Кримінологія

14.3. Насильницька корислива злочинність

Насильницька злочинність в Україні за мотивацією в основному корислива, часто пов’язана з виявами насильства і жорстокості. У кримінологічній класифікації її зазвичай називають “корисливо-насильницькою”, що, як справедливо зазначає професор А.Ф. Зелінський, не “узгоджується із законами формальної логіки: класифікація має здійснюватися за однією підставою. І якщо такою підставою в нашому групуванні прийнятий спосіб реалізації корисливих устремлінь, то краще і точніше говорити про насильницькі корисливі злочини”.

Згідно з чинним кримінальним законодавством до таких злочинів належать грабежі, розбої, здирництво, умисне вбивство, вчинене з користі, та ін. Грабежі, вчинені без насильства, також доцільно віднести до цієї групи на основі міркувань зручності використання кримінальної статистики, а також із психологічної близькості відкритого викрадання з насильницьким. Майже завжди корисливий і бандитизм.

Кримінальна статистика свідчить про те, що рівень цієї категорії злочинів порівняно з іншими корисливими посяганнями відносно невисокий. У 2006 р. грабежі та розбої становили близько 5 % у структурі злочинності. Якщо сюди додати зареєстровані випадки здирництва, а також бандитизм, то частка корисливого насильства у структурі зареєстрованої злочинності збільшиться лише на 0,5 % . Латентність грабежів і розбоїв порівняно з іншими корисливими злочинами також невелика з причини тяжкості наслідків і зацікавленості потерпілих у вирішенні справи. Проте більшість актів здирництва не реєструються у зв’язку з відсутністю скарг від потерпілих, які не звертаються до правоохоронних органів за допомогою, побоюючись розправи з боку рекетирів, а також не сподіваючись на ефективний захист закону.

Дещо інша ситуація з бандитизмом. В останні роки кількість зареєстрованих злочинів за статтею “Бандитизм” збільшилася (якщо в 1995 р. за цією статтею було розслідувано 34 кримінальні справи, то в 2006 р. — уже 204), але цей показник далеко не відповідає дійсності. Як свідчить офіційна статистика МВС України, кількість банд і бандитських формувань в Україні зростає з року в рік у геометричній прогресії. Сьогодні кожен четвертий злочин вчинюють члени організованих злочинних угруповань. Щомісяця органи внутрішніх справ знешкоджують 10—15 банд.

У засобах масової інформації співробітники правоохоронних органів нерідко пояснюють провали у своїй роботі недосконалістю законодавчої бази. Водночас у КК України є ст. 257, яка передбачає відповідальність за бандитизм, і покарання за цією статтею досить значне — до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Стаття передбачає відповідальність не тільки за співучасть у банді, а й за її організацію. Саме ця S особливість, на думку фахівців, робить ст. 257 тією правовою нормою, за допомогою якої можна і необхідно боротися з організованою злочинністю і перш за все з лідерами організованого злочинного світу.

За інформацією Верховного Суду України слідчі органи іноді проводять розслідування за статтями “Розбійний напад” або “Вимагання”, за наявності ознак злочину — за статтею “Бандитизм”.

Приклад 1. Брати Логінови та їх приятель Волков із застосуванням мисливської рушниці і стартового пістолета вчинили чотири напади на магазини міста Д. Ці особи були осуджені за розбій. Разом з тим слідчі органи і суд навіть не розглядали питання про наявність у діях цих осіб складу злочину, передбаченого ст. 257 КК України. Хоча, як видно з матеріалів справи, раніше вони вже відбували покарання за розбій, проте знову організували злочинну групу.

Приклад 2. Мешканці міста Вознесенська Б., К. та Г. об’єдналися в злочинну групу та, озброївшись обрізом і ножем, вчинили чотири напади на квартири громадян. При цьому злочинці нанесли потерпілим тілесні ушкодження, але їхні дії не були кваліфіковані за ст. 257.

Пленум Верховного Суду України роз’яснив, що слідчим органам і судам слід вживати належні заходи, щоб усі особи, винні в організації та участі в бандах, притягалися до відповідальності саме за цією статтею, що передбачає суворе покарання. Для визначення складу злочину необхідно перш за все встановити наявність озброєної групи з двох і більше осіб, які заздалегідь об’єдналися для здійснення одного або декількох нападів. Про стійкість банди, роз’яснює Верховний Суд, свідчать зокрема такі ознаки, як стабільність її складу та організованих структур, згуртованість, постійність форм і методів злочинної діяльності, а також наявність наміру у членів банди на здійснення злочинів у майбутньому.

Згідно із законом факт організації озброєної банди є закінченим складом злочину незалежно від того, чи були вчинені правопорушення, які планувалися нею.

