Кримінологія

Словник кримінологічних термінів

Абсолютне зростання (зменшення) злочинності — показник динаміки злочинності, що характеризується збільшенням (зменшенням) обсягів злочинності (тобто абсолютної кількості злочинів або осіб, які їх вчинили) за певний період.

Автобіографічний метод — варіант біографічного методу, що ґрунтується на вивченні вільно написаних або формалізованих автобіографій, а також щоденних записів з метою вивчення особи злочинця, з’ясування умов його формування.

Агресія — дія, що завдає фізичної шкоди або психічної травми навколишнім, супроводжується сильними негативними емоціями: гнівом, ворожістю, ненавистю. Розрізняють імпульсну, афектну, експресивну, інструментальну і цілеспрямовану А. У масових соціальних процесах А. виявляється у формі геноциду, терору, в етнічних й ідеологічних сутичках. А. нерідко виникає у результаті стереотипного уявлення постаті ворога і негативних особистих якостей — злісності, жорстокості, людиноненависництва. Стійка установка на агресивну поведінку — агресивність — може бути межею особи. Рівні агресивності пов’язані з негативним життєвим досвідом у соціальному середовищі. Агресивність, спрямована на самого себе, називається аутоагресією (є показником патологічних змін особи). Агресивність особи пов’язана з дефектами її соціалізації.

Адаптація (соціальна) — пристосування індивіда до умов соціального середовища. Типи соціальної А.: 1) активна — з дією на середовище; 2) пасивна — з конформним прийняттям ціннісних орієнтації та цілей соціальної групи. Соціальна А. пов’язана з освоєнням індивідом різних соціальних ролей, адекватним відображенням себе і своїх соціальних зв’язків. Порушення соціальної А. викликає асоціальну поведінку, алкоголізм, наркоманію.

Ажитація — стан сильного збудження у конфліктних, аварійних ситуаціях, порушення цілеспрямованості дій, метушливість, зниження здатності до розсудливої діяльності — аномальний психічний стан.

Алкоголізм — негативне соціальне явище (фонове), що виражається у зловживанні алкоголем і призводить до вчинення злочинів.

Аморальність—несприйняття моральних засад суспільства, нігілістичне ставлення до етичних норм, духовний розпад особи. Крайньою формою А. є цинізм — презирливе ставлення до всієї культури суспільства, до його духовних цінностей, знущання над ідеалами, соціальними засадами.

Аналіз документів — метод дослідження, що ґрунтується на вивченні предметів, призначених для передання або зберігання інформації кримінології. Наприклад, А. кримінальних справ про бандитизм (див. Інформація кримінологічна).

Андрогінія — поєднання в одному індивіді чоловічих і жіночих якостей, здатність у різних ситуаціях виявляти маскулінні або фемінні особливості поведінки.

Анкета — перелік питань (питальник), який підлягає самостійному заповненню респондентом. Види А.: 1) поштова;

2) роздаткова; 3) експресна (швидкозаповнювана); 4) опитувальний лист (невелика за обсягом А., що вміщується на одному листі паперу і включає, як правило, не більше 10 питань).

Банда — організована, стійка озброєна злочинна група, створена з метою нападу на підприємства, установи або окремих громадян. Особлива форма організованої злочинності.

Білокомірцева злочинність — умовне найменування сукупності злочинів, які вчиненні посадовцями, уповноваженими на здійснення державних функцій (чиновниками). Поняття введене в науковий обіг американським кримінологом Едвардом Сатерлендом.

Біографічний метод — спосіб дослідження, поширений у кримінальній психології, кримінології, криміналістиці та інших науках, що орієнтовані на пізнання людини. Застосовується для дослідження психічних особливостей індивіда шляхом аналізу його життєвого шляху. При цьому встановлюються життєві умови формування ієрархії ціннісних орієнтацій, домінуючих установок і мотивів поведінки, узагальнені способи реагування особи в типових ситуаціях. Біографічний матеріал піддається статистичній обробці, аналізується за допомогою процедур контент-аналізу.

Біотип людини — типологія людини, яка визначається за особливостями симпатико-адреналінної системи (САС). Розрізняють три Б. л.: адреналіновий (A-тип), норадреналіновий (Н-А-тип) і змішаний. Представники A-типу вирізняються підвищеною тривожністю, відчуттям відповідальності, незадоволеністю досягнутим, прагненням до максимальних навантажень. Представники Н-А-типу характеризуються підвищеною внутрішньою напруженістю, замкнутістю, скритністю, владністю, цілеспрямованістю; невдачі можуть призвести таких людей до нервових зривів, серцево-судинних захворювань. Представникам змішаного типу властиві підвищена чутливість, емпатія — здібність до співпереживання. Особливо інтенсивно біотичні особливості людей виявляються в екстремальних ситуаціях.

Біофілія — любов до всього живого.

Близнюковий метод — метод вивчення особи злочинців і причин злочинної поведінки на основі дослідження особи і поведінки близнят.

Боротьба зі злочинністю — сукупність заходів економічного, політичного (зокрема правового), психологічного, організаційного, технічного характеру, спрямованих на усунення (ослаблення) чинників, які сприяють вчиненню злочинів, на попередження, припинення, реєстрацію, розкриття (розшук злочинців) і розслідування злочинів, здійснення кримінального правосуддя, виправлення осіб, які вчинили злочин, і контроль за їх поведінкою після відбування покарання, а також на відшкодування негативних наслідків злочинів (див. Концепція боротьби зі злочинністю; Програма боротьби зі злочинністю; Структура програми боротьби зі злочинністю).

Варіаційні групування — статистичні дані про злочинність та інші явища, які пов’язані з нею і використовуються для вивчення структури аналізованої сукупності за будь-якою змінною (варійованою) ознакою.

Взаємодія міжособистісна — особистий контакт двох або більше людей, наслідком якого є зміна їх діяльності, поведінки, поглядів і установок, система взаємозумовлених дій, в яких поведінка кожного з учасників є і стимулом, і реакцією на поведінку інших. В. м. пов’язана з поділом і кооперацією соціальних функцій, має предмет пов’язаних зусиль, регламентована конкретними умовами, підпорядкована нормам і правилам інтеракції (соціальної взаємодії). В. м. здійснюється у формі співпраці або конкуренції, зіткнення протилежно спрямованих інтересів (див. Інтеракціонізм).

Вибіркова сукупність — статистичний термін, що позначає сукупність чи частку одиниць статистичного спостереження із числа всієї (генеральної) сукупності, достатньої для отримання об’єктивних результатів (див. Генеральна сукупність).

Види господарської (економічної) злочинності — 1) злочини у сфері виробництва; 2) злочини у сфері розподілу (зокрема грошового); 3) злочини у сфері товарно-грошового обміну;

4) злочини у сфері споживання (див. Господарська злочинність).

Види екологічної злочинності — 1) екоцид; 2) порушення правил охорони довкілля під час виконання робіт; 3) порушення правил обігу екологічно небезпечних речовин і відходів;

4) порушення правил безпеки під час поводження з мікробіологічними або іншими біологічними агентами і токсинами;

5) знищення або пошкодження лісів; 6) незаконне добування водних тварин і рослин; 7) псування землі; 8) порушення ветеринарних правил і правил, встановлених для боротьби з хворобами і шкідниками рослин; 9) забруднення вод; 10) забруднення атмосфери; 11) забруднення морського середовища; 12) порушення правил охорони рибних запасів; 13) порушення правил охорони і використання надр; 14) порушення законодавства про континентальний шельф і виключну економічну зону; 15) незаконне вирубування дерев і чагарників; 16) знищення критичних місць перебування для організмів, занесених до Червоної книги; 17) порушення режиму природних територій, які особливо охороняються, і природних об’єктів.

Види злочинності у сфері економіки — 1) злочинність проти власності; 2) злочинність у сфері економічної діяльності;

3) злочинність із замахом на інтереси служби в недержавних комерційних організаціях (див. Злочинність у сфері економіки).

Види кримінологічного прогнозування — 1) за тривалістю періоду попередження: а) оперативний — з періодом попередження для об’єкта прогнозування кримінології до 1 місяця;

6) короткостроковий — з періодом попередження від 1 місяця до 1 року; в) середньостроковий — з періодом попередження від 1 до 5 років; г) довгостроковий — з періодом попередження від 5 до 15 років; д) довгостроковий — з періодом попередження понад 15 років; 2) за об’єктом прогнозування: а) злочинності; б) особи злочинця; в) чинників злочинності (наприклад) криміногенних явищ в економіці); г) наслідків злочинності (наприклад, числа жертв автотранспортних злочинів); д) заходів боротьби зі злочинністю (наприклад, прогноз змін кримінального законодавства); 3) за предметом прогнозування: а) стану об’єкта — пошуковий прогноз (наприклад, обсягу злочинності); б) тенденцій та періоду розвитку об’єкта — нормативний прогноз (наприклад, прогноз періоду завершення розподілу сфер впливу злочинних угруповань) (див. Прогноз кримінологічний).

Види латентної злочинності — 1) природна — неповна реєстрація злочинів у зв’язку з об’єктивними причинами (непоінформованість потерпілого, обмежені можливості розкриття і розслідУ^вання злочинів та ін.); 2) штучна — наслідок необґрунтованого ухилення або недбалого ставлення до реєстрації злочинів; 3) суміжна — наслідок помилкової або навмисно неправильної кваліфікації тяжчого злочину як менш тяжкого (див. Індекс латентності злочинності; Латентна злочинність).

Види майнової некорисливої злочинності — 1) умисне знищення або пошкодження майна; 2) необережне знищення або пошкодження майна; 3) вандалізм; 4) спричинення майнового збитку шляхом обману або зловживання довірою; 5) неправомірне заволодіння автомобілем або іншим транспортним засобом без мети розкрадання; 6) втрата військового майна (див. Майнова некорислива злочинність).

Види насильницької злочинності — 1) умисні вбивства (включаючи незакінчені); 2) терористичний акт; 3) напад на особу, Щ° користується міжнародним захистом; 4) умисне спричинення шкоди здоров’ю (тяжкої, середньої тяжкості, легкої), побої, катування; 5) примушення до вилучення органів або тканин людини для трансплантації; 6) загроза вбивством або спричинення тяжкої шкоди здоров’ю; 7) незаконне позбавлення волі, що супроводжувалося спричиненням фізичних страждань потерпілому; 8) зґвалтування; 9) насильницькі дії сексуального характеру; 10) посягання на життя особи, що здійснює правосуддя або попереднє розслідування; 11) захоплення заручника; 12) насильницькі дії стосовно начальника.

