Кримінологія

7.3. Класифікація жертв злочинів

В юридичній літературі запропоновані різні класифікації жертв злочинів. Зупинимося на двох, на наш погляд, найцікавіших і практично найцінніших.

Кримінально-правовий підхід. На основі цього критерію відомий румунський кримінолог Б. Мендельсон розробив класифікацію, яка розрізняє жертву:

а) цілком невинну (її часто називають “ідеальною жертвою”);

б) з незначною провиною;

в) добровільну (вина якої дорівнює вині злочинця);

г) з провиною більшою, ніж у злочинця;

д) яка сама винувата у вчиненні злочину;

є) яка стимулює — уявна жертва (зазвичай це психічно хворі, малолітні діти чи особи похилого віку).

Практична цінність цієї класифікації безперечна. Разом з тим вона не враховує віктимологічного критерію: застосований до злочинів критерій “вини” дасть ті самі результати з деякими модифікаціями.

Комплексний підхід. Критерієм є ступінь віктимності, який відображає в найбільш узагальненому вигляді віктимогенну деформацію особистості, “професійну” віктимність, “вікову” віктимність, віктимну патологію. Визнання ступеня віктимності основним критерієм класифікації дає можливість обґрунтувати кілька типів жертв.

Випадкова жертва — особа, яка стає жертвою в результаті збігу обставин. Відносини, що виникли, в принципі не залежать від волі чи бажання ні жертви, ні злочинця.

Жертва з незначними ознаками ризику — особа, що живе за нормальних для всіх людей факторів ризику і віктимність якої зростає непередбачено, під впливом несприятливої ситуації.

Стосовно жертви з підвищеними ознаками ризику діє комплекс факторів ризику. До цієї групи належать два основні типи жертв: а) жертви необережних злочинів (коли характер виконуваної ними роботи чи їх поведінка в громадських місцях таїть більш високу, ніж звичайна, віктимність); б) жертви навмисних злочинів, соціальний статус яких під час виконання ними соціальних ролей містить підвищений ризик віктимності (працівники правоохоронних органів, воєнізована охорона і т. ін.). Віктимність цього типу може іноді виявлятися і в особливих манерах жертви, в її естетичному вигляді тощо.

Жертва з великим ризиком — особа, морально-соціальна деформація якої не відрізняється від такої у яскраво виражених правопорушників. Вона характеризується антисоціальністю, проституцією, наркоманією, алкоголізмом.

Щодо співробітників МВС, то, як свідчать практика та дані емпіричних досліджень, потерпілими стають особи з такими недоліками:

• слабка професійна (бойова, фізична, службова) підготовка;
• невміння правильно поводитися в тій чи іншій ситуації, орієнтуватися в складній оперативній обстановці;
• незнання оперативної обстановки;
• недостатній життєвий досвід, недооцінення небезпеки злочинних зазіхань;
• низький культурний рівень, наслідком чого є неправомірна чи не варта в морально-етичному плані поведінка;
• недоліки в організації вивчення, узагальнення і впровадження передового досвіду.