Кримінологія

14.5. Попередження агресивних злочинів

Загальносоціальні заходи. Загальносоціальною основою попередження агресивної злочинності та максимального обмеження можливостей для її функціонування і відтворення є подолання кризових явищ у країні: в економіці, політиці, суспільній ідеології та психології, соціальній сфері, правоохоронній діяльності. На цій основі розрізняють перспективні профілактичні заходи, пов’язані:

з усуненням, ослабленням або нейтралізацією криміногенних чинників (включаючи їх вияв на рівні мікросередовища і за станом окремих осіб), пов’язаних із падінням життєвого рівня населення, кризовими соціальними і політичними явищами у суспільстві. Йдеться, зокрема, про заходи соціального захисту найуразливіших верств населення, оскільки відчуття свого відторгнення від суспільства, брак стартових можливостей в ньому, як і потреба добування засобів для престижного проведення часу і задоволення негативних звичок, зумовлюють легкість переходу таких осіб на шлях систематичного вчинення злочинів і подальшу професіоналізацію;
організаційно-управлінськими заходами попередження злочинності, спрямованими на усунення помилок і упущень в управлінні економікою, політикою, соціальною сферою, а також правоохоронною діяльністю, оскільки ці помилки й упущення є криміногенними чинниками. Наприклад, розрізняють заходи, пов’язані з оптимізацією регулювання процесів урбанізації та міграції, працевлаштування, демократизації, соціальної адаптації тощо; у правоохоронній сфері — заходи зі стимулюванням повноти виявлення і розкриття злочинів, подоланням “ножиць” між тенденціями злочинності та практикою обрання запобіжних заходів і застосування покарань тощо;
усуненням чи обмеженням криміногенних чинників за допомогою формування у членів суспільства етичної позиції, орієнтованої на базові загальнолюдські цінності міри, які формують у громадській думці нетерпимість до злочинів й інших правопорушень. Йдеться про заходи підвищення загальної, побутової, статевої та правової культури людей. Особливої уваги в цьому плані потребує молодь, яка внаслідок недостатньої сформованості світогляду і навиків соціальної життєдіяльності, різкої зміни ідеологічних цінностей у суспільстві особливо схильна до негативних впливів, наслідування негативних стандартів поведінки, які наявні у повсякденному житті;
встановленням контролю за діяльністю засобів масової інформації та естради, які фактично пропагують всупереч міжнародно-правовим зобов’язанням України злочинний спосіб життя, можливості, які відкриваються при залученні до нього, привабливість і безпеку заняття злочинами, норми спілкування у злочинному середовищі. Ще у 1935 р. у колишньому СРСР було заборонено “випуск книг і фільмів, які пропагують пригоди кримінальних злочинців”. Жодні демократичні принципи, які ми так старанно пропагуємо, не можуть виправдати невтручання держави в розбещення і обезглуздження молоді, що здійснюється засобами масової інформації;
неприпустимістю таких негативних чинників, як соціальна нетерпимість, масові репресії, національна ворожнеча, відхилення від закономірностей суспільного розвитку, які мають особливе значення. Екскурс в історію колишнього СРСР свідчить, що насильство неминуче виявляється з виникненням таких чинників:

а) встановлення міждержавної співпраці на інформаційно-методичному рівні та за здійснення спільних операцій;

б) вдосконалення правових заходів профілактики цієї категорії злочинності (йдеться про заходи з виховання правосвідомості для дотримання правових норм за особистим переконанням, введення і вдосконалення норм, які заохочують до припинення дій злочинців і самозахисту від них, виховання профілактичної активності особи тощо).

Таким чином, загальносоціальне попередження злочинності пов’язане з найбільш значущими і довготривалими видами соціальної діяльності, розвитком економіки, забезпеченням прав, свобод, законних інтересів громадян, підтримкою культури і моральності, зміцненням законності, соціального захисту населення. Для таких заходів характерні більш масштабні цілі, ніж боротьба зі злочинністю і попередження злочинів. Проте, будучи основою спеціально-кримінологічної профілактики, вони мають важливий кримінологічний аспект, оскільки їх спрямованість на розв’язання завдань соціального розвитку створює передумови обмеження злочинності, протидіє криміногенним чинникам, які її продукують.

