Кримінологія

7.5. Шкода, яка заподіюється жертві, та проблеми її ресоціалізації

Після того, як злочин вчинено, вся увага громадськості зосереджується на злочинці, а не на жертві чи на її близьких. Суспільство займає щодо жертви дивну позицію — таврує її. Того, хто заподіяв шкоду, таврують як карного злочинця, а до жертви переймаються недовірою, жалем чи зловтіхою. Вона може піддатися вторинній віктимізації лише тому, що на заподіяну їй шкоду та на її страждання дивляться байдуже, нанесені їй ушкодження заперечують, а її віктимізацію ставлять під сумнів. Жертва злочину часто виявляється соціально ізольованою. У міліції (поліції) й у судах до неї ставляться з упередженням. Звертаючись “за допомогою” до жертви, органи кримінального переслідування вирішують, як правило, свої специфічні завдання. Однак людей, які під час вчинення злочину чинили опір злочинцю, громадськість сприймає краще. У той час, як суспільство цілком справедливо піднімає питання про конституційні права обвинувачуваних чи вже засуджених злочинців, ніхто не говорить про порушення конституційних прав жертви злочинів. І якщо суспільство закономірно стурбоване необхідністю ресоціалізації злочинців і виділяє для цього значні фінансові кошти, то ніхто і не думає про те, щоб створити умови для “ресоціалізації” жертв злочинів, хоча багатьом з них завдається серйозна психологічна і майнова шкода.

Шкода (збиток), яка заподіюється злочинами, буває первинною і вторинною (повторною). Первинна шкода викликається самим злочином, вторинна ж зумовлюється повторною віктимізацією в результаті недостатньої неформальної чи формальної реакції на первинну віктимізацію. Під неформальною реакцією розуміють поведінку осіб з найближчого оточення жертви, членів її родини, її родичів і друзів. Формальна реакція — поведінка представників громадськості у процесі контролю за злочинністю, тобто співробітників міліції, прокуратури і судів.

Разом з тим відомо, що серйозних тілесних ушкоджень (синці, контузії, подряпини та різані рани) зазнають 48 % жертв зґвалтування, 29 — розбійних нападів і 35 % — інших насильницьких злочинів. Приблизно 15 % жертвам тілесних ушкоджень заподіюються такі важкі каліцтва, що їм доводиться лікуватися більше місяця. Все це вимагає істотних витрат на соціальне, моральне і психічне відновлення жертви злочину. На жаль, замість допомоги жертва найчастіше втрачає друзів, а члени родини, сусіди і колеги по роботі ставляться до неї упереджено, а іноді навіть грубо. Засоби масової інформації зі свого боку виявляють до неї інтерес лише в пошуках сенсації. Суддя ж думає насамперед про злочинця і злочин, а не про жертву та її страждання. Хоча відомо, що злочин виникає під час взаємодії злочинця і жертви. Ресоціалізація жертви і злочинця буде успішною тільки тоді, коли взаємодії між ними в ході кримінального процесу і виконання покарання буде приділятися більша увага. Держава відповідно до свого монопольного становища щодо питання кримінального покарання відбирає таку можливість, тобто отримання відшкодування від того, хто зашкодив. Але іноді жертві не так важлива компенсація фінансових збитків, як необхідне визнання її людської гідності злочинцем і судом, що заміняє подібне визнання державою і суспільством.

Отже, переживши злочинне діяння, жертва має потребу в ресоціалізації. Можна умовно поділити цей процес на два види: юридичний і соціально-психологічний.

Можливі заходи надання юридичної допомоги є такими:

• у разі потреби держава має надавати потерпілим безкоштовного адвоката для юридичних консультацій і просто для допомоги, який у свого чергу повинен інформувати та консультувати жертву про хід попереднього розслідування і кримінального процесу;

• програми допомоги жертвам-свідкам мають бути розраховані не лише на облаштування для них відповідних кімнат очікування в судах, забезпечення їм гідного прийому і звернення, догляд за дітьми під час перебування свідків у суді, а й на недопущення надмірних нападів захисту в кримінальному процесі та на захист їх від байдужості суддів, що нерідко викликають жертву на допит у суд і відкладають засідання.

Програма соціально-психологічної допомоги потерпілим має на меті вживання заходів, які пов’язані з усуненням фізичних, психічних і соціальних первинних та вторинних наслідків пережитих ними злочинів. У США і Канаді цими програмами займаються в більшості випадків організації самодопомоги, утворені людьми, які постраждали від злочинів. Такі служби нараховують від 8 до 30 осіб, які користуються повагою і працюють цілодобово; організовуються на приватноправовій основі з ініціативи громадян чи формуються поліцією, прокуратурою або судами. Це відносно нова соціальна служба, що не тільки надає допомогу потерпілим, а й роз’яснює громадськості сутність кримінальної віктимізації та сприяє перегляду законів. Також є центри допомоги всім жертвам злочинів, спеціалізовані, наприклад кризові, центри для жертв зґвалтування, що обслуговують тільки жертв цього делікту, бюро по боротьбі з шахрайством і обманом споживачів, які у свою чергу піклуються про жертв подібних злочинів.

