Кримінологія

9.6. Організація кримінологічних досліджень

Успіх будь-якого дослідження великою мірою визначається правильністю розв’язання всіх організаційні питань, пов’язаних з його підготовкою і проведенням.

Кримінологічне дослідження включає укладання програми і робочого плану дослідження, підготовку необхідних засобів, збирання інформації, її оброблення й аналіз, узагальнення отриманих результатів дослідження, розроблення рекомендацій і пропозицій, їх практичну реалізацію.

Програма наукового дослідження — це викладення основних завдань, методологічних передумов і гіпотез дослідження з описом методик і логічної послідовності операцій з їх перевірки. У ній визначаються тема, мета і завдання дослідження; дається обґрунтування дослідження; формулюються гіпотези, які слід перевірити; вказуються характер і обсяг необхідної інформації з теми дослідження; описуються методи і науковий інструментарій дослідження, шляхи їх реалізації; намічаються склад групи дослідження і загальні строки проведення дослідження (див. дод. 9.1 у кінці розділу).

Гіпотеза — це науково обґрунтоване припущення, що висувається для пояснення будь-яких явищ. Для того щоб стати вірогідно науковим знанням, вона має бути перевірена на досвіді та підтверджена фактами. Гіпотеза висувається тоді, коли причина досліджуваного явища не відома.

Сформувавши гіпотезу (у ході дослідження її може бути недостатньо), дослідник визначає спрямованість збирання фактів, які спостерігаються. Гіпотеза, висунута на початковому етапі вивчення, надалі може бути уточнена, деталізована, доповнена і змінена.

Вихідним пунктом наукового дослідження є точне визначення проблеми, що підлягає вирішенню. Формулювання проблеми зазвичай висвітлюється в темі (назві) дослідження.

Сформульована проблема визначає об’єкт дослідження, яким може бути конкретна сфера соціальної дійсності, що містить суперечності, які породили проблемну ситуацію.

Поряд з об’єктом визначається також і предмет наукового дослідження, тобто найзначиміші (з погляду поставленої проблеми) характеристики об’єкта, що підлягають вивченню.

У програмі дослідження визначаються також його мета і завдання. Мета (головне завдання) встановлює загальну спрямованість дослідження, її орієнтацію, а в завданнях міститься предметне уточнення мети.

Складання дослідницької програми як обов’язкова і винятково відповідальна стадія планованого дослідження, потребує серйозної попередньої підготовки, а саме:

ознайомлення з літературними джерелами, які будуть необхідні під час проведення дослідження, аналізу та висновків, розроблення пропозицій;
ознайомлення з кримінологічними проблемами конкретного об’єкта чи району, що відповідають видам злочинів, і категорій осіб, які їх вчинили, зі специфічними місцевими особливостями, що стосуються предмета дослідження;
уточнення цілей і обсягу дослідження та у зв’язку з цим висування робочих гіпотез, визначення параметрів обраної теми;
визначення мети, основних понять, завдань і наукових гіпотез, котрим завершується перша частина підготовки дослідницької програми, в якій, по суті, ставляться питання, що очікують своєї відповіді.

У другій частині програми намічаються шляхи і способи одержання відповідей на ці питання. Тут насамперед вказуються джерела кримінологічної інформації, а також об’єкти й одиниці спостереження, дослідницькі методи, інструментарій, який слід використовувати (запитальник, довідки, анкети, таблиці і т. ін.).

В останній частині програма визначає суб’єкти дослідження (наукове керівництво, кадрове забезпечення, назва інституту чи наукового колективу, від імені якого воно здійснюється), а також способи фінансування.

Для здійснення програми дослідження складається робочий план з детальним описом його процесу, послідовності проведення окремих етапів і організаційно-технічних методів заходів щодо збирання, оброблення й аналізу інформації.

Результати кримінологічних досліджень оформлюються зазвичай у вигляді звіту (аналітичної довідки, доповідної записки), в якому викладаються результати виконання програми і плану, дається змістовний аналіз отриманої інформації, формулюються висновки. На основі звіту складаються директивні документи (накази, вказівки, методичні рекомендації), а також видаються наукові праці.

Додаток 9.1 ПРИМІРНА ПРОГРАМА КРИМІНОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ стану боротьби з крадіжками державного майна в місті

(Зразок)

Обґрунтування проблеми дослідження. У сучасних умовах ставляться підвищені вимоги до ефективності діяльності органів внутрішніх справ у боротьбі зі злочинністю, забезпечення громадського порядку і безпеки. Актуальність цього завдання зумовлена загостренням криміногенної обстановки міста в цілому, збільшенням окремих видів злочинів і, особливо, крадіжок державного майна. їх кількість щорічно зростає і становить 15 % у загальній структурі злочинності. Більше половини крадіжок вчинюється зі складів, магазинів, підприємств і будівництв; у вечірній і нічний час. Значна їх частина скоюється з вини посадових осіб, що не вживають необхідних заходів для охорони довіреного їм майна.

