Кримінологія

5.5. Вчинення злочину

Вчинення злочину — остання ланка механізму злочинної поведінки. Оскільки тут суб’єкт уже переходить до практичних дій ззовні, ця ланка вивчається в основному кримінальним правом і криміналістикою. Разом з тим вчинення злочину має і чимале кримінологічне значення. У зв’язку з цим слід вказати на кілька обставин.

Насамперед це можливість запобігання злочину на стадії його вчинення. На певному етапі, коли злочинного результату ще не досягнуто, злочин нерідко можна відвернути, припинити його вчинення, затримати злочинця і тим самим урятувати жертву чи зберегти майно. Припинення ефективне під час продовжених злочинів і злочинів, що тривають (наприклад, схильність дезертира до явки з повинною).

Для кримінології особливе значення має вивчення особливостей міжособистісної взаємодії злочинця до і під час вчинення злочину. Практично жоден вчинок людини не відбувається ізольовано від інших людей. Знання варіантів цієї взаємодії допомагає краще зрозуміти механізм злочинної поведінки і визначити можливості своєчасного здійснення профілактичних заходів.

Міжособистісна взаємодія характеризується кількома різновидами, кожен з яких має профілактичний аспект.

По-перше, це взаємодія злочинця зі співучасниками. Сьогодні, коли організована злочинність набула великого розмаху, злочини одинаків стають рідкістю. В групових злочинах беруть участь до ЗО % усіх правопорушників. В організованому злочинному угрупованні можливості виконавця значно збільшуються, здійснення наміченого плану стає більш надійним, а небезпека для потерпілого багаторазово зростає. Профілактичні висновки цієї ситуації полягають у тому, що основні зусилля правоохоронних органів у сучасних умовах мають бути спрямовані на боротьбу з організованою злочинністю, викриття і ліквідацію злочинних угруповань.

По-друге, варто звернути увагу на таку поширену останнім часом форму взаємодії, як використання людини “в темну”, тобто без посвяти його в злочинні плани. Такими є випадки залучення злочинцями сторонніх випадкових осіб для перевезення наркотиків, контрабанди, обміну фальшивих грошей, здійснення незаконних банківських операцій тощо.

По-третє, істотне кримінологічне значення має взаємодія злочинця зі своїм найближчим оточенням, хоча воно і не бере участі у злочинній діяльності.

Найближче оточення (родина, друзі, сусіди) здебільшого знають чи здогадуються про злочинну діяльність суб’єкта, особливо якщо вона триває доволі довго і приносить великі доходи. Залежно від установок, системи цінностей, субкультури цих людей така діяльність схвалюється, засуджується чи сприймається ними нейтрально. Це дуже важливо для проведення профілактичної роботи і викриття злочинця.

Розглянемо ще один аспект взаємодії — допомогу злочинцю з боку оточення, яка виражається в приховуванні злочинця (тим більше, що новий Кримінальний кодекс України виключає відповідальність за заздалегідь не обіцяне приховування близьких родичів), приховуванні викраденого майна, дачі помилкових показань на попередньому слідстві та суді тощо.

По-четверте, це взаємодія злочинця з іншими людьми під час вчинення злочину (наприклад, з жертвою) та інші наслідки злочинного зазіхання.