Спеціально-кримінологічні заходи. На відміну від загальносоціальних заходів профілактики, які створюють атмосферу в суспільстві, що ускладнює вчинення злочинів, спеціально-кримінологічні заходи зумовлені наявністю злочинності, її станом і характером діючих криміногенних чинників. Саме спеціальна визначеність і цілеспрямованість на боротьбу зі злочинністю відрізняє ці заходи від загальносоціальної профілактики.

Разом з тим загальносоціальні та спеціально-кримінологічні заходи профілактики взаємопов’язані та взаємозумовлені. Дія загальносоціальних заходів попередження злочинності ефективна, якщо вони доповнюються спеціально-кримінологічними заходами, спрямованими на усунення, послаблення, нейтралізацію криміногенних чинників, виправлення осіб, які можуть вчинити або вже вчинили злочини. Водночас загальносоціальні заходи створюють відповідні базові передумови для реалізації заходів спеціально-кримінологічної профілактики.

Відповідно до охарактеризованих вище агресивних злочинів можна виокремити основні напрями спеціально-кримінологічної профілактики.

1. Використання кримінально-правових заходів так званої подвійної превенції для своєчасного реагування на загрози вбивством, тяжкими тілесними ушкодженнями, на приготування до вчинення агресивних злочинів, залучення неповнолітніх до злочинної діяльності і т. ін.

Юридичною сутністю цих заходів є:

а) їх виховний вплив на широке коло населення;

б) залякування кримінальною відповідальністю і практикою її застосування;

в) виховно-попереджувальний і виправно-трудовий вплив на осіб, яких притягнуто до кримінальної відповідальності за злочини, що не становлять великої суспільної небезпеки;

г) попередження тяжкого злочину або тяжких наслідків.

2. Послідовна і наступальна боротьба з пияцтвом і наркоманією. Відомо, що сьогодні пияцтво і наркоманія — наймасовіша форма соціально відхиленої поведінки, яка завдає великого збитку сім’ї та виробництву, суспільству і державі. Ці негативні явища неминуче призводять до зниження відчуття відповідальності перед суспільством і нерідко є своєрідним каталізатором різного роду злочинів. За статистикою більше половини (63—67 %) найтяжчих некорисливих агресивних злочинів (убивства, тілесні ушкодження різної тяжкості, зґвалтування) вчинюються у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння.

3. Своєчасне реагування на правопорушення, які скоюються на ґрунті сімейних та інших побутових конфліктів. Згідно зі статистикою сьогодні в Україні понад 60 % злочинів проти особи вчинюються на побутовому ґрунті, що свідчить про наявність стійкої тенденції до “побутовізації” таких злочинів. Цей процес зумовлюється насамперед певними змінами в житті суспільства (несприятливі явища в етичному житті багатьох сімей; суперечність між збільшенням вільного часу громадян і невмінням окремих осіб правильно організувати своє дозвілля; пережитки минулого в окремих сім’ях і розвиток процесу емансипації жінок тощо).

Найбільш криміногенними є такі види побуту:

побут, для якого типові систематичні конфлікти в сім’ї;
побут, пов’язаний із систематичним пияцтвом;
побут, пов’язаний із веденням паразитичного способу життя;
побут зі споживацькими установками;
побут осіб, які відбули покарання, у тому числі рецидивістів.

Цей перелік не є вичерпним. Тут названі лише ті, які, на _наш погляд, є найбільш криміногенними для аналізованих злочинів і руйнування яких є одним із найважливіших завдань профілактики.

Проте цьому напряму профілактики приділяється недостатньо уваги. Як правило, діяльність із попередження агресивних ЗЛОЧИНІВ, що вчинюються у сфері побутових відносин, не будується на єдиній скоординованій основі, а отже, має розрізнений, випадковий характер. Практично не використовуються можливості громадськості: не всі дільничні інспектори міліції можуть професіонально виконувати свої службові обов’язки, деякі з них не мають достатнього життєвого досвіду і не вміють своєчасно розв’язувати складні конфліктні ситуації.

