Кримінологія

21.2. Причини злочинності жінок

Аналіз сучасних соціально-економічних і психологічних процесів і умов життя жінок дає підстави вважати, що причини злочинності серед них на сьогодні пов’язані з такими явищами:

1) значно активнішою їх участю в суспільному виробництві;

2) деяким ослабленням головних соціальних інститутів, насамперед інституту сім’ї;

3) збільшеною напруженістю в суспільстві, конфліктами і ворожістю між людьми, що гостріше сприймається жінками;

4) зростанням наркоманії, алкоголізму, проституції, бродяжництва і жебрацтва серед жінок.

Жінки стали набагато більше, ніж раніше, працювати в суспільному виробництві і брати активнішу участь у суспільному житті. Сьогодні вони становлять близько половини чисельності працівників та службовців і більшість у сферах охорони здоров’я, освіти, культури і мистецтва, науки і наукового обслуговування, торгівлі, громадського харчування, дрібного підприємництва, постачання, збуту, заготівлі, кредитування і страхування, текстильної промисловості та ін. Понад півмільйона жінок керують підприємствами, установами, організаціями (як правило, дрібними і середніми), близько мільйона очолюють цехи, ділянки, відділи й інші структурні підрозділи. Дезорганізація в усіх цих сферах набагато чутливіша для жінок, ніж для чоловіків.

На виробництві жінки вчинюють розкрадання не тільки у зв’язку з доступністю цінностей, а й тому, що іншим шляхом цих цінностей вони не можуть придбати через брак грошей або високі ціни. Не секрет, що нині у багатьох сім’ях жінки, які займаються підприємництвом, працюють у торгівлі або громадському харчуванні, є головними годувальниками навіть за наявності чоловіка. Звичайно, багато розкрадань вчинюється у зв’язку з поганими збереженням й охороною виробленої продукції, товарів і дезорганізацією виробництва, а також відсутністю виховної роботи з людьми. Втім виховна робота і заклики до совісті, коли в людини немає засобів до існування, поруч з упровадженням в життя культу грошей дорівнюють нулю.

Близько половини важких і малокваліфікованих робіт у промисловості та будівництві сьогодні лягає на жіночі плечі, що абсолютно ненормально і деморалізує жінок. За наявними даними, майже мільйон жінок обрали професію будівельника, проте рівень механізації тут у середньому сягає 50 %. У торгівлі та громадському харчуванні, на складах, базах, у магазинах жінкам доводиться обробляти велику частину вантажів уручну. Оскільки ще мало засобів малої механізації, таку роботу жінки легко покидають і можуть стати на шлях правопорушень.

Сьогодні в більшості галузей і виробництв немає обмежень і заборон щодо використання праці жінок. їх праця використовується нарівні з чоловічою, для них встановлена рівна з чоловіками тривалість робочого дня, визначені однакові норми розцінки. Водночас жінки набагато більше, ніж чоловіки, схильні до дії несприятливих чинників, оскільки фізично вони набагато слабші за чоловіків.

Кримінологічна значущість таких обставин полягає у тому, що багато жінок не витримують непосильних їм навантажень. Як показало вибіркове дослідження, значна частина жінок-бродяг раніше були зайняті на важких, малокваліфікованих або непрестижних роботах. За даними іншого обстеження, з числа жінок, засуджених до позбавлення волі, кожна п’ята не мала кваліфікації.

Становище жінок на селі, де особливо велика частина ручної праці, ще складніше, оскільки там нижчий рівень медичного, торгового, культурно-побутового обслуговування, значно менше зручностей у будинках, ніж у місті. Багато поселень віддалені від великих культурних і промислових центрів. На селі коротша тривалість життя, вища смертність дітей і осіб працездатного віку. Тому не дивно, що жінки із сіл їдуть у міста, поповнюючи ряди бродяг, жебраків, повій, злодійок, виявляють агресивність, потрапивши у нове середовище і невдало адаптувавшись у ньому.

