Кримінологія

5.3. Роль конкретної ситуації в механізмі злочинів

Під конкретною життєвою ситуацією розуміється визначене сполучення об’єктивних обставин життя людини, що безпосередньо впливають на її поведінку в певний момент. У кримінологічному розумінні — це подія чи стан, що викликає рішучість вчинити суспільно небезпечне діяння, що сприяє чи перешкоджає йому. Ситуація здебільшого передує злочину, але може і супроводжувати його вчинення.

Обставини життя людини, з яких складається конкретна ситуація, дуже різні. Це може бути відносно тривалий стан (наприклад, важка ситуація в родині), короткочасна подія (наприклад, конфлікт з хуліганом на вулиці), різні вчинки інших людей чи становище, сформоване суспільством. Ситуація може охоплювати величезні території (наприклад, при злочинах проти миру і безпеки людства) або обмежуватися квартирою (наприклад, під час побутової сварки). Тривалість ситуації також різна: від декількох секунд (дорожньо-транспортний злочин) до декількох років (конфлікти на ґрунті ревнощів чи помсти).

Кожна життєва ситуація має об’єктивний зміст (вона визначається подіями, що відбуваються в реальності) та суб’єктивне значення, яке залежить від того, наскільки така ситуація важлива з погляду інтересів, життєвих планів і цілей цієї особи). Об’єктивний зміст і суб’єктивне значення ситуації можуть часом не збігатися. Наприклад, розходження у поглядах зі співрозмовником суб’єкт може сприйняти як особисту образу, тимчасові матеріальні труднощі деякі люди розцінюють як життєвий крах і т. ін. Важливо зазначити, що зазвичай людина чинить відповідно не до ситуації в її об’єктивному розумінні, а до свого уявлення про неї. Тому часто саме ситуація є для неї приводом до вчинення злочину, хоча насправді вона не містить ніяких провокуючих моментів.

Реагуючи на сформовану ситуацію, людина діє відповідно до особливостей свого характеру, поглядів, ціннісних орієнтацій. Безпосереднім джерелом вольового акту, а отже, і самого злочину є взаємодія конкретної життєвої ситуації та властивостей особистості злочинця. Саме тут, на думку академіка В.Н. Кудрявцева, знаходиться вузловий пункт механізму злочинної поведінки.

Таким чином, поведінку людини не можна розглядати ізольовано від ситуації, що має велике значення насамперед у профілактичному плані. Не випадково В.К. Звірбуль назвав кримінальну ситуацію “своєрідним “спусковим механізмом” до вчинення злочину”, ймовірність “спрацьовування” якого значною мірою залежить від того, яка група чинників визначає “особу” певної ситуації, переважає в ній”. У випадку негативного “тиску” ситуації виникає необхідність спрямувати профілактичні зусилля на усунення можливого повторення.

Як показує практика, є досить велика кількість співвідношень між ситуаціями, що передували вчиненню злочину, й особистісних факторів злочинця. Межі цих співвідношень такі: а) сильний вплив конкретної життєвої ситуації за відсутності антигромадської установки; б) глибока та стійка антигромадська установка за браку будь-якого тиску зовнішньої ситуації. Між цими межами є ще багато перехідних випадків, на які впливають більш-менш розвинені антигромадські якості особистості.

Конкретна життєва ситуація може бути в різних ланках механізму злочинної поведінки та відігравати різну роль.

По-перше, ситуація може бути джерелом мотивації злочину, що відчувається головним чином тоді, коли перед суб’єктом постає важка проблема, вирішити яку він може як законним, так і незаконним способом (так звана проблемна ситуація).

Проблемна ситуація — це сукупність обставин, що вимагають негайного прийняття рішення. Така ситуація актуалізує, загострює потреби і призводить до появи мотивів, вчинків, водночас і злочинних. Прикладами можуть бути матеріальні труднощі, сімейні чи виробничі негаразди, сварки тощо. Іноді злочинці самі створюють проблемні (конфліктні) ситуації, а потім використовують їх для зведення рахунків із потерпілими.

Різновидом проблемної ситуації є конфлікт. Варто зазначити, що з конфлікту з навколишніми починаються дуже багато насильницьких злочинів. Сварка в родині, що призводить до образ і насильств над особистістю, хуліганство, вбивство з помсти чи на ґрунті ревнощів і т. ін. — усе це приклади різних конфліктів чи дій, ними зумовлених. Багато таких ситуацій виникають задовго до злочину, а особа в ньому лише проявляється в найбільш різкій формі.