4. Неухильна і рішуча боротьба з рецидивною злочинністю. Рецидивна злочинність, як і злочинність у цілому, є складним негативним соціальним явищем, тому боротьба з нею зумовлює застосування взаємопов’язаних і скоординованих заходів соціального, правового, кримінологічного, соціально-психологічного й організаційного характеру в їх єдності та взаємозв’язку.

Є три шляхи (напрями) у системі заходів для зменшення рівня рецидивної злочинності:

підвищення ефективності призначення і виконання покарань;
сприяння ресоціалізації та соціальній адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі;
здійснення соціального контролю стосовно осіб, звільнених від відбування покарання.

5. Припинення криміногенних впливів професійних злочинців. У спеціальній літературі наголошується, що можливі попередження професійної злочинності пов’язані:

з обмеженням поширення крадійських традицій і звичаїв, особливо в середовищі неповнолітніх і молоді;
руйнуванням впливу злочинних “авторитетів” у їх кримінальному і загальнопобутовому оточенні;
використанням кримінально-правових заходів із так званою подвійною превенцією;
забезпеченням превентивної дії справедливого покарання професійних злочинців.

Ці напрями профілактичної діяльності у свою чергу допускають відповідну орієнтацію суб’єктів виховання (батьків, педагогів, керівників засобів масової інформації та ін.) щодо каналів поширення крадійських традицій і звичаїв, їх виявів, можливих наслідків; потребу в розумінні справжніх етичних цінностей, роз’ясненні підліткам уявного характеру самоствердження за допомогою цих традицій і звичаїв, життєвої безвихідності професійних злочинців.

6. Поліпшення якості профілактичної роботи в маргінальному середовищі. Серед чинників, що сприяють агресивній злочинності, слід назвати прошарок маргіналів, який постійно збільшується, тобто людей, що втратили своє національне коріння, звичаї, традиції тощо. Про цей чинник довгий час замовчувалося, проте саме він є своєрідним злочинним каталізатором, особливо в молодіжному середовищі. Незвичне міське оточення (катастрофічна міграція із сіл), незвичний стиль життя (найчастіше “нетряний”, низька кваліфікація, труднощі зі спілкуванням) змушують підлітків триматися разом, штовхають їх у розкриті обійми мафіозних структур та їх лідерів.

Попередження злочинів цієї категорії осіб базується перш за все на етичному вихованні, формуванні культури і гартуванні проти негативних явищ. Важливе значення мають заходи державних органів і громадськості, зокрема молодіжних організацій із забезпечення правильного вибору професії та соціальної допомоги в ній, з організації дозвілля, формування відчуття соціальної відповідальності та свідомості, позитивних інтересів.

7. Підвищення ефективності діагностики психічних аномалій та акцентуації у неповнолітніх з девіантною поведінкою й інших осіб, які перебувають на профілактичному обліку органів внутрішніх справ, а також медичної допомоги особам, які виявляють підвищену агресивність (за їх згодою).

1 лютого 1995 р. набув чинності Закон України “Про органи і служби у справах неповнолітніх”, що визначна систему суб’єктів попереджувальної діяльності, серед яких загальноосвітні школи і професійні училища соціальної реабілітації, а також, уперше після 1924 p., центри медико-соціальної реабілітації неповнолітніх, на які покладається обов’язок лікування неповнолітніх правопорушників від алкоголізму, наркоманії та інших аномалій, про котрих в законі зазначається: “а також для неповнолітніх, які за станом здоров’я Не можуть бути направлені в загальноосвітні школи і професійні училища соціальної реабілітації”.

8. Активізація діяльності з роз’єднання антигромадських молодіжних угруповань, учасники яких схильні до насильства. Слід визнати, що угруповання дає підлітку те, в чому відмовляє йому суспільство. По-перше, матеріальну незалежність; по-друге, в угрупованні він проходить своєрідну школу колективізму (цьому сприяють так звані фонди допомоги, потужні організації, які протягом півгодини можуть зібрати “по тривозі” сотні “бійців”); по-третє, підпільні зали атлетичної гімнастики, посилені заняття для зміцнення тіла; по-четверте, можливість зробити “кар’єру” і піднятися із самих “ніізів” до помічників “авторитетів”; по-п’яте, наявність ризьку, який лоскоче нерви романтика, постійний бойовий тонус Посеред сірої буденності; по-шосте, досвід старших у різних сферах — від сексуальної азбуки до основ Кримінального кодексу.