Цікавими є висновки фахівців щодо такого спірного питання, як участь у банді. Маються на увазі не лише безпосередня участь у вчинених бандою нападах, а й систематичне та усвідомлене виконання інших дій на користь банди — постачання зброї, забезпечення транспортом, керівництво окремими діями, фінансування, пошук об’єктів нападів.

Оскільки бандитські напади пов’язані з іншими тяжкими злочинами (вбивства, розбої, зґвалтування, розкрадання), то часто виникають питання про кваліфікацію діянь членів злочинних формувань. Свого часу переважав такий погляд: кваліфікувати діяння обвинувачених необхідно тільки за статтею “Бандитизм”, навіть якщо вони вчиняли інші тяжкі злочини. Умовно передбачалося, що ст. 257 КК України включає й інші злочини. Проте згодом думка змінилася. Верховний Суд СРСР рекомендував судам за наявності достатніх підстав кваліфікувати діяння обвинувачених за двома статтями — “Бандитизм” і “Умисне вбивство за обтяжливих обставин”. Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд України. Тому посилатися на недосконалість законодавства стосовно цього злочину щонайменше не справедливо і це свідчить про некомпетентність або безсилля правоохоронних органів.

Насильницька злочинність завжди позначається на стані соціальної захищеності громадян, підсилює напруженість у суспільстві, підриває авторитет держави. Зростання злочинного насильства, що відбувається останнім часом, стає надзвичайно серйозною перешкодою ефективному вирішенню назрілих соціальних, політичних, економічних проблем. Він призводить до загострення міжнаціональної напруженості, підсилює необхідність “сильної руки”, породжує популістські прагнення за будь-яку ціну подолати наявні труднощі.

Наукові дослідження свідчать, що насильство дедалі більше стає інструментальним, використовується для вчинення корисливих, посадових злочинів і починає реально застосовуватися у разі вчинення злочинів проти національної та расової рівності, політичних і трудових прав громадян, порядку управління тощо.

За місцем вчинення розрізняються три різновиди грабежів і розбою. Перший — вуличний, зазвичай нічний, стосовно перехожих, які запізнюються або п’яні. Особливо частішають “ривки” у зимові місяці — злочинці зривають дорогі хутряні шапки, віднімають сумки і т. ін. За даними деяких досліджень, вуличні грабежі і розбої становили 70 % усіх епізодів.

До другого різновиду належать напади організованих бандитських і розбійних груп на туристські автобуси, вантажівки дальніх перевезень, водіїв легкових автомобілів, особливо на таксистів. Ступінь небезпеки такого розбою дуже високий, оскільки часто в таких випадках застосовується зброя в поєднанні з викраденням автомобілів і нерідко з убивством водія.

До третього різновиду належать напади з проникненням у приміщення будь-якої організації або квартири. Пограбування офісів комерційних підприємств, магазинів і банків супроводжується застосуванням вогнепальної зброї або імітацією такої зброї. Не менш небезпечними є розбійні напади на квартири. Побоюючись викриття і усуваючи свідків, бандити іноді вбивають усіх потерпілих, навіть малих дітей. Жертвами бандитських і розбійних нападів останніми роками часто стають заможні люди із сумнівними доходами — бізнесмени, розбагатілі діячі торгівлі та ін. Злочинці розраховують на те, що потерпілі не стануть звертатися в міліцію. Виявляються і “робін-гудівські” мотиви, спрямовані на примусовий перерозподіл майна.

Більше 50 % грабежів і розбоїв вчинюються групами, в яких беруть участь від двох до шести членів. І майже всі злочини, вчинені неповнолітніми, мають груповий характер.

За даними вивчених кримінальних справ, вогнепальна зброя використовувалася значно рідше (близько 12 %), ніж холодна (майже 50 %).

Розкриття корисливого насильства досить високе — 74— 75 % розбоїв і 38 % грабежів, чому сприяють відкритий характер посягань, тяжкість наслідків і підвищена у зв’язку з цим зацікавленість кримінального розшуку в розкритті. Тривала безнаказана злочинна діяльність зграй і банд — теж не рідкість, особливо якщо в них беруть участь люди, раніше не судимі.

Привертає увагу переважно молодий вік грабіжників і бандитів: неповнолітні — 25,2 %, у віці 18—25 років — 32, 26— 35 років — 34,8, особи, старші 35 років, — 8 %. Отже, більше 90 % грабіжників, розбійників і вимагачів — це молоді люди, не старші 35 років. За родом занять серед них робітники — близько 28 %, особи, які вчаться, — 11,4, службовці — 2,8 і майже 40 % — особи, не зайняті ні роботою, ні навчанням. Є підстави вважати, що остання категорія збільшуватиметься зі зростанням безробіття.