Важка, малокваліфікована праця робить жінку грубою, очерствляє її, позбавляючи таких природно властивих їй рис, як жіночність, м’якість, слабкість, чутливість. Вона стає різкішою, агресивнішою, схильною вирішувати проблемні ситуації за допомогою сили. Це одна з причин збільшеної на сьогодні частки вчинюваних жінками злочинів проти осіб, їх агресивності, жорстокості.

На наших очах відбувається ніби соціальне “перетворення” жіночої природи. Ці зміни можуть мати (і вже мають) вельми несприятливі наслідки для суспільства, його звичаїв, духовної культури, відносин між людьми. Серйозна шкода завдається вихованню молодого покоління. Більше того, ми сьогодні живемо в умовах, за яких стан справ із жіночою працею, жіночою зайнятістю ще більше погіршуватиметься. Господарський механізм часто суперечить проголошеним принципам соціальних пріоритетів. Гонитва за прибутком, збагаченням будь-якою ціною, помножена на побутову невлаштованість людей, бездуховність та незначна роль етичних орієнтирів неминуче відсувають соціально корисні цілі на другий план. За відсутності відповідного правового механізму і бідності держави питання соціальної захищеності і працевлаштування жінок в умовах економічної реформи та ринкової економіки загрожує погіршенням їх становища на виробництві, а отже, загостренням конфліктів.

Ще у 1910 р. Клара Цеткін висловила думку щорічно святкувати 8 Березня як день міжнародної солідарності жінок у боротьбі за економічну, соціальну і політичну рівноправність. Відомо, що сьогодні саме в такому ключі, з таким формулюванням ООН і пропонує країнам-членам відзначати цей день. У Радянському Союзі спеціальним Указом президії Верховної Ради СРСР цей день було оголошено неробочим.

Фальш, подвійні стандарти у колишньому СРСР, який декларував себе як “робітничо-селянський”, особливо виявилися стосовно жінки. Двічі закріпачена в суспільстві та сім’ї вона стала істотою, про яку сама сказала так: “Я і кінь, я і бик, я і баба, і мужик”. Формально, на словах, проголошувалась рівність жінок і чоловіків, але дискримінація “слабкої статі” триває й до сьогодні.

Нині в Україні безробіття має жіноче обличчя. Хто конкретно відповідальний за те, що з України за останні десять років у пошуках роботи за кордон виїхало, за офіційними даними, понад 500 тис., а за неофіційними — кілька мільйонів жінок? Вони розчарувалися у можливості самореалізуватися у своїй країні та шукають кращої долі за її межами, ризикуючи власним життям. Як правило, вимушеними емігрантками стають дівчата або жінки продуктивного віку з вищою і спеціальною освітою. Складний соціальний стан, відсутність перспектив професійного зростання призводять до заниженої самооцінки жінок.

Часто жінки стають жертвами домашнього насильства. За даними Інституту соціальних досліджень НАН України, більше половини жінок піддаються знущанням у сім’ї. За останні роки кількість убивств, учинених на ґрунті домашнього насильства, зросла більше ніж удвічі. Значно поширилась останніми роками торгівля людьми. Всі ці негативні моменти — одна з важливих причин зниження народжуваності та значної частки переривання вагітності, що істотно впливає на скорочення чисельності населення України і стає загрозою для національної безпеки держави. Експерти ООН прогнозують: за таких тенденцій народжуваності та смертності впродовж 50 років населення України може скоротитися на 40 % (тобто на 20 млн).

Останній перепис населення засвідчив: жінок в Україні — 54 %. Разом з тим у Верховній Раді України їх лише 8,7 %. У цьому плані середньоєвропейський показник вищий — більше 30 %. І це за умови прийняття парламентом України Закону “Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків”. Крім того, підписаний Указ Президента України “Про вдосконалення роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків”; визначені й координатори з тендерних питань у всіх міністерствах; проведений тендерний аналіз українського суспільства і тендерна експертиза українського законодавства; прийнята Державна програма із затвердження тендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 р.

Насправді фактична нерівність жінок і чоловіків посилюється, що є однією з причин уповільнення економічного розвитку і розвитку демократичного суспільства. На вищих керівних посадах у промисловості жінки становлять лише 20,2 %, У сільському господарстві — 9,5 % .