За даними дослідників, конфлікт лежить в основі 84 % навмисних убивств, 78 заподіяння тяжких і 86 % менш тяжких ушкоджень здоров’ю, вчинених у родині та побуті, а також 98 % катувань і 73 % випадків хуліганства у квартирах і гуртожитках.

По-друге, ситуація може означати створення можливостей для задоволення мотивів поведінки і досягнення певних цілей. Уявімо собі людину, у якої нормальні матеріальні потреби. Як вона може їх задовольнити? Це залежить від особливостей її особистості (статус, здібності тощо) і конкретної життєвої ситуації, в якій вона перебуває і яка може бути сприятливою для неї чи несприятливою. Вона відкриває для людини законні можливості одержання коштів чи блокує їх. Не виключено, що ситуація підказує їй і незаконний шлях.

Законні можливості можуть бути недоступними людині у зв’язку з об’єктивними причинами (наприклад, економічним становищем у країні в цілому чи в певній галузі господарства, безробіття), адміністративними перепонами, особливостями політичної обстановки і т. ін. Але бувають і перешкоди суб’єктивного характеру: недоліки, що виникли в суб’єкта, його безініціативність, складне сімейне становище тощо. Законних можливостей може і взагалі не бути, наприклад, тому що суб’єкт ставить перед собою мету, яка заборонена законом.

У такій ситуації в нього може виникнути думка щодо використання незаконних можливостей досягнення наміченої мети. Слід зазначити, що такі можливості бувають доступними, обмеженими чи зовсім недоступними. Далеко не кожен може законно стати успішним бізнесменом, але і незаконний шлях до збагачення, особливо у великих розмірах, доступний не кожному. У радянські часи такі шляхи були значною мірою перекриті забороною приватної власності, монополією зовнішньої торгівлі, ускладненим виїздом за кордон тощо. Сьогодні такі можливості є, але швидкому і великому збагаченню перешкоджають конкуренція, розподіл “сфер впливу” між злочинними угрупованнями, поступово налагоджуваний державою фінансовий контроль і т. ін.

Тимчасове використання незаконних можливостей свідчить здебільшого про ситуативний злочин, що може і не повторитися. Систематичне використання вигідних ситуацій здатне перетворитися на спосіб життя, що і відбувається зі злочинцями-професіоналами та з ділками організованої злочинності. Соціальний баланс між ситуаціями, що надають людям законні та незаконні можливості досягнення своїх цілей, залежить від загальної політичної, соціально-економічної, моральної ситуації в країні. У кризовий час поле законних можливостей зазвичай звужується, водночас як незаконне — зростає. Безконтрольність вчинків людей та операцій юридичних осіб, корупція в державному апараті, слабкість правоохоронних органів створюють умови для безперешкодної протиправної діяльності, а це в свою чергу призводить до зростання злочинності та скорочення законних шляхів досягнення суспільно прийнятних цілей.

По-третє, конкретна ситуація може бути приводом для вчинення злочину. Наприклад, сварка вже відбувається і мотив (помста, ревнощі) є, але не вистачає малої деталі, що розпалила б полум’я взаємної ненависті, перетворила її на трагедію. Тут ситуація (вимовлене невдале слово, випадкова образа, навіть необережний погляд) відіграє роль “спускового гачка” зброї, і відбувається вбивство, заподіяння шкоди здоров’ю чи інший злочин.

Приводом може бути версія, вигадана чи спровокована самим злочинцем, що часто зустрічається з боку хуліганів і ґвалтівників. Привід можливий і в корисливих злочинах, якщо річ “погано лежить” і тим “провокує” суб’єкта, який має намір будь-що вкрасти.

Близька до ролі приводу ситуація в необережних злочинах, коли вона дезорієнтує чи навіть підштовхує суб’єкта до необдуманих дій. Такі ситуації бувають на полюванні, за експлуатації технічних чи природних об’єктів.

По-четверте, конкретна ситуація може сприяти чи перешкоджати досягненню злочинного результату. Ситуація сприяє цьому, якщо, наприклад, майно безконтрольне, панує безгосподарність, немає охорони і сигналізації, а перешкоджає тоді, коли його вчинення фізично неможливе чи загрожує злочинцю швидким викриттям.