Кримінологія

16.5. Причини й умови корисливої злочинності

Обставини, які впливають на корисливу злочинність, досить численні і різноманітні. Проте коло явищ, які мають значимий кореляційний взаємозв’язок із таким типом злочинності (коефіцієнт множинної кореляції перевищує +0,5), відносно невелике.

У цьому підрозділі розглядаються лише причини і криміногенні умови злочинності у сфері економіки загальносоціального рівня, які кваліфікуються на підставі критерію однорідності сфери соціального впливу, зокрема виокремлюють чинники:

а) економічні;

б) політичні;

в) правові;

г) психологічні;

д) організаційні;

е) технічні чинники злочинності у сфері економіки.

Економічні причини й умови корисливої злочинності є такими.

Стан економічної кризи як основи безперервної нестабільності всіх основних потреб населення, а також соціальних цінностей. Для України другої половини 80—90-х років минулого століття характерний стан циклічної економічної кризи.
Ступінь поляризації населення за рівнем доходу. Чим далі один від одного “полюси” бідності і багатства, тим вища соціальна напруженість і стихійне прагнення зубожілих до найпримітивніших протизаконних засобів перерозподілу майна, з одного боку, і гостріша боротьба за лідерство серед тих, хто сконцентрував найбільші за розмірами багатства, — з іншого.
Рівень абсолютної убогості населення, який визначається на основі вартості фізіологічно необхідного мінімуму майнової забезпеченості. Населення, яке має рівень доходів, наближений до рівня абсолютної убогості, виявилось у стані вимушеної кримінальної активності, що межує з явищем масової крайньої необхідності. Не випадково різко зросла кількість крадіжок і грабежів, пов’язаних із заволодінням продуктами харчування і дрібними сумами грошей.
Інфляція як процес або результат знецінення грошей. Високий рівень інфляції (понад 15—20 % на рік), що супроводжується час від часу переходом у стан гіперінфляції, унеможливлює безконфліктне пристосування населення до нових умов Життя.
Безробіття або стан трудової незайнятості населення створює в Україні об’єктивну основу масового отримання засобів для існування незаконним, зокрема злочинним, шляхом, оскільки рівень соціальної захищеності безробітних фактично відповідає межі абсолютної убогості.
Надмірне оподаткування. Частка податків у сфері підприємництва в Україні становить від 70 до 98 % усіх витрат, що робить неможливим легальне підприємництво більшої частини секторів економіки і штучно перетворює велику частину керівників комерційних організацій на злочинців.

Політичні фактори злочинності у сфері економіки є такими.

Загальна політична нестабільність нерідко є провокуючим фактором циклічного посилення економічної кризи, що безперервно створює загрозу втрати державою статусу гаранта економічної стабільності. Політична нестабільність зумовлює низький рівень поваги до влади, зокрема до всієї системи кримінальної юстиції.
Нестабільність кримінальної політики боротьби зі злочинністю у сфері економіки, яка породила декілька “хвиль” нових пріоритетів кримінально-правового захисту у сфері економіки і нових “економічних ворогів”.
Низький рівень безпосередньої участі населення у боротьбі зі злочинами у сфері економіки. Руйнування колишньої системи безпосередньої участі населення у боротьбі зі злочинністю відбувається без одночасного формування нової.
Корумпованість державного і муніципального апарату, що перешкоджає прийняттю ефективних антикризових і справедливих заходів відповідальності стосовно осіб, які вчинили корисливі злочини. У зв’язку з цим особи, які незаконно заволоділи чужим майном у великих розмірах, мають найбільші гарантії захищеності від кримінального переслідування.
Відсутність політичної волі у формі істинної зацікавленості значної частини представників державного апарату в ефективній боротьбі з такими базовими видами корисливих злочинів, як легалізація (відмивання) грошових коштів або іншого майна, набутого незаконним шляхом, монополістичні ді¹ та обмеження конкуренції, неповернення з-за кордону грошових коштів в іноземній валюті.

Правові фактори злочинності у сфері економіки є такими.

