Кримінологія

21.3. Попередження жіночої злочинності

Проблеми попередження жіночої злочинності варто розв’язувати у межах боротьби зі злочинністю в цілому. Обов’язковою передумовою успішності спеціальних заходів (програм) попередження жіночої злочинності є досягнення ЯКІСНО ІНШОГО стану нашого суспільства. Перш за все жінка в суспільстві повинна мати принципово інший життєвий статус. Її сили й увага мають зосереджуватися на сім’ї, дітях. Основними принципами профілактичної роботи з жінками повинні стати гуманність і милосердя, розуміння причин, які штовхнули їх на злочин або аморальні вчинки. Ці гуманність і милосердя мають закріплюватися законами — кримінальним, кримінально-процесуальним, іншими нормативними актами, наприклад, правилами внутрішнього розпорядку у виправних установах.

Позитивні результати профілактичної роботи з жінками можуть оздоровити суспільну моральність у цілому, зміцнити соціально схвальні відносини у багатьох сферах життя і насамперед у сім’ї, а також сприятимуть зменшенню злочинності серед підлітків.

Робота з попередження злочинності жінок має охоплювати сфери життєдіяльності, в яких формуються негативні риси їх особи і в яких вони частіше вчинюють злочини. Це побут і виробництво (крім сім’ї).

Велике значення має виховання “жіночності”, особливо для припинення зростання насильницької злочинності серед жінок, що є великою загрозою для етичного здоров’я суспільства. Таке виховання вимагає особливої підготовленості, майстерності вихователів. Воно має починатися у сім’ї, а закріплюватися у школі. Проте подібна переорієнтація визначається і характером спілкування, станом жінки в суспільстві, її захищеністю, рівнем моральності суспільства.

Крім фінансової та матеріальної, держава і суспільство зобов’язані надавати допомогу сім’ї по догляду за дітьми у зв’язку з хворобою одного з її членів та у випадку її розпаду, а також самотнім матерям. Соціальна підтримка останніх має включати не тільки виплату грошової допомоги, оскільки не менш важливо надати їм можливість заробляти, підняти соціальний престиж своєї праці, одержати вищу кваліфікацію і т. ін.

Окрім профілактики, за якої об’єктом є сім’я, має надаватися безпосередня допомога самим дівчатам, зокрема така.

Надання державної та громадської допомоги підліткам, які опинились у зв’язку з відчуженням у несприятливих умовах і які допускають антигромадські вчинки. Сюди потрібно віднести весь комплекс індивідуальних виховних заходів; установлення опіки й опікування, направлення у дитячі будинки, спецшколи, спецучилища, школи-інтернати, влаштування на роботу або навчання і т. ін., надання медичної допомоги тощо. Така допомога необхідна дуже багатьом дівчатам, які ведуть антигромадський спосіб життя, оскільки серед них велика частка осіб із венеричними, соматичними і психічними захворюваннями. Без лікування їх залучення до нормального життя неможливе.

Проведення повсякденної виховної роботи в поєднанні з постійним контролем за поведінкою (силами працівників правоохоронних органів, громадських і церковних організацій, педагогів, лікарів і т. ін.). Контроль має включати застосування заборонених або обмежувальних заходів із метою блокування небажаних контактів, попередження безцільного проведення часу (наприклад, шляхом обмеження перебування у вечірній час у громадських місцях).

Застосування до дівчат, які скоюють проступки, суспільних, адміністративних, цивільно-правових і примусових заходів виховного характеру.

Другим об’єктом профілактики жіночої злочинності є сфера їх трудової діяльності. Тут серед перших завдань має бути скорочення робочого дня або робочого тижня зі збереженням заробітної плати для тих, хто має дітей, введення додаткових відпусток, поліпшення умов праці, істотне скорочення числа жінок, зайнятих на важких і шкідливих роботах.

Неприпустимо використовувати працю жінок у нічні зміни (в усякому разі в сучасних масштабах).

Виробнича зайнятість не повинна витісняти турботу про сім’ю, виховання дітей.

Потрібно подолати істотні відмінності у заробітках чоловіків і жінок, пов’язані з необґрунтованою міжгалузевою і внутрішньогалузевою диференціацією в оплаті праці.

У перспективі, зі зміцненням економіки потрібно розв’язати ще одне дуже складне, проте важливе соціальне завдання — надати жінці право вільного вибору: або працювати і займатися громадською діяльністю, або бути домогосподаркою і виховувати дітей, або суміщати ці заняття.

Коли у сфері праці у жінок виробляється антигромадська спрямованість, вона зазвичай набуває корисливого забарвлення, у свою чергу негативно впливаючи на інших працівників та службовців і водночас на відносини в сім’ї, на її етично-психологічну атмосферу. Тому організація профілактичної діяльності у трудовому колективі вимагає поєднання матеріальної та моральної дії, а іноді — зміни сімейно-побутових умов працюючих жінок.

Особливо складним виявляється трудове і побутове влаштування жінок, не зайнятих працею, а тим більше тих, які не мають певного місця проживання. Складність не тільки у тому, що не завжди можна знайти для неї роботу (працевлаштування немолодої жінки, а тим більше такої, яка відбула покарання, ще складніше), а й у тому, що далеко не кожна погодиться піти на ту посаду, яка їй пропонується.

Хто крім правоохоронних органів має брати участь у попередженні жіночої злочинності? Це досить важливе питання, оскільки силами тільки таких органів і тим більше за допомогою одних лише законів досягти помітних успіхів неможливо.

Сьогодні покладати особливо великі надії на жіночий рух не доводиться. Проте жіночі організації мають вживати заходи до залучення жінок до суспільно корисної праці, надавати їм матеріальну підтримку, допомогати у вирішенні різноманітних трудових, сімейних та інших особистих питань.

Зважаючи на значну роль і вплив церкви, особливо у вихованні моральності людей, можна припустити, що робота церкви у попередженні злочинності взагалі й особливо жінок може принести свої плоди. Про це свідчить світовий досвід.

Значну роль у попередженні злочинності жінок мають відігравати установи у справах неповнолітніх органів внутрішніх справ, оскільки виховна дія на дівчат-підлітків, які можуть стати на злочинний шлях, не тільки вельми гуманний, а й доволі ефективний спосіб боротьби зі злочинністю жінок.

У профілактиці злочинності в цілому і жіночої зокрема таку саму роль можуть відігравати суспільні організації з охорони правопорядку на побутовому рівні. Нині такі організації ослаблені, а подекуди взагалі ліквідовані, що завдало чималого збитку в боротьбі зі злочинністю.

У ранній профілактиці сексуальної деморалізації дівчат помітну роль можуть відігравати медичні працівники. Вони здатні не тільки своєчасно виявляти і лікувати гінекологічні розлади і венеричні хвороби, а й установлювати контингент дівчат, які вже почали вчиняти аморальні дії, а також джерело розбещеного впливу на неповнолітніх. Гінекологи можуть фіксувати також випадки посягань на їх статеву недоторканість і вживати необхідні заходи медико-педагогічного характеру до потерпілих, ставити перед компетентними органами питання про залучення до відповідальності осіб, які їх здійснюють.