Кримінологія

17.2. Структурно-функціональні характеристики організованих злочинних формувань

У структурно-функціональному плані можна виокремити принаймні три основні рівні організованості злочинних формувань, які обумовлюють у свою чергу особливості їх діяльності.

Перший рівень — організована група, яка має елементарну структуру: “керівник” — “учасники” або “активні члени групи” — “виконавці”. Така група вчинює, як правило, злочини, що не вимагають особливої підготовки, — грабежі, розбої, шахрайство. Рівень злочинного професіоналізму таких груп невисокий, вони чисельно невеликі, рідко мають корумповані зв’язки (якщо такі є, то службовий статус корумпованих осіб невисокий). Проте відомі випадки існування організованих груп цього рівня, які функціонують як квазілегальні юридичні особи і здійснюють відносно ефективну злочинну діяльність у випадках зіткнення інтересів (усунення конкурентів, “перерозподіл” контрольованих територій, захист від експансії з боку інших формувань і т. ін.). При цьому основними злочинами такої групи є вбивства і вимагання.

Другий рівень — злочинне угруповання з вищою функціональною диференціацією, ієрархічністю, розподілом ролей, наявністю, як правило, корумпованих зв’язків у державному апараті та правоохоронних органах. Чисельність їх достатньо велика (до кількох десятків осіб), що і дає змогу забезпечувати певну структуризацію групи (“виконавці”, “бойовики”, “прикриття і забезпечення”, “керівництво”; можливі й інші варіанти). Виникає функція контролю за територією або певним видом бізнесу (надання “захисту” торговим, фінансовим, іншим компаніям; захоплення частини “чорного” ринку наркотиків, участь у контрабандних операціях та ін.).

Третій рівень — злочинне угруповання (організація), яке включає, як правило, кілька угруповань. Подібні формування мають різні характеристики, що визначають високу ефективність їх діяльності та захисту від усіх видів соціального контролю.

До таких характеристик можна віднести:

а) ієрархічність, сувору підлеглість нижчих структур вищим;

б) наявність значних матеріально-фінансових ресурсів, що містять як традиційні загальні каси (“общаки”), так і значні грошові кошти, цінні папери, частки на різних підприємствах, у кредитно-фінансових установах, нерухомості тощо;

в) активну діяльність в економічній сфері (як у тіньовій, так і в легальній економіці);

г) сприйняття кримінальної субкультури (специфічні правила поведінки, норми, цінності, “етичні” установки, мова спілкування, клички і т. ін.);

д) висока технічна оснащеність;

е) розподіл ролей і функцій;

є) професіоналізм;

ж) високий рівень конспірації;

з) наявність систем забезпечення безпеки, корумпованих зв’язків та ін.

Стосовно останньої ознаки Президентська комісія із застосування закону і здійснення правосуддя в США встановила: “Всі наявні дані вказують на те, що організована злочинність процвітає там, де нею підкуплені місцеві посадові особи. Перебувати на утриманні організованої злочинності — звичний стан місцевої влади і політичних діячів. Ні політичні діячі, ні обвинувачі, ні навіть судді, — за словами відомого норвезького юриста І. Анденеса, — не гарантовані від спокуси. Чим більше поширюється корупція, тим важче з нею боротися. Кожен, хто надає відомості про корупцію, ризикує тим, що він повідомляє їх одному з тих, кого підкуповують. Таким чином, організована злочинність досягла успіху в створенні імунітету від покарання за допомогою підкупу правоохоронних органів і встановлення власної системи залякування”.

Є й інші підходи до структурно-функціональної характеристики організованих злочинних формувань.

Ми стаємо мимовільними свідками глобальної організованої злочинності, яка активно використовує у своїх цілях не тільки державну казну, а й представників влади, що зневажають і право, і закон, і мораль. У цьому розумінні наша злочинність на відміну, скажімо, від сицилійської, колумбійської або американської породжена державною системою, оскільки проростає на її прогріхах. Невипадково найбільш популярні енциклопедії світу визначають слово “корупція” як використання державної влади з метою збагачення.

Не так давно у ФРН була опублікована книга німецького журналіста Удо Ульфкотта “БНД за сімома печатками” про діяльність розвідки ФРН. Автор отримав допуск до секретних архівів німецьких спецслужб. Найзначніший розділ цієї книги має назву “Таємні інформації БНД”, в якому цитуються цілі сторінки найсекретніших документів.

Так, у розділі, який присвячено організованій злочинності і в якому зокрема йдеться про угруповання на території колишнього Радянського Союзу, — а ця проблема сьогодні хвилює весь цивілізований світ, і не безпричинно, — не може не привернути уваги один із закритих документів МВС Німеччини. Його автори дійшли висновку, що “німецькі слідчі органи не повинні співпрацювати у розслідуваннях з російськими й українськими колегами, оскільки, незважаючи на зусилля з боку держави з метою покращення наявного стану, слід базуватися на тому, що в служби безпеки цих країн, частково до вищого рівня, проникла організована злочинність”. Надалі з доповіді БНД випливає, що “відповідні кримінальні формування домінують у тіньовій економіці і корумпують органи суспільного управління”. Крім того, “нерідко наявні тісні зв’язки мафіозних груп з політичними й адміністративними функціонерами”.

І нарешті — БНД має у своєму розпорядженні інформацію про банківські рахунки і фінансово-комерційні операції майже всіх великих чиновників Росії й України. Відмивання грошей також перебуває під пильною увагою БНД.