Нерідко необхідне короткострокове чи тривале психіатричне лікування чи психологічна терапія, причому не тільки самої жертви, а й її дружини, чоловіка і навіть усієї родини. Наслідки віктимізації переборюються психологічними методами, зокрема методом кризового втручання. Це процес, у ході якого і жертва, і терапевт-психолог разом вирішують проблеми, що виникли в результаті віктимізації.

Додаток 7.1

РЕКОМЕНДАЦІЇ

щодо зменшення небезпеки стати жертвою насильницьких злочинів під час сімейно-побутових конфліктів

Якщо ще немає явних ознак злочинного зазіхання, але конфлікт набуває ворожого характеру, то краще не вступати в суперечку, оскільки відповідна агресивність тільки посилить конфлікт і негативну реакцію іншої сторони.

Щоб розрядити ситуацію, або зробіть вигляд, що ви згодні з доводами іншої сторони, навіть якщо вважаєте їх не зовсім правильними, або переведіть розмову на іншу тему, або спробуйте перетворити все на жарт. Якщо ви хочете психологічно обеззброїти іншу сторону і зменшити ймовірність ескалації насильства, спробуйте розв’язати конфлікт добротою і м’якістю. Особливо це стосується жінок. У тих випадках, коли ці заходи не допомагають, найкраще залишити приміщення, піти в іншу кімнату, до сусідів, родичів. За можливості зробити це слід не демонстративно, а спокійно, “не гримаючи дверима”.

Якщо конфлікт усе-таки не вдається вирішити, слід пам’ятати, що за явного нападу особи, яка загрожує вашому життю чи здоров’ю, ви маєте право на необхідну оборону (ст. 15 КК України).

У небезпечній ситуації необхідно реально оцінити свої фізичні та психічні можливості. Якщо їх явно недостатньо, то доцільніше відмовитися від активного опору, щоб не викликати більшої жорстокості з боку нападника.

Одним з найпростіших і надійних способів убезпечити себе — швидко залишити приміщення, вибігти на сходову клітку, до сусідів, на вулицю. Якщо це зробити неможливо, спробуйте замкнутися в іншій кімнаті чи приміщенні. Коли такої можливості немає (вас утримують, зв’язують, замикають і т. ін.), необхідно спробувати з метою звільнення вдарити того, хто зазіхає, в найбільш уразливі місця (коліно, очі, кістку гомілки тощо), чоловіка — в пах. При цьому намагайтеся привернути увагу сторонніх осіб голосним криком про допомогу.

Додаток 7.2

РЕКОМЕНДАЦІЇ щодо зменшення небезпеки стати жертвою насильницьких злочинів з хуліганських або корисливих спонукань

Якщо ви повертаєтеся додому пізно ввечері в громадському транспорті, намагайтеся сідати ближче до водія і не привертайте зайвої уваги сторонніх осіб до наявних у вас прикрас. За можливості прикрийте їх елементами одягу або зовсім зніміть, адже коштовності привертають увагу злочинців. Рекомендуємо також не носити гроші та коштовності в сумці. Краще покладіть їх у внутрішні кишені одягу.

Якщо вам доведеться йти пізно ввечері одному (одній), уникайте погано освітлених місць, вулиць і дворів, пустирів і лісопосадок. Краще витратити на дорогу кілька зайвих хвилин, вибравши більш безпечний маршрут, ніж піддаватися ризику нападу. У вечірні години слід зустрічати близьких, особливо жінок, підлітків і осіб літнього віку на зупинках громадського транспорту чи проводжати їх при від’їзді. Такі прогулянки перед сном допоможуть вам і вашим близьким уникнути можливих неприємностей.

Ніколи не соромтеся повернутися і перевірити ваші підозри, якщо відчуваєте, що хтось вас переслідує. Обережність — не малодушність і не боягузтво. При цьому спробуйте змінити темп чи напрямок руху. Якщо ваші побоювання виправдалися, знайдіть безпечне людне місце. Помітивши на своєму шляху одну чи кілька осіб, які вселяють вам підозру, краще свідомо перейдіть на іншу сторону чи навіть вулицю. Якщо в такій ситуації ви зважилися бігти, то робіть це якнайшвидше і найнесподіваніше, при цьому кличте на допомогу.

Вступайте зі злочинцем у переговори лише тоді, коли бачите, що самостійно з ним не справитися, поговоріть з ним про мету нападу, “поторгуйтеся”, намагаючись всіляко виграти час. Ця пауза зазвичай “охолоджує” нападника і сприяє зміні його поведінки. Не втрачайте надії на допомогу оточення і зміну обстановки на краще. Якщо злочинець напав на вулиці, необхідно голосно кричати. Але майте на увазі, що в приміщенні крик про допомогу не викликає відповідної реакції в осіб, які

там перебувають. Тому, наприклад, американські фахівці рекомендують у таких ситуаціях кричати “Пожежа”. Врахуйте, що злочинці майже завжди надають перевагу темряві та тиші. Не йдіть їм у цьому назустріч.