Серед учасників злочинів частка раніше засуджених за крадіжки становить 66 %. Ускладнення обстановки на цій ділянці боротьби зі злочинністю викликано також і тим, що окремі підрозділи кримінальної міліції, міліції громадської безпеки знизили результативність роботи. Реагування на вчинені злочини та їх розкриття по “гарячих слідах” послаблено. Тільки на 60 % повідомлень про крадіжки здійснюється виїзд на місце події у день вчинення злочину, майже половина кримінальних справ за ними порушується з недотриманням строків. Недостатньою є участь у попередженні та розкритті крадіжок дільничних інспекторів, патрульно-постової служби, громадськості. Низька роль керівників середньої ланки в організації попередження та розкриття цих злочинів.

Перераховані недоліки вимагають ретельного аналізу. Необхідно встановити причини негативної тенденції, що з’явилася. Розв’язання цієї проблеми ускладнюється тим, що попередній аналіз наявної інформації не дає змоги з’ясувати всю сукупність чинників, що зумовлюють зростання крадіжок державного майна в місті.

Відсутність детальної інформації про причини ослаблення ефективності роботи у боротьбі з крадіжками може надалі призвести до подальшого їх збільшення. Це викликає потребу в проведенні кримінологічного дослідження, яке має дати відповіді на такі запитання: чим конкретно зумовлено зростання крадіжок державного майна в місті; з чого слід в першу чергу розпочати роботу для підвищення ефективності роботи міських органів міліції з попередження та розкриття злочинів; які профілактичні заходи доцільно регулярно вживати для виявлення та усунення причин і умов крадіжок.

Мета дослідження — розроблення практичних рекомендації з удосконалення роботи органів міліції на місцях із попередження і розкриття крадіжок державного майна на основі даних, отриманих у результаті кримінологічного дослідження.

Об’єкт і предмет дослідження. Об’єкт дослідження — це суспільні відносини, що складаються в результаті охорони від злочинних зазіхань на права і законні інтереси державних, кооперативних організацій, громадян; діяльність адміністрацій промислових підприємств, об’єктів торгівлі щодо забезпечення схоронності майна, міських органів міліції у боротьбі зі злочинністю, осіб, які вчинили крадіжки і є носіями інформації про соціально-демографічну й інші характеристики злочинців та мотивів учинення ними діянь.

Предмет дослідження — стан роботи міських підрозділів міліції у боротьбі з крадіжками державного майна, а також фактори, які впливають на її ефективність.

Логічний аналіз (інтерпретація й операційне визначення) основних понять. Відповідно до мети дослідження, що має аналітичний характер, логічному аналізу підлягають поняття “стан злочинності в місті”, “абсолютні показники (рівень) крадіжок держмайна”, “питома вага крадіжок держмайна в загальній масі кримінальних злочинів”, “динаміка крадіжок”, “обставини вчинення крадіжок за місцем, часом, способом, предметом зазіхання”, “збут викраденого”, “особа злочинця за віком, кількістю судимостей, соціальним станом”, “криміногенні й антикриміногенні фактори”, “причини й умови вчинення крадіжок”, “ефективність діяльності міських підрозділів міліції з попередження і розкриття крадіжок”, “розкриття і розслідування злочинів по “гарячих слідах” та ін.

Гіпотези дослідження. Основна гіпотеза: “Попередній аналіз низки кримінальних справ про крадіжки державного майна дає змогу зробити припущення, що основними причинами їх збільшення є послаблення суб’єктами боротьби зі злочинністю роботи з виявлення й усунення умов, що сприяють їх вчиненню, зменшення результативності міських підрозділів міліції із запобігання, розкриття і розслідування зазначеного виду злочинів”.

Відповідно до основної гіпотези спеціальні блоки питань анкети, формалізовані довідки з вивчення кримінальних справ мають бути спрямовані на виявлення того, як адміністрація підприємств, організацій та установ забезпечує збереження держмайна, а провідні служби органів міліції (підрозділи кримінального розшуку, чергові частини, слідчі органи тощо) здійснюють попередження, розкриття і розслідування крадіжок держмайна.

Основна гіпотеза “нейтральна” стосовно інших факторів, здатних впливати на стан крадіжок державного майна.

У зв’язку з цим необхідно сформулювати гіпотезу-наслідок: “Очевидно, що наявний на підприємствах, організаціях і установах міста порядок збереження майна не є чинником, що визначає погіршення роботи служб міських органів міліції у боротьбі з крадіжками держмайна”.

Серед недоліків роботи міських органів міліції по боротьбі зі згаданим видом злочинів є факти слабкої роботи чергової частини, слідства, кримінального розшуку щодо виїзду на місця вчинення крадіжок, недотримання строків порушення кримінальних справ, недостатньої взаємодії служб міліції з їх розкриття.

Перевірці підлягає також додаткова гіпотеза: “Очевидно, причиною таких явищ є низький рівень керівництва визначеними ділянками роботи міських органів міліції; недостатня ефективність роботи окремих служб міліції; слабка професійна підготовка деяких її співробітників”.

