Кримінологія

20.2. Особа неповнолітнього злочинця

Особистісні властивості неповнолітніх злочинців мають вікові особливості, які далеко не завжди відіграють вирішальну роль у мотивації злочинної поведінки (інакше було б зрозуміло, чому злочини вчиняють не всі підлітки). Тому не можна зводити причинне пояснення злочинності неповнолітніх до загальновікових характеристик. За певних умов вони можуть лише підсилити сприйняття негативного впливу або полегшити виникнення криміногенної ситуації. Наприклад, такі вікові особливості, як недостатній життєвий досвід, незавершеність формування ціннісних орієнтацій, підвищена навіюваність, значущість участі в неформальній групі, прагнення показати себе дорослим, продемонструвати незалежність і т. ін.

Для неповнолітніх злочинців типовим є перебування у таких сім’ях, можливості яких у вихованні дітей обмежені або які безпосередньо негативно впливають на них. Цей показник, на жаль, зростає.

Реальна культурно-освітня характеристика більшості неповнолітніх злочинців істотно занижена порівняно з однолітками. Зокрема прослідковується:

а) обмежене використання багатьох каналів культурної інформації (регулярно читали книги не більше 10—20 % обстежених підлітків, які вчинюють злочини, газети — менше 10 %, причому і ці читали в основному спортивні і розважальні матеріали);

б) використання кіно, відео, телебачення, радіо переважно як засобу заповнення вільного часу, а не як джерела культурно значущої інформації;

в) переважання “своїх” каналів інформації, одержаної в мікрогрупі, в середовищі якої проводиться більшість вільного часу;

г) обмеженість інтересів і культури, перевага пасивно-споживчого дозвілля і негативних його форм.

Особливості потреб та інтересів неповнолітніх злочинців включають також:

а) втрату інтересу до навчання, неприйняття вимог навчального закладу, втрату відчуття відповідальності;

б) вузькоутилітарне ставлення до професії, відсутність пов’язаних з нею тривалих планів, відчуженість від трудового колективу;

в) байдужість до проблем, які хвилюють суспільство, неучасть у суспільному житті або примикання до екстремістських його виявів.

Відповідно й у сфері дозвілля для більшості неповнолітніх злочинців типове безладне і безцільне проведення часу, блукання вулицями, розпивання спиртних напоїв. У більшості осіб такої категорії спонукання, інтереси, бажання зводяться до споживання, володіння речами, які викликають заздрість у інших, постійних розваг, можливості не відмовляти собі у будь-яких забаганках (у тому числі за рахунок спричинення збитку іншим). У зв’язку з такими позиціями формуються егоїстичні звички, створюються ситуації, що сприяють правопорушенням.

Для неповнолітніх злочинців характерні істотні спотворення етичної та правової свідомості. Це — тлумачення обов’язку, совісті, дозволеності за особистими бажаннями або груповою солідарністю; байдужість до переживань і страждань інших людей або навіть прагнення самоствердитися за рахунок слабших. Законодавчі заборони розглядаються як формальні; соціальна роль закону ігнорується, він протиставляється доцільності, а групові норми — нормам закону. Спотворене саме розуміння дозволеної і недозволеної поведінки; формується ворожо-недовірливе ставлення до правоохоронних органів; поширені переконаність у можливості уникнути покарання за вчинене або у тому, що “малолітку” не покарають.

Для емоційно-вольової сфери неповнолітніх злочинців характерні ослаблене відчуття сорому, нестриманість, грубість і жорстокість, брехливість і несамокритичність, вольова спрямованість на “погані” вчинки.

Нервово-психічні розлади зустрічаються у неповнолітніх злочинців частіше у 3—6 разів, ніж у їх законослухняних однолітків. Але перелічені розлади — швидше психопатичні риси або залишкові явища після травм. Причому психопатичні риси характеру переважно набуті не в результаті обтяженої спадковості, а внаслідок несприятливих умов життя і виховання.

Застосовуючи загальну типологію особи злочинців до цього контингенту і в дечому видозмінюючи її відповідно до специфіки останнього, можна говорити про чотири основні типи неповнолітніх, які вчинюють злочини у результаті:

а) випадкового збігу обставин, легковажності та непідготовленості до опору ситуації, всупереч загальній позитивній спрямованості особи;

б) потрапляння у відповідну ситуацію, нестійкості загальної спрямованості особи (хиткого характеру);

в) переважної негативної спрямованості особи, яка не досягла рівня стійкої переваги злочинної поведінки порівняно з іншими варіантами;

г) стійкої домінуючої активної суспільної спрямованості особи, яка, по суті, зумовлює поведінку підлітка (неповнолітні, які вчинили злочини неодноразово, рецидивісти, учасники організованих злочинних угруповань і т. ін.).

Частка названих типів у контингенті неповнолітніх злочинців становить за вибірковими дослідженнями відповідно 25— 30, 25—30, 30—40, 10—15 %.