цього потребує практика запобігання та протидії злочинності, оскільки багато різновидів злочинних проявів носять специфічний характер, що викликає необхідність досліджень і розробок не загальних для даного виду злочинів, а спеціальних, навіть оригінальних запобіжних заходів. Наприклад, кишенькові і квартирні крадіжки, корисливі насильницькі злочини на ж/д транспорті, торгівля людьми і немовлятами, незаконна трансплантація органів та ін.