Актуальні проблеми кримінального права
4.1.2. Чи став кримінальний закон більш гуманним з прийняттям нового КК України, в контексті принципу гуманізму
Проблеми узгодження окремих положень Загальної та Особливої частин КК України, поряд з вищезгадуваними вченими досліджував також С. Д. Шапченко [4], який зазначив, що системне узгодження окремих положень Загальної та Особливої частин КК є одним з обов’язкових напрямів комплексного удосконалення КК. Безумовно автор у цьому правий, оскільки без такого узгодження повноцінна реалізація принципу верховенства права, тобто доведення кримінального законодавства до об’єктивного віддзеркалення і захисту природних прав людини неможливе.
Далі автор зазначає, що окремим напрямом комплексного удосконалення КК є системне узгодження окремих положень його Загальної та Особливої частин, які має поєднуватись з іншими напрямами. При цьому даний напрям досліджень повинен відігравати роль своєрідного «індикатора коректності» всіх змін та доповнень до КК, які пропонуються в межах інших напрямів. Оскільки повністю усунути всі прояви асистемності окремих положень Загальної та Особливої частин КК, очевидно, неможливо, бажано в розділі II Загальної частини КК передбачити найбільш загальні правила тлумачення його положень [4].
Досліджуючи принципи гуманізму кримінального закону С. Семенов зазначає [5], що виділяють два аспекти прояву принципу гуманізму. З одного боку, кримінальне законодавство забезпечує, передусім, безпеку людини, виконує охоронну функцію. З іншого, заходи кримінально-правового впливу, що застосовуються до особи, яка вчинила злочин, тобто покарання не може мати своєю метою завдання фізичних страждань чи приниження людської гідності. Водночас цими аспектами не обмежується зміст розглядуваного принципу, який вимагає визнання цінності людини як особистості, поваги її гідності. Так, теорія кримінального права вважає проявом гуманізму закону наявність у ньому норм про амністію та помилування, про звільнення від кримінальної відповідальності та покарання, про більш м’яке ставлення до осіб, що вчинили злочини у неповнолітньому віці, про врахування при призначенні покарання пом’якшуючих обставин тощо.
А. Гель, А. Мацько та інші автори [6] зазначають, що зміни Загальної частини у новому КК України свідчать про нові підходи до визначення головних інститутів злочину і покарання. Так, ст. 8 КК «Класифікація злочинів», поділяє злочини за ступенем суспільної небезпеки, а саме злочини: невеликої тяжкості; середньої тяжкості; тяжкі та особливо тяжкі. Але такий поділ злочинів не є новим. У КК 1960 р. це визначалося в нормах Особливої частини, де вказувалися, наприклад, рівень тяжкості тілесних ушкоджень, при корисних злочинах визначались розміри шкоди — значні, великі, особливо великі.
До нового КК введено нові види покарань — від менш (ст. 51) до більш суворого, виключено смертну кару, встановлено відповідальність за вчинення міжнародних злочинів та злочинів міжнародного характеру. Загальна частина КК містить 108 статей, що порівняно з КК 1960 р. майже вдвічі більше. Особлива частина містить 339 статей, які на момент прийняття Кодексу передбачали 705 складів злочинів. У санкціях 326 складів злочинів передбачається лише позбавлення волі (46,2% від загальної кількості санкцій КК), позбавлення волі на певний строк або довічне ув’язнення міститься в 23 санкціях (3,3%). У 186 складах злочинів позбавлення волі є альтернативним покаранням. Отже, позбавлення волі міститься у 512 складах злочину — 72,6%, тоді як в КК 1960 р. цей вид покарання складав 24,9% санкцій. Тобто автори зазначають, що КК України не став більш гуманнішим.
Щодо загальновизнаних у світі принципів стосовно підстав кримінальної відповідальності, призначення її лише за вироком суду, заборони застосування закону за аналогією, низки інших конституційних та загальноприйнятих принципів міжнародного права як елементів принципу гуманізму маємо вказати на досить повну реалізацію даного принципу в КК України. При цьому є багато термінологічних недоліків, які потребують копіткого аналізу, осмислення та усунення.
До певної міри ця робота не зупинялася з самого прийняття КК України, про що свідчать внесення змін і доповнень до Кодексу, регулярні цільові конференції у Харківській академії імені Ярослава Мудрого, Львівському університеті внутрішніх справ та інших вузах України, а також систематичні публікації цих питань.
Як результат цієї копіткої роботи 15 квітня 2008 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності». Внесено більше ста змін у понад вісімдесят норм КК України, в результаті яких: уточнено усі частини ст. 5 КК України щодо зворотної дії закону про кримінальну відповідальність у часі; збільшено число злочинної групи, організованої групи осіб та злочинної організації (ст. 28 КК України) з трьох до п’яти і більше осіб; внесено до статей 45, 46, 97 КК України таку нову підставу звільнення від кримінальної відповідальності як «необережний злочин середньої тяжкості»; введено розстрочку виплати штрафу певними частинами до трьох років; до ст. 66 КК України внесено нову підставу пом’якшення покарання за «надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину»; обмежено міру покарання «половиною максимального строку» за «вчинення готування» і «двома третинами максимального строку» за «вчинення замаху на злочин»; у ст. 69, і ст. 69 і КК уточнено порядок призначення нижче нижчої межі покарання; знижено строки, міру, та замінено більш м’якими видами покарання в значній частині норм КК; декриміналізова- но викрадення електричних мереж, ліній зв’язку тощо (ст. 188 КК); змінено редакцію ст. 127 КК (катування), ст.193 (незаконне привласнення знайденого майна), ст. 194 (умисне знищення або пошкодження майна); внесено редакційні зміни до низки інших норм КК України, які безумовно гуманізували і удосконалили Кримінальний кодекс України. Наскільки вдало і повно зроблена дана робота, покаже час та нові дослідження вчених- криміналістів і фахівців правозастосовної практики.