Значне місце в структурі насильницьких корисливих злочинів посідає так званий рекет — одна з небезпечних тенденцій здирництва, що вирізняється особливою агресивністю і жорстокістю. Зазвичай для досягнення своїх цілей рекетири використовують такі форми протиправної дії на громадян, як залякування, незаконне позбавлення волі, насильство, небезпечне для життя і здоров’я, нанесення тілесних ушкоджень — аж до вбивства.

Незважаючи на те, що латентність вимагання висока, офіційна статистика свідчить про постійне його зростання. У 2006 р. за даними МВС України було зареєстровано 3283 вимагання, що на 16 % більше, ніж у 2005 р. Вимагачі діють, як правило, у складі організованих груп і контролюють певну територію або певний вид бізнесу, наприклад проституцію. Наперед обумовлені суми злочинці одержують регулярно і не допускають конкуренції, тобто повторного здирництва з боку інших рекетирів. Це, мабуть, “мирне” здирництво, з яким більшість бізнесменів змирилась. Але останнім часом збільшується кількість випадків “агресивного” вимагання, коли злочинці скоюють напад на жертву, відвозять її у безлюдне місце і катують, вимагаючи віддати цінності.

Позитивний досвід розкриття подібних злочинів накопичений у ГУВС МВС України м. Києва. Так, у результаті злагоджених дій оперативних служб було розкрито по “гарячих слідах” рідкісний за способом вчинення і жорстокості злочин, скоєний групою молодих осіб стосовно громадянина Р. До чергової частини Подільського РУВС м. Києва телефоном надійшло повідомлення від громадянки Н., яка заявила, що її чоловік, громадянин P., який працює фотографом, не повернувся додому. Перевіркою було встановлено, що Р. поставив свою машину на платній стоянці о 20-й годині, після чого про нього нічого не було відомо. Надалі було виявлено, що громадянин Р. був захоплений і підданий жорстоким тортурам злочинною групою, яка вимагала видати 50 тис. дол. США за його звільнення. Внаслідок уміло проведених слідчих і оперативно-розшукових заходів злочинна група була затримана і знешкоджена. У процесі здійснення подальших таких заходів ця група, що на той час уже перебувала в ізоляторі тимчасового утримання, була викрита у спробі вчинення аналогічного злочину стосовно громадянина К.

Зазвичай такі випадки кваліфікуються як вимагання, що, як справедливо зазначає А.Ф. Зелінський, “необґрунтовано полегшує відповідальність винних осіб... Очевидні ознаки розбою або сукупності розбою з вимаганням залежно від обставин”.

Аналіз кримінально-слідчої практики показує, що інколи чітко простежується небезпечна тенденція утворення організованих груп вимагачів, які мають міжрегіональний характер і чисельний склад котрих становить від 15 до 50 осіб. Привертають до себе увагу спроби багатьох формувань установити контакти зі співробітниками правоохоронних органів. У процесі розслідування зазначених справ встановлено, що такі зв’язки мала майже кожна друга група. У них була вогнепальна і холодна зброя, переважно револьвери, пістолети, автомати, карабіни, обрізи, ножі і кастети.

У зв’язку з розширенням зовнішньоекономічних зв’язків і прибуттям в Україну великої кількості зарубіжних підприємців почастішали випадки рекету стосовно іноземних громадян.

Усе частіше розкриваються факти неприкритого зрощення “державних крадіїв” і “корупціонерів”, які діють у банківській сфері, з лідерами “гангстерських” формувань. За проведення протиправних комерційних і фінансових операцій керівники Деяких банків з метою фізичного і психологічного тиску на клієнтів і конкурентів, особистої безпеки, охорони грошей і Цінностей активно взаємодіють з “гангстерськими” структурами. Злочинці-професіонали стають акціонерами або організаторами підприємницької діяльності у різних формах. Фінансові кошти, отримані злочинним шляхом, масово спрямовують у нелегальний або легальний бізнес.

Намагаючись включити у сфери свого впливу комерційні банки, злочинці перейшли до відвертої фізичної розправи з тими, хто не піддався та не злякався їх погроз і підкупу. Першими на собі відчули кримінальний тиск дрібні і середні банки, а тепер вони намагаються залякати представників великих українських банків. Службовців беруть у заручники, замахуються на життя їх близьких.

Сьогодні виникла ситуація, коли все суспільство і нові фінансові підприємницькі інститути як його складові перебувають під прицілом добре організованих, оснащених сучасними технічними засобами бандитів.