Багато нападів відбуваються поблизу житлових будинків, у під’їздах, на сходових клітках і т. ін. Реагуйте на будь-який шум пізно ввечері за вашими дверима чи вікнами. Часто досить попереджувального крику, щоб запобігти небезпечному злочину, змусити злочинця відмовитися від задуму. Значно знижує небезпеку вчинення багатьох правопорушень у під’їздах і на сходових клітках постійне піклування про їх освітлення. У випадку нападу дряпайтеся, кусайтеся, сміливо застосовуйте прийоми самозахисту. У деяких випадках навіть спроба вчинити опір різко зменшить бажання злочинця продовжувати свій задум. Нападник розраховує знайти у вас найчастіше лише пасивну жертву, тому будь-який опір з вашого боку застане злочинця зненацька і може його збентежити.

Якщо у вас з певних причин не замкнені двері, а ви одні — поставте біля них перешкоду, яка буде видавати голосний шум під час її відчинення. Тим самим ви будете попереджені, що хтось їх відчиняє. Безпечніше всього, коли двері замкнені на запобіжний ланцюжок.

Якщо на вас спрямована вогнепальна зброя — виконуйте будь-як вимогу злочинця. Категоричність цієї вимоги базується на сумних фактах кримінальної хроніки. Громадяни, що не сприймають її всерйоз, платять за свою необачність надто велику ціну.

Якщо ви розсудливо вирішили виконати вимоги збройного злочинця, то при цьому не втрачайте самовладання. Намагайтеся вступити з ним у розмову, пом’якшити його агресивність. Запам’ятайте його зовнішність, одяг, мову і т. ін.

Безпечніше не тримати поблизу і на очах предмети, що можуть бути використані злочинцями як знаряддя для нанесення тілесних ушкоджень.

Якщо ви перебуваєте на відпочинку й опинилися в ресторані, барі, краще не обговорюйте ваш маршрут і багаж. Цим ви убезпечитеся від можливих зазіхань на майно, а, можливо, і на ваше здоров’я чи життя.

Додаток 7.3

РЕКОМЕНДАЦІЇ для зменшення небезпеки стати жертвою зґвалтування

Остерігайтеся ходити в пізній час темними безлюдними вулицями, поруч із заростями кущів і алеями. Саме тут у цей час ґвалтівники найчастіше чекають свою жертву.

Чемно відмовляйте на запрошення незнайомого чоловіка відвідати розважальні заклади (наприклад, кафе, ресторани), а також незалежно від приводу (послухати музику, подивитися відеофільми, придбати дефіцитні речі і т. ін.) зайти в його квартиру. Занадто дорого вам може обійтися подібна довірливість і необережність.

Якщо ви перебуваєте, наприклад, у кафе, ресторані, барі, уникайте нерозбірливих випадкових знайомств, адже не перевелися ще “кавалери”, які використовують довірливість зі злочинною метою. Розсудливіше відмовитися від пропозиції випадкового знайомого підвезти вас до будинку на автомашині, особливо в пізній час доби. Набагато безпечніше добиратися на таксі чи іншим громадським транспортом. Намагайтеся, щоб рідні чи близькі завжди знали про ваше місцезнаходження, час повернення і могли зустріти вас на зупинці громадського транспорту.

Опинившись у незнайомому місті, не користуйтеся запрошеннями сумнівних осіб переночувати в них. Краще вже залишитися ночувати в будинку вокзалу чи аеропорту.

Якщо ви помітили, що за вами виїжджає автомашина, перейдіть на іншу сторону вулиці або змініть напрямок руху.

Не розпивайте спиртних напоїв у сумнівних компаніях малознайомих людей як у них на квартирі, так і в парках, скверах, на пляжах, у потягах, на екскурсіях і т. ін.

В окремих випадках, що безпосередньо загрожують вашій честі і гідності, доцільно змінити тактику поведінки і намагатися вирішити небезпечну ситуацію мирним шляхом. Для цього спробуйте чинити психологічний тиск на передбачуваного ґвалтівника. Наприклад, скажіть йому, що чекаєте друга, який от-от повинен прийти, чи що у вас венерична хвороба, навіть СНІД. Пам’ятайте, що будь-яка відстрочка в часі може остудити запал ґвалтівника чи призвести до зміни обстановки — появи сторонніх осіб, працівників міліції, знайомих, ваших близьких. Це може стати причиною відмови ґвалтівника від злочинного задуму. Однак у всіх випадках виявляйте пильність і будьте завжди готові до самооборони.

Якщо докладені вами зусилля позитивних результатів не дають, то слід переходити до активних форм захисту. Здійснюючи ваше право на необхідну оборону, можна скористатися будь-яким предметом, що знаходиться при вас (парасолька, зв’язка ключів, ручка, олівець, гострі підбори і т. ін.), а також поруч (ціпок, камінь тощо). Під час відбиття нападу злочинця намагайтеся діями створити якнайбільше шуму, голосніше кричіть: “На допомогу!”, “Пожежа!”. При цьому, не соромлячись, стукайте у двері до сусідів, мешканців ближніх будинків.

Поліцейські служби західних країн радять для таких випадків придбати в будь-якому магазині спортивних товарів звичайний свисток і завжди мати його при собі, щоб скористатися у разі небезпеки.