Кримінологія
18.4. Попередження професійної злочинності
На професійну злочинність впливають два основні види заходів: а) загальносоціальні; б) спеціальні.
До основних загальносоціальних заходів профілактичного впливу на професійну злочинність належать:
1) оздоровлення соціально-економічної ситуації в країні — створення умов, за яких поступово руйнуватиметься кримінальний раціоналізм буття (потреба у занятті злочинною діяльністю для того, щоб вижити);
2) формування здорової ідеології, підвищення авторитету владних структур, відродження довіри до влади і пошани до державних діячів;
3) зміцнення системи соціального контролю;
4) відродження вітчизняної системи правового виховання, вдосконалення практики шкільного і сімейного виховання профілактика злочинності неповнолітніх.
З ранньою профілактикою професійної злочинності тісно пов’язані соціальна допомога і захист неповнолітніх із груп підвищеного кримінального ризику (які перебувають в умовах нестатків, низького соціального статусу, фактичної безпритульності тощо), неповнолітніх і молодих безробітних, а також осіб зі звичкою до вживання спиртних напоїв і наркотиків, оскільки відчуття такими особами свого відторгнення від суспільства, відсутність стартових можливостей, як і потреба в добуванні засобів для “престижного” проведення часу і задоволення негативних звичок, обумовлює легкість переходу на шлях систематичного здійснення злочинів і подальшої професіоналізації.
Вважається, що необхідно встановити контроль за діяльністю засобів масової інформації й естради, які фактично пропагують усупереч міжнародно-правовим зобов’язанням злочинний спосіб життя, можливості, які відкриваються під час залучення до нього, привабливість і безпеку (безкарність) заняття злочинною діяльністю, норми спілкування у злочинному середовищі.
“Величезну роль у руйнуванні кримінального професіоналізму, — зазначає С.М. Іншаков, — могла б відіграти так звана національна ідея, яка б об’єднала народ у єдиному прагненні до чогось грандіозного, відродила б відчуття гордості за свою Батьківщину і самоповагу. В середині XX ст. такою національною ідеєю був патріотизм, захист вітчизни, освоєння космосу. Школярі мріяли бути космонавтами, вченими, військовими. Пригнічення національної ідеї сьогодні обернулося духовною кризою в нашій країні, яка ініціювала драматичні процеси у молодіжному і підлітковому середовищі (немало школярів нині мріють стати професійними злочинцями). Експансія західної культури, руйнування культури мови, освоєння політиками і журналістами кримінального сленгу призводять до того, що поступово розмиваються стримувальні чинники суспільної свідомості”.
Необхідно розробити комплекс спеціальних заходів, спрямованих на руйнування злочинного світу і кримінальних традицій, припинення професійної злочинної діяльності. Спеціальні заходи можуть бути ефективними у плані дії на професійну злочинність. Перший успішний дослід протидії професійній злочинності був зафіксований у XVIII ст., коли керівник французької таємної поліції Ф. Відок за допомогою 30 агентів-інформаторів заарештував близько 4 тис. найбільш небезпечних професійних злочинців. За 18 років він практично очистив країну від професійної злочинності. Інформаційне негласне спостереження, організація кубел-пасток були головними інструментами французьких поліцейських у боротьбі з цим видом здочинності.
У попередженні професійної злочинності значна роль відводиться кримінальному законодавству, оскільки йдеться не про випадкового злочинця, а про його тип. Кримінальний кодекс має відображати реальну обстановку кримінології. В основу вдосконалення кримінального законодавства необхідно закласти вивчення вітчизняного і зарубіжного досвіду. Наприклад, у КК РСФРР 1922 р. злочинний професіоналізм розглядали як обставину, що обтяжує відповідальність. У багатьох зарубіжних країнах ефективно реалізується ще радикальніша міра запобігання злочинному професіоналізму — за кожен учинений злочин суд виносить окреме покарання з подальшим їх додаванням. За такого підходу за кілька десятків крадіжок злочинець може бути засуджений до сотні років позбавлення волі, що практично не дасть йому можливості продовжувати злочинну діяльність. За кримінальним законодавством України професійний крадій, який вчинив сотню крадіжок і вперше постав перед судом, може бути позбавлений волі лише на шість років, що навряд чи є серйозною перешкодою для продовження злочинної “кар’єри”.
Боротьбу з професійною злочинністю ефективно можуть вести лише висококваліфіковані фахівці. Розв’язати цю проблему можливо лише за вузької спеціалізації оперативних працівників у сфері виявлення і затримання злочинців-професіоналів певного типу. Спеціалізація працівників слідчого апарату — проблема не менш актуальна. Основою спеціалізації має бути якісна первинна підготовка у спеціальних навчальних закладах і вторинна поглиблена підготовка на курсах підвищення кваліфікації. Підвищення технічної оснащеності працівників кримінального розшуку повинна провадитися випереджальними порівняно з кримінальними професіоналами темпами.
Оскільки однією з причин відтворення професійної злочинності є кримінальна субкультура, то разом із загальновиховними заходами, які здійснюються державою, важливу роль відіграють заходи спеціальної профілактики, що проводяться виправними установами.
Ефективною мірою попередження професійної злочинності могла б бути диференціація контингенту осуджених не тільки за видом режиму відповідно до тяжкості вчиненого і кількості судимостей, а й за наявністю або відсутністю професіоналізму, ставленням до крадійських традицій та звичаїв. У межах такого підходу не варто допускати переведення з однієї колонії до іншої “злодіїв у законі”, інших професійних злочинців — носіїв крадійських традицій та звичаїв. Для цієї категорії засуджених необхідні спеціальні колонії. Слід також виключити можливі контакти професійних злочинців з неповнолітніми правопорушниками у період відбування покарання. Особливо це стосується режиму утримання засуджених, які перебувають у лікарнях. Для ефективного контролю за професійними злочинцями на території України доцільно також забезпечити централізований їх облік за категоріями.