Дотепер праця чоловіків оплачується вище, ніж праця жінок. Заробітна плата останніх у середньому становить 69,6 % від плати чоловіків. Жінки контролюють тільки 5—10 % економічних ресурсів. Бізнесом у промисловості керують тільки 2 % жінок. Жінки становлять 38 % від усіх приватних підприємців, з них 26 % очолюють малі підприємства, 15 — середні, 12 % — великі.

Є ще багато соціальних суперечностей, що впливають на злочинність. Наприклад, залучення швидкими темпами жінок до суспільного виробництва і відсутність обліку природних історичних особливостей жіночої робочої сили; високий рівень зайнятості жінок у суспільній праці та відносно низький рівень їх кваліфікації тощо. Хоча домашня праця офіційно визнається не менш важливою, ніж робота на підприємстві або підприємництво, останні цінуються вище. Поєднання напруженої професійної діяльності жінок та виконання нею сімейних і материнських обов’язків має доволі небажані наслідки, що виражаються у постійних перевантаженнях, втомленості, нервовому напруженні, боязні не справитися з численними справами, підвищенні тривожності, психічних розладах, стані дезадаптації, відчутті ворожості світу.

У зв’язку з цим деякі жінки перестають цінувати і сім’ю, і роботу, починають вести антигромадський спосіб життя, здобуваючи кошти для існування протиправним шляхом.

Ослаблення або руйнування сім’ї неминуче веде до того, що жінка перестає повністю або належно виконувати одвічно жіночі ролі й обов’язки.

Сім’я, своя або батьківська, до певної міри втратила колишнє значення регулятора поведінки і способу життя, ослабились її контрольні функції. Жінки, які перестають відчувати зв’язок з нею, вже не орієнтуються на її традиційні цінності й одержують значно більше можливостей діяти. Дуже важливо зазначити, що психологічна незалежність жінки часто органічно пов’язана з матеріальною, оскільки нині вона починає рано працювати.

Коли говорять про розрив сімейних зв’язків, зазвичай мають на увазі контакти батьків і дітей. Справді, отримуючи “свободу” від батьків, жінка може вчиняти різні антигромадські вчинки — красти, обдурювати споживачів, займатися проституцією і т. ін. Але слід зважати на власну сім’ю, в якій жінка насамперед є матір’ю. Деякі жінки взагалі не вважають сім’ю будь-якою цінністю, особливо якщо між подружжям немає внутрішнього духовного зв’язку, що яскраво виявляється, наприклад, у занятті заміжніми жінками проституцією.

Значне ослаблення соціального контролю за поведінкою жінок характерне для сучасної епохи у зв’язку зі зростанням темпів урбанізації, масової міграції населення, з його побутовою невлаштованістю, ламанням сталих культур різних соціальних прошарків і груп. Разом з тим істотно підвищуються соціальна мобільність жінок, їх роль.

Не можна не згадати і про можливості тісного та тривалого спілкування жінок із раніше судимими особами, а також особами, які вчиняють злочини. У подібному спілкуванні відбувається криміногенне “зараження” жінок, особливо молодих, засвоєння ними негативних установок і стереотипів поведінки, залучення до антигромадського способу життя. Життя молодої жінки може скластися трагічно, якщо вона зв’яжеться з групою правопорушників або (і) наркоманів, із мафіозними структурами.

Жінки, засуджені до позбавлення волі, як правило, мають неповну освіту і низьку професійну кваліфікацію, у зв’язку з чим їх трудова реабілітація може бути неефективною. Серед таких жінок спостерігається високий рівень рецидиву злочинів. У місцях позбавлення волі у засуджених жінок наростає стан тривожних очікувань, загострюються психічні розлади. Вони одержують невідкладну психіатричну допомогу зазвичай лише тоді, коли становлять реальну небезпеку для навколишніх. Взагалі медична допомога жінкам у виправних установах є недостатньою. Всі ці явища перешкоджають успішній ресоціалізації жінок після звільнення.