Кримінологія

L

Кримінологічна детермінація найбільше використовує три види зв’язків — причинний, зумовлюваний і функціональний. Причина породжує наслідок сама по собі, причинний зв’язок є зв’язком генетичним.

Умова — явище, що формує причину або створює можливість її дії. Цей зв’язок з наслідком є зумовлюваним.

У разі функціонального зв’язку явищ зміна в одних явищах викликає зміни в інших. Прикладом функціонального зв’язку є кореляційна залежність. Статистична кореляція вимірюється кількісно від “0” до “1” (тіснота кореляції). Нульова залежність свідчить про відсутність взаємодії досліджуваних статистичних рядів. Зв’язок, що близький до одиниці чи дорівнює їй, може означати причинно-наслідкову детермінацію. Поширеною помилкою в кримінології є ототожнення кореляції з причинно-зумовлюваним зв’язком.

Таким чином, детермінація включає не лише причинні, а й інші залежності. Принцип причинності розкриває те, звідки походить явище, як відбувався процес його зародження, встановлює факт зв’язку між тим, що виникло, і тим, що спричинило. Принцип детермінізму, на основі факту причинного походження, вказує на те, чому відповідний процес відбувся так, а не інакше, чому виникло саме це явище, які умови відповідного породження.

Кожній сфері відносин відповідають свої особливі закономірні зв’язки, специфічні форми детермінації. Ще Ф. Енгельс говорив, що “причина і наслідок — сутність уявлення, що мають значення як такі тільки стосовно окремого випадку. Але як тільки ми будемо розглядати цей окремий випадок у його загальному зв’язку зі всіма світовими цілями, ці уявлення сходяться і переплітаються у визначеній універсальній взаємодії, в якій причина і наслідок постійно міняються місцями”

Залежно від характеру явищ, що перебувають у причинній залежності, цей зв’язок здійснюється в різних формах (механічні, фізичні, хімічні, психологічні та інші взаємодії), тобто взаємозв’язок причини і наслідку є взаємодією явищ.

Взаємодія між причиною і наслідком виявляється у перенесенні деякої кількості речовини енергії чи інформації. Перенесення інформації — типова властивість причинності у сфері суспільних явищ.

Слід зазначити, що причинний ланцюжок у принципі нескінченний і складається з необмеженого числа ланок. Наприклад, будь-яка причина має свою причину, а будь-який наслідок у свою чергу породжує інший наслідок.

Причинне пояснення соціально-негативних явищ припускає багаторівневий підхід. Стосовно злочинності такими рівнями є суспільство (макрорівень), соціальна група (мікрорівень) й індивід (індивідуальний рівень). Відповідно і наукове пояснення поділяється на філософський, соціологічний і психологічний рівні.

На філософському рівні формується загальна концепція причин і умов, що породжують соціальне відхилення в суспільстві.

Загальною причиною злочинності в будь-якому суспільстві можна вважати об’єктивні соціальні суперечності. Зрозуміло, вони не однакові в різних соціально-економічних формаціях. Державному соціалізму, що існував в Україні до початку 90-х років минулого століття, була притаманна суперечність між конкретними життєвими потребами людей і тими можливостями, що їм надавала адміністративно-командна система. Головною суперечністю капіталістичного суспільства, визначеною соціологами й економістами, є суперечність між суспільним характером виробництва і часткою присвоєння результатів праці.

Ці кардинальні, провідні, об’єктивні суперечності у суспільно-економічних формаціях непереборні, доки та чи інша формація існує. Вони закономірно породжують злочинність, реалізуючись у суперечливих процесах і явищах соціологічного рівня. Суспільні суперечності вічні. Отже, з цього випливає, що злочинність буде існувати доти, доки існує людське суспільство. Але з нею можна і потрібно боротися, як, наприклад, з хворобами, визнаючи їх об’єктивне походження і неможливість абсолютної ліквідації.

Соціологічний рівень дослідження причин злочинності передбачає вивчення більш конкретних зв’язків і відносин у суспільстві. У них виявляються загальні закономірності історичного розвитку і властиві їм суперечності, на яких позначаються наявні труднощі та недоліки.

На цьому рівні розглядаються пороки і недоліки суспільної системи, політичні і духовні явища, що викликають злочинність, їх взаємозв’язок і взаємозумовленість, які впливають на формування особи майбутнього злочинця, мотивацію його вчинків і реалізацію задуманого.

На психологічному рівні створюється той морально-психологічний стрижень особи, на якому ґрунтується або правомірна, або злочинна поведінка.

Загальною причиною злочинної поведінки на індивідуальному рівні є недостатня соціалізація особи, тобто неповне засвоєння нею норм соціального життя, слабка адаптованість до навколишніх умов.

Відповідно до соціально-психологічної природи причин злочинності та злочинів джерелом кримінального діяння є потреби, інтереси і мотивація особистості. Мотивація водночас належить до психології особи та причин її поведінки. Мотивація суті — це система соціально негативних за змістом мотивів, які спонукають особу до злочинної поведінки. Мотивація активізує таку поведінку, доки вона не завершується суспільно небезпечною шкодою. Навіть найекстремальніша криміногенна зовнішня ситуація ніколи не може сама по собі оминути мотивацію і провину особи та заподіяти злочинну шкоду (наслідок).

Таким чином, причини й умови злочинності та злочинів — це система негативних для відповідної економічної формації, держави і суспільства явищ, що детермінують злочинність як наслідок.

Щодо основ філософського детермінізму, то детермінація — найбільш загальна категорія, що характеризує походження досліджуваних явищ у природі та суспільстві. Йдеться про залежність явищ, процесів і станів від інших, про зв’язки між речами та явищами.

Іноді причини й умови, які їй сприяють, називають чинниками. Це рушійна сила процесу чи однієї з його умов, тому, на думку автора, це поняття має як теоретичне, так і практичне значення.