Наявність прогалин і суперечностей у законодавстві цивілістичного комплексу, а також у фінансовому, зокрема податковому, бюджетному і валютному, законодавстві у частині, що стосується регулювання економічних відносин. Наприклад, відсутність правового регулювання декларування джерел походження коштів, за які приватизувалося державне майно, створила феномен державного заохочення масового “відмивання” незаконно одержаних доходів.
Дефіцитність офіційного тлумачення кримінально-правових норм про відповідальність за заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою, а також за всі злочини у сфері економічної діяльності (крім податкових злочинів), що зумовлює низьку інтенсивність застосування відповідних норм.
Технічні недоліки кримінально-правових норм, які передбачають відповідальність за найбільш небезпечні види злочинів у сфері економіки, зокрема за: а) вчинені організованими групами (у КК України занадто загально визначено поняття “організованої групи”, що не дає змоги однозначно інтерпретувати на практиці її стійкість); б) деякі види злочинів, що завдають великої шкоди від незаконного отримання кредиту, великі розміри легалізації (відмивання) грошових коштів або іншого майна, набутого незаконним шляхом, виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів тощо.
Невиправдано занижений розмір покарання за корисливі злочини у сфері економічної діяльності, що робить неможливим ефективну боротьбу з ними на стадіях підготовки (у зв’язку з некараністю підготовки до злочинів невеликої або середньої тяжкості), а також припинення такої найбільш небезпечної форми співучасті у злочині, як злочинне угруповання (внаслідок того, що обов’язковою ознакою злочинного угруповання є вчинення лише тяжких або особливо тяжких злочинів), — перешкоджання законній підприємницькій діяльності, реєстрація незаконних операцій із землею, лжепідприємництво та ін.
Надмірна ентропія, тобто невизначеність санкцій багатьох норм про відповідальність за корисливі злочини, що позбавляє правильних орієнтирів суспільної небезпеки окремих видів злочинів.
Термінологічна неузгодженість кримінального і цивільного законодавства у частині, що стосується визначення бланкетних ознак окремих видів злочинів (наприклад, поняття майна, яке використовується законодавцем, у КК України, відрізняється від визначення того самого поняття в ЦК України).
Відсутність закону про попередження злочинності, який має створити нормативні передумови для поступового переходу від переважно каральної моделі боротьби з корисливою злочинністю, за якої остання здатна відтворювати сама себе, до профілактичної — заснованої на фінансових гарантіях пріоритету заходів з обмеження причин і умов здійснення злочинів (зокрема корисливих) перед заходами кримінального переслідування.
Неефективне правове регулювання кримінальної відповідальності за злочини у сфері економіки, які вчинюються юридичними особами.

Соціально-психологічними факторами корисливої злочинності є:

1) самокультивування споживчої системи соціальних цінностей;

2) здатність майнових потреб випереджати у своєму розвитку створення економічних умов для їх задоволення;

3) етична псевдовиправданість будь-яких способів рівномірного розподілу майнових благ;

4) низький рівень солідарності населення з кримінально- правовими заборонами, що встановлюють відповідальність за крадіжку чужого майна, заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою, а також за переважну більшість злочинів у сфері економічної діяльності;

5) нехтування ймовірністю залучення до відповідальності за корисливий злочин;

6) критично низький рівень знання кримінально дієздатним населенням меж відповідальності за злочини у сфері економічної діяльності (насамперед у частині, що стосується нових видів злочинів);

7) втрата, переважно дорослого населення, довіри і готовності надавати підтримку правоохоронним органам, які займаються розкриттям і розслідуванням корисливих злочинів.

Організаційними факторами (причинами й умовами) злочинності у сфері економіки є:

1) неадекватність системи державного реагування структурі і характеру корисливих злочинів, що найбільшою мірою стосується дефіциту кадрового забезпечення боротьби зі злочинами у сфері економічної діяльності, які вирізняються надзвичайно складним механізмом і високим рівнем латентності;

2) украй низький фактичний рівень розкриття багатьох видів корисливих злочинів, насамперед злочинів проти власності, які вчинюються шляхом обману або зловживання довірою; більшості видів злочинів проти інтересів служби у комерційних та інших організаціях; при цьому загальнопопереджувальне значення кримінальної відповідальності відносно названих злочинів майже втрачається;

3) відсутність державної системи кримінологічного моніторингу економіки — безперервного спостереження, оцінювання і прогнозу явищ, які виникають у ній;

4) дефіцит високоефективних (насамперед комп’ютерних) технологій розслідування нових форм шахрайства, заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою, а також податкових, митних, валютних і кредитних злочинів, оскільки розслідування цих категорій злочинів звичними методами, як правило, не забезпечує виявлення і закріплення необхідних доказів винності осіб, які вчинили такі злочини;

5) функціональні суперечності між різними підрозділами одних і тих самих правоохоронних органів, які ведуть боротьбу з корисливими злочинами (наприклад, між підрозділами по боротьбі з економічними злочинами і по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ);

6) низький рівень координації діяльності різних правоохоронних органів по боротьбі з корисливими злочинами (обмін інформацією, спільне планування і здійснення заходів щодо виявлення і припинення злочинів у сфері економіки підрозділами кримінального розшуку, по боротьбі з економічними злочинами і по боротьбі з організованою злочинністю МВС України і між підрозділами по боротьбі з окремими видами злочинів у сфері економіки, виявленими в СБУ, дотепер мають епізодичний характер);

7) відсутність високоефективного механізму пошуку за кордоном (перш за все в офшорних зонах) і повернення до України незаконно набутого й (або) вивезеного майна та коштів.

Технічними факторами злочинності у сфері економіки є:

1) недосконалість технічних засобів попередження і припинення як традиційних злочинів проти власності, так і нових форм шахрайства, а також злочинів у сфері економічної діяльності, пов’язаних із використанням електронних мереж і комунікацій;

2) недостатність організаційно-технічного забезпечення механізму негайного реагування на велику частину корисливих злочинів;

3) відсутність спеціальної автоматичної бази даних про корисливі злочини у сферах економічної діяльності;

4) низький рівень інформаційно-технічного забезпечення взаємодії українських і закордонних правоохоронних органів у виявленні та розслідуванні транснаціональних злочинів у сфері економіки;

5) відсутність комп’ютерного програмного забезпечення виявлення і розслідування високолатентних корисливих злочинів.