Кримінологія

20.1. Поняття і загальна характеристика злочинності неповнолітніх

Злочинність неповнолітніх має свої особливості, які виявляються в її рівні і динаміці, причинах і мотивації вчинюваних ними злочинів. Вони пов’язані з певними властивостями особи неповнолітніх і їх статусом у суспільстві. Відповідно є і специфіка організації боротьби з такою злочинністю.

Поняття злочинності неповнолітніх пов’язане з певними віковими межами і включає чотири вікові групи неповнолітніх: 14—15, 15—16, 16—17 і 17—18 років. Проте деякі явища, які впливають на злочинність неповнолітніх цих груп, наявні й серед підлітків молодшого віку (10—13 років), а також осіб молодого віку (18—21 і 22—25 років), що важливо враховувати під час розроблення профілактичних заходів.

Поняття злочинності неповнолітніх охоплює тільки чотири близькі вікові категорії, а поняття злочинності дорослих — десятки вікових категорій, для яких показники істотно різняться, наприклад, помітно знижується злочинність у середовищі осіб пенсійного віку. Тому порівняння злочинності неповнолітніх з середніми показниками злочинності дорослих у цілому є не зовсім точним. Можливо треба порівнювати з показниками за групами такої самої величини, що і вікова група неповнолітніх (тобто за чотирма віковими категоріями в кожній).

Значна частина злочинів неповнолітніх розглядається оточенням як вияв вікової незрілості, пустощів (невеликі крадіжки у навчальному закладі, магазині, хуліганські дії в середовищі підлітків, відбирання грошей у молодших і т. ін.), тому про них не повідомляється до правоохоронних органів, що зумовлює зростання їх латентності. Також ця кількість збільшується й за рахунок традицій неформального, “сусідського” залагоджування конфліктів, особливо в сільській місцевості.

Структура цієї злочинності стабільно характеризується такими особливостями:

а) вужчим порівняно з дорослими колом учинюваних злочинів, що пояснюється особливим соціальним і правовим статусом неповнолітніх осіб, виконуваними ними соціальними ролями;

б) дещо меншою часткою тяжких злочинів.

У цілому в структурі злочинності неповнолітніх частка тяжких насильницьких і корисливо-насильницьких злочинів (умисні вбивства, тяжкі тілесні ушкодження, розбій) відносно стабільна і становить близько 10 %, у структурі переважають крадіжки, грабежі і хуліганство (близько 80 % усіх злочинів).

Так, на сьогодні в одинадцяти українських виховних колоніях проходять “перековку” 2215 неповнолітніх. Більше половини з них були засуджені за крадіжки, чверть — за розбої і грабежі, 10 % — за нанесення тяжких тілесних ушкоджень або вбивство. Вікова статистика така: 14—16-літні злочинці у колоніях становлять 13 % , 15—16-літні — 28, 17—18-літні — 39 %. Майже кожен третій засуджений на строк від одного до трьох років, кожен п’ятий — на строк більше п’яти років. У колонії щорічно потрапляють 70—90 неписьменних неповнолітніх.

Злочини неповнолітніх є переважно (три випадки з п’яти) груповими. Разом з тим більшість груп, які вчиняють ЗЛОЧИНИ, нечисленні за складом (дві-три особи), нестійкі. Інтенсивніша злочинна діяльність характерна для так званих змішаних груп (які мають у своєму складі і повнолітніх осіб зі злочинним досвідом).

Починаючи з 80-х років, виявилася тенденція формування організованих угруповань неповнолітніх з антигромадською спрямованістю, які функціонували на певній території й охороняли її від “чужинців”. У таких угрупованнях є злочинне ядро. Наявні спроби як націоналістичних й інших екстремістських елементів залучати учасників цих угруповань до масових безпорядків, так і лідерів злочинного середовища використовувати їх для своїх цілей (особиста охорона, включення в число виконавців і пособників організованих злочинів і т. ін.).

Частка кримінально-правового рецидиву в структурі злочинності неповнолітніх нижча, ніж серед дорослих. Проте під час кримінологічного аналізу треба враховувати, що значна частина рецидивних злочинів осіб, раніше покараних за злочини в неповнолітньому віці, вчинюються ними після досягнення 18 років і в статистику злочинності неповнолітніх вже не входять. Високий реальний рівень повторного вчинення злочинів і після застосування до неповнолітніх заходів, які замінюють кримінальне покарання (наприклад, після направлення в СПТУ), — не менше 30—35 %.

Особливістю злочинності неповнолітніх стало частіше застосування зброї. Відомі випадки використання усипляючих і наркотичних речовин під час здійснення неповнолітніми зґвалтувань та інших злочинів.

Змінилася й мотивація злочинів неповнолітніх. Так, якщо раніше лише 25—30 % крадіжок вчинювались тільки з корисливих мотивів, а у решті випадків переважали мотиви солідарності, бажання самоствердитись і т. ін., то нині превалює корислива мотивація. Предметами посягань стають різні види техніки, цінні папери і гроші, золото, зброя, наркотики.

Інтенсивність зареєстрованої злочинності неповнолітніх у містах і селах приблизно відповідає розподілу міського і сільського неповнолітнього населення. Проте цей показник потребує певного корегування, оскільки латентність злочинів підлітків у сільській місцевості значно вища. Латентність збільшується також у зв’язку з виїздами сільських підлітків до міст для проведення дозвілля, де вони нерідко вчиняють ЗЛОЧИНИ, І навпаки — значна частина міських підлітків вчиняє правопорушення в сільській місцевості (туристи, відпочиваючі). Тому не можна ставити знак рівності між злочинністю неповнолітніх сільських мешканців і злочинністю неповнолітніх у сільській місцевості, між злочинністю неповнолітніх міських мешканців і злочинністю неповнолітніх у містах.

Наявні стійкі обернені залежності між ступенем деформації особи неповнолітнього злочинця і ступенем віктимності потерпілого. Недостатність життєвого досвіду, незрілість емоційно-вольової сфери, недостатня розвиненість системи самоконтролю підвищує порівняно з аналогічними злочинами дорослих роль віктимогенних чинників у механізмі злочинів неповнолітніх.

Характерним для злочинності неповнолітніх є зокрема те, що значна частина злочинів вчинюється, по-перше, стосовно членів сім’ї або інших родичів, (особливо корисливих і насильницьких) ; по-друге, відносно неповнолітніх, які належать до побутового мікросередовища злочинця.

Переважна кількість злочинів вчинюється неповнолітніми у районі (мікрорайоні) проживання, але разом з тим значна частина скоюється в місцях поза районом проживання, які привертають увагу підлітків під час проведення дозвілля.

Серед різних контингентів неповнолітніх, які виокремлюються за родом провідної діяльності, за інтенсивністю вчинених злочинів, упевнено лідирують особи, які навчаються в ПТУ, потім ідуть школярі, далі — особи, які не вчаться і не працюють.