Виняткові види злочинності неповнолітніх — види злочинів неповнолітніх, відповідальність за які встановлена з 14 років:

1) убивство; 2) умисне спричинення тяжкої і середньої тяжкості шкоди здоров’ю; 3) викрадання людини; 4) насильницькі дії сексуального характеру; 5) зґвалтування; 6) розбій; 7) грабіж;

8) крадіжка; 9) здирництво; 10) неправомірне заволодіння автомобілем або іншим транспортним засобом без мети розкрадання; 11) умисне знищення або пошкодження майна за обтяжли-
вих обставин; 12) хуліганство за обтяжливих обставин; 13) вандалізм; 14) захоплення заручника; 15) тероризм; 16) завідомо неправдиве повідомлення про акт тероризму; 17) розкрадання або здирництво вогнепальної зброї, боєприпасів, вибухових речовин та пристроїв; 18) розкрадання або здирництво наркотичних засобів або психотропних речовин, 19) пошкодження транспортних засобів або шляхів сполучення.

Відбір одиниць вибірки — формування вибіркової сукупності за допомогою спеціальних прийомів: випадкового, серійного чи типового відбору.

Відмінності злочинності територіальні — відмінності злочинності, її видів стосовно певних регіонів, які дають змогу визначити стійку систему кількісних і якісних характеристик, що наявні в регіонах з різними соціально-економічними і соціально-культурними, етнічними параметрами. У літературі використовується й інша назва — “географія злочинності” (див. Територіальний розподіл злочинності).

Відповідальність — відповідність поведінки особи соціально-нормативним вимогам, обов’язкам, підлеглість поведінки особи соціальному контролю. Юридична В. — вид соціальної відповідальності, пов’язаної з можливістю застосування примусової сили держави і зафіксованої в санкціях правових норм.

Відчуження — самопротиставлення індивіда навколишній дійсності, деперсоналізація особи, відкидання індивідом базових соціальних цінностей — одна з основних передумов кримінальної поведінки (див. Поведінка девіантна).

Віктимізація — процес перетворення особи на жертву злочину, а також результат цього процесу як в одиничному, так і в масовому порядку.

Віктимність — підвищена здатність людини у зв’язку з деякими якостями (духовними, фізичними і професійними) ставати за певних об’єктивних обставин об’єктом злочинного посягання (див. Групова віктимність).

Віктимологічна профілактика — попередження окремих видів злочинів шляхом вжиття заходів із недопущення, усунення або нейтралізації віктимогенних чинників, підвищення охоронно-захисних можливостей потенційних жертв ЗЛОЧИНІВ.

Віктимологія (від лат. victima — жертва і грец. logos — навчання) — вчення про жертву злочину, наука про потерпілого, який має індивідуальну здатність стати жертвою.

Генеральна сукупність — одиниці сукупності, що вивчаються під час статистичного спостереження.

Генотип — генетична конституція організму.

Група соціальна — спільність людей, об’єднаних загальними інтересами, цілями і ціннісними орієнтаціями, яка функціонує на основі соціальних норм і в умовах соціально-групового контролю. Види Г. с.: сім’я, трудовий колектив, пенсіонери тощо (див. Дискримінація міжгрупова; Контроль соціальний).

Групова віктимність — віктимність, характерна для певних груп населення, що розрізняються за статевою, професійною, соціальною або іншою ознаками.

Гетеризм — неврегульовані статеві сосунки.

Дезадаптація — характерне для багатьох потенційних і реальних правопорушників (зокрема рецидивістів і бродяг) ослаблення або повна відсутність здібностей пристосовуватися до умов соціального середовища.

Декриміналізація — юридична перекваліфікація частини кримінально караних діянь і переведення їх у розряд адміністративних, дисциплінарних та інших правопорушень.

Делікт — провина, правопорушення.

Деліктогенність — якості особи або властивості явищ і процесів, що породжують або максимально сприяють вчиненню злочинів.

Дельфійський метод (метод Дельфі) — метод колективної експертної оцінки об’єкта (предмета) кримінологічного дослідження (зокрема прогнозування), що ґрунтується на виявленні узгодженої оцінки експертної групи за допомогою незалежного досліду кожного експерта у кілька турів, причому в кожному наступному турі повідомляються результати досліду в попередньому для отримання додаткового обґрунтування останньої оцінки (див. Оцінки експертні).

Демографічна структура злочинності — склад злочинців, поділених за демографічними ознаками: статі, віку, освіти, осідлості і т.ін.

Деперсоналізація — зміна самосвідомості індивіда, пов’язана з втратою ним “свого обличчя”, здатності бути особою соціальної значущості, різке зниження самооцінки власної поведінки.

Детермінанти — конкретні чинники (обставини), які зумовлюють явище.

Детермінація — об’єктивна зумовленість речей, процесів. Будь-яке явище не виникає саме по собі, поза навколишньою дійсністю, а навпаки — пов’язане з нею, породжено конкретними чинниками й обставинами.

Детермінізм — вчення про об’єктивний закономірний взаємозв’язок і причинну зумовленість усіх явищ.

Динаміка — кількісні та якісні зміни явища.

Динаміка групова — сукупність внутрішньогрупових соці- ально-психологічних процесів, властивих різним етапам розвитку групи. До Д. г. належать: керівництво і лідерство; прийняття групових рішень; групова нормоосвіта; формування функціонально-рольової структури групи; об’єднання, груповий тиск, конфлікти; груповий соціальний контроль — усі процеси, які впливають на психологію поведінки особи в групі.

Динаміка злочинності — зміна кількісних і якісних властивостей злочинності у часі (див. Показники динаміки злочинності).

Дискримінація міжгрупова — занижена оцінка членами групи діяльності інших соціальних груп, що призводить до ворожості у міжгрупових відносинах (див. Група соціальна).

Дифамація — розголошення даних, які ганьблять честь конкретної особи або установи. Від наклепу Д. відрізняється точністю поширюваних відомостей.

Диференційована некаральна дія — експериментальна методика психолого-педагогічної дії, що практикується у виправних установах США, на неповнолітніх правопорушників.

Едипів комплекс — сукупність переживань хлопчика, які викликані його відносинами з батьками; потяг до матері і ставлення до батька як до суперника. Назва походить від імені героя старогрецьких міфів і трагедій царя Едипа, який за збігом обставин, сам того не знаючи, вбив батька й одружився на власній матері.

Екзистенціальні потреби (від лат. existentia — існування) — потреби, які випливають з особливостей людського існування.

Екзогенний (від грец. ехо — зовні і genos — рід, походження) — такий, що має зовнішнє походження, викликається зовнішніми причинами.

Еклектизм (від грец. eklektikos — той, що обирає) — механічне поєднання різнорідних, часто протилежних принципів, поглядів, теорій.

Екологічна злочинність (від грец. oikos — будинок, батьківщина) — 1) сукупність злочинів проти природного середовища, вчинених протягом певного періоду на певній території; 2) сукупність осіб, які вчинили злочини проти довкілля (див. Види екологічної злочинності).

Експеримент у кримінології — метод отримання інформації про злочинність, особу злочинця, чинники і наслідки злочинності, заходи боротьби з нею за допомогою відомої дії на них у керованих або, як мінімум, контрольованих умовах. Наприклад, Е. к. з перевірки залежності обсягу вуличної злочинності від інтенсивності та масштабності заходів патрульно-постової служби.

Експерт — кваліфікований фахівець з конкретної кримінологічної проблеми або галузі кримінологічної науки, який залучається для отримання науково обґрунтованої оцінки об’єкта кримінологічного дослідження (див. Оцінки експертні).

Експертиза кримінологічна — процес або результат оцінки фахівцями характеру і ступеня впливу досліджуваного об’єкта (окремих його сторін) на злочинність, її чинники і наслідки, особу злочинця, а також на систему заходів боротьби зі злочинністю (наприклад, кримінологічна експертиза законодавчого акта).

Експертиза судово-психологічна — різновид судової експертизи, що призначається для встановлення непатологічних психічних аномалій, які мають істотне значення для встановлення істини з окремих категорій справ, здатності свідків і потерпілих правильно сприймати суттєві для справи обставини і давати щодо них правильні свідчення, можливості перебування обвинуваченого в стані афекту в момент вчинення спровокованого неправомірними діями потерпілого злочину або в іншій екстремальній ситуації.

Експертні методи кримінологічного прогнозування — методи кримінологічного прогнозування, основані на експертній оцінці (методи індивідуальної і колективної експертної ОЦІНКИ, Дельфі, евристичний тощо) (див. Дельфійській метод; Методика кримінологічного прогнозування; Оцінки експертні).

Експресія — виразність, сила зовнішнього вияву відчуттів у міміці, пантомімі, інтонаціях і жестах.

Екстраверсія-інтроверсія — характеристика індивідуально- психологічних особливостей залежно від спрямованості особи або на світ зовнішніх об’єктів (Е.), або на явища власного суб’єктивного світу (І.).

Екстрадиція — видача іноземній державі особи, що порушила закони цієї держави.

Екстраполяція (від лат. extra — зовні, понад і polus — вісь) — у кримінології математичний метод дослідження, заснований на знаходженні за відомими значеннями показника кримінологічного об’єкта (предмета) його невідомих значень. Виокремлюють такі види Е.: Е. тренду, Е. кореляційних і регресивних закономірностей, Е. на основі факторного аналізу та ін. (див. Предмет кримінології).

Емоція — імпульсивна реакція, яка відображає ставлення індивіда до сприйманого ним явища із задоволенням або незадоволенням потреб суб’єкта.

Емпірія — 1) людський досвід сприйняття зовнішнього світу за допомогою органів чуття; 2) спостереження, здійснюване у звичайних природних умовах на відміну від експерименту.

Ендогенний (від грец. endon — всередині і genos — рід, походження) — конституційний, спадковий, внутрішнього походження; у медицині — той, який походить від причин, що лежать у внутрішньому середовищі організму.

Епатаж — скандальна витівка, поведінка, що порушує загальноприйняті норми і правила.

Ескапізм — прагнення людини позбутися дійсних проблем, відійшовши у світ ілюзій.

Етіологія злочинності — сукупність науково обґрунтованих уявлень про причини й умови виникнення злочинності або окремих її видів (див. Причина (причини) злочинності; Умова (умови) злочинності).

