Кримінологія

12.4. Класифікація заходів профілактики

У кримінологічній літературі пропонуються різні підстави класифікації заходів профілактики: а) за рівнем попереджувальної діяльності; б) за механізмом; в) за обсягом; г) за змістом запобіжних заходів; д) за суб’єктом їх виконання та ін.

За рівнем попереджувальної діяльності виокремлюють дві групи заходів — загальносоціального і спеціально-кримінологічного характеру.

Функція загальносоціальної профілактики послідовно здійснюється всім прогресивним розвитком суспільства. Загально-соціальне попередження злочинності пов’язане з найбільш значимими і довгостроковими видами соціальної діяльності, заходами розвитку економіки, забезпечення прав, свобод, законних інтересів громадян, підтримки культури і моральності, зміцнення законності, соціального захисту населення. Подібні заходи не мають на меті боротьбу зі злочинністю і попередження злочинів. Однак вони мають важливий кримінологічний аспект, будучи основою, платформою спеціальної профілактики, оскільки їх спрямованість на розв’язання завдань соціального розвитку створює передумови обмеження злочинності, протидіє криміногенним факторам, які її продукують.

Спеціально-кримінологічна профілактика включає заходи, спрямовані саме на усунення, ослаблення, нейтралізацію криміногенних факторів, виправлення осіб, що можуть учинити чи вже вчинили злочин.

Спеціальні кримінологічні заходи попередження злочинності здійснюються державними органами, громадськими організаціями, приватними підприємствами, установами, іншими організаціями і громадянами. Саме спеціальне призначення і спрямованість на боротьбу зі злочинністю відрізняють ці заходи від, заходів загальносоціальної профілактики.

Водночас загальносоціальні і спеціальні заходи профілактики взаємозалежні та взаємозумовлені. їх вплив ефективний, якщо вони доповнені спеціальними заходами. Загальносоціальні заходи створюють відповідні базові передумови для реалізації заходів спеціальної профілактики.

За механізмом дії на злочинність виокремлюють заходи соціально-економічні, організаційно-управлінські, ідеологічні, технічні та правові.

До соціально-економічних належать заходи як соціального захисту найуразливіших прошарків населення, так і оздоровлення економіки в цілому.

Організаційно-управлінські заходи попередження злочинності спрямовані на усунення помилок і недоліків в управлінні економікою, соціальною сферою, а також у правоохоронній діяльності, оскільки такі помилки і недоліки вважаються криміногенними факторами.

До групи організаційно-управлінських належать також заходи вдосконалення спеціальних профілактичних злочинів, їх нормативного, інформаційного, методичного і ресурсного забезпечення.

До ідеологічних належать заходи попередження злочинності, що усувають чи обмежують криміногенні фактори шляхом і в результаті формування у членів суспільства моральної позиції, орієнтованої на базові загальнолюдські цінності; заходи, що формують у суспільній свідомості нетерпимість до злочинів; заходи підвищення загальної, побутової, правової культури людей.

До технічних заходів належать різні засоби і пристосування, що ускладнюють перекручування кількісних чи якісних показників під час виробництва, відпуску, збереження, транспортування матеріальних цінностей; фальсифікація банківських операцій; засоби перешкоджання проникненню в сховища і житло з метою здійснення розкрадань; виникнення пожеж і т. ін. (різні вимірювальні прилади, автомати для фіксування виробничих процесів, сигналізації, автоматичні замикальні пристрої тощо).

Правові заходи профілактики злочинності включають:

1) удосконалення кримінальної, адміністративної, трудової та інших галузей законодавства; 2) наявність правових заборон і обмежень (наприклад, регулювання торгівлі спиртними напоями); 3) правову регламентацію діяльності суб’єктів профілактики; 4) виховання правосвідомості, яка має досягти рівня дотримання правових норм за особистим переконанням; 5) виховання профілактичної активності особистості.

За обсягом і спрямованістю застосування запобіжних заходів відповідно до рівнів злочинності і криміногенних факторів розрізняють загальну, особливу та індивідуальну профілактику.

Загальні профілактичні заходи спрямовані на усунення чи нейтралізацію причин і умов злочинності в цілому. Наприклад, комплекс заходів для боротьби з наркоманією варто вважати складовою загальної профілактики злочинів, оскільки наявний тісний зв’язок між наркоманією і злочинністю.

Особливі заходи здійснюються в межах окремих груп злочинів і груп осіб, що характеризуються негативною поведінкою.

Індивідуальна профілактика є конкретизацією загальносоціальних і спеціальних кримінологічних заходів стосовно окремих осіб. Вона послідовно спрямована на: а) усунення несприятливих впливів на конкретну особу, що можуть призвести до формування антигромадської спрямованості та соціально несхвальної поведінки; б) зміну соціально несхвальної поведінки і корекцію орієнтацій та рис особистості (якщо її перекручене формування вже спостерігалося); в) застосування негайних заходів щодо попередження безпосередньо підготовлюваних злочинів, припинення спроб їх вчинення.

Індивідуальна профілактика залежно від стадій розвитку перекручених орієнтацій і рис особи, її поведінки та моменту початку попереджувальної діяльності поділяється на сім видів (етапів):

• ранню профілактику у формі соціального захисту (допомоги), що полягає у виявленні й усуненні несприятливих життєвих умов конкретних осіб до того, як вони спричинили істотні перекручування ціннісних орієнтацій та мотивацій;
• ранню профілактику у формі сполучення соціальної допомоги і коригувального впливу, якщо вплив несприятливих життєвих умов уже призвів до перекрученої позиції особи та соціально несхвальної поведінки;
• безпосередню профілактику, коли соціально несхвальна поведінка особи перетворилась на систематичне (кількаразове) вчинення правопорушень, характер яких вказує на зростання небезпеки переходу на злочинний шлях;
• профілактику безпосередньої небезпеки вчинення злочину;
• припинення на стадії підготовки злочину чи замаху на нього, що включає заходи, спрямовані на те, щоб не допустити продовження вже початого злочину і доведення його до кінця, а також на створення обстановки, що виключає подальшу злочинну діяльність;
• профілактику за фактом учиненого злочину, що передбачає своєчасне і справедливе призначення покарання, щоб досягти цілей загальної та спеціальної превенції;
• профілактику рецидиву на стадії відбування покарання і ресоціалізації після його відбування.

Таким чином, індивідуальна профілактика злочинів здійснюється стосовно осіб, що:

• не вчинили протиправних дій, але перебувають у несприятливих умовах і під їх впливом можуть такі дії вчинити;
• ведуть антигромадський спосіб життя, вчиняють кримінально карані правопорушення, що характеризуються формуванням мотиву та наміру на вчинення злочину, підготовкою до конкретного злочину;
• почали вчинення злочину, але не довели його до кінця;
• вчинили злочин і можуть допустити рецидив.

При цьому своєчасне і повне використання можливостей кожного виду (етапу) у більшості випадків усуне саму необхідність переходу до останнього.

За масштабами заходи попередження злочинності можуть бути: а) загальнодержавними; б) регіональними (які здійснюються на території області чи регіону); в) місцевими, тобто такими, що здійснюються в межах району, населеного пункту, конкретного об’єкта (мікрорайону, підприємства і т. ін.).