Кримінологія

8.3. Причини й умови, що сприяють суїциду

Фахівці налічують велику кількість фактів, що стосуються суїцидальних спроб. Серед них і зміна сонячної активності, і вплив магнітного поля Землі, і забрудненість навколишнього середовища, що, за деякими гіпотезами, призводить до масових самогубств навіть китів, і накопичення певних морських повітряних мас, циклонів і антициклонів, що зумовлюють збільшення самогубств.

Сьогодні практично ні в кого не викликає сумніву факт, що самогубство в усіх випадках може бути зрозумілим лише як акт взаємодії індивідуума із соціальним середовищем. Ця думка, висловлена та аргументована Е. Дюркгеймом, перетворилася на одну з теоретичних основ сучасної суїцидології. На її основі побудована концепція соціально-психологічної дезадаптації особи в умовах сучасного суспільства. Психологічні кризи виникають у результаті інтимних, сімейно-особистих, соціальних і творчих конфліктів.

Домінує, як правило, одна причина але її підтримує цілий комплекс обставин, за яких і дозріває така страшна думка. Штовхає на самогубство перш за все безвихідь.

Принципову роль у механізмі суїцидальної поведінки виконує ситуація, в яку потрапляє та чи інша особа у зв’язку із соціальними, соціально-психологічними та психічними обставинами (суспільство — мікросоціум — індивід).

Розглянемо деякі з причин, які утворюються на кожному з названих рівнів.

“Суспільство множить кількість самогубств” — ця теза з особливою силою зазвучала в XIX ст. Є принаймні два види самогубств, прямо пов’язаних із соціальними причинами.

Суспільство за певних ситуацій ніби вимагає від своїх членів самопожертви і ці соціальні очікування закладені в суспільних нормах, правилах поведінки і неписаних кодексах честі (добровільне принесення себе в жертву богам в ім’я суспільних інтересів, добровільне покінчення з життям після смерті повелителя його дружин, слуг й інших високопоставлених осіб, спокутування ганьби від військових поразок, протест проти образи своєї честі тощо).
Самогубства у випадках, коли суспільний стан будь-якої групи людей або конкретного індивіда з незалежних від них причин настільки важкий і нестерпний, що суїцид стає одним з реальних шляхів позбавлення від страждань.

Потреба і безробіття, безплідність і безпросвітність боротьби за існування — ці слова стали штампами й уже давно пов’язані з причинами близько 30 % самогубств. У цілому економічне життя суспільства дуже відображається на кривій суїцидів. Наприклад, під час Великої депресії в США (1929— 1933 pp.) рівень самогубств зріс удвічі.

Інші соціальні причини більш опосередковано впливають на добровільний відхід із життя. Назвемо деякі з них.

• Є дані, що в технічно високорозвинених країнах вірогідність самогубств різко зростає. Люди розплачуються життям і за урбанізацію. Ще на початку століття відомий юрист і публіцист А.Ф- Коні наводив дані по Росії, згідно з якими в містах у три рази вищий відсоток самогубств, ніж у сільській місцевості.

• В історії відомими є випадки підвищення числа самогубств у результаті демократизації суспільства (наприклад, у республіканській Іспанії). Люди (особливо старшого покоління) через своє виховання або інші причини зазнають труднощів у самовизначенні, тому перебувають у несприятливому психічному стані, який підвищує вірогідність виникнення суїцидальних намірів.

Основними причинами, що сприяють спробам суїциду на мікрорівні (найближче оточення), можна назвати такі: відносини в сім’ї; труднощі, пов’язані зі школою, з виробничим колективом і т. ін.

На особистому рівні суїцидальні спроби пов’язані головним чином з надмірною залежністю від іншої людини, особливо протилежної статі, з психічною патологією тощо.

Зі схеми механізму суїциду, розробленої авторами монографії “Попередження самогубств” (А.Г. Амбрумова та ін.), видно, що стрижнем дезадаптації є крах базових ціннісних орієнтацій особи, що в повсякденності називається втратою значення життя. Цей момент простежується як у випадках, які належать до норми, так і за наявності психічної патології.

Крах ціннісної орієнтації — це і професійне фіаско, і втрата близької людини, і загроза здоров’ю чи сексуальній потенції — явища, які в кожному випадку суто індивідуальні, але соціально значущі для особи.