Кримінологія

8.4. Попередження суїцидальної поведінки

В юридичній літературі досить детально охарактеризована система попередження злочинності й окремих її видів, класифіковані заходи, проаналізовані функції та завдання окремих суб’єктів, розглянуті питання правового регулювання попереджувальної діяльності.

На жаль, цього не можна сказати про розробку теорії попередження аутоагресивних проявів, крайньою формою яких є суїцидальна поведінка.

Однією з головних перешкод, без рішучого подолання якої неможливе здійснення широкої програми превентивних заходів, є наявне в деяких колах психіатрів уявлення про самогубство як про вияв виключно психічної патології. Це уявлення, що не має фактичних аргументів і сформувалося під впливом вузькопрофільної орієнтації, не тільки спотворює дійсність, а й нівелює профілактичну роботу серед населення.

Як уже наголошувалося вище, суїцидологія — наука комплексна, тому і попередження самогубств виходить за межі відомчих, психіатричних можливостей і має розв’язуватися шляхом створення системи, що об’єднує заходи медичного, психологічного, соціального, правового і педагогічного характеру.

Фахівці рекомендують такі прийоми, які можуть допомогти в стані смутку, розгубленості, депресії.

Виговоритися. Цей прийом можливий, якщо поруч є хтось обов’язково доброзичливий, який в змозі вислухати навіть мовчки. Проблема відсутності такого “співбесідника” періодично постає перед багатьма і є складовою скарг на самоту. У компаніях і навчально-трудових колективах, як правило, є людина, до якої багато хто звертається за подібною допомогою. В соціальній психології таку людину умовно називають “жилеткою” (в яку можна поплакатися). Зазвичай це люди немолоді, душевні, доброзичливі, які вміють берегти чужі таємниці. Нерідкісними є випадки, коли полегшення дає бесіда з випадковими попутниками в потязі або сусідом у довгій черзі. Тут спрацьовує чинник анонімності — ця людина не знає з ким розмовляє і швидше за все вони ніколи більше не побачаться. Самотні люди, що мають домашніх тварин, часто розповідають усе, що накипіло, їм. Не випадково статистикою встановлено, що присутність у будинку собак або кішок продовжує їх самотнім власникам життя, виконуючи роль громовідводу негативних емоцій.
Написати листа. Якщо немає відповідного слухача чи бажання вдаватися до першого прийому, є інша можливість: написати всі засмучення і переживання у формі листа будь-кому. Причому цей лист зовсім не обов’язково відсилати, а якщо його зберегти, то через деякий час буде дуже цікаво і швидше за все корисно перечитати його та зробити деякі висновки.
Зробити собі подарунок. Цю рекомендацію можна виконати як буквально (негайно піти до магазину, причому достатньо буває навіть купити симпатичну дрібничку), так і в переносному розумінні — “подарувавши” собі кілька годин або цілий день приємного проведення часу. При цьому слід пам’ятати, що такі “подарунки” не можна робити дуже часто, інакше радість від них помітно потьмяніє.
Допомогти іншому. Завжди є людина, яка потребує допомоги. Перевівши енергію на допомогу ближньому (або “дальньому”), суїцидент не тільки зробить добру справу, а й допоможе собі вийти з пасивно-занепадного настрою, активізується, бо творити добро завжди приємно.
Відчути землю під ногами. Ця рекомендація виконується в основному фізично, але впливає на загальний (насамперед емоційний) стан людини. Головне — усвідомити і всім тілом відчути відмінність свого стану від стану “людини, яка тоне” (у прямому розумінні).
Розчинити печаль у сні. Це один із найпростіших і у всі століття використовуваних способів розлучитися зі смутком і поганим настроєм. (Ранок вечора мудріше!).
“Немає лиха без добра”. Ця відома приказка може стати девізом спрямованості думок і дії та ін.

Разом з тим іноді ситуація складається так, що людина допомогти собі вже не може, тому найбільш адекватним у таких випадках є звернення до фахівців.