Євгеніка (від грец. eugenes — хорошого роду) — теорія про спадкове здоров’я людини і шляхи його поліпшення. Принципи Є. вперше сформулював Ф. Гальтон (1869), який запропо-
нував вивчати те, що впливає на поліпшення спадкових якостей майбутніх поколінь (здоров’я, розумові здібності, обдарованість). Прогресивні вчені ставили перед Є. гуманні цілі. Проте її ідеї нерідко використовувалися для виправдання расизму (наприклад, фашистська расова теорія). У сучасній науці багато проблем Є. розв’язуються в межах генетики людини, зокрема медичної генетики. Правомірність вживання терміна “євгеніка” залишається спірною.

Закон великих чисел — соціологічний принцип, що лежить в основі статистичних методів і згідно з яким закономірності соціального явища можуть бути виявлені тільки за вивчення великого числа фактів, з котрих вони складаються (див. Методи статистичні).

Закон насичення злочинністю — соціологічний закон, згідно з яким кожне суспільство має свою межу насичення злочинністю та який вимагає декриміналізації деяких кримінальних діянь.

Заходи попередження злочинності — широкий комплекс взаємопов’язаних засобів, спрямованих на виявлення й усунення причин і умов, які сприяють вчиненню злочинів.

Заходи профілактичної дії — правове виховання і навчання населення, профілактичні бесіди, офіційне застереження, профілактичний облік, допомога і паспортизація підприємств, установ і організацій, кримінологічна експертиза, профілактичний припис (див. Експертиза кримінологічна).

Зіставний масив злочинів — термін, який використовується під час порівняльно-кримінологічного дослідження для позначення сукупності видів злочинів, що залишаються незмінними у часі стосовно різних країн або інших соціально-територіальних спільнот.

“Злодій у законі” — 1) “звання”, яке присвоюється на спеціальному крадійському зібранні особі, яка володіє в середовищі професійних злочинців авторитетом, що ґрунтується на значному злочинному досвіді, здатністю організовувати чи керувати злочинними групами, дотримується традицій та правил такого середовища або внесла значні суми до грошового фонду злочинного угруповання; 2) особа, яка має відповідне “звання” і виконує такі функції: приймає новачків до складу “общакової братви” (у групу “злодіїв у законі” або авторитетів злочинного середовища) або самостійно визначає основні напрями і форми злочинної діяльності, форми, джерела й обсяги поповнення грошових фондів злочинного угруповання; взаємодіє з організаторами і керівниками інших злочинних груп; вершить “правосуддя” стосовно членів злочинного угруповання тощо (див. Керівник організованої злочинної групи).

Злочин — передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність).

Злочинець насильницький — особа, що вчиняє злочини насильницьким способом.

Злочинець насильницько-корисливий — особа, що застосовує насильство для досягнення корисливих цілей.

Злочинна субкультура — сукупність особливих правил поведінки, звичаїв, які формуються в злочинному середовищі, характеризуються антигромадською спрямованістю і призначені для забезпечення досягнення внутрішніх і зовнішніх цілей функціонування злочинних організацій (див. Організована злочинна група; Злочинне угруповання).

Злочинне угруповання (злочинна організація) — 1) згуртована організована група, створена для здійснення тяжких і (або) особливо тяжких злочинів, або об’єднання організованих груп, створених з тією самою метою; 2) об’єднання організаторів, керівників або інших представників організованих злочинних груп з метою розроблення планів і умов для здійснення тяжких або особливо тяжких злочинів.

Злочинний обіг наркотиків (наркотичних засобів) — сукупність заборонених нормами національного і міжнародного кримінального права діянь, що виражаються у розкраданні, виробництві, зберіганні, транспортуванні, розпорядженні, володінні, збуті і споживанні наркотичних засобів (див. Наркотики).

Злочинність — 1) цілісне соціально-правове масове явище, в основі якого лежить сукупність діянь, що містять ознаки злочинів, а також осіб, які вчинили такі діяння на певній території за певний період (соціально-правове значення).

Інстинкт — сукупність природжених поведінкових комплексів ключових подразників, що активізуються під час певної дії.

Інтенсивність злочинності — поширеність злочинності серед усього або окремих груп населення на певній території за певний період часу.

Інтеракціонізм — напрям у соціології та психології, що надає особливого значення дослідженню взаємодії між людьми.

Інтерв’ю — вид опитування, що характеризується безпосереднім усним зверненням особи, яка опитує (інтерв’юера), до опитуваного (особи, що інтерв’юється).

Інтерв’ю план — перелік питань, які передбачається поставити тому, хто інтерв’юється.

Інтроверсія — див. Екстраверсія-інтроверсія.

Інтуїція — пізнавальне передчуття, пізнавальне осяяння, раптове бачення істини без розгорненої системи попередніх міркувань, результат високого узагальнення прийомів пізнавальної діяльності у певному напрямі.

Інфантилізм — збереження у дорослого індивіда особливостей дитячої поведінки, зменшена самокритичність, підвищена вимогливість до турботи про себе .з боку інших осіб, егоцентризм.

Інформація кримінологічна — відомості про злочинність (окремі її види), особу злочинця, чинники і наслідки злочинності, заходи боротьби з нею (див. Боротьба зі злочинністю; Спостереження).

Інформзлочинність — поняття, яке позначає істотне спотворення даних реальної злочинності засобами масової інформації. За обсягом і суспільною небезпекою І. може у багато разів перевершувати реальну злочинність або бути меншою за неї.

Історичний метод — сукупність способів, прийомів і процедур, які використовуються для ретроспективного вивчення як самої кримінології, так і обсягів досліджень кримінології злочинності, особи злочинців та ін.

Катарсис — емоційне потрясіння, пов’язане з дією на людину витворів мистецтва, співпереживання, внутрішнє очищення.

Керівник організованої злочинної групи — 1) учасник організованої злочинної групи, який володіє правом віддавати вказівки, обов’язкові для виконання іншими учасниками групи; встановлювати функції останніх усередині групи; визначати об’єкт (об’єкти) злочину (злочинів), час, метод і способи його (їх) здійснення; розподіляти доходи від злочинної діяльності; приймати в групу і виключати з неї інших учасників; вживати заходи із забезпечення безпеки групи від кримінального переслідування; 2) особа, яка фактично реалізовує перелічені ви- щеправа. Будь-які з двох (або більше) осіб, які володіють такими правами (фактично реалізують такі права) на умовах обов’язкової взаємної згоди (консенсусу) цих осіб.

Клімат соціально-психологічний — характер міжособистіс- них відносин на індивідуальному, груповому та іншому рівнях, що впливає на якість спільної діяльності та співіснування.

Клінічна кримінологія — напрям у кримінології, пов’язаний з дослідженням біологічних і психічних властивостей особи злочинців, з’ясуванням їх ролі в етіології злочинності та розробленням заходів медико-психологічної профілактики злочинності.

Коефіцієнт злочинності (К_з) — показник рівня злочинності, що характеризується кількістю вчинених за певний період на певній території злочинів з розрахунку на 100 тис. осіб, які до- сягли віку настання кримінальної відповідальності.

Іноді в навчальній та науковій літературі з кримінології нарівні з поняттям “К. з.” не зовсім правильно використовується поняття “індекс злочинності”. Більш коректно застосовувати поняття “індекс” для позначення співвідношення однойменних величин (наприклад, числа осіб і числа осіб, наділених певною ознакою).

Коефіцієнт злочинності неповнолітніх (К_т) — показник рівня злочинності неповнолітніх, що характеризується кількістю вчинених за певний період на певній території злочинів неповнолітніх з розрахунку на 100 тис. осіб у віці 14—18 років.

Коза ностра (від італ. cosa nostra — наша справа) — назва найбільших мафіозних організацій у СІЛА (близько 5,5 тис. постійних членів).

Комісія у справах неповнолітніх (функції) — 1) координація діяльності органів, установ (організацій), які здійснюють попередження бездоглядності та правопорушень неповнолітніх і стоять на захисті їх прав; 2) надання допомоги у відновленні та захисті прав і законних інтересів неповнолітніх у всіх сферах їх життєдіяльності; 3) здійснення контролю в межах наданих К. у с. н. повноважень: за умовами утримання, виховання, навчання і поводження з неповнолітніми, дотримання їх прав і законних інтересів в освітніх установах незалежно від організаційно-правових форм, включаючи спеціальні навчально-виховні установи, а також у спеціалізованих установах (службах) для неповнолітніх, підрозділах із попередження правопорушень неповнолітніх і центрах тимчасової ізоляції для неповнолітніх правопорушників, міліції суспільної безпеки, виховно-трудових колоніях: за дотриманням адміністрацією підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності режиму й умов роботи, встановлених для неповнолітніх, і створенням для них необхідних матеріально-побутових умов; порушення в судах справ, пов’язаних із захистом прав і інтересів неповнолітніх, що охороняються законом.

Комунікація — особливості структури ділових і міжособис- тісних зв’язків між людьми; обмін інформацією в міжособистісному спілкуванні. К. включає обмін уявленнями, ідеями, інтересами, настроями, відчуттями, установками тощо між людьми у процесі спільної діяльності.

Конкретна життєва ситуація — елемент механізму злочинної поведінки, який включає просторово-часові наочні й особові обставини конкретного злочину (див. Поведінка девіантна).

Контент-аналіз (контентний аналіз) — вид аналізу документів, що ґрунтується на кількісній оцінці змісту письмових і аудіовізуальних документів. Наприклад, К.-а. періодичного друку для оцінки професіоналізму у висвітленні проблеми боротьби з організованою злочинністю.

Контент-аналіз сітка — сукупність питань, що підлягають кількісному вивченню (вид вчиненого злочину, факт розкриття злочину, факт засудження винного до покарання у вигляді позбавлення волі, обсяг інформації про корупцію та ін.).

Контроль соціальний — система засобів впливу суспільства та соціальних груп на особу і малі групи з метою регуляції їх поведінки відповідно до соціальних норм (див. Група соціальна).

Конфлікт — зіткнення протилежно спрямованих інтересів, цілей, бажань і позицій взаємодіючих суб’єктів.

Конформність — піддатливість індивіда груповому тиску.

Концепція боротьби зі злочинністю — комплекс основних теоретичних положень, спрямованих на розкриття суті боротьби зі злочинністю в конкретних історичних умовах за допомогою науково обґрунтованого визначення її цілей, завдань, принципів, форм, структури й елементів, які її забезпечують.

