Актуальні проблеми кримінального права
1.1.2. Нові, раніше не відомі в Україні, склади злочинів: соціально-економічний та технологічний комплекс причин їх виникнення
Принципи простоти прозорості і зрозумілості кримінального законодавства для пересічного громадянина є підґрунтям для чіткого дотримання законодавства громадянами та правозастосовними органами. Звідси випливає принцип мовної економії, що допомагає досягти виконання перших трьох принципів та стримувати кримінальне законодавство в «розумних» межах. У контексті вищеокреслених проблем зростання масиву суспільно небезпечних діянь і відповідно постатейного матеріалу в КК України 2001 р., потребує детального аналізу документооборотних та капіталооборотних, комп’ютерних чи інших технологій нових діянь, які відображає новий постатейний матеріал чинного КК України. Саме такий аналіз може лягти в основу припустимого узагальнення кримінально-правового матеріалу КК, його більш глибокої систематизації з урахуванням основоположних принципів юридичної техніки, родової уніфікації понять, термінів, дефініцій, мовної економії текстів з метою охоплення найширшого кола припустимо-узагальнених родових фінансово- та інформаційно-правових аспектів, підданих кримінально- правовому врегулюванню.
Першим завданням такт аналітичної роботи має стати, насамперед, уніфікація термінів, покликаних адекватно відобразити або навіть віддзеркалити всі юридично значимі ознаки суспільно небезпечних діянь, що можуть бути визначені як окремі, родові юридичні факти.
Другим завданням такого аналізу має стати визначення всіх можливих видових, міжвидових та підвидових способів, засобів та технологічних аспектів документальної фіксації процедур емісії, обліку й руху фінансово-господарських документів, що супроводжують капіталооборотні операції, комп’ютерні чи інші технології, під виглядом і за допомогою яких вчиняються вищезазначені родові суспільно небезпечні діяння. Отримана в результаті дослідження термінологія та інформація, що відображає терміни, може стати підґрунтям для конструювання у Загальній частині КК основних понять, родових способів і засобів скоєння цих діянь. У такому випадку в Особливій частині КК відпаде необхідність конструювати підвидові способи вчинення злочину за ознакою засобу як окремі склади злочинів. Такий поглиблений постатейний аналіз, систематизація, узагальнення і конструювання кримінально-правового матеріалу в Загальній частині КК може стати одним із досить перспективних шляхів оптимізації чисельності норм в Особливій частині КК.
Перед тим як продовжити аналіз оптимізації обсягу норм КК України за рахунок вдосконалення юридичної техніки пра- вотворення, слід зазначити, що цей технічний шлях є перспективним, однак він не створює економічних передумов чи інших соціальних мотивів щодо зниження криміногенного потенціалу в сфері сучасних суспільних відносин, не усуває причин продукування нових способів і видів суспільно небезпечних діянь. Ці проблеми є безумовно важливими, однак вони є більш економі- ко-кримінологічними, ніж кримінально-правовими. Враховуючи предмет даного навчального курсу ми продовжимо розгляд саме кримінально-правових проблем.
Як приклад проблеми в контексті зазначеного вище підходу щодо принципів та цілей вдосконалення юридичної техніки правотворення слід звернути увагу на те, що у деяких нормах Особливої частини КК (статті 3612, 362, 363, 363і) підвидові способи та засоби вчинення злочину в сфері використання ЕОМ передбачені як окремі склади злочинів. Щодо видових (родових) способів, то в окремих випадках вони є обов’язковим елементом суспільно небезпечних діянь, оскільки мають окреслити основні ознаки складу злочину. В останньому набувають втілення як ознаки об’єктивної сторони, так і соціальні наслідки (суспільна небезпека) злочину. Інколи відзначаються й суб’єкти його вчинення. Усвідомлення кореляційних взаємозв’язків, способу, засобу та інших елементів вчинення злочину має важливе значення для вдосконалення як правотворчої, так і пра- возастосовчої практики. Щодо першої, то вона реалізується через оптимальне узагальнення, конструювання і кореляцію норм Особливої та Загальної частин КК. Друга реалізується через: формування інформаційно-правової культури суб’єктів право- застосовчих відносин; розуміння ними фінансово-оборотних технологій видових і підвидових новоутворених суспільно небезпечних діянь, підданих криміналізації. Запропонований напрям оптимізації обсягу норм КК за рахунок удосконалення юридичної техніки правотворення — це дуже перспективний шлях, але при розробці КК України 2001 р. його, на нашу думку, використали не повного мірою.
Для обґрунтування цього твердження слід зазначити наступне. У вітчизняній науковій літературі з кримінального права монографічне дослідження сутності та змісту категорій «спосіб» та «засіб» вчинення злочину досліджував М. І. Панов [12]. Розробці проблем способу вчинення злочину були присвячені також роботи В. Н. Кудрявцева, Н. П. Пономарьової, Л. Л. Круглікова та багатьох ін. Способи вчинення злочинів розглядались також у працях Я. М. Брайніна, М. П. Карпушина, В. І. Піонт- ковського та ін. У криміналістиці дослідження способу вчинення набуло відображення в працях О. М. Васильєва, І. Ж. Йорданія, Г. Г. Зайкова, О. Н. Колісниченко, Г. Н. Мудюгіна, Н. Я. Якубовича та ін.