Таким чином, угруповання є засобом соціалізації підлітка — входження його в доросле життя, самоствердження, засвоєння ним соціальних ролей, а отже, тільки з урахуванням цих моментів можна ефективно протидіяти антигромадським молодіжним угрупованням.

9. Активізація діяльності по боротьбі з організованою злочинністю. Несприятливі тенденції організованої злочинності інтенсивно корелюють з такими процесами в суспільстві, як безробіття і втрата гарантій працевлаштування випускників навчальних закладів, деформація моральності, ідеології, політики й інших сфер життєдіяльності, тобто йдеться Про ті самі Процеси та явища, які детермінують несприятливі тенденції злочинності в цілому.

10. Забезпечення ефективної охорони громадського порядку на вулицях і в інших громадських місцях. Органи внутрішніх справ мають зосередити основну увагу на таких моментах:

систематично узагальнювати й аналізувати дані щодо вчинених насильницьких злочинів у громадських місцях;
постійно роз’яснювати населенню території обслуговування інформацію про небезпеку розпивання спиртних напоїв з незнайомими особами, випадковими попутниками;
взяти під нагляд найбільш криміногенні об’єкти, використовувати можливості громадськості, вивчати склад осіб, які збираються на таких об’єктах, їх поведінку, наявність серед них раніше судимих або таких, які тривалий час не працюють чи зловживають спиртними напоями;
у випадках неосвітлення вулиць, провулків, парків, під’їздів, будинків у вечірні і нічні години вносити через керівництво міськрайорганів відповідні пропозиції у виконкоми місцевих рад, залучати до цієї роботи представників ЖЕКів;
підвищувати ефективність діяльності патрульно-постової служби міліції щодо забезпечення охорони громадського порядку, а саме:

а) систематично, з урахуванням оперативної обстановки аналізувати розстановку сил і засобів патрульно-постової служби;

б) проводити діяльність безперервно, щодоби, що забезпечить прийняття оптимального рішення на кожну подальшу добу з розстановки та використання сил і засобів патрульно-постової служби;

в) вдосконалювати роботу із взаємодії патрульно-постової служби з іншими службами і підрозділами органів внутрішніх справ, а також із громадськістю.

Треба визнати, що останніми роками на вулицях міст України значно рідше з’являються патрулі міліції. Мабуть, без допомоги населення органам правопорядку важко справитися з поставленими перед ними завданнями.

За умов ринкової економіки і низького життєвого рівня населення навряд чи вдасться відновити добровільні народні дружини (ДНД), а отже, держава має виділити кошти на оплату добровільних помічників міліції з охорони громадського порядку.

11. Своєчасність профілактичного впливу на осіб з підвищеним ступенем віктимності. Вивчення ролі потерпілого у скоєнні агресивних злочинів дуже важливе у справі усунення обставин, які сприяють вчиненню цих діянь. Віктимологічна профілактика злочинів, які вивчаються, має бути диференційованою, тобто враховувати те, що потерпілі — це сукупність осіб, яким властиве різноманіття соціальних, психологічних і психофізіологічних чинників, за котрими передбачається можливість класифікації потерпілих. Такий підхід дасть змогу підвищити конкретність і дієвість профілактики зазначених злочинів.

Крім зазначених вище напрямів спеціально-кримінологічної профілактики агресивних злочинів, слід наголосити на таких, як активізація і боротьба з фактами незаконного виготовлення, збуту, зберігання і носіння холодної та вогнепальної зброї та її викрадення; забезпечення справедливої відповідальності за такі злочини на основі її диференціації й індивідуалізації; рішуче посилення боротьби з розпалюванням релігійної та міжнаціональної ворожнечі та ін.

Активізація роботи на цих напрямах сприяє стабілізації та зменшенню рівня агресивних злочинів. На це необхідно орієнтувати цільові програми, а також документи міжвідомчого і відомчого комплексного планування боротьби зі злочинністю, іншими правопорушеннями.