Кореляція (від лат. correlatio — співвідношення) — вид залежності між випадковими величинами, що характеризують злочинність, особу злочинця, чинники злочинності та заходи боротьби з нею як масові явища, за якої зміна однієї з величин приводить з певним ступенем вірогідності до зміни іншої.

Корислива злочинність — сукупність учинених на певній території за певний період злочинів (осіб, які їх вчинили) з основною метою безвідплатного задоволення майнових потреб винних або інших осіб. Розрізняють ненасильницький і насильницький види К. з. До ненасильницької К. з. належать: крадіжка; пограбування без ознак насильства; шахрайство; привласнення чи розтрата; розкрадання предметів, що мають особливу цінність, без ознак насильства; здирництво без ознак насильства; неправомірне заволодіння автомобілем чи іншим транспортним засобом; спричинення майнового збитку шляхом обману або зловживання довірою без ознак розкрадання. До насильницької К. з. належать: пограбування, пов’язане з насильством; розбої; розкрадання предметів, що мають особливу цінність, вчинені шляхом насильницького грабежу чи розбою; здирництво, пов’язане з насильством або загрозою застосування насильства.

Корумпований чиновник — особа, яка постійно, тимчасово або за спеціальними повноваженнями здійснює функції представника влади або виконує організаційно-розпорядчі, адміністративно-господарські функції в державних органах, органах місцевого самоврядування, державних і муніципальних установах, а також у Збройних Силах, інших військах і військових формуваннях.

Корупційні правопорушення — правопорушення, що пов’язані з протиправним отриманням благ і переваг, — такі діяння осіб, уповноважених на виконання державних функцій чи прирівняних до них: 1) прийняття за свою діяльність будь-якої додаткової винагороди грошима, послугами і в інших формах від державних органів, організацій та підприємств, у яких вона не виконує відповідних функцій, а також від недержавних організацій, громадських об’єднань, фізичних осіб, якщо інше не передбачено чинним законодавством; 2) прийняття подарунків та інших послуг у зв’язку з виконанням державних або прирівняних до них функцій чи від осіб, які залежать по службі, крім символічних знаків уваги і сувенірів під час проведення протокольних та інших офіційних заходів. Загальна вартість одержаних протягом року таких подарунків не може перевищувати двох мінімальних розмірів оплати праці, встановлених законодавством; 3) прийняття запрошень у внутрішньодержавні та зарубіжні туристичні, лікувально-оздоровчі й інші поїздки за рахунок іноземних та вітчизняних фізичних і юридичних осіб. До К. п. не належать поїздки: на запрошення близьких родичів за їх рахунок; які здійснюються відповідно до міжнародних договорів України або на взаємній основі за домовленістю між державними органами України й іноземними державами за рахунок коштів відповідних державних органів, міжнародних організацій; з відома вищестоящих посадовців або колегіальних органів для участі у міжнародних і закордонних наукових, спортивних, творчих, професійних, гуманітарних заходах за рахунок коштів відповідних громадських організацій та фондів, а також поїздки, які здійснюються у межах статутної діяльності громадських об’єднань із запрошення їх зарубіжних партнерів; 4) використання в особистих, групових та інших неслужбових цілях приміщень, які надаються їм для здійснення державних функцій, засобів транспорту і зв’язку, електронно-обчислювальної техніки, грошових коштів й іншого державного майна, якщо це не передбачено законами і заподіює збиток державним, муніципальним інтересам; 5) використання не передбачених законами переваг в отриманні кредитів, позик, придбанні цінних паперів, нерухомості й іншого майна.

Корупція — 1) використання уповноваженими на виконання державних функцій (або прирівняних до них) особами свого статусу і пов’язаних з ним можливостей для непередбаченого законом отримання матеріальних та інших благ і переваг, а також протиправне надання ним цих благ і переваг фізичним та юридичним особам; 2) К. кримінальна — сукупність злочинів, учинених державними службовцями, посадовими і непосадо- вими особами з метою отримання будь-яких переваг, а також надання ним таких переваг з використанням ними свого службового становища.

Кримінальна статистика (від лат. status — стан) — 1) галузь кримінології, що вивчає злочинність і результати боротьби з нею як масових соціальних явищ; 2) галузь статистики, що має той самий предмет (див. Боротьба зі злочинністю). Підга- лузі К. с.: 1) статистика попереднього розслідування (облік злочинів, облік осіб, виявлених під час розслідування злочинів, облік заходів щодо розслідування злочинів, зокрема строків розслідування, розкриття злочинів); 2) статистика кримінального судочинства (облік злочинів, які надійшли до судів, і розглянутих ними справ, структура призначених покарань та ін.); 3) статистика виконання вироків (облік засуджених, діяльність виправних установ, діяльність судів щодо умовно- дострокового звільнення тощо).

Криміногез — процес формування індивідуальної злочинної поведінки конкретної особи в конкретних умовах життєдіяльності (див. Поведінка девіантна).

Криміногенна обстановка — сукупність чинників, які зумовлюють збереження або зростання злочинності (окремих її родів або видів) на певній території.

Криміногенний чинник — явище, що зумовлює збереження чи зростання злочинності (окремого її роду або виду).

Кримінологічна прогностика — галузь кримінології, яка вивчає закономірності складання прогнозу стану та динаміки злочинності, окремих її властивостей, чинників, заходів боротьби і наслідків злочинності, а також заходів боротьби зі злочинністю (див. Прогноз кримінологічний).

Кримінологічна характеристика — опис властивостей, закономірностей, чинників і наслідків злочинності (окремого її роду чи виду), а також властивостей особи злочинця (окремого її типу).

Кримінологічне програмування — галузь кримінології, яка вивчає закономірності розробки програм (планів) боротьби зі злочинністю, її окремими родами і видами.

Кримінологія (від лат. crimen — злочин і грец. logos — навчання) — наука про злочин (у буквальному розумінні). Уперше термін “кримінологія” використали італійські вчені Топі- нард і Гарофало, які у 1885 р. опублікували монографію під такою назвою. К. — це: 1) наука про злочинність, її причини й умови (чинники), особу злочинця, систему заходів боротьби зі злочинністю і наслідки злочинності, що вивчаються за допомогою специфічного поєднання філософського, загального і приватного наукових методів; 2) навчальна дисципліна в середніх спеціальних і вищих навчальних закладах, предмет якої в основі тотожний предмету відповідної науки.

Кримінопенологія — галузь кримінології, яка вивчає злочинність, її причини й умови, особу злочинця, специфічну систему заходів боротьби зі злочинністю і наслідки злочинності у місцях позбавлення волі.

Кримінофамілістика — галузь кримінології, яка вивчає сімейно-побутові вияви злочинності, її причини й умови, особу злочинця, наслідки і специфічну систему заходів боротьби зі злочинністю.

Ксенофобія — патологічний страх перед усім незнайомим.

Ланцюговий метод — прийом аналізу статистичних показників, узятих за певні роки або інші відрізки часу, за якого підставою порівняння кожного подальшого періоду є показники попереднього періоду, що беруться за одиницю або за 100 %.

Латентна злочинність (від лат. latens — прихований, невидимий) — злочинність, із тих або інших причин не відображена в офіційній кримінальній статистиці. Л. з. може розглядатися як частина злочинності лише в широкому (соціально-пра- вовому) її значенні (див. Види латентної злочинності).

Легалізація злочинних доходів — приховування незаконно одержаних доходів, спотворення природи їх походження, місцезнаходження, розміщення, руху або дійсної належності матеріальних цінностей чи прав, що співвідносяться з ними, також надання їм у будь-яких формах правомірного вигляду, причому порушнику відомо, що ці матеріальні цінності є доходами, отриманими злочинним шляхом.

Лібідо — у психоаналізі поняття, що охоплює сукупність виявів сексуальної енергії.

Лінійний коефіцієнт структурного зрушення злочинності — відносний показник злочинності, що використовується для виявлення відмінностей її структури у часі (динаміка) і просторі (територіальному поширенні), визначається як різниця часток окремих елементів порівнюваних структур.

Лонгітюдні кримінологічні дослідження — дослідження, які полягають у програмованому вивченні особи злочинця, потерпілого й інших осіб упродовж тривалого часу.

Майнова некорислива злочинність — сукупність учинених на певній території за певний період злочинів (осіб, які їх вчинили), що безпосередньо заподіюють збиток майну володільця або іншого власника без мети безвідплатного протизаконного збагачення (див. Види майнової некорисливої злочинності).

Маргінальні явища — супутні негативні соціальні явища, що є фоном для злочинів і правопорушень, наприклад, пияцтво, алкоголізм, наркоманія, токсикоманія, проституція.

Масове статистичне спостереження — статистичне спостереження злочинності й інших кримінологічно значущих явищ і процесів, що ґрунтується на законі великих чисел.

Мафія (від італ. maf(f)ia) — таємна злочинна організація в Італії, що виникла на о. Сицилія. М. використовує методи шантажу, насильства та вбивств для усунення конкурентів у злочинному світі. У 20-ті роки XX ст. М. поширилася у великих містах Італії: мафіозні організації займалися контрабандою наркотиків, утримували гральні будинки і т. ін. Сьогодні термін “М.” вживається як синонім організованої злочинності.

Меланхолія — психоз, що характеризується хворобливо пригніченим станом і супроводжується втратою інтересу до зовнішнього світу.

Метод групування — один з основоположних принципів статистичного аналізу злочинності та інших об’єктів кримінологічного дослідження, що полягає в науково обґрунтованому розчленуванні явищ, які вивчаються, і показників на якісно однорідні види (групи).

Метод контрастних груп — порівняльне дослідження пар однояйцевих і різнояйцевих близнят, яке проводиться під час використання близнюкового методу.

Метод кримінології — специфічне поєднання філософського, загального і приватного наукових методів, що забезпечують найефективніше вивчення предмета кримінології.

Метод кримінологічного прогнозування — спосіб вивчення об’єкта прогнозування, що спрямований на складання відповідного прогнозу. Виокремлюють фактографічні й експертні М. к. п. (див. Фактографічні методи кримінологічного прогнозування; Експертні методи кримінологічного прогнозування).

Метод моделювання — метод кримінологічного прогнозування, в основі якого лежить побудова статистичних і динамічних моделей, тобто опис стану і розвитку вірогідності злочинності та її детермінант, окремих видів (груп), особи злочинців, а також можливої злочинної поведінки.

