Кримінологія

22.4. Поняття і загальна характеристика наркоманії

Наркоманія (з грец. narke — оціпеніння та mania — безумство, божевілля) — соціально-небезпечне психічне захворювання, яке виражається у тому, що життєдіяльність організму підтримується на певному рівні тільки за умови постійного прийому наркотичної речовини, і зумовлює глибоке виснаження фізичних і психічних функцій.

Про вживання людиною наркотичних засобів відомо ще з глибокої давнини. Дослідженнями вчених доведено, що рослини, які містять наркотики, люди використовували ще в кам’яному віці. Проте до кінця минулого століття вживання наркотиків не викликало особливих тривог. XX ст. породило епідемію наркоманії. Разом з наркотиками рослинного походження почали застосовувати сильнодієві синтетичні наркотичні речовини. Швидке поширення наркоманії спричинило виникнення злочинного бізнесу, створення наркомафії. При цьому якщо вживання наркотичних речовин було спочатку побутовим або релігійним звичаєм у місцях, де поширені рослини, які їх містять, то приблизно в останні сто років наркоманія перетворилася на особливе соціальне явище. Цьому сприяв, як не дивно, розвиток медицини. Виділені в хімічно чистому вигляді препарати опію разом з органічними розчинниками (хлороформом, ефіром) почали приблизно з середини минулого століття широко застосовувати з метою знеболювання, тобто як наркоз під час хірургічних операцій. Широке використання наркотичних засобів у медичних цілях без урахування їх побічної дії спричинило всезростаючу хворобливу пристрасть до них. Особливо багато таких випадків було зареєстровано в період франко-прусської війни (1870—-1871), коли морфій у вигляді ін’єкцій широко застосовували у лікуванні поранених.

Якщо раніше на можливість вживання людиною наркотичних речовин істотний вплив мав її соціальний статус (наркотики зазвичай вживали представники кримінального світу), то сьогодні ця залежність виявляється зазвичай у перевазі тієї чи іншої наркотичної речовини. Наркоманія поширюється в усіх без винятку соціальних групах та прошарках і, що особливо виражено, серед молоді.

Поняття наркоманія — часткове відносно більш загального — токсикоманія. Річ у тому, що викликати наркотичний стан здатні багато речовин, які діють на психіку, й усі вони без винятку є отруйними. Це досить широке коло речовин — ВІД ЛІКІВ, які мають психотропний ефект, до засобів побутової хімії. Алкоголь і нікотин — теж вважаються наркотичними речовинами, хоча вони відносно менш небезпечні, ніж інші, і пристрасть до них у відомому значенні є токсикоманією. Проте вживання алкоголю і куріння прокладає шлях до інших наркотиків.

Разом з тим терміни “наркоманія” і “токсикоманія” сьогодні вживаються і паралельно для позначення двох напрямів токсикоманії як більш загального явища. Наркоманія — пристрасть до “класичних” наркотиків (препаратів опію, індійських конопель, південноамериканської рослини коки та ін.), а токсикоманія — до вживання різноманітних, доволі безладних і все в більшій кількості речовин, здатних впливати на психіку, — різні “пігулки” і рідини. Відповідно розрізняють як наркоманів, так і токсикоманів (останні частіше за все підліткового і юнацького віку). Крім того, токсикоманам властиве більш безладне вживання психотропних речовин, випадкове їх поєднання.

Соціальне явище, яке виражається у випадках наркоманії, токсикоманії, а також пияцтва й алкоголізму, називається наркотизмом. У його основі — прагнення певної частини громадян змінити свій психічний стан шляхом вживання хімізованих речовин.

Перші спроби вживання наркотичної речовини не завжди супроводжуються відчутним ефектом — нерідко людина взагалі жодних змін не помічає, але після кількох спроб розвивається особливий наркотичний стан, який називається ейфорією.

Після більш-менш тривалого періоду регулярного вживання наркотичної речовини за перерви у вживанні (зазвичай через кілька годин або діб) несподівано для себе хворий відчуває досить нестерпний стан абстиненції (цьому відповідає жаргонний вираз “ломка”).

Таким чином, процес розвитку наркоманії можна поділити на такі етапи:

а) залучення особи до наркотичних засобів;

б) встановлення регулярності споживання наркотичних засобів, настання психічної залежності;

в) порушення життєдіяльності внутрішніх органів.

Зв’язок наркоманії зі злочинністю визначається такими моментами:

а) певна група складів правопорушень обумовлена виробництвом, розповсюдженням, споживанням наркотиків;

б) наркомани з метою заволодіння наркотичними засобами часто вчиняють крадіжки наркотиків або засобів для їх придбання;

в) значна частина правопорушень вчиняються особами, що перебувають у стані наркотичного сп’яніння;

г) наркотики негативно впливають на процес виправлення засуджених у ВТК;

д) наркотичні речовини є чинником, який визначає антигромадську поведінку підлітків і молоді.

Процес перетворення на наркомана відбувається у 15—20 разів швидше, ніж за алкоголізму. Наркоман втрачає інтерес до всього, що не пов’язане з придбанням і вживанням наркотиків. Наркотики формують у людини негативне ставлення до навколишніх. Особливо наркоманів дратують особи, які ведуть звичний, нормальний спосіб життя.