Завдання дослідження. Перевірка сформульованих гіпотез вимагає розв’язання таких завдань. Для основної гіпотези — виявити характер впливу на зростання крадіжок держмайна, а саме:

стану схоронності майна на підприємствах, в організаціях міста;
роботи, здійснюваної адміністрацією підприємств, організацій, установ, з усунення умов, що сприяють крадіжкам;
діючої в місті системи профілактики правопорушень;
спеціальних профілактичних заходів, які вживають служби міліції;
заходів індивідуальної профілактики стосовно раніше засуджених;
участі міських органів міліції у профілактиці та розкритті крадіжок.

Для перевірки гіпотези-наслідку — виявити вплив на результативність роботи органів міліції по боротьбі з крадіжками, а саме визначити:

організацію їх роботи з попередження крадіжок;
організаційне забезпечення профілактичних заходів;
організацію контролю за раніше засудженими за крадіжки;
рівень взаємодії служб міських органів міліції з попередження та розкриття крадіжок.

Для перевірки додаткової гіпотези — виявити ступінь відповідності рівня професійної кваліфікації керівників міських органів міліції, співробітників провідних служб змісту виконуваної ними роботи, їх вплив на стан попередження і розкриття крадіжок.

Визначення вибіркової сукупності. Статистичні дані дають змогу здійснити квотну модель вибірки, що обґрунтовано такими міркуваннями. Аналіз статистичних даних показав, що питома вага осіб, раніше засуджених, учасників вчинення крадіжок становить 60 %, серед яких переважають особи з низьким рівнем освіти та професійної кваліфікації, а за віком висока частка молоді. Відомості про осіб, які вчинили злочини за згаданими вище ознаками, містяться в картках форми № 2, що можна використовувати як параметри квот.

У зв’язку із застосуванням квотної вибірки за допомогою формул не можна обчислити обсяг вибіркової сукупності. Однак з огляду на те, що в міських органах міліції наявні 500 карток на осіб, що раніше вчинили крадіжки (генеральна сукупність), і на основі досвіду минулих досліджень вивчення 20 % від цієї величини (100 карток) гарантує статистично значимі результати вивчення.

Методи збирання інформації. Основні методи збирання інформації:

вторинний аналіз статистичних матеріалів, документів служб міліції, що стосуються організації боротьби зі злочинністю, профілактичної роботи в цілому і попередження крадіжок, документів, які характеризують діяльність адміністрації підприємств, організацій та установ з усунення причин і умов крадіжок;
збирання первинної кримінологічної інформації за допомогою: “Анкети співробітника міліції”, “Анкети вивчення громадської думки про крадіжки держмайна і заходи боротьби з ними”.

Наведені методичні рекомендації з організації кримінологічних досліджень злочинності в органах внутрішніх справ не мають вичерпного характеру і залишають багато інших варіантів творчого підходу під час вивчення стану злочинності та заходів боротьби з нею. Але в усіх випадках основною концепцією кримінологічних досліджень охоплюються такі блоки проблемних питань:

а) методика і техніка проведення кримінологічних досліджень;

б) кримінологічні основи аналізу злочинності (завдання та основні напрями аналізу злочинності; якісні та кількісні характеристики злочинності та ін.);

в) кримінологічний аналіз причин (умов) злочинності (облік причин злочинності різного масштабу дії; облік особливостей різних соціальних явищ і процесів, які породжують злочинність та її зміни; загальна характеристика виявлення причин злочинності шляхом аналізу соціального середовища, в тому числі економічної ситуації; загальна характеристика процесу виявлення причин злочинності шляхом узагальнення даних про окремі категорії злочинів і їх причин);

г) кримінологічний аналіз індивідуальної злочинної поведінки та її причин (аналіз соціального середовища особи злочинця; аналіз взаємодії особи та ситуації як причини злочину; облік кримінологічних даних у разі реагування на причини (умови) суб’єктами профілактики та ін.);

д) спеціальне попередження злочинності (загальна характеристика ефективності системи спеціального попередження злочинності; принципи організації попередження злочинності; планування попередження злочинності; координація спеціального попередження злочинності тощо);

є) аналіз центральних кримінологічних проблем (вивчення кримінологічних властивостей пияцтва і наркоманії; аналіз злочинності неповнолітніх; аналіз злочинності з урахуванням її латентності; аналіз феномену віктимності; аналіз основних характеристик рецидивної злочинності та ін.).

Кримінологічні дослідження доцільно проводити поетапно, з урахуванням ситуації на об’єкті дослідження. Накопичення наукової бази забезпечує ефективність у наступальних діях боротьби зі злочинністю. Такі дослідження слід максимально використовувати як на рівні практичної діяльності, так і для оперативного обміну кримінологічною інформацією, а також у координаційній діяльності. Практичне і методичне керівництво кримінологічними дослідженнями в службах органів внутрішніх справ здійснює Штаб МВС України.