Кримінологія

17.4. Причини й умови організованої злочинності

Організовану злочинність ніхто не організовував. Вона сформувалась об’єктивно, на основі соціально-економічних, ідеологічних, етичних, правових та інших упущень у суспільстві.

Слід зазначити, що тотожності детермінант організованої злочинності як в Україні, так і в більшості розвинених країн з ринковим типом економіки, немає, оскільки вітчизняна організована злочинність в економічній сфері розвивалася з використанням можливостей, які надавала їй бюрократично-централізована система управління народним господарством, а не всупереч їй (хронічний дефіцит, прихована інфляція, штучність цін, приховування значної частини ресурсів приписками і т. ін.).

Сьогодні відбувається “перебудова” детермінант організованої злочинності в країні, проте йдеться не стільки про криміногенний вплив явищ і процесів, пов’язаних з нормальною ринковою економікою (в її механізмі діє низка ефективних обмежень для організованої злочинності, про що свідчить ситуація у провідних країнах Заходу, де організовані злочинні структури діють в основному у сфері кримінального бізнесу), скільки про особливості ситуації саме перехідного періоду. Це насамперед відсутність культури бізнесу, переважний розвиток посередницької, а не виробничої сфери, підтримка довільних високих цін, а не їх конкурентне зниження, неврегульованість банківської справи, операцій з цінними паперами, валютних операцій, операцій з нерухомим майном і т. ін. Нецивілізований характер процесів приватизації також став інтенсивним криміногенним чинником для організованої злочинності й атмосфери корупції, яка її підтримувала.

Несприятливі тенденції організованої злочинності інтенсивно корелюють з такими процесами у суспільстві, як безробіття і втрата гарантій працевлаштування випускників навчальних закладів. За оцінками зарубіжних експертів зі збільшенням контингенту невлаштованих на 1 % злочинність зростає на 5 %. Причому цей показник для організованої злочинності вищий приблизно в 1,5 раза, оскільки з “резервної армії злочинців” організовані структури цілеспрямовано вербують фахівців, а також осіб із необхідними інтелектуальними і вольовими якостями — завзятих, рішучих, контактних або, навпаки, озлоблених тощо. Резерв для розширення чисельності учасників організованої злочинності ще більше розширюється за рахунок колишніх спортсменів і демобілізованих військовослужбовців, які вийшли на пенсію, або звільнених працівників правоохоронних органів, котрі гостро відчувають втрату соціального статусу.

Організовані злочинні структури цілеспрямовано створюють умови для свого відтворення шляхом поширення серед населення азартних ігор, наркотиків, проституції і т. ін., що збільшує чисельність фонового контингенту, який підтримує організовану злочинність і готовий надати їй послуги; використання політичної, у тому числі національно-екстремістської, фразеології; створення молодіжних територіальних угруповань і банд, які є початковим етапом залучення до організованої злочинності.

Істотно сприяють негативним тенденціям організованої злочинності прогалини у кримінальному і кримінально-виконавчому законодавстві відносно поняття організованої злочинної діяльності як обставини, особливо обтяжувальної відповідальність, що дає можливість відокремити учасників організованих злочинних структур від інших засуджених. Також не врегульовані процедури доведення і забезпечення безпеки учасників.

Злочинність стає елементом способу життя багатьох соціальних груп. Відбувається переоцінка цінностей, кримінально- правова заборона стає все менш дієвою, деякі форми злочинної поведінки сприймаються як нормальна ділова активність.

До основних недоліків у діяльності правоохоронних органів слід віднести:

• професійну і психологічну підготовку працівників правоохоронних органів, яка не завжди відповідає новим реаліям;
• недооцінку проблеми організованості у злочинності (слабке знання на місцях загальної картини, що відображає процеси консолідації, кооперації, професіоналізації кримінального середовища);
• відсутність випереджального пошуку з боку правоохоронних органів можливих сфер застосування злочинної активності;
• неякісний контроль за діяльністю лідерів злочинного середовища (“злодії в законі”) та ін.