Метод незавершених пропозицій — спосіб виявлення і програмного вимірювання індивідуально-психологічних особливостей особи злочинця за допомогою набору незавершених пропозицій, що послідовно пред’являються і які обстежуваний повинен максимально швидко закінчити.

Метод незалежних характеристик — спосіб вивчення особи злочинця шляхом порівняльного аналізу самооцінок обстежуваних і їх оцінки іншими людьми.

Метод постійної бази — прийом аналізу досліджуваних статистичних показників, узятих за певний період, що полягає у порівнянні кожного показника з першим, який береться за незмінну величину або 100 %.

Методика прогнозування кримінології — сукупність прийомів і правил використання одного або кількох експертних методів кримінологічного прогнозування.

Методи статистичні — сукупність прийомів і способів кількісного вивчення об’єктів кримінологічних досліджень, які ґрунтуються на застосуванні закону великих чисел і орієнтуються на виявлення закономірностей вірогідності злочинності та пов’язаних з нею явищ.

Механізм злочинної поведінки — спосіб взаємодії особи і середовища, результатом якого є злочин. М. з. п. включає властивості і мотивацію поведінки особи, яка вчиняє злочини, ма- кро- і мікросоціальні умови здійснення злочину (як криміногенні, так і антикриміногенні), властивості особи і характер поведінки жертви злочину, конкретну життєву ситуацію, а також характер та інтенсивність взаємозв’язку цих елементів.

Механізм формування особи злочинця — спосіб взаємодії властивостей особи та елементів середовища, в результаті якого відбуваються негативні зміни особи, що мають кримінально-правове значення (див. Особа злочинця).

Модель інформаційна — організована за певним принципом сукупність інформації про об’єкт, наочне спрощення досліджуваного явища.

Мотив злочину — спонукання (стан) індивіда, які викликають його активність, спрямовують і стимулюють протиправну дію (бездіяльність). М. з. бувають потреби та інтереси, потяги й емоції, установки та ідеали.

Мотивування — раціональне пояснення суб’єктом причин своєї поведінки, обставин, що спонукали його до вибору такої дії. В більшості випадків М. поведінки має виправдальний характер (див. Сугестивні мотиви злочинної поведінки).

Мультипліканд — конкретний об’єкт (слово, словосполучення, тема та ін.), що підлягає кількісній оцінці під час контент-аналізу (наприклад, слово “мафія” або тема “реформування кримінального законодавства”).

Мультиплікатор — вибірка групи документів, що підлягають контент-аналізу.

Надсвідоме — вищий рівень психічної активності людини, що не піддається свідомому контролю (натхнення, інтуїтивне розв’язання складного завдання, високоморальний порив).

Наркобізнес — сукупність заборонених нормами національного і міжнародного права діянь: виробництво, зберігання, транспортування або збут наркотичних засобів.

Наркоманія — патологічне (хворобливе) ваблення до вживання наркотичних засобів.

Наркотизм — 1) негативне соціальне явище, тобто сукупність антигромадських діянь (осіб, які їх вчинили), зумовлених хворобливою залежністю людського організму від постійного вживання наркотичних засобів (наркоманією); 2) те саме, що й обіг наркотичних засобів (наркотизм у широкому значенні).

Наркотик — рослина (частина рослини), лікарський препарат або речовина, визнані наркотиками уповноваженим органом держави і включені в офіційний список наркотичних засобів (див. Злочинний обіг наркотиків).

Наркотичні засоби — рослини і речовини, класифіковані як такі в міжнародних конвенціях, а також інші рослини і речовини, небезпечні для здоров’я населення у зв’язку з їх дією або зловживанням ними.

Нарцисизм — вияв психосексуальної енергії, спрямованої на себе (від імені грецького юнака Нарциса, який закохався у власне віддзеркалення).

Невмотивовані злочини — умовний термін, що позначає злочини, істинні мотиви яких незрозумілі самим злочинцям або які вони приховують від оточення.

Негативізм — невмотивована протидія вимогам і очікуванням інших людей, прийом псевдосамоствердження, що найчастіше виникає в період вікових криз.

Некрофілія — любов до мертвого. Зазвичай сексуальне збочення, що виявляється у статевому потязі до трупів. Деякі трактують розширено як прагнення до руйнування життя (Е. Фромм).

Нірвана — у буддизмі стан вищого блаженства людини, за якого він повністю відчужений від зовнішнього світу.

Нормотипи — гіпотетичні нормативні моделі як природно задані вияви властивостей та відносин природних і соціальних об’єктів, які (моделі) мають розроблятися кримінологією спільно з іншими науками у пізнавальних і практичних цілях.

Об’єкт кримінологічного прогнозування — злочинність, особа злочинця, чинники і наслідки злочинності, заходи боротьби зі злочинністю, окремий їх вид (тип, рід) або властивість.

Обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів — культивування рослин, що входять у список наркотичних засобів; переробка, виготовлення, зберігання, перевезення, експорт, імпорт, продаж, розподіл, придбання та інші форми використання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Обсяг злочинності — абсолютна кількість злочинів, зареєстрованих на певній території за певний період часу.

Опитувальники особистісні — методичні засоби (стандартизовані анкети) вивчення та оцінки окремих властивостей і проявів особи. О. о. включають набір пропозицій, з якими випробовуваний може погодитись або не погодитись. Питання формулюються і групуються так, щоб за відповідями виявити й оцінити будь-яку властивість або стан особи. Найбільшого поширення набули Міннесотський багатопрофільний опитуваль- ник, методики Айзенка, Тейлора, Гілфорда, Кеттела та ін.

Опитування — один із найпоширеніших методів збирання кримінологічних даних, що ґрунтується на зверненні особи, яка опитує, до опитуваного (респондента) з питаннями. Види О.: 1) інтерв’ю; 2) анкетування.

Органи опіки й опікування (функції) — 1) виявлення дітей- сиріт і дітей, що залишилися без піклування батьків, і неповнолітніх, які не мають нормальних умов для виховання в сім’ї;

2) влаштування дітей-сиріт, дітей, що залишилися без піклування батьків, і неповнолітніх, які не мають нормальних умов для виховання в сім’ї, до дитячих інтернатів і в сім’ї під опіку, для піклування, на усиновлення; 3) державний контроль за змістом і вихованням цієї категорії неповнолітніх; 4) захист особистих і майнових прав неповнолітніх, які потребують допомоги держави: 5) клопотання про порушення в судах справ, пов’язаних із захистом прав і інтересів неповнолітніх, які охороняються законом.

Організована злочинна група — стійка група осіб, що наперед об’єдналися для вчинення одного чи кількох злочинів, яка має у своєму складі організатора або керівника (див. Керівник організованої злочинної групи; Сфера впливу; Фасилітація соціальна).

Організована злочинність — 1) сукупність зареєстрованих протягом певного періоду на певній території злочинів, учинених організованими групами, а також злочинними співтовариствами (злочинними організаціями); 2) сукупність організованих злочинних груп, злочинних співтовариств (організацій) та їх учасників, виявлених протягом певного періоду на певній території; 3) створення організованих груп, злочинних угруповань (злочинних організацій) та їх злочинна діяльність.

Особа злочинця — сукупність негативних особистісно- структурних психічних якостей, характерних для злочинців певної кримінальної спрямованості (див. Особа; Проективні (психологічні) методики вивчення особи злочинця; Структура особи злочинця; Ядро особи злочинця).

Особа криміногенна — особа, яка має цілісний комплекс набутих, відносно стійких негативних властивостей особи, що зумовлює з високим ступенем вірогідності кримінальну поведінку.

Особистість — індивід як суб’єкт соціальних відносин, система соціально значущих якостей людини, продукт соціалізації. О. характеризується активністю, стійкою системою пове- дінкових мотивів, особистісних значень, ступенем усвідомле- ності свого ставлення до різних явищ дійсності, самосвідомістю (Я-конценцією, певним рівнем домагань, прагненням до самореалізації та персоналізації). Індивід стає О. у процесі освоєння соціальних функцій, оволодіння базовими соціальними цінностями.

Офіційне застереження про неприпустимість протиправної поведінки — застереження, яке оголошується відповідними правоохоронними і контролюючими органами особі, що, незважаючи на заходи профілактичної дії, які вживаються, вчиняє правопорушення.

Оцінки експертні (від лат. expertus — досвідчений) — оцінки процесів і явищ, що ґрунтуються на думках фахівців (див. Експерт).

Очікування соціальні — очікування виконання особою соціально-рольових вимог (ролей батьків, учителя, адміністратора, політичного лідера, депутата парламенту і т. ін.).

Паніка масова — несвідомий жах, який охоплює людей в екстремальних ситуаціях, масовий страх перед реальною або уявною небезпекою, що наростає внаслідок механізму циклічності психічного зараження, блокує здатність до раціональної оцінки ситуації; здійснення необхідних вольових дій. П. м. виникає у загрозливій та малоінформативній ситуації.

Педагогіка кримінологічна — теорія, що покликана розробляти теоретичні і прикладні проблеми використання досягнень педагогіки у попередженні злочинів (див. Попередження злочинності).

Пенітенціарний (від лат. penitentiaries — покаяння, розкаяння, виправлення) — той, що стосується виконання покарання і виправно-виховного впливу на особу, яка вчинила кримінальне правопорушення. Термін “П.” набув поширення в кінці

XVIII ст., коли релігійна секта американських квакерів утворила у штаті Пенсільванія на засоби прихожан в’язницю- пенітенціарій, де на їх переконання злочинці в умовах ізоляції від зовнішнього світу, залишаючись наодинці зі своєю совістю і релігією, могли виправитися і повернутися в лоно Боже.

Перверсії — статеві збочення (протиприродні форми статевого ваблення): 1) садизм — статеве задоволення зі спричиненням болю об’єктові ваблення; 2) мазохізм — прагнення відчувати біль, заподіюваний сексуальним партнером; 3) гомосексуалізм — статевий потяг до осіб своєї статі; 4) педофілія — статевий потяг до дітей: 5) фетишизм — форма статевого потягу, спрямованого на певну частину тіла або предмет туалету сексуального партнера та ін.

Періоди критичні вікові — парапубертатний (2—3,5 років), пубертатний (12—15 років) і клімактеричний. Критичні періоди перебудови організму особливо небезпечні у психологічному плані, оскільки відображаються як позитивні, так і негативні дії.

Поведінка девіантна (з відхиленням) — поведінка, що суперечить прийнятим у суспільстві правовим або етичним нормам, злочинна або аморальна поведінка; результат асоціального розвитку особи, дії на неї несприятливих соціальних ситуацій, збігу, накладення негативних соціальних чинників на “слабкі місця особи” (див. Сугестивні мотиви злочинної поведінки).

Поведінка делінквентна (від лат. delict — провина) — поведінка, яка соціально відхиляється (див. Сугестивні мотиви злочинної поведінки).

Показник структури злочинності — частка обсягу окремого типу, роду або виду злочинності у загальному обсязі злочинності, яка зазвичай вимірюється у відсотках. Наприклад, злочинність у сфері економіки в європейських країнах традиційно становить 60—80 % обсягу всієї злочинності (див. Структура злочинності).

Показники динаміки злочинності — абсолютне зростання (зниження), темп зростання, темп приросту (зниження) обсягу чи рівня злочинності (окремого її типу, роду або виду) (див. Динаміка злочинності).

Показники рівня (інтенсивності) злочинності — коефіцієнт злочинності, індекс злочинної активності.

Показники суспільної небезпеки злочинності — тяжкість середньостатистичного злочину, частка тяжкої злочинності (непрямий показник); індекс судимості (покарання у вигляді позбавлення волі; непрямий показник) (див. Суспільна небезпека злочинності).

Попередження злочинності — комплекс взаємопов’язаних заходів, що застосовуються державними органами і громадськістю з метою попередження й усунення причин, що породжують злочинність (див. Профілактична бесіда).

Попередження індивідуальне — дія на криміногенні чинники й умови, які сприяють вчиненню злочинів певною особою.

Правовий нігілізм — соціально-психологічне явище, що виражається у повному або частковому запереченні корисності та необхідності дотримання правових норм окремими членами суспільства.

Правоохоронні органи — державні органи, основною функцією яких є охорона законності та правопорядку, боротьба зі злочинністю: суд, прокуратура, органи внутрішніх справ, служби безпеки, митного контролю, податкової міліції, юстиції. У широкому значенні це поняття включає також державно-суспільні (субсидійовані державою) органи самодіяльності населення.

Правосвідомість — сфера суспільної, групової або індивідуальної свідомості, яка відображає правозначущі явища й обумовлена правозначущими цінностями, праворозумінням, забезпеченням належного правопорядку. П. визначається соці- ально-економічними умовами життя суспільства, його культурно-правовими, демократичними або авторитарно-патерна- лістськими традиціями.

Предмет кримінології — сукупність явищ, процесів і закономірностей, що вивчає кримінологія як наука, яка включає: 1) злочинність; 2) особу злочинця; 3) причини й умови; 4) систему заходів боротьби, зокрема попередження злочинності;

5) наслідки злочинності.

Предмет кримінологічного прогнозування — стан, тенденції, період розвитку конкретного об’єкта кримінологічного прогнозування.

Предцеліктність — найменування суспільно небезпечних діянь осіб, що не досягли віку кримінальної та іншої правової відповідальності.

Прийняття рішень групове — здійснюваний групою вибір одного з можливих видів альтернативної поведінки. Групові рішення не зводяться до суми індивідуальних рішень, а мають специфічні особливості, зокрема може відбутися “зрушення до ризику” — ризикованість групових рішень буває вищою за ри- зикованність рішення кожного члена групи окремо.

Принципи профілактики правопорушень — законність, гуманність, повага прав і свобод особи, економічна і соціальна доцільність, індивідуалізація і диференціація заходів профілактичної дії (див. Профілактика злочинності; Суб’єкти профілактики (попередження) правопорушень).

Приріст злочинності — абсолютне або відносне з розрахунку на певну чисельність населення збільшення кількості злочинів або осіб, які їх вчинили, на певній території за певний проміжок часу.

Причина (причини) злочинності — явище (сукупність явищ), що породжує злочинність як наслідок. Наявність загальної П. з. не має чітких емпіричних підтверджень, опис її суперечливий, гіпотетичний. П. з. слід відрізняти від причин зростання злочинності.

Причини злочинності об’єктивні — конкретні суперечності у суспільному бутті, в економічних і соціальних відносинах людей, труднощі і вади, що породжують антигромадську мотивацію і злочинну поведінку (див. Теорія соціальної дезорганізації; Чинник злочинності).

Причини злочинності суб’єктивні — певні елементи соціальної психології, які виявляються у спотворених потребах, інтересах, цілях, мотивах, етичних цінностях і правосвідомості осіб, що вчиняють правопорушення (див. Теорія соціальної дезорганізації; Чинник злочинності).

Прогноз (від грец. prognosis — передбачення) — науково обґрунтована думка вірогідності майбутнього стану, тенденцій та періодів розвитку явищ, процесів або подій (див. Прогноз кримінологічний).

Прогноз кримінологічний — науково обґрунтована думка вірогідності майбутнього стану, тенденцій, періодів розвитку злочинності, особи злочинця, чинників, наслідків і заходів боротьби зі злочинністю (див. Види кримінологічного прогнозування; Метод кримінологічного прогнозування; Методика кримінологічного прогнозування; Об’єкт кримінологічного прогнозування; Предмет кримінологічного прогнозування).

Програма боротьби зі злочинністю — документ, який визначає систему заходів боротьби зі злочинністю за допомогою встановлення завдань, засобів, способів, етапів, механізму реалізації відповідних заходів, а також показники очікуваних результатів.

Програма вивчення кримінальної справи — перелік питань, що підлягають вивченню в процесі аналізу кримінальної справи.

Проективні (психологічні) методики вивчення особи злочинця — сукупність психологічних методик вивчення особи, що ґрунтується на експериментальному виявленні процесів осягнення і породження суб’єктивних значень як результату свідомого або неусвідомленого перенесення особою, яка вчинила злочин, власних властивостей і станів на зовнішні об’єкти під впливом її основних потреб і цінностей (див. Особа злочинця).

Професійна злочинність — 1) сукупність злочинів, учинених на певній території за певний період особами, які характеризуються ознаками злочинного професіоналізму (див. Професіоналізм злочинний); 2) сукупність професійних злочинців. Ознаки П. з.: 1) стійкий вид злочинного заняття (“спеціалізація”); 2) певні знання і навички (“кваліфікація”); 3) злочини як джерело засобів існування; 4) зв’язок з асоціальним середовищем.

Професіоналізм злочинний — властивість особи злочинця, яка характеризується ознаками стабільності результатів, “спеціалізації”, постійності, промислу, звичності, особливої мови і традицій у злочинній діяльності.

Профілактика злочинності (від грец. prophylakticos — запобіжний) — попередження злочинності, сукупність заходів, спрямованих на виявлення, обмеження або нейтралізацію чинників злочинності, суспільної небезпеки особи злочинця, а також на усунення чинників виникнення і поширення окремих видів і форм злочинів (див. Принципи профілактики правопорушень; Суб’єкти профілактики (попередження) правопорушень).

Профілактична бесіда — один із засобів попередження злочинів. Часто це співбесіда співробітника правоохоронного і контролюючого органу з особою, яка вчинила правопорушення або від якої можна чекати вчинення злочину (див. Попередження злочинності).

Профілактичний облік — облік, що здійснюється відносно таких категорій осіб: а) звільнених із місць позбавлення волі, де вони відбували покарання за тяжкі злочини, або які мають дві та більше судимостей за вчинення умисних злочинів; б) стосовно яких виконання вироку до позбавлення волі за вчинення умисного злочину відстрочене, а також осуджених за такий злочин умовно або до міри покарання, не пов’язаної з позбавленням волі; в) які вчинили умисний злочин, але звільнені від кримінальної відповідальності із застосуванням заходів суспільної дії або внаслідок акта амністії; г) що скоїли протягом року два або більше правопорушень, за які були притягнуті до заходів адміністративного стягнення або суспільної дії; д) які надають приміщення для розпивання спиртних напоїв і вживання наркотиків, е) які вживають наркотичні засоби без призначення лікаря, а також лікарські чи інші засоби, які спричинюють одурманення, якщо це підтверджено висновком органу охорони здоров’я; є) які злісно не виконують обов’язку батька або особи, яка його замінює, з виховання дітей та своєю антигромадською поведінкою сприяють вчиненню ними правопорушень (див. Профілактичний облік неповнолітніх).

Профілактичний облік неповнолітніх — облік, що здійснюється щодо осіб: а) засуджених до позбавлення волі умовно або з відстроченням виконання вироку, а також до заходів покарання, не пов’язаних із позбавленням волі; б) що вчинили суспільно небезпечні діяння до досягнення віку, з якого настає кримінальна відповідальність; в) звільнених із місць позбавлення волі; г) що повернулися із закритих спеціальних навчально-виховних установ; д) що вчинили правопорушення, за які застосовують заходи адміністративного впливу; е) що вживають наркотичні або інші одурманюючі засоби (див. Наркотичні засоби; Профілактичний облік).

Профілактичний припис — припис, що направляється посадовцям підприємств за наслідками профілактичної перевірки, розгляду матеріалів конкретної справи про злочин (правопорушення) відповідними правоохоронними і контролюючими органами з вказівкою конкретних заходів для усунення (нейтралізації) причин і умов правопорушень, строку їх виконання і відповідальності за невиконання.

Профілактичні заходи відносно особи, поставленої на профілактичний облік, — спостереження за її поведінкою; виховний вплив на неї; припинення фактів її антигромадської поведінки; усунення умов, які можуть сприяти вчиненню ним правопорушень (див. Профілактичний облік; Профілактичний облік неповнолітніх).

Психологічна теорія злочинності — концепція причин злочинності, що ґрунтується на гіпотезі про обов’язковий психопатичний або олігофренний характер особи злочинця. Одним із засновників П. т. з. вважається американський вчений X. Годдард.

Психологія виправна — галузь юридичної психології, яка вивчає процеси ресоціалізації правопорушників, їх соціально- ціннісної переорієнтації та формування соціально-адаптова- них поведінкових установок (див. Психологія юридична).

Психологія кримінальна — галузь юридичної психології, яка вивчає психологію правопорушників і механізми вчинення злочинів (див. Психологія юридична).

Психологія судова — галузь юридичної психології, яка вивчає психологічні аспекти цивільного і кримінального судочинства і психологічні особливості осіб, які мають різний юридичний статус (див. Психологія юридична).

Психологія юридична — галузь прикладної психології, яка вивчає вияви і використання психічних закономірностей у сфері правового регулювання; включає кілька розділів: правова психологія, психологія цивільно-правового регулювання, кримінальна психологія, психологія кримінально-правового регулювання і судового слідства, виправна (пенітенціарна) психологія (див. Психологія виправна; Психологія кримінальна; Психологія судова).

Редукціонізм — зведення явищ вищого порядку до простіших без урахування якісної специфіки явищ вищого рівня.

Реєстрація кримінальна — спеціально розроблена система обліку злочинців, а також осіб, які зникли безвісти, деяких об’єктів, що мають значення під час розслідування кримінальних справ, з метою їх розшуку, ідентифікації, статистики й отримання про них довідкових відомостей.

Рейтинг — суб’єктивна оцінка явища відповідно до заданої шкали.

Рекет — здирництво державного, суспільного або особистого майна під загрозою або за допомогою фізичної розправи.

Ретритизм — тип соціальної адаптації та спосіб життєдіяльності окремих груп людей (знедолених, бродяг, алкоголіків, наркоманів), які відкидають соціально схвалювані цілі і правомірні засоби їх досягнення.

Рецидив кримінально-правовий — явище повторного вчинення злочинів особами, що мають судимість.

Рецидив кримінологічний (від лат. recidivus — той, що повертається) — повторне вчинення злочину незалежно від того, чи була особа засуджена за перший злочин і чи взагалі притягувалася до відповідальності.

Рецидивна злочинність — 1) сукупність злочинів, учинених особами, які раніше вже вчиняли злочини; 2) сукупність осіб, що раніше вчинили злочини.

Рецидив пенітенціарний — 1) у вузькому значенні — явище повторного вчинення злочинів, які караються позбавленням волі, особами, що відбувають або відбули покарання у вигляді позбавлення волі; 2) у широкому значенні — явище повторного вчинення будь-якого злочину особами, що відбувають або відбули покарання у вигляді позбавлення волі.

Рецидив спеціальний — рецидив злочинів, однорідних за об’єктом, засобом і способом злочинного посягання.

Ризик гедоністичний — відчуття людиною задоволення ВІД ризику, відчуття небезпеки, в які він потрапляє з власної волі, ніби граючись.

Рівень злочинності — число вчинених протягом певного періоду на певній території злочинів (осіб, які їх вчинили) із розрахунку на 100 тис. (іноді на 10 тис.) осіб, що досягли віку настання кримінальної відповідальності. Вік настання кримінальної відповідальності, який використовується для оцінки рівня зареєстрованої злочинності, дорівнює 14 рокам (див. Коефіцієнт злочинності; Показники рівня (інтенсивності) злочинності).

Роль соціальна — соціальна функція особи, її відповідність певним інституціоналізованим вимогам, соціальним очікуванням, модель поведінки, об’єктивно задана становищем особи у суспільстві.

Садизм — задоволення статевого потягу від спричинення моральних або фізичних страждань іншій людині. Назва походить від прізвища французького письменника маркіза де Сада (XVIII ст.). У психології деякі автори розуміють як патологічне прагнення до необмеженої влади над іншими людьми.

Самодетермінація злочинності — зумовленість злочинності внутрішньовластивими їй як системно-структурному утворенню зв’язками і залежностями, які підтримують або підсилюють її відтворення у конкретних умовах місця і часу.

Саморегуляція — доцільна самоорганізація поведінки: формування значущих цілей, облік умов діяльності, реалізація послідовної програми дій, орієнтація на об’єктивні критерії успішної діяльності, об’єктивна оцінка досягнутих результатів.

Самосвідомість — уявлення індивіда про свої взаємозв’язки із середовищем, концептуальне відображення свого Я, установки стосовно самого себе, усвідомлення своєї соціальної значущості та соціальної відповідальності, особистий рівень домагань, оцінка власних можливостей, моделювання свого ідеального Я, прагнення до ідеального уявлення себе у свідомості інших людей.

Свідомість буденна — сукупність емпіричних значень і уявлень, які домінують у певній соціальній спільноті.

Свобода волі злочинця — наявність об’єктивних можливостей вибору особою варіантів правомірної або протиправної поведінки, а також її етично-психологічна самостійність як здатність виявляти свою волю, керувати власними вчинками і діяти відповідно до своїх поглядів, принципів і переконань.

Система заходів попередження злочинності — сукупність взаємопов’язаних різноманітних заходів, об’єднаних метою усунення причин злочинності й умов, які сприяють їх учиненню.

Система кримінології — 1) взаємопов’язана впорядкована сукупність загальних і приватних, теоретичних і прикладних, феноменологічних, методологічних і методичних проблем, які утворюють предмет кримінології; 2) структура і порядок розташування тем навчального курсу кримінології.

Система суб’єктів попередження злочинності — сукупність об’єднаних єдиною метою державних органів, громадських організацій, посадових осіб і громадян, що реалізують свої права та обов’язки у взаємозв’язку і за погодженням у часі та просторі.

Ситуації суміжні — особистісно значущі ситуації, які викликають загострення самосвідомості, особистісного самоаналізу перед можливістю великих випробувань.

Сімейно-побутова злочинність — 1) сукупність злочинів, вчинених особами, пов’язаними з потерпілим сімейними, спорідненими або сусідськими відносинами; 2) сукупність осіб, які вчинили сімейно-побутові злочини протягом певного періоду на певній території.

Соціалізація — процес становлення соціальних якостей особи; інтерналізація (привласнення) нею соціальних цінностей (значень), норм і зразків поведінки, властивих певному суспільству. С. здійснюється у процесі цілеспрямованої (навчання і виховання) і стихійної дій.

Соціогенна модель злочинності — класифікаційна група теорій кримінології, які розглядають злочинність як продукт соціального середовища і виокремлюють як причини й умови злочинності соціальну дезорганізацію, конфлікт норм, відчуження особи, відсутність роботи, обмеження доступу до освіти, професійного зростання та інші соціальні чинники (див. Теорія соціальної дезорганізації).

Соціограма — графічне зображення математично оброблених результатів, одержаних за допомогою соціометричного тесту під час дослідження міжособистісних відносин у малій групі (відображення взаємних симпатій та антипатій між різними членами групи).

Соціометрія — галузь соціальної психології, що вивчає між- особистісні відносини і переважно їх кількісні характеристики. Термін “С.” з’явився у XIX ст. у зв’язку зі спробами застосувати математичні методи до вивчення соціальних явищ. У XX ст. виникає мікросоціологія, пов’язана з іменами Г. Гуревича (Франція) і Я. Морено (СІЛА). Сучасна С. позначає певний набір методів дослідження міжособистісних відносин, які використовують під час вивчення малих груп з метою поліпшення керівництва, а також з лікувальною метою.

Спеціалізовані навчально-виховні установи (служби) для неповнолітніх, які потребують соціальної реабілітації органів соціального захисту населення, — 1) тимчасове утримання неповнолітніх (включаючи проведення соціальної, реабілітаційної, медико-психологічної, психолого-педагогічної роботи), які опинилися у складній життєвій ситуації (коли є загроза здоров’ю або життю неповнолітнього), відмовилися жити в сім’ї або установах для дітей-сиріт, дітей, які залишилися без піклування батьків (осіб, які їх замінюють), підкинутих і за- блукалих, які не мають постійного місця проживання і коштів для існування; затриманих за бродяжництво; осіб, які були піддані будь-яким формам фізичного або психічного насильства, а також неповнолітніх, які потребують допомоги з боку держави і суспільства; 2) проведення роботи з батьками, що злісно не виконують обов’язку виховання дітей або негативно впливають на їх поведінку крім батьків, із дітьми яких профілактична робота проводиться підрозділами з попередження правопорушень неповнолітніх.

Спеціальний індекс судимості (1р) — індекс судимості стосовно покарання у вигляді позбавлення волі.

Спеціальні навчально-виховні установи органів освіти (закритого і відкритого типів, зокрема корегувальні) — заклади, які здійснюють забезпечення медико-психолого-соціальної реабілітації, виховання, освіти і професійної підготовки, соціальної адаптації та підтримки, спрямованої на оздоровлення, корекцію і розвиток особи неповнолітніх із суспільно небезпечною поведінкою.

Спостереження — найпоширеніший метод збирання кримінологічної інформації шляхом безпосереднього сприйняття і реєстрації значущих явищ, процесів і подій (див. Інформація кримінологічна).

Сприйняття (міжособистісне) — розуміння, інтерпретація й оцінка людини, перше враження про людину. С. людини людиною супроводжується комплексом емоційно-когнітивних процесів (розуміння іншого шляхом роздуму про нього і відчуття його), стереотипізацією (поширення на нього загальноприйнятих штампів), каузальною атрибуцією (тлумачення причин його поведінки).

Спрямованість особи (антигромадська) — домінування у структурі мотиваційної сфери особи інтересів, мотивів і цілей, що суперечать загальноприйнятим соціальним цінностям, нормам і правилам поведінки.

Стан злочинності — 1) справжня (поточна) ситуація зі злочинністю, яка характеризується комплексом її властивостей: обсягом, рівнем, структурою, динамікою, територіальним поділом, латентністю, суспільною небезпекою; 2) кількісно- якісна характеристика злочинності у конкретно взятій державі або регіоні за конкретний період, що визначається такими чинниками: а) кількістю вчинених злочинів і засуджених злочинців; б) кількістю зареєстрованих злочинів; в) характером структури злочинності; г) інтенсивністю злочинності; ґ) рівнем або коефіцієнтом злочинності; д) наявністю латентної злочинності; е) збитком, заподіяним злочинами.

Стереотип соціальний — стійкий, спрощений образ соціального об’єкта, який виникає за умов інформаційного дефіциту; наділення схожими характеристиками всіх членів однієї соціальної групи, негативні установки стосовно інших груп (див. Група соціальна).

Стигматизація (від грец. stigma — знак) — процес (або результат) нав’язування (таврування) державою особі, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, статусу злочинця. На думку автора терміна Ф. Танненбаума, людина стає злочинцем не тому, що вона порушує закон, а через процес С., за допомогою якого влада надає йому цей статус.

Стиль діяльності (індивідуальний) — стійка індивідуально- специфічна система способів і прийомів виконання окремих видів діяльності, виборча інтенсивність діяльнісної мотивації.

Стійкість злочинності — стабільне співвідношення рецидивної та первинної злочинності.