Поряд із цим, як свідчать вищевикладені висновки щодо цієї частини причин зростання постатейного матеріалу нового КК України зазначена проблема залишається актуальною і сьогодні. Тому розглянемо її детальніше. Деякі автори сучасних публікацій висловлюють, на наш погляд, слушну думку про те, що не завжди доцільно конструювати окрему норму Особливої частини КК за способами, засобами та іншими вищерозглядувани- ми елементами складу злочину [13]. Розвиток Особливої частини кримінального законодавства шляхом визначення різних варіантів, способів та засобів вчинення злочину може призвести до виділення самостійних норм КК у зв’язку із вчиненням злочину за допомогою кухарського ножа, молотка чи голки. Це може стосуватися вищенаведених статей розділу XVI Особливої частини КК («Злочини у сфері використання електронно- обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж»), де з однієї норми (ст. 198і), що була в Кримінальному кодексі 1960 р., виділено шість окремих статей в КК 2001 р., а такий засіб скоєння злочину, як електронно-обчислювальна техніка, включено і до деяких інших норм поза межами даного розділу. Це ч. З ст. 190 КК України «Шахрайство» та примітка до ст. 200 «Незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення». Це стосується і п’яти норм КК України, спрямованих на знищення чи пошкодження майна та об’єктів електроенергетики (статті 194, 194і, 195—197, ліній зв’язку (ст. 360 КК) та низки інших видів злочинів. Якщо дотримуватися принципів юридичної та мовної економії, то ці і низку інших складів злочинів можна сконструювати більш стисло.
Наприклад через визначення типових способів та засобів вчинення злочину в Загальній частині КК. Для цього ст. 12 КК «Класифікація злочинів» можна трансформувати у главу розділу «Злочини, його види та стадії», де поряд з іншими вищевказаними ознаками кваліфікації злочинів можна визначити засоби та типові способи їх вчинення. Такий підхід можна застосувати, наприклад, щодо злочинів, які вчиняються з використанням комп’ютерних технологій (комп’ютерної інформації). Так, до чинного КК України можна ввести ст. 12і «Злочини з використанням електронних інформаційних технологій та телекомуніка- цій», у зв’язку з чим може відпасти необхідність їх дублювання в кількох окремих нормах Особливої частини КК.
Порівняльний аналіз кримінального права різних країн свідчить, що проблема юридичної техніки щодо законодавчої фіксації технології і техніки вчинення злочину (у контексті засобу та способу злочину) існує не тільки в кримінально-правовій науці України, айв інших країнах як європейської континентальної, так й англо-американської системи права. Це до певної міри впливає і на вітчизняну правотворчу практику. Разом з тим, якщо відступати від усталеної юридичної техніки правотворення та не дотримуватися принципу мовної економії, механічні запозичення можуть «роздути» КК чи інше законодавство до неосяжних розмірів. Громіздкий закон не сприятиме ні розвитку юридичної техніки кодифікації законодавства, ні розвитку правотворення в цілому, ні усвідомленому розумінню, сприйняттю і виконанню закону не тільки пересічним громадянам, а й значною масою фахівців-юристів. Прикладом, коли поверхова обробка нормативно-правового матеріалу, по своїй суті інкорпорація законодавства, видається за його кодифікацію, є проект Податкового кодексу України. Прийняття останнього, де ще більше, ніж у сучасній системі оподаткування, розвинуті кумулятивні принципи «податок на податок» і «податок на витрати», а відтак і елементи системно-технічного конфлікту, могло призвести не тільки до руйнації всієї правозастосовчої практики у сфері адміністрування податків, а й до нових видів і способів злочинних діянь, тінізації економічних відносин та ще більшої руйнації економіки.
У контексті створення передумов удосконалення правозастосовчої практики, виключення різноманітного тлумачення численних складних понять та положень ми приєднуємося до пропозицій науковців щодо введення «Термінологічного розділу» до Загальної частини Кримінального кодексу [14; 15; 16; 17].
На нашу думку, потребують також зміни в КК України назви розділів VII «Злочини у сфері господарської діяльності» та XVII «Злочини у сфері службової діяльності», оскільки термін «сфера» зазначених видів діяльності необгрунтовано розширює межі правовідносин, які нібито врегульовує в цих розділах законодавець. У зазначеному контексті слід взяти до уваги, що законодавець визначає у цих розділах лише «господарські злочини» та «службові злочини», які вчиняються «під виглядом» та «в процесі» зазначених господарського та службового видів діяльності. Водночас, якщо дотримуватись семантики визначених у КК словосполучень — «сфера господарської діяльності» чи «сфера службової діяльності», то в межах цих «сфер» можуть скоюватись не тільки господарські чи службові злочини, а й вбивства на замовлення, шантаж і деякі інші злочини. Останні можуть бути пов’язані зі сферою зазначених видів діяльності, однак не є ні господарськими, ні службовими злочинами.
Наприклад, убивства на замовлення дізнавача, слідчого, судді чи фізичне усунення конкурента по бізнесу безумовно можуть бути пов’язані як зі службовою, так і з господарською сферою діяльності зазначених осіб, тобто ці вбивства не є ні службовими, ні господарськими злочинами.
У такому контексті слід розглянути також назви розділів XIII «Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або інші злочини проти здоров’я населення», XIV «Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації» та XVI «Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку».