Кримінологія

19.4. Причини й умови рецидивних злочинів

Існування і відтворення рецидивної злочинності визначаються в цілому тими самими причинами й умовами, що і всієї злочинності. Разом з тим є певна специфіка у формуванні та реалізації криміногенної мотивації. На перший план тут висуваються такі причини й умови.

1. Перехід країни до ринкових відносин, перерозподіл власності породили низку об’єктивних чинників, що впливають на тенденцію та характер і злочинності в цілому, і рецидивної зокрема. Кризовий стан економіки, інфляція, падіння життєвого рівня населення та поглиблення прірви між бідними і багатими, політична і національна напруженість, яка переростає у деяких регіонах у відкриті конфлікти, і багато інших негативних факторів призвели до глибокої етично-психологічної кризи суспільства, пасивності та зневіри людей у можливість поліпшення життя, захисту їх законних прав і інтересів від злочинних посягань.

2. Груповий вплив (“зараження”). Відомо, що рецидив, як правило, пов’язаний з відновленням колишніх або встановленням нових контактів в установах, які виконують покарання, або у сфері побуту і дозвілля з особами:

а) схильними до правопорушень, негативних форм проведення дозвілля;

б) які вчиняють злочини;

в) які вже стали рецидивістами;

г) із середовища ділків або інших організаторів незаконної Діяльності, зацікавлених у вчиненні певних злочинів.

3. Порушення принципу диференціації й індивідуалізації покарання і його виконання. Вивчення документів органів прокуратури і суду дає змогу виявити помилки у застосуванні певних заходів покарання, пов’язаних з ігноруванням ступеня соціальної занедбаності підсудних, числа і характеру колишніх судимостей. Відстрочення виконання вироку нерідко застосовується помилково до осіб, які раніше були судимі та негативно характеризуються за місцем роботи і проживання, перебувають на обліку в інспекції у справах неповнолітніх. Наявні також випадки необґрунтованого застосування до осіб, неодноразово судимих, покарань у вигляді виправних робіт.

Умовне засудження або відстрочення виконання покарання, якщо ці заходи застосовуються до небезпечних злочинців, сприймаються ними як безкарність. Так званий могутній гуманізм судді може обернутися посиленням етичної деградації засудженого, здійсненням ним небезпечних злочинів, які стануть трагедією і для злочинця.

4. Криміногенна дія призначення покарання, яке не відповідає ступеню суспільної небезпеки особи, як і незавершеності виконання покарання внаслідок:

а) необґрунтованого застосування амністії;

б) недостатнього і недиференційованого використання режиму та інших засобів виправлення і перевиховання засуджених;

в) недостатнього використання кримінально-правових заходів боротьби зі злочинами у середовищі осуджених;

г) однобокості підготовки до звільнення, коли увага осудженого зосереджується майже виключно на обов’язках відносно себе самого, а не на власному обов’язку довести справами своє виправлення оточуючим.

5. Невчасність або недостатність заходів соціальної адаптації після відбування або призначення покарання, не пов’язаного з реальним позбавленням волі.

6. Розпад системи працевлаштування і побутової допомоги відповідному контингенту. В сучасних умовах постпенітендіарна дезадаптація засуджених, які звільнилися, втратили повністю або частково за час відбування покарання соціально корисні зв’язки, поєднується, як правило, з виникненням у них трудових і житлових проблем. Сьогодні ще більше загострилася проблема працевлаштування таких осіб: по-перше, у зв’язку з їх низькою кваліфікацією; по-друге, оскільки праця перестала бути конституційно закріпленим обов’язком кожного працездатного громадянина країни, більш привабливим для звільнених від покарання через глибоку етично-правову деформацію є пошук легкого заробітку, що лежить за межами суспільного виробництва; по-третє, видиме розширення можливості працевлаштування у підприємницьких структурах крім позитивних чинників зумовлює і загрозу привнесення в таку діяльність елементів кримінальної субкультури і відповідних норм поведінки, що позначається на методах роботи комерційних та інших організацій, зумовлює стирання граней між підприємницькою і кримінальною діяльністю.

До основних недоліків в діяльності правоохоронних органів і, насамперед, органів внутрішніх справ із попередження рецидиву злочинів можна віднести:

• неповноту виявлення раніше судимих осіб, які підлягають постановці на облік;
• несвоєчасність постановки на облік виявлених раніше судимих осіб;
• низьку якість і формалізм роботи з особами, які стоять на обліку;
• слабке використання оперативних можливостей під час контролю за поведінкою осіб, які підлягають профілактиці;
• слабку взаємодію підрозділів міськрайорганів внутрішніх справ і співробітників спеціальних комендатур із попередження злочинів з боку спецконтингенту тощо.

7. Недоліки в діяльності кримінально-виконавчих установ. Останнім часом у місцях позбавлення волі спостерігаються факти порушення режиму утримання засуджених, які не тільки нівелюють результативність виправного впливу, а й перетворюють його на джерело інтенсивних негативних впливів на осіб, які відбувають покарання (а також затриманих і заарештованих). Нерідкісні випадки, коли у ці місця надходять з “волі” спиртні напої, наркотики, гроші і навіть зброя. Кримінальні “авторитети”, які перебувають під вартою, підкуповуючи персонал, домагаються для себе різних протизаконних пільг, вільно розпоряджаються “общаком”, прямо в “зоні” організовують банкети, крадійські зібрання, оргії із запрошенням друзів, повій.

Однією з умов, яка сприяє вчиненню злочинів у кримінально-виконавчих установах за сучасних умов, є відсутність роботи. В недалекому минулому переважне число засуджених було залучено до праці (хоча й примусовими заходами), що стало стримувальним чинником здійснення правопорушень у місцях позбавлення волі. Без можливості займатися працею засуджені байдикують, вживають спиртні напої, наркотики, грають в азартні ігри тощо.

Несприятливий вплив на засуджених здійснюють погана організація їх навчання і професійної підготовки, незадовільно поставлена робота, часто формального характеру.

Таким чином, сам характер сучасної злочинності з її самодетермінацією зумовлює несприятливі зміни рецидивної злочинності. Розширюючись і зміцнюючись, злочинне середовище чинить все більший тиск на співробітників правоохоронних органів, на потерпілих, свідків і для цього застосовуються всі засоби заради досягнення мети — уникнення відповідальності.