Структура злочинності — внутрішня побудова злочинності, яка характеризує співвідношення окремих її типів, родів, видів або різновидів (див. Показник структури злочинності).

Структура особи злочинця — умовний поділ властивостей і відносин, які характеризують абстрактного злочинця, на демографічні, соціально-рольові, правові, психологічні, фізіологічні та інші значущі з кримінологічного погляду однорідні групи властивостей і відносин; сукупність і співвідношення кримінологічно значущих соціальних рис і психологічних властивостей особи злочинця.

Структура програми боротьби зі злочинністю — впорядковане розташування частин і елементів відповідної програми, яке включає: 1) концепцію; 2) організаційно-правове забезпечення; 3) кадрове забезпечення; 4) підсистему заходів боротьби з окремими видами злочинів і негативні соціальні явища, які їх зумовлюють; 5) участь недержавних об’єднань у боротьбі зі злочинністю; 6) фінансування програми; 7) строки реалізації програми і контроль за її реалізацією (див. Програма боротьби зі злочинністю).

Суб’єкти профілактики (попередження) правопорушень — органи державної влади і місцевого самоврядування, прокуратура, суди, органи внутрішніх справ, безпеки, інші правоохоронні і контролюючі органи, органи й установи охорони здоров’я, освіти, комісії у справах неповнолітніх, а також засоби масової інформації, громадські об’єднання, підприємства, установи й організації незалежно від форм власності, що беруть участь у профілактиці правопорушень.

Сугестивні мотиви злочинної поведінки — мотиви злочинної поведінки, які виникають і формуються під впливом негативних соціально-групових норм або навіювання осіб антигромадської спрямованості та характерні для соціально незрілих, морально нестійких і психопатичних особистостей (див. Мотивування; Поведінка девіантна; Поведінка делінквентна).

Судимість — правовий стан особи, пов’язаний з фактом засудження його судом до певної міри покарання за здійснення злочину.

Суїцидологія — вчення про самогубство як негативну поведінку з відхиленням, що пов’язане з фоновими явищами злочинності.

Сумісність міжособистісна — взаємне становище партнерів по спілкуванню і спільної діяльності, що ґрунтується на оптимальному поєднанні — схожості і взаємодоповненні — їх психічних якостей, ціннісних орієнтації та способів діяльності; високий рівень взаєморозуміння, взаємоповаги і симпатії.

Суспільна небезпека злочинності — властивість злочинності, яка виражається у здатності нанесення сукупності суспільних відносин істотного, нерідко необоротного збитку (див. Показники суспільної небезпеки злочинності).

Суспільна небезпека особи злочинця — одна з основних властивостей особи злочинця, що виявляється у характері і тяжкості вчиненого злочину, а також у більшій готовності до їх вчинення. Значення С. н. о. з. у вітчизняному післяжовтне- вому законодавстві традиційно переоцінюється відносно суспільної небезпеки самого злочину (див. Суспільна небезпека злочинності).

Сфера впливу (організованої злочинної групи) — суб’єкт господарювання (група суб’єктів господарювання), територіальне утворення (район, населений пункт, регіон, група регіонів), галузь економіки або державна функція, управління або розвиток яких (створення, зміна у функціонуванні, скасування) об’єктивно залежать або цілеспрямовано здійснюються з урахуванням інтересів організованої злочинної групи.

Темп приросту (зниження) злочинності — показник динаміки злочинності, тобто різниця між темпом зростання злочинності (у відсотках) і 100 %, що може виражатися як позитивною, так і негативною величиною.

Тенденція злочинності (від лат. tendere — спрямовувати, прагнути) — напрям, в якому розвивається злочинність або окремі її види. Однією з провідних Т. з. в Україні у 1990— 1995 pp. було випереджальне зростання обсягу зареєстрованої тяжкої злочинності відносно зростання обсягу всієї злочинності.

Теорія конституційного нахилу — концепція приватної причини злочинності, що доводить залежність окремих видів злочинної поведінки від фізичної конституції людини. Основоположником Т. к. н. вважається німецький психіатр Е. Креч- мер (див. Поведінка девіантна).

Теорія множинності чинників — концепція причини злочинності, що ґрунтується на зумовленості останньої безліччю явищ, які розрізняються своєю природою: соціальних, кліматичних, географічних та ін. Засновниками Т. м. ч. вважаються А. Кетле й А. Геррі.

Теорія небезпечного стану — концепція причини злочинності, що ґрунтується на доведенні психологічної схильності (підвищеної схильності) частини людей до здійснення злочинів. Основоположниками Т. н. с. вважаються Р. Гарофало, Ч. Ломброзо.

Теорія природженого злочинця — концепція причини злочинності, розроблена Ч. Ломброзо в 1876 p., що обґрунтовує біологічну схильність частини людей до здійснення злочинів. Докази, на які спирається Т. п. з., дають змогу говорити про неї лише як про гіпотезу.

Теорія соціальної дезорганізації — концепція причини злочинності, що базується на природній аномії (безнормативності сучасної цивілізації), основоположником якої вважається Е. Дюркгейм (див. Причини злочинності об’єктивні; Причини злочинності суб’єктивні).

Теорія Фрейда — психологічна концепція джерела людської активності, одним з елементів якої є гіпотеза про непримиренний конфлікт несвідомих і усвідомлених спонукань як про природну причину злочинності. Т. Ф. названа за іменем її основоположника, австрійського психіатра 3. Фрейда.

Територіальний розподіл злочинності (“географія” злочинності) — співвідношення обсягів злочинності на адміністративно відособлених територіях, що входять до складу єдиного адміністративно-територіального утворення.

Тест — коротке, строго стандартизоване, зазвичай обмежене у часі психологічне випробування, призначене для встановлення за допомогою порівняльних показників міжіндивіду- альних відмінностей.

Тест Роршаха — розроблена Г. Роршахом (1884—1984) проектна психологічна методика діагностичного призначення; набір стандартизованих чорнильних плям для інтерпретації їх випробовуваними, що використовується у кримінології для вивчення особи злочинця, а також виявлення неусвідомлюва- них мотивів злочинної поведінки (див. Мотив злочину).

Тіньова економіка — господарська, комерційна та інша економічна діяльність, прихована від офіційного обліку і контролю (див. “Чорна” економіка).

Толерантність — стійкість до фрустрацій, перенесення труднощів.

Транснаціональна злочинність — сукупність учинених за певний період злочинів (осіб, які їх вчинили), що завдають збитків відносинам двох або більше держав чи інтересам юридичних та фізичних осіб двох і більш держав, відповідальність за які передбачена в актах міжнародного кримінального права або нормах національного кримінального законодавства.

Трансцендентний — той, який виходить за межі повсякденного емпіричного досвіду.

Тренд — умовна пряма лінія, віддалена від точок усіх відомих значень, показник об’єкта кримінологічного дослідження на мінімальну суму квадратів відстані.

Узагальнювальні показники злочинності — відносні чи середні показники злочинності, які характеризують усю або певну частину сукупності статистичних даних про злочинність, особу злочинців, причини й умови злочинності, результати профілактичної діяльності.

Умова (умови) злочинності — явище (сукупність явищ), що не зумовлює появи злочинності, але сприяє або перешкоджає її виникненню. Слід відрізняти від умов зростання злочинності.

Умови злочинності об’єктивні — недоліки організаційного, правового, технічного порядку, які підтримують, а іноді й активізують дію суб’єктивних та об’єктивних причин правопорушень (див. Причини злочинності об’єктивні; Причини злочинності суб’єктивні).

Умови злочинності суб’єктивні — демографічні та соціально-психологічні особливості населення (риси характеру, темперамент, вік, стать та ін.).

Установка — готовність до певних дій у типових для певної особи ситуаціях. Розрізняють смислові, операціональні й інші види У.

Установка антигромадська — комплекс антигромадських поглядів, переконань і готовність особи діяти відповідно до них.

Установка на злочинну поведінку — установка, яка виникає, якщо людина, що має антигромадську потребу або таку, яка за певних умов може задовольнятися лише антигромадським способом, опиняється в ситуації її задоволення.

Фактографічні методи прогнозування кримінології — методи прогнозування, джерелами яких є зафіксовані в документах факти (статистичний, екстраполяції, інтерполяції, історичної аналогії, публікація, цитатно-індексний методи) (див. Метод кримінологічного прогнозування; Методи статистичні).

Фасилітація соціальна — готовність, схильність легко виконати певні дії у присутності інших людей (зокрема кримінальні дії членів злочинної групи) (див. Організована злочинна група).

Феноменологія злочинності — напрям кримінологічних досліджень, загальні описи, характеристика, класифікація і прогнозування злочинності, її соціальні наслідки, стан і розвиток.

Фрустрація (від лат. frustration — обман, невдача) — конфліктний емоційний стан, викликаний непереборними для певного індивіда труднощами, перешкодами для досягнення мети, крахом планів, надій; переживання великої невдачі.

Характер — сукупність стійких ціннісно-орієнтаційних і поведінкових якостей особи, тип поведінки особи.

Характер злочинності — характер, що визначається числом найнебезпечніших (тяжких) злочинів у структурі злочинності, а також характеристикою особи злочинців. X. з. виявляється через її структуру (див. Тяжка злочинність; Структура злочинності).

Харизматичний лідер — людина, наділена в очах його послідовників авторитетом, що ґрунтується на виняткових якостях його особи — мудрості, героїзмі, “святості”.

Чинник злочинності — явище (сукупність явищ), що впливає на злочинність (породжує, сприяє або перешкоджає). Використовується як загальне поняття відносно понять причини й умови злочинності (див. Причини злочинності об’єктивні; Причини злочинності суб’єктивні).

“Чорна” економіка — частина тіньової економіки, безпосередньо пов’язана зі злочинністю (наркобізнес, порнобізнес).

Ювенологія кримінологічна — галузь кримінології, предметом якої є злочинність неповнолітніх, її специфічні чинники, особа неповнолітнього делінквента, а також система заходів боротьби зі злочинністю неповнолітніх.

Юридична конфліктологія — галузь знань, яка вивчає природу, причини і динаміку розвитку юридичних конфліктів, правові механізми їх попередження і вирішення. Суспільство й держава створюють та активно використовують механізми — суд, прокуратуру, парламентські процедури і т. ін., що призначені для примирення конфліктуючих сторін або примусового припинення їх протистояння.

Ядро особи злочинця — сукупність стійких етично-психологічних